Постанова

від 28.02.2019 по справі 467/1055/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

28.02.19

22-ц/812/349/19

Провадження №22-ц/812/349/19

Категорія 53

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року м. Миколаїв

справа № 467/1055/18

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Южноукраїнський комбінат харчування про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою приватного підприємства Южноукраїнський комбінат харчування на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області, ухвалене 27 листопада 2018 року під головуванням судді Кірімової О.М. у приміщенні цього суду, повний текст якого складений 6 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства Южноукраїнський комбінат харчування (далі - ПП Южноукраїнський комбінат харчування ) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період розрахунку при звільненні.

Позивач зазначила, що з 13 вересня 2016 року по 12 червня 2017 року працювала у ПП Южноукраїнський комбінат харчування на посаді адміністратора кафе Молодіжне . Наказом № 68-к від 12 червня 2017 року її було звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Згідно письмової відповіді ПП Южноукраїнський комбінат харчування розмір нарахованих сум, що підлягали сплаті позивачці при звільненні, становить 9070 грн.

Як вказала позивач, в день звільнення вона знаходилась на роботі, була ознайомлена із наказом, отримала трудову книжку, однак виплата всіх сум, що їй належали, у строки визначені ст. 116 КЗпП України, відповідачем здійснена не була. Не виплачені ці суми і до теперішнього часу.

Посилаючись на викладене, просила стягнути з ПП Южноукраїнський комбінат харчування на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, за період з 1 травня 2017 року по 12 червня 2017 року в розмірі 9070 грн. з утриманням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 13 червня 2017 року по 27 вересня 2018 року в розмірі 99076 грн. 18 коп.

Згодом представник позивача збільшив позовні вимоги в частині розміру середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, до 112922 грн. 23 коп., тобто, за період з 13 червня 2017 року по 27 листопада 2018 року.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПП Южноукраїнський комбінат харчування на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2017 року по 12 червня 2017 року в розмірі 9070 грн. 00 коп. з утриманням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ПП Южноукраїнський комбінат харчування на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 13 червня 2017 року по 27 листопада 2018 року в розмірі 112922 грн. 23 коп. з утриманням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з відповідача в дохід держави судові витрати в розмірі 704 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ПП Южноукраїнський комбінат харчування , посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, просило його скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначав, що судом не було надано належної оцінки поданим відповідачем доказів та правовідносинам сторін, які існували до звільнення позивачки, а саме, існування між сторонами спору щодо нарахованої ОСОБА_1 суми, належної їй до виплати при звільненні, оскільки ця сума була добровільно сплачена позивачкою на погашення спричиненої нею майнової шкоди ПП Южноукраїнський комбінат харчування . На думку відповідача, це підтверджує відсутність вини підприємства у виплаті зазначеної суми позивачці у день звільнення, що виключає покладення на ПП Южноукраїнський комбінат харчування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представники ПП Южноукраїнський комбінат харчування : керівник цього підприємства - Єрьоменко В.А. та адвокат Тітусь А.В. підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача - адвокат Багдасарян А.Ю. - просив залишити апеляційну скаргу без задоволення в зв'язку із безпідставністю викладених у неї доводів, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2018 року - залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 13 вересня 2016 року по 12 червня 2017 року працювала у ПП Южноукраїнський комбінат харчування на посаді адміністратора кафе Молодіжне . Наказом № 68-к від 12 червня 2017 року її було звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. В день звільнення належні позивачці від підприємства суми не були виплачені. Не було проведено остаточного розрахунку із позивачкою і на час розгляду справи судом.

Згідно довідки ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" від 08 червня 2018 року № 07/329при звільненні ОСОБА_1 підлягало до сплати 9070грн., з яких заробітна плата за травень 2017 року складає 4770грн., нараховано 5409грн.55коп., з яких посадовий оклад за відпрацьований час (56 год.) 2113грн.21коп.; компенсація за невикористану відпустку при звільненні (18 календарних днів), та утримано податків та зборів всього 1109грн.55коп., до виплати червень 2017 року становить 9070грн. (а.с. 12).

За таких обставин, виходячи з приписів ст.ст. 47, 116 КЗпП України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2017 року по 12 червня 2017 року в розмірі 9070 грн. 00 коп. з утриманням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем відсутності вини у несвоєчасному розрахунку із позивачем.

За такого, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПП Южноукраїнський комбінат харчування середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 13 червня 2017 року по 27 листопада 2018 року в розмірі 112922 грн. 23 коп. з утриманням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів. - є вірним, оскільки відповідає вимогам ст. 117 КЗпП України та обставинам справи.

При визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні суд правильно виходив із розміру середнього заробітку позивачки, розрахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України необхідно розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Обгрунтовуючи такий висновок Конституційний Суд України виходив з того, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (п. 2.2. рішення КСУ).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі 6-616цс15 та від 6 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16. При цьому, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статті 233 КЗпП України, Верховний Суд України дійшов висновку, що перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення вищезазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Отже, встановивши, що належні ОСОБА_1 при звільненні суми відповідачем не були виплачені, суд дійшов правильного висновку про те, що передбачений ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачкою не пропущений.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини підприємства у несвоєчасному розрахунку із позивачем не можуть бути прийняті до уваги.

Так, апелянт посилається на те, що при звільненні ОСОБА_1 підприємством не були виплачена належна заробітна плата в сумі 9070грн., оскільки ці кошти були з неї утримані за її усним погодженням в рахунок добровільного погашення заподіяної підприємству шкоди, а тому ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" не має заборгованості перед позивачкою по виплаті заробітної плати. Також апелянт зазначає, що оскільки вказана сума є спірною, то це виключає покладення на ПП Южноукраїнський комбінат харчування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Проте, такі аргументи відповідача пов'язані із помилковим тлумаченням законодавства, з огляду на нижчевикладене.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, серед іншого, при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.

Відповідно до статті 136 КЗпП України розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Судом першої інстанції було встановлено, що розпорядження (наказ) про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 на покриття шкоди керівництвом приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" не було винесено та до її відома не доведено.

Апелянтом такі обставини не оспорювались.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 серпня 2018 року у справі № 486/529/18, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" 11572грн.26коп. матеріальної шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків (а.с. 36-38, 44-46).

Зі змісту рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 у суді не погоджувалась з тим, що утримання з її заробітної плати 9070грн. відбувалось за її згоди.

Той факт, що ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" були заявлені позовні вимоги про стягнення майнової шкоди з урахуванням утриманої із заробітної плати ОСОБА_1 суми і такі вимоги були судом задоволені, не свідчить про відсутність вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з позивачем, оскільки не є підставою для звільнення ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" від обов'язку виплатити позивачці належну їй заробітну плату.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного спору за позовом ОСОБА_1 дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що відповідач безпідставно, всупереч передбаченому законом порядку, утримав із заробітної плати ОСОБА_1 9070грн. і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Отже, виходячи з приписів ч. 2 ст. 117 КЗпП України, враховуючи встановлену судом обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та задоволення їх у повному обсязі, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для покладення на підприємство відповідальності за затримку розрахунку при звільненні позивачки - є безпідставними.

За такого, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення зазначених позовних вимог є вірним, оскільки відповідає вимогам ст. 117 КЗпП України та обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. 375 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 367, 274, 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Южноукраїнський комбінат харчування - залишити без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний тест постанови складено 1 березня 2019 року.