Ухвала

від 22.02.2019 по справі 148/1709/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1709/18

Провадження 2/127/4527/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Антонюка В. В.,

за участю: секретаря - Гончарука І. О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області до Вінницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпоряджень -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Кинашівської сільської ради до Вінницької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа підприємець ОСОБА_3 про скасування розпоряджень.

В підготовчому засіданні представник третьої особи заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, в судовому засіданні суд, заслухавши пояснення учасників справи, визнав за можливе проводити розгляд клопотання про закриття провадження у справі за відсутності представника відповідача.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється, на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації № 234 від 23 березня 2018 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" та № 341 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 29 березня 2018 року № 234".

Позивач вважає ці розпорядження незаконними, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців громадянин ОСОБА_3 станом на 11 червня 2018 року припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням ще 30 грудня 2016 року. На переконання позивача, Вінницькою обласною державною адміністрацією при прийнятті оскаржуваних розпоряджень не було перевірено факт зайняття підприємницькою діяльністю громадянином ОСОБА_3. Також позивач зазначає, що використання водних об'єктів указаним орендарем упродовж 17 років призвело до створення соціальної напруги в громаді с. Нестерварки.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 5 ЗК України визначено, що земельне законодавство базується, зокрема, на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до ч. ч. 1, 8 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Пунктом є-1 статті 15-1 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Це положення узгоджується з вимогами частини другої статті 16 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою та шостою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 ГПК України визначено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

-справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

-справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до Постанови пленуму ВГСУ України №10 від 24 жовтня 2011 року Господарський спір підвідомчий господарському суду, за умови участі у спорі суб'єкта господарювання.

Згідно Пленуму господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду; передачу державного або комунального майна в оренду ; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.

Крім того, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №809/739/17 колегія суддів Судової палати дійшла висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 (К9901/1884/18).

У справі, що розглядається, відповідач, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - Вінницька обласна державна адміністрація владних управлінських функцій не здійснює.

З доводів позивача, змісту позовних вимог та встановлених у цій справі обставин вбачається, що Кинашівська сільська рада звернулася до цивільного суду за захистом свого права та інтересу, яке, на її думку, порушене у зв'язку з передачею земельної ділянки третій особі, а саме фізичній особі - підприємцю з недотриманням вимог ЗК України. Позивач вважає, що оскаржувані розпорядження порушують права та інтереси Кинашівської сільської ради, оскільки спірні земельні ділянки з водними об'єктами знаходяться на території Кинашівської сільської ради, надання таких земельних ділянок з водними об'єктами в оренду третій особі призвело до створення соціальної напруги в громаді с. Нестерварки, зниження рівня води у криницях громадян.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що провадження в цивільній справі підлягає закриттю, з огляду на те, що її не належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ..

На виконання зазначених положень суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

За приписами ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вказані положення позивачеві необхідно повернути сплачений ним судовий збір за звернення до загального суду.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 255, 256, 260, 261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області до Вінницької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпоряджень - закрити.

Повернути Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (23607, Вінницька область, Тульчинський район, с. Кинашів, вул. Желюка, 2, код ЄДРПОУ 04331254) судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок, сплачений за звернення до суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: