Постанова

від 28.02.2019 по справі 814/4109/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №814/4109/15

адміністративне провадження №К/9901/26732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 (суддя Князєв В.С.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 (судді Єщенко О.В., Димерлій О.О., Домусчі С.Д.)

у справі №814/4109/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське заводобудівельне управління №8

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське заводобудівельне управління №8 (далі - позивач, ТОВ Миколаївське заводобудівельне управління №8 ) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати лист ГУ ДФС у Миколаївській області від 17.09.2015 № 2344/10/14-29-22-06-11 Про скасування податкового повідомлення-рішення .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 змінено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що приймаючи податкове повідомлення-рішення про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, перевіряючими не прийнято до уваги, що у позивача був наявний податковий борг. Сума від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту була віднесена позивачем на зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні періоди. Відтак, податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 251 436 грн було безпідставно прийнято податковим органом нижчого рівня. Отже, відповідач в порядку статті 55 Податкового кодексу України скасував прийняте податкове повідомлення-рішення. Крім того, судовим рішенням у справі № 814/3605/14, на які посилається суд першої інстанції, не встановлювалось право позивача на отримання бюджетного відшкодування на суму 251 436 грн.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2015 Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, керуючись статтею 55 Податкового кодексу України, прийняло рішення № 2344/10/14-29-22-06-11 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29.04.2014 року №0007192201.

Підставою для прийняття вказаного рішення став акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 10.09.2015 року за №2 про результати службового розслідування щодо встановлення причин, які призвели до помилки при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми В2 від 29.04.2014 року №0007192201.

Так, за результатами службового розслідування відповідна Комісія вирішила вважати невірно прийнятим податкове повідомлення-рішення В2 від 29.04.2014 року №0007192201 про збільшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 251 436 грн.; надати пропозиції начальнику ДПІ щодо вирішення питання про притягнення головного державного ревізора-інспектора до відповідальності та з метою реалізації вимог п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України направити до ГУ ДФС у Миколаївській області висновки роботи Комісії про результати службового розслідування для прийняття відповідного рішення стосовно скасування податкового повідомлення-рішення форми В2 від 29.04.2014 року №0007192201 на збільшену суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 251 436 грн., винесеного на підставі акту від 15.04.2014 року №297/14-03-22-01/32997486 про документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області врахувало висновки Комісії щодо неправильності збільшення Товариству суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 251 436 грн. та, посилаючись на приписи пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, скасувало податкове повідомлення-рішення форми В2 від 29.04.2014 року №0007192201.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з тих мотивів, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області зобов'язано відобразити по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське заводобудівельне управління № 8 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року у сумі 251436,00 грн. Відтак у відповідача не було підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 251 436 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 змінено постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 з підстав задоволення позову виходив з того, що відкликанню рішення контролюючого органу за наслідками скасування цього рішення передує відповідне звернення платника податків до контролюючого органу вищого рівня або до суду.

Проте, як вбачається з рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 17.09.2015 року №2344/10/14-29-22-06-11 підставою для перегляду та скасування податкового повідомлення-рішення форми В2 від 29.04.2014 року №0007192201 став акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 10.09.2015 року №2 про результати службового розслідування щодо встановлення причин, які призвели до помилки при його прийнятті.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки відповідача щодо недотримання позивачем вимог законодавства зроблені лише з урахуванням результатів службового розслідування відносно посадових осіб, якими, на думку контролюючого органу, неповно з'ясовані обставини щодо дотримання платником правил оподаткування податком на додану вартість, та за відсутності відповідного акту перевірки за наслідками перевірки, проведеною в порядку підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Колегія суддів суду касаційної інстанції приймає довід касаційної скарги, що судовим рішенням у справі № 814/3605/14, на які посилається суд першої інстанції, не встановлювалось право позивача на отримання бюджетного відшкодування на суму 251 436 грн, оскільки в межах вказаної справи спірним питанням було визнання правомірності дій податкового органу, який прийняв податкове повідомлення-рішення, щодо скасування такого податкового повідомлення-рішення у випадку, якщо за наслідками службового розслідування встановлено факт помилковості його прийняття.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин питання правомірності збільшення сум бюджетного відшкодування чи право платника податку на таке відшкодування не досліджуються.

Щодо інших доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

З аналізу вказаної правової норми слідує, що скасування контролюючим органом вищого рівня рішення, що не відповідає актам законодавства, можливе і не через процедуру адміністративного оскарження, а в тому числі коли така невідповідність буде виявлена в процесі здійснення контролю за діяльністю органу нижчого рівня з інших підстав (наприклад, у ході службового розслідування).

Відтак, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що обов'язковою умовою, яка пов'язує право контролюючого органу вищого рівня на скасування рішень контролюючого органу нижчого рівня, є звернення платника податків із скаргою на таке рішення.

Разом з тим, положення пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України хоч і надають право контролюючому органу на скасування податкового повідомлення-рішення за наявності обставин, якими встановлено невідповідність таких рішень актам законодавства, однак право на таке скасування, зокрема, у випадку проведення службового розслідування, виникає у податкового органу у випадку дотримання ним встановленої Податковим кодексом України процедури, а саме підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За правилами підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється контролюючим органом вищого рівня, якщо в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що така перевірка позивача не призначалася, висновки відповідача щодо не дотримання позивачем вимог законодавства зроблені лише з урахуванням результатів службового розслідування відносно посадових осіб, якими, на думку контролюючого органу, неповно з'ясовані обставини щодо дотримання платником правил оподаткування податком на додану вартість, та за відсутності відповідного акту перевірки.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками та мотивами суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 у справі №814/4109/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко