Постанова

від 26.06.2007 по справі 4/1252-21/171

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/1252-21/171

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 червня 2007 р.                                                                                   № 4/1252-21/171  

         Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової –головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

позивачаДавидович В.М. дов. від 01.12.06 р.

відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма"

на постановувід 03 квітня 2007 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 4/1252-21/171 господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма"

до

про

Державного підприємства "Гніздичівський державний спиртовий завод"

стягнення 80691,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до державного підприємства "Гніздичівський державний спиртовий завод" про стягнення 80691,91 грн., з яких 75413,00 грн. вартості неповернутого зерна та 5278,91 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що на підставі договору про збереження зерна №21/10/1 від 21.10.2005 р. відповідно до залізничних накладних позивач поставив відповідачу на зберігання 59,950 т. жита та 143040 т. кукурудзи загальною вартістю 75413,00 грн. Однак, відповідач зерно не повернув і відмовився сплатити його вартість, в зв'язку з чим,  відповідно пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від простроченого понад тридцять днів господарського зобов'язання.

До прийняття рішення, позивач, заявою №13/1 від 13.11.06 року, змінив позовні вимоги та просив замість заявлених вимог зобов'язати відповідача повернути зерно кукурудзи в кількості 143,040 т. 3-го класу вартістю 682,50 грн. за 1 т. та зерно жита в кількості 56950 т. 4-го класу вартістю 409,58 грн. за 1 т.

Рішенням від 23.11.2006 року господарський суд Львівської області позов задовольнив частково, зобов'язав державне підприємство "Гніздичівський спиртовий завод" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ''Універсальна торгово-зернова фірма" 56,950 т. жита 4-го класу та 143,040 т. кукурудзи 3-го класу в натурі відповідно до умов договору про збереження майна №21/10/1 від 21.10.2005 року. В частині позовних вимог щодо сплати штрафу провадження у справі припинив.

Рішення суду мотивовано тим, що на підставі укладеного сторонами договору про збереження зерна №21/10/1 від 21.10.2005 р. позивачем на адресу відповідача було відвантажено 28.11.2005 року по залізничній квитанції № 32465991 - 46 900 т. кукурудзи, 30.11.2005 року по залізничній квитанції № 32467605 - 56 950 т. жита, 02.12.2005 року по залізничній квитанції № 32466005 - 49 550 г. кукурудзи, 06.12.2005 року по залізничній квитанції № 32466014 - 46 590 т. кукурудзи. В зв'язку з тим, що відповідач відмовився виконати зобов'язання, покладене на нього частиною 1 статті 949 Цивільного кодексу України, згідно з якою зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість такого самого роду та такої самої якості, вимоги позивача про виконання зобов'язання в натурі підлягають задоволенню.

Крім того, судом зазначено, що оскільки за своїм змістом клопотання позивача №13/1 щодо зміни позовних вимог є відмовою від позовних вимог в частині стягнення штрафу, за відсутності підстав відмови у прийнятті такої відмови, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

За апеляційною скаргою державного підприємства "Гніздичівський державний спиртовий завод" Львівський апеляційний господарський суд постановою від 03.04.2007 року рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2006 року скасував і в позові відмовив.

Постанова обґрунтована тим, що позивач не надав відповідних документів, які б свідчили про прийняття відповідачем зерна. Матеріали справи не містять даних, які б підтверджували, що на державне підприємство "Гніздичівський державний спиртовий завод" поставлялось жито 4-го класу та кукурудза 3-го класу. Крім того, ні в договорах поставки № 20/10-РЖ від 20.10.2005 року та № 23/11-РЖ від 23.11.2005 року, ні в договорі №21/10/1 від 21.10.2005 року про зберігання зерна, ні в квитанціях про приймання вантажу не міститься інформація щодо певного класу зерна кукурудзи та зерна жита.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 року, в якій просить скасувати останню і прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача повернути зерно кукурудзи 3-го класу у кількості 142,040 т. та зерно жита 4-го класу у кількості 56,950 т. відповідно до залізничних накладних.

Заявник в касаційній скарзі зазначає, що апеляційним судом не були застосовані до спірних правовідносин положення Статуту залізниць України, згідно з яким якщо залізниця не має можливості видати вантаж одержувачу, зазначеному в накладній, вона вчиняє з вантажем дії за вказівкою відправника, який зобов'язаний дати таку вказівку у тридобовий термін від дня вручення йому повідомлення та Правилами отримання вантажу перші дві частини з відмітками про одержання віддаються Одержувачу, третя дорожня відомість залишається на станції отримання, а четверта на станції відправлення.

Крім того, на думку заявника, апеляційним судом в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України не прийнято до уваги, що у справі № 4/1053-21/137 від 20.10.2006 року відповідно Договору поставки № 20/10-РЖ від 20.10.2005 року суд першої інстанції виніс наказ на виконання, щодо Договору поставки № 23/11-РЖ від 23.11.2005року.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до державного підприємства "Гніздичівський державний спиртовий завод" про стягнення 80691,91 грн., з яких 75413,00 грн. вартості неповернутого зерна та 5278,91 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору про збереження зерна №21/10/1 від 21.10.2005 р., в зв'язку з чим до нього підлягає застосуванню відповідальність за невиконання зобов'язань за договором.

13.11.2006 року позивач звернувся до суду з клопотанням №13/1 про зміну позовних вимог ( а.с.76) , в якому просив вилучити зерно кукурудзи в кількості 143,040 т. та зерна жита в кількості 56,950 т. згідно квитанцій про приймання вантажу № 32465991, № 32467605, № 32466005, № 32466014. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Приймаючи рішення та постанову по суті спору суди залишили поза увагою зазначене клопотання позивача, та розглянули спір з урахуванням зміни лише предмету позову, не врахувавши одночасну зміну підстав позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи  господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Львівської області від 23 листопада 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року у справі № 4/1252-21/171 господарського суду Львівської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна торгово-зернова фірма" задовольнити частково.

Головуючий                                                                                Т. Дроботова

Судді                                                                                                    Н. Волковицька

Л.Рогач