Постанова

від 29.06.2006 по справі 19/141

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/141

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29.06.06 р.                                                                                 Справа № 19/141

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.

При секретарі Волошиної О.В.

За участю представників сторін

від позивача: Вегера Н.В., за довіреністю

від відповідача: Алексєєва Т.В., за довіреністю  

від прокуратури: Гармашова І.В., за посвідченням № 1004

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Прокурора Старобешівського району Донецької області  в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області  

до відповідача: Оптово-роздрібного об'єднання Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор” смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області  

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальну суму  11 514,59 грн.

                      В С Т А Н О В И В:

         Прокурор Старобешівського району Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області  з позовом до Оптово-роздрібного об'єднання Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор” смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області  про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальну суму  11 514,59 грн.

         Ухвалою від 28.04.2006р. відкрито адміністративне провадження  у справі.

         В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на невиконання Оптово-роздрібнім об'єднанням Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор” обов'язків суб'єкту господарювання зі сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та строки, що встановлені чинним законодавством України; розрахунок суми позову;  розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий місяць 2006р.; вимогу про сплату боргу № Ю-141 від 06.03.2006р.

          Відповідач, Оптово-роздрібне об'єднання Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор”, надав відзив на позовну заяву (вх. № 02-41/18725 від 23.05.2006р.), в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові  акти  не  мають зворотної дії в часі, крім випадків,  коли  вони  пом'якшують  або скасовують відповідальність особи.  Вважає, що фінансові та адміністративні санкції, а також пеня, встановлені ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовуються за порушення, скоєні з часу набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2004р. Фінансові та адміністративні санкції за порушення порядку, строків сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та надання розрахунків зобов'язань, здійснених на протязі 2003р., повинні застосовуватися в порядку та розмірах, передбачених Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Зазначив, що відповідно до п.15 Прикінцевих положень Закону України  „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  до приведення  законодавства  України у відповідність із цим  Законом,  закони  України  та  інші  нормативно-правові   акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

05.06.2006р. позивачем  до матеріалів справи викладено документове та правове обґрунтування позовних вимог  (лист № 1078/01-13/06 від 05.06.2006р.). В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на  розрахунок суми заборгованості по ОРО “Кооператор” відповідно до договору № 8 від 26.04.2001 р., Рішення № 3 про скасування розстрочення податкових зобов”язань по оптово-роздрібному об”єднанню Старобешівського районного споживчого товариства “Кооператор” від 09.02.2006 р., Акт УПФУ в Старобешівському районі від 06.02.2006 р., суму процентів, нарахованих на розстрочений борг по ОРО “Кооператор”, Подання від 18.04.2001 р., Зразковий договір про розстрочення № 8 від 26.04.2001 р., банківський витяг. Наполягає, що 24.02.2006 р. відповідач сплатив заборгованість згідно скасованого договору в сумі 11 487,75 грн., яка розподілена частково на погашення недоїмки – 5 930,46 грн., та нарахованих процентів – 5 557,29 грн. у порядку календарної черговості їх виникнення. Отже, заборгованість відповідача складає 11 514,59 грн., в тому числі – 5557,29 грн. недоїмки, 5957,30 грн. пені.

         07.06.2006 р. до матеріалів справи надійшли Уточнення адміністративного позову ( лист № 1725 від 05.06.2006 р.), згідно яких прокурор Старобешівського району просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 11 514,59 грн. на користь держави в особі управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі.

          Позивачем не подано заяви про підтримання уточнень адміністративного позову, заявленого прокурором.  

Уточнення адміністративного позову ( лист № 1725 від 05.06.2006 р.),  заявлені прокурором Старобешівського району судом не приймаються, з огляду на те, що повний перелік прав та обов”язків осіб, які беруть участь у справі, та сторін по справі викладений в статтях 49,51, 54, 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Право уточнювати позовні вимоги, не надано жодному учаснику адміністративного процесу.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України  та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.       

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах  здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

З огляду на матеріали справи та норми чинного  законодавства, слід зазначити наступне.

          Оптово-роздрібне об'єднання Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор” є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. АОО № 290808),  включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 25599943 про включення до ЄДРПОУ), є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

          18.04.2001 р. Оптово-роздрібне об'єднання Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор” звернулось до Старобешівського районного Управління Пенсійного фонду України з поданням, в якому висловило прохання відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” розстрочити борг зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виник з 01.01.2000р. по 01.01.2001р., та не сплачений станом на 21.02.2001р. в сумі 40 747,75грн.

          18.04.2001р. начальником  Старобешівського районного Управління Пенсійного фонду України прийнято Рішення про розстрочення, яким відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” розстрочений борг зі збору на обов”язкове державне пенсійне страхування в сумі 40 747,75 грн., який виник в січні 2000 року.

За приписами ст.14 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  № 2181 в редакції станом на квітень 2001 року, розстроченням   податкових   зобов'язань   є  надання платнику  податків  бюджетного  кредиту  на  основну   суму   його податкових  зобов'язань  без  урахування  сум  пені  під проценти, розмір яких не може бути меншим,  ніж ставка  Національного  банку України  на дату,  визначену згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону ( п.14.1.1.Закону).

          Платник податків,  який  звертається  до  податкового органу   з   заявою   про  розстрочення,  відстрочення  податкових зобов'язань,  вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання ( п. 14.1.3. Закону).

Розстрочення   податкових  зобов'язань  надається  на умовах податкового кредиту,  за  якими  основна  сума  кредиту  та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового  періоду,  наступного  за  періодом  надання  такого кредиту                        ( п.14.3.1.).

26.04.2001р. між позивачем та відповідачем укладений зразковий  договір про розстрочення № 8, відповідно  п.1.1 якого Управління ( позивач)  надає Платнику ( відповідач) розстрочку сплати боргу зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 40 747,75 грн.  з 10 жовтня 2001р. по 30 грудня 2004р. під проценти, розраховані за період, що починається від дати укладення цього договору та закінчується останньою датою погашення розстроченого боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, чинною на момент чергової сплати розстроченого платежу, а платник погашає зазначений борг у такі строки та в таких сумах.

Відповідно п. 2.2. договору, Управління має право:

прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення та рішення про надання розстрочки, і пред”явити до сплати нараховані на розстрочений борг проценти, якщо платник:

-          накопичує новий борг (не сплачує поточні платежі) або не сплачує чергову частку розстроченого боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення нового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого боргу;

-          ліквідується;

-          виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник збору є фізичною особою);

-          визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові ( п. 2.2.1.).  

          З дня наступного за днем розірвання договору про розстрочення, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховувати пеню у розмірах, передбачених чинним законодавством (п.2.2.2 договору).  

Платник зобов”язується ( п. 2.3. договору):

забезпечити своєчасну сплату розстрочених сум боргу згідно з умовами, визначеними пунктом 1 цього договору;

нараховувати, але не сплачувати проценти за користування розстрочкою і списати їх у момент остаточного погашення розстроченого боргу;

з дня дострокового розірвання договору про розстрочення платник зобов”язаний оплатити невнесену суму розстроченого боргу, суму нарахованих на неї процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного погашення розстроченого боргу за винятком випадків дострокового розірвання такого договору.  

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.  Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України              ( ст. ст. 67,68 Конституції України).

Органи Пенсійного фонду України віднесені до числа контролюючих органів – стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (пп.2.1.2. п.2.1. ст.2. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами “ № 2181-ІІІ).

          З 1  січня  2004  року  набрав  чинності  Закон  України "Про загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування", який визначає  принципи,  засади  і  механізми  функціонування  системи загальнообов'язкового    державного    пенсійного     страхування, призначення,  перерахунку  і  виплати  пенсій,  надання соціальних послуг  з  коштів  Пенсійного  фонду,  що  формуються  за  рахунок страхових   внесків   роботодавців,  бюджетних  та  інших  джерел, передбачених цим  Законом,  а  також  регулює  порядок  формування Накопичувального  пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів  страхування  довічних  пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше;  кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

     Статтею 5 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»  встановлено, що  цей  Закон регулює відносини,  що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного  пенсійного  страхування. Дія  інших  нормативно-правових  актів  може  поширюватися  на  ці відносини  лише  у  випадках,  передбачених  цим  Законом,  або  в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються:  платники страхових внесків, їх права та обов'язки;  порядок нарахування,  обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, та ін.

Відповідно до  п.4  ст.  18 того ж  Закону, страхові  внески не включаються до складу податків,  інших обов'язкових платежів,  що складають систему оподаткування.  На ці внески не поширюється податкове законодавство.

          Водночас Закон  України  від   21.12.2000   р.   N   2181-III  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами" є  спеціальним  законом з питань оподаткування,  який встановлює порядок погашення зобов'язань  юридичних  або  фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

               Отже, на  страхові  внески  до  Пенсійного  фонду  не поширюються положення Закону            N 2181-III.

Порядок стягнення   заборгованості   за  страховими  внесками визначається виключно Законом N 1058-IV  і  поширюється на суми боргу по страхових внесках,  які виникли як до, так і після 1 січня 2004 р. (статті 1 та 5 Закону N 1058-IV).

     За приписами ст. 58 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,  Пенсійний фонд є органом,  який  здійснює  керівництво  та управління  солідарною  системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує  своєчасне  і  в  повному  обсязі фінансування  та  виплату  пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль  за  цільовим  використанням  коштів  Пенсійного  фонду, вирішує питання,  пов'язані з веденням  обліку  пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

          Пенсійний фонд  є  самоврядною  неприбутковою  організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту,  який затверджується його правлінням.  Органами  управління  Пенсійного  фонду  є  правління   та виконавча дирекція Пенсійного фонду ( ст. 59 Закону).

         За приписами ст. 64 п. б Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», виконавча  дирекція  Пенсійного  фонду та її територіальні органи мають право: 6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

          Відповідно до п. 15 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування”  до  приведення  законодавства  України у відповідність із цим  Законом  закони  України  та  інші  нормативно-правові   акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

          Погашення заборгованості   зі  сплати  збору  на  обов'язкове державне пенсійне страхування,  що виникла до 1 січня 2004 року  і не   погашена   в   установленому  законом  порядку,  здійснюється відповідно  до  статті  106  цього  Закону.  

Актом Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі від 06.02.2006р., встановлено, що станом на 06.02.2006р. платник ( відповідач) має несплачену розстрочену суму боргу у розмірі 11 487,75 грн., яка утворилась внаслідок невиконання підприємством п.п.2.3 п.2 договору про розстрочення  № 8   від 26.04.2001р., а саме несвоєчасна сплата розстрочених сум боргу згідно з умовами, визначеними договором. Граничний строк сплати розстрочених сум боргу відповідно до Закону України № 2181 закінчується 09.02.2006 р., тому слід розірвати договір розстрочення боргу із додержанням чинного законодавства.

Доказів ознайомлення з актом повноважної особи відповідача, або надсилання Акту  на адресу відповідача – позивачем до матеріалів справи не представлено.

09.02.2006 р. в.о. начальника Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області прийнято  Рішення № 3 про скасування розстрочення податкових зобов'язань по Оптово-роздрібному об'єднанню Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор”.

На підставі Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., вирішено скасувати з 09.02.2006р. рішення від 18.04.2001р. про розстрочення податкових зобов'язань по  Оптово-роздрібному об'єднанню Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор”  ідентифікаційний код 25599943 у зв'язку з невиконанням  п.2 пп. 2.2 договору про розстрочення № 8 від 26.04.2001р., а саме: платник накопичує новий борг (не сплачує поточні платежі) та не сплачує чергові частки розстроченого боргу.  Розстрочені суми податкових зобов'язань та суми нарахованих процентів, що залишилися несплаченими на день скасування рішення у сумі 23 002,34 грн. стягуються і погашаються у загальному порядку, установленому законодавством для стягнення та погашення податкового боргу.        

На Рішенні наявний напис, що рішення отримано 09.02.2006 р.  Однак, вказання на особу якою отримано рішення, її посада та підпис, на рішенні відсутнє. Доказів про надсилання Рішення на адресу відповідача – позивачем до матеріалів справи не представлено.

Станом на 09.02.2006 р. позивачем нараховані відповідачу відсотки  в сумі 11 514,59 грн. за період з 26.04.01 р. по 09.02.2006 р., які за умови п. 2.2. договору мали бути пред”явлені  відповідачу до сплати.

Документа, що свідчить про пред”явлення до сплати відповідачу процентів за користування розстрочкою в сумі 11 514,59 грн., позивачем до матеріалів справи  не надано.

Доказів погодження між позивачем та відповідачем факту  розірвання договору          № 8 від 26.04.2001 р. сторонами до матеріалів справи не представлено.

Рішення суду про розірвання договору № 8 від 26.04.2001 р. сторонами до матеріалів справи не додано.

Суд зазначає, що прийняття позивачем рішення про скасування розстрочення податкових зобов'язань № 3 від 09.02.2006 р. не є доказом розірвання договору про розстрочення № 8 від 26.04.2001 р.

Рішення могло бути лише підставою для розірвання спірного договору.

До того ж сторонами вказано на те, що рішення № 3 від 09.02.2006 р. оскаржувалося відповідачем до вищестоячого органу ПФУ, тому мало  набрати чинності лише з моменту прийняття рішення по скарзі.

Платіжним дорученням № 81 від 24.02.2006 р. Оптово-роздрібним об'єднанням  Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор”  на користь позивача перераховано 11 487,75 грн.( призначення платежу “ х; 25599943; 50020100; 01 відрахування в пенсійний фонд згідно договору розстрочення № 8 від 26.04.2001 по строку 24.02.2006 р. перераховано повністю”).

В поясненнях ( лист № 1078/01-13/06 від 05.06.2006 р.) позивачем повідомлено, що зазначена сума ним  розподілена та направлена: на погашення недоїмки  – 5 930,46 грн., та нарахованих процентів -  5 557,29 грн. у порядку календарної черговості їх виникнення.  

06.03.2006 р. позивачем складена та надіслана на адресу відповідача вимога про сплату боргу № Ю-141 від 06.03.2006 р. на загальну суму 11 514,59 грн., в тому числі 5 557,29 грн. внесків, 5957,30 грн. пені.

Матеріали справи свідчать про те, що розподілення сплаченої відповідачем суми здійснено позивачем неправомірно з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, за умови п. 2.3. договору платник зобов”язується:

нараховувати, але не сплачувати проценти за користування розстрочкою і списати їх у момент остаточного погашення розстроченого боргу;

з дня дострокового розірвання договору про розстрочення платник зобов”язаний оплатити невнесену суму розстроченого боргу, суму нарахованих на неї процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену на розстрочену суму.

У справі відсутні докази:

що станом на 24.02.2006 р. набрало чинності рішення № 3 від 09.02.2006 р. про скасування розстрочення податкових зобов”язань по ОРО СРСТ “Коператор”;

про дострокове розірвання ( та розірвання взагалі)  сторонами договору № 8 від 24.06.2001 р.;

що у позивача виникло право на пред”явлення до сплати відповідачу процентів  як це передбачено п. 2.2. договору);

що сума процентів ( 11 514,59 грн.)  була  пред”явлена відповідачу до сплати 11 514, 59 грн.

Зазначене свідчить про те, що і нарахування позивачем пені також є неправомірним, а саме:

          Пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством, за положеннями п. 2.2.2. договору нараховується позивачем - з дня наступного за днем розірвання договору про розстрочення, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими.  

Договір № 8 від 26.04.2001 р. сторонами в установленому законодавством порядку не розірваний.

Отже, право на нарахування пені у позивача не виникло.

24.02.2006 р. відповідачем був погашений залишок розстроченого боргу ( внесків) в сумі 11 487,75 грн., тому з 25 лютого 2006 року договір № 8 про розстрочення від 26.04.2001 р. припинив свою дію.

          Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення суми недоїмки зі сплати страхових внесків у розмірі 11 514,59грн. є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

         Керуючись ст.ст. 17, 48, 49, 51,  69, 71, 86, 122-154, 160, 162, 163, 185, 186, 254, пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,   суд –

                                       П О С Т А Н О В И В:

          Відмовити Прокурору Старобешівського району Донецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області у задоволенні позову до Оптово-роздрібного об'єднання Старобешівського районного споживчого товариства „Кооператор” смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області  про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальну суму  11 514,59 грн.

           В судовому засіданні 29.06.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний  03.07.2006 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Дучал Н.М.           

Надруковано в 5 екземплярах:

1 - позивачу;

2 - прокурору;

1 - відповідачу;

1 - у справу