Рішення

від 20.02.2019 по справі 910/14103/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2019Справа №910/14103/18

За позовомПриватного сільськогосподарського підприємства Іванівський до Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Користівське провизнання договору недійсним

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачане з'явились від відповідачане з'явились від третьої особиГолуб В.А

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство Іванівський звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро та просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №3Р-118/18 СгТ від 14.02.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний правочин не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є фіктивним, порушує ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання даного договору недійсним відповідно до ст.ст. 215, 234 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/14103/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Користівське третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; підготовче засідання у справі відкладено на 12.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 дні та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.01.2019.

22.12.2018 на адресу суду надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів, про виклик свідка у судове засідання та про оголошення перерви у підготовчому засіданні; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2019.

19.02.2019 від позивача надійшло електронне повідомлення, в якому позивач, посилаючись на перебування представника позивача на лікарняному, просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Оскільки, жодних доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин позивач суду не надав, у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд відмовляє.

Відповідач представників у судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що ухвали суду направлялись на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а будь-якої іншої адреси відповідачем суду не повідомлено, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд судом справи №910/14103/18.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання з'явився представник третьої особи, який проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що позивачем поставлено товар за оспорюваним договором, а відповідачем прийнято такий товар та частково оплачено його вартість, а тому позивачем не доведено, що вказаний правочин не направлений на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством Іванівський (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №ЗР-118/18 СгТ (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній, порядок та терміни оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами, визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід'ємну частину договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна товару вказано в додатках. Ціну договору становить загальна ціна товару, що передається за цим договором. Сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, зазначеній в додатках. Сторони відповідно до положень ч. 2 ст. 524 та ст. 533 Цивільного кодексу України погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або додатку/специфікації.

Відповідно до п. 2.5 Договору товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки.

За змістом п.п. 4.1 Договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від постачальника, покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити постачальнику; факт передачі товару покупцю підтверджується підписами та печатками (за наявності) уповноважених представників сторін у товарно-супровідній документації.

Розділом 3 Договору Зобов'язання сторін визначено, зокрема, що постачальник зобов'язаний повідомити покупця (будь-яким способом) про прибуття товару на склад постачальника; передати товар покупцю в термін та в місці, які визначені договором; покупець зобов'язаний провести оплату за товар відповідно до умов договору, оплатити гривневу різницю ціни товару, вирахувану відповідно до п.п. 2.2 цього договору в разі зміни курсу еквіваленту ціни договору, приймати, транспортувати, зберігати та застосовувати товар за призначенням в технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції тощо.

До позовної заяви позивачем надано копію Специфікації №1 від 14.02.2018 до Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №ЗР-118/18 СгТ від 14.02.2018 (надалі - Специфікація), підписаної представниками обох сторін та скріпленої печатками підприємств.

В даній Специфікації сторони погодили, що поставці підлягає товар з наступними умовами: асортимент продукції - VPHE-DG6 сівалка з дисковим сошником 6-ти рядкова прямого висіву у кількості 1 шт.; ціна в гривнях без ПДВ - 475000,00 грн; строки поставки - 02.03.2018; курс 33,0400; ціна в Євро - 17251,82 грн. Загальна сума товару за даною специфікацією становить 570000,00 грн (еквівалент у Євро: 17251,82 Євро).

У специфікації визначено, що покупець зобов'язаний перерахувати грошові кошти, зазначені в п. 1 даної специфікації з урахуванням умов, викладених в розділі 2 Договору на поточний рахунок постачальника наступним чином: грошові кошти в розмірі 10% вартості товару, що складає 57000,00 грн (еквівалент у Євро: 1725,18 Євро), перераховуються покупцем до 23.02.2018; грошові кошти в розмірі 90% вартості товару, що складає 513000,00 грн (еквівалент у Євро: 15526,64 Євро), перераховуються покупцем до 01.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказаний у Специфікації товар поставлений та переданий ПСП Іванівський по видатковій накладній №1672 від 22.03.2018, однак, 23.03.2018 під час підготовки сівалки до експлуатації було виявлено пошкодження первинного валу підйому сошників, яке унеможливлює його використання за призначенням без проведення відновлювальних робіт і може трактуватися як прихований дефект. 14.05.2018 ПСП Іванівський у відповідь на направлені ним претензії отримало від представника відповідача лист, де заначено, що останній зобов'язується провести заміну товару, який є предметом договору №ЗР-118/18 СгТ від 14.02.2018, а саме: VPHE-DG6 сівалка з дисковим сошником 6-ти рядкова прямого висіву до 31.05.2018. Проте, позивач вказує, що станом на 22.10.2018 відповідач заміну товару за договором не провів, що унеможливлює його реальне застосування позивачем за призначенням. При цьому, як стверджує позивач, жодних зобов'язань за спірним договором ПСП Іванівський порушено не було.

Посилаючись на вказані обставини, позивач стверджує, що спірний договір суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, і укладення такого договору є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи позивача зводяться до того, що Договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №ЗР-118/18 СгТ від 14.02.2018 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та є фіктивним.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено того факту, що Договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №3Р-118/18 СгТ від 14.02.2018 було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (як обов'язкової умови для кваліфікації правочину як фіктивного та визнання його недійсним з цих підстав.

Так, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

При цьому, якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 18.06.2018 у справі №910/11559/17, від 01.08.2018 у справі №910/11560/17.

За правовою природою спірний Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчить наявна у справі копія видаткової накладної №1672 від 22.03.2018, на виконання Договору №ЗР-118/18 СгТ від 14.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія-Агро поставлено, а Приватним сільськогосподарським підприємством Іванівський прийнято товар - VPHE-DG6 сівалка з дисковим сошником 6-ти рядкова прямого висіву у кількості 1 шт. загальною вартістю 570000,00 грн з ПДВ.

Та обставина, що вказаний у Специфікації товар був поставлений та переданий ПСП Іванівський по видатковій накладній №1672 від 22.03.2018 позивачем визнається, про що безпосередньо зазначено у позовній заяві.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що як позивачем, так і відповідачем вчинялися конкретні дії, спрямовані на виконання умов укладеного між ними Договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №3Р-118/18 СгТ від 14.02.2018, такі як підписання специфікації, передача товару постачальником та прийняття його покупцем, оформлення такої передачі видатковою накладною.

Наведене спростовує твердження Приватного сільськогосподарського підприємства Іванівський , що спірний Договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а також доводи позивача про фіктивність даного правочину.

Обставини щодо порушення відповідачем умов Договору (невідповідність товару якості, що призвело до неможливості його реального використання позивачем), про які зазначає позивач, в будь-якому випадку не можуть бути підставою для кваліфікації правочину як фіктивного, а можуть лише свідчити про наявність у позивача права вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених законодавством наслідків (у разі підтвердження таких обставин у визначений законом спосіб).

За таких обставин, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання Договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №3Р-118/18 СгТ від 14.02.2018 недійсним, в тому числі не доведено (та наявними у справі документами спростовано), що вказаний правочин не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено:01.03.2019.

Суддя Ю.М. Смирнова