Рішення

від 25.02.2019 по справі 242/5471/18

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/5471/18

2-о/242/10/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Державний архів Донецької області, Селидівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 22.10.2018 року звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якої зазначила, що вона на теперішній час вона має намір виїхати до Германії, де з боку єврейської діаспори їй буде надана соціальна допомога та підтримка, для цього їй потрібно встановити факт єврейського походження та етнічна приналежність до єврейської національності. Факт належності до єврейської національності в іншому порядку вона довести не може, оскільки Державний архів донецької області в повному обсязі, з різних на то підстав (з втратою документів, вітчизняною війною) не може надати їй відповідну інформацію. У зв`язку з чим просить суд встановити відносно неї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт її єврейського походження та етнічну і родову приналежність до єврейської національності.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.11.2018 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання заявник ОСОБА_2 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через свого представника, надала суду заяву про розгляду справи без її участі.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Державного архіву Донецької області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляду справи без його участі.

Представник заінтересованої особи - Селидівського МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляду справи без його участі. Крім того, надав до суду пояснення в яких зазначив, що Порядок внесення змін до актових записів регулюється ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та «Правилами внесення змін до актів цивільного стану, їх поновлення, та анулювання», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5. Вказаними нормативними актами не передбачено зміну або доповнення національності осіб, щодо яких складено актові записи, які прийняли національність одного з батьків та бажають змінити її відповідно до національності другого з батьків, на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, п. 2.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану. Указ Президента України від 31.12.1991 року № 24, яким було передбачено зміну національності особами, які при досягненні 16-річного віку та одержані паспорту прийняли національність одного з батьків та бажають змінити її відповідно до паспорту другого з батьків, втратив чинність на підставі Указу Президента України № 70/99 від 27.01.1999 року.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою заявниці. Вона знала бабусю заявниці, яка була єврейкою та всі на вулиці знали їхню сім`ю як євреїв., оскільки вони дотримувалися єврейських звичаїв та готували національні єврейські страви. Крім того, бабусю заявниці поховали за єврейськими звичаями.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що в 1976 році бачив бабусі заявниці в останній рік і знав зі слів дружини, що вона була єврейкою.

Визначаючи характер виниклих правовідносин та зміст заявлених ОСОБА_2 вимог та з огляду на те, що ОСОБА_2 не ставить питання щодо внесення змін до документів, які посвідчують її особу та не оскаржує дій органів влади з цього приводу, а ставить лише питання про факт її єврейського походження та етнічну і родову приналежність до єврейської національності, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, заслухавши представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи та законодавство, що регулює данні правовідносини, встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно висновку № 121 від 23.08.2007 року, Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції було відмовлено ОСОБА_2 у виправленні національності з «українка» на «гречанка» в актовому записі про шлюбу № 53 від 24.01.1987 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, у зв`язку із тим, що реєстрація шлюбу була проведена при пред`явленні паспорту ОСОБА_2 , де національність заявниці вказана «українка».

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 03.05.1963 року, виданого Петровським районним бюро РАЦС м. Донецька, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_5 , за національністю українець, та ОСОБА_6 , за національністю гречанка.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 11.09.1975 року, виданого повторно Костянтинівською сільською радою Марїнського району, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_7 , за національністю українець, та ОСОБА_8 , за національністю Українка.

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00014636704 від 24.10.2014 року, дошлюбне прізвище ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , « ОСОБА_10 ».

Відповідно листа Державного архіву Донецької області № 01-25/353 від 10.11.2014 року, в метричних книгах церков населених пунктів Мар`їнського району Донецької області за 1903 рік, що зберігаються в держархіві області, свідчення про народженні російською мовою « ОСОБА_11 » (батьки російською мовою зазначено « ОСОБА_12 » и « ОСОБА_13 ») відсутні. Натомість повідомляється, що в метричній книзі Георгіївської церкви с. Костянтинівка, Маріупольського повіту за 1903 рік є запис про народження російською мовою « ОСОБА_14 », батьки якої російською мовою зазначені « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_16 ».

Відповідно архівної довідки Державного архіву Донецької області № 01-25/369 від 14.11.2014 року, в метричній книзі Георгіївської церкви с. Костянтинівка, Маріупольского повіту за 1903 рік є запис № 15, де значиться ОСОБА_17 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_5 та хрещена 10 лютого. Батьки: ОСОБА_18 запасний унтер офіцер російською мовою зазначено « ОСОБА_15 » та законна дружина « ОСОБА_16 », обидва православні.

Згідно архівної довідки Державного архіву Донецької області № 01-25/376 від 24.11.2014 року, в метричній книзі Георгіївської церкви с. Костянтинівка, Маріупольского повіту за 1867 рік, є запис № 25, де значиться російською мовою « ОСОБА_19 », народжений 26 липня, хрещений 27 липня. Батьки: села Костянтинівки державний християни російською мовою зазначено « ОСОБА_20 » та законна дружина « ОСОБА_21 ».

Згідно листа Державного архіву Донецької області № 01-24/417 від 24.11.2014 року, в архіві на зберіганні за дореволюційний період є тільки метричні книги с. Костянтиівнка Марїнського району, в який міститься інформація про народження, шлюб та смерть. Документи колхозів, совхозів м. Костянтинівка є на зберіганні з 1943 року, у зв`язку з чим, перевірити свідчення про місце роботи, посади російською мовою зазначено « ОСОБА_12 » та « ОСОБА_13 » за 1889-1933 р.р., є неможливим.

Згідно архівної довідки Державного архіву Донецької області № 01-25/378 від 26.11.2014 року, в метричній книзі Георгіївської церкви с. Костянтинівка, Маріупольского повіту Єкатиринославської губернії є запис № 9, де значиться, що 13 січня 1895 року поэдналися законним шлюбом запасний унтер-офіцер російською мовою зазначені « ОСОБА_22 » (так зазначено в документі) «Куница», 27 років, православний, першим шлюбом, і селища Костянтинівка християнка російською мовою « ОСОБА_16 », 21 рік, православна, першим шлюбом.

Відповідно довідки № 1810 від 11.05.2016 року, виданого федеральною казенною установою «Російський державний воєнно-історичний архів», було роз`яснено, що в послужних списках офіцерів та солдат Руської Імператорської армії графи «Національність» не існувало, тільки графа «віросповідання». Для пошуку даних російською мовою зазначено « ОСОБА_23 » необхідно надати номер та назву військової частини, де він служив. Вказані данні можуть знаходитися у фондах повітового військового начальника або повітового з військової повинності в архівах за місце призову на військову службу.

Відповідно до довідки Державного архіву Дніпропетровської області від 30.05.2016 року, надати відомості про національність ОСОБА_24 , 1867 року народження, уродженця с. Костянтинівка Маріупольського повіту неможливо у зв`язку з відсутністю в архіві необхідних документів. В архівному фонді «Катеринославська духовна консисторія» відомостей про приєднання до православної церкви немає.

Згідно архівної довідки № 1918/2-56 від 27.11.2014 року, виданого казенною установою Ханти_мансійського автономного округу Югри «Державний архів Ханти-Мансійського Автономного округу Югри», в переглянутих документах архівного фонду за 1952 рік в списку «Указники» за 1952 рік, підписаного комендантом Перековської спец комендатури Ханти-Мансійського окрМГБ старшим лейтенантом Плесковских, значиться ОСОБА_8 , 1903 року народження, місце роботи «ГорПО», посада «Сторож». Свідчень звідки була вислана ОСОБА_8 в документах немає.

Відповідно до довідки № 1026 від 14.02.2012 року, виданої Комунальним підприємством «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_2 , 1963 року народження, та до 04.03.1973 року була зареєстрована та проживала ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , національність «єврейка».

Згідно довідки № 626 від 23.06.2018 року, виданої Костянтинівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, згідно по господарського книги № 3 (01.01.1944 рік 01.06.1946 рік) ОСОБА_25 , 1903 року народження, дійсно проживала у с. Костянтинівка.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідно до статей 255, 271 Цивільного Процесуального Кодексу України (ЦПК) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створені або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Згідно зі ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх кордонних народів і національних меншин України.

Згідно зі ст. 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин», кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Стаття 1 та 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 26.06.1992 року гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної свідомості і самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід`ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян країни, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

На підставі Указу Президента України № 70/99 від 27.01.1999 року втратив чинність Указ Президента від 31.12.1991 року «Про порядок зміни громадянами України національності» і з того часу в законодавстві України відсутні норми, які передбачають настання певних юридичних наслідків або набуття немайнових чи майнових прав в залежності від національності особи.

Згідно з положеннями Закону України «Про національні меншини в Україні», який проголошує рівність політичних, соціальних, економічних та культурних прав і свобод громадян України - незалежно від їх національного походження, та враховуючи, що за чинним українським законодавством жодний документ, що посвідчує особу громадянина, його національності, походження, етнічної і родової приналежності, не визначає, факт належності особи до певної національності не має юридичного значення, а тому, цей факт не може бути встановлений в судовому порядку відповідно до положень ст. 256 ЦПК України.

У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», витяг з якого опубліковано в журналі «Вісник Верховного Суду України» та розміщено на офіційному сайті Верхового Суду України, судам нижчих інстанцій було роз`яснено, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти належності до певної національності. Відповідно дост.300 ЦК України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до абз. 4 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року № 12 «Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема, щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів; відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання, проживання; військових, профспілкових, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу. Оскільки національність особи визначається національністю її батьків, яка зазначається в актових записах про народження особи, то єдиним шляхом встановлення та визначення національності особи є внесення доповнень в актовий запис про її народження щодо національності її батьків за умови відсутності таких відомостей.

Суд також враховує, що в ст.24 Конституції України закріплено рівність громадян та відсутність будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, на території України факт належності особи до будь-якої національності не тягне за собою юридичних наслідків.

Згідно ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх кордонних народів і національних меншин України.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об`єднання.

Як визначено ст. 15 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об`єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв`язки з особами своєї національності та їх громадськими об`єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Відповідно до ст. 300 ЦК України фізична особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку право на індивідуальність, передбачене ст. 300 ЦК України не порушене, оскільки не зазначення в документах заявниці та її родичів національності «єврей» не перешкоджає заявниці дотримуватися єврейських звичаїв, традицій, культури та виявляти почуття національного самоусвідомлення.

Тобто, належність особи до певної національності залежить від її вільного волевиявлення і для реалізації особою своїх прав у цій сфері не потребує встановлення цього факту судовим рішенням, а не зазначення в документах бабусі заявниці даних до приналежність до єврейської національності не перешкоджає їй відновлювати та зберігати етнічне походження її роду, входити до єврейської діаспори за кордоном, а також можливість користуватися пільгами та соціальними гарантіями, які гарантуються особам єврейського походження.

Отже, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме єврейського походження заявниці та етнічної і родової приналежність до єврейської національності, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. ст. 81, 258, 259, 265, 268, 293, 294 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Державний архів Донецької області, Селидівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Представник заявника: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Заінтересовані особи:

1)Державний архів Донецької області, юридична адреса Донецька область, м. Краматорськ, пл. Миру, буд. № 2, адреса фактичного місцезнаходження: - АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ 03494586 .

2)Селидівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області юридична адреса - Донецька область, м. Селидове, вул. Маяковського, 39, код ЄДРПОУ 24157278.

Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2019 року.

Суддя Н.О. Хацько