Постанова

від 11.02.2019 по справі 916/325/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/325/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Принцевської Н.М.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.;

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Одеської міської ради - ОСОБА_1, довіреність № 309/вих-мр, від 28.12.18;

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_2, довіреність № 01-36/50, від 11.12.18;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М." - ОСОБА_3, довіреність № б/н, від 22.03.17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 року, м. Одеса, суддя Гут С.Ф.

у справі №916/325/17

за позовом Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.М.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення заборгованості у розмірі у розмірі 265754 грн. 26 коп.

У лютому 2017 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.М. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.М. на користь Одеської міської ради заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 241930 грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 19912 грн. 06 коп., 3 % річних у розмірі 3911 грн. 28 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконує обов'язки за договором оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати з червня 2015 року по жовтень 2016 року включно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 року у справі №916/325/17 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.М. на користь Одеської міської ради заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 241930 грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 19912 грн. 06 коп., 3 % річних у розмірі 3911 грн. 28 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 року у справі №916/325/17 (головуючий суддя Лисенко В.А., судді Разюк Г.П., Діброва Г.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 року у справі №916/325/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №916/325/17 (головуючий суддя Краснов Є.В., судді Мачульський Г.М., Кушнір І.В.) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 року у справі №916/325/17 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 року у справі №916/325/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

При прийнятті постанови Верховний Суд висловив вказівки щодо нового розгляду справи, зокрема, зазначив про те, що для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, зокрема, період за який, за твердженням позивача, у відповідача існує заборгованість зі сплати орендної плати за землю на підставі договору від 04.06.2008 року, а також дослідити, що довідкою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 21.03.2017 року № 643/10/15-52-07-02-31, згідно якої станом на 01.03.2017 року у Товариства по орендній платі за землю наявне позитивне сальдо у сумі 45 283 грн. 20 коп.

13.06.2018 року під час нового розгляду справи Одеська міська рада заявила клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2018 року залучено до участі у справі № 916/325/17 Департамент комунальної власності Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 року у справі №916/325/17 (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів, що до Державного реєстру прав були внесені зміни про речове право щодо земельної ділянки в частині відомостей про розмір орендної плати за земельну ділянку на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2015 року у справі № 916/634/15-г, а відтак зміни до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати виключно на підставі рішення суду не можуть свідчити про виникнення (зміну) речового права щодо розміру орендної плати.

Крім того, рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі №916/324/17 встановлені факти, які відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування, а саме, що договір оренди №040950500024 припинив свою дію з 01.04.2014 року, а тому земельна ділянка площею 2921 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,9, не перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.М. , у зв'язку з чим підприємство не повинно сплачувати за нього орендну плату, а всі платежі, сплачені відповідачем, мають бути зараховані в рахунок оплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 04.06.2008 року, зареєстрованого 01.04.2009 року за №040950500023, оскльки в платіжних дорученнях, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю І.Т.М. сплачувало на рахунок УДК у м. Одесі Малиновського району кошти, з призначенням плата за оренду землі за січень грудень (місяць) 2015, 2016 у період з січня 2015 року по грудень 2016 року, без конкретизування за який саме договір оренди здійснена оплата.

Одеська міська рада з рішенням суду не погодилась, тому звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 року у справі №916/325/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник вважає, що Господарським судом Одеської області при прийнятті рішення не були враховані положення чинного законодавства України, а саме: ст. ст. 58, 124 Конституції України, ч. 3 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 4 Р. VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр , що призвело до прийняття незаконного рішення.

Одеська міська рада вважає, що судом першої інстанції невірно розтлумачено постанову суду апеляційної інстанції від 12.06.2018 року у справі № 916/324/17, з огляду на те, що судом не досліджувалось питання щодо суми наявної заборгованості по договору №040950500024, а отже відсутній висновок суду, про який стверджує відповідач та з яким погодився господарський суд Одеської області при прийнятті рішення у справі № 916/325/17.

В апеляційній скарзі зазначено, що відповідач на даний час користується обома земельними ділянками, при цьому не сплачує орендну плату, яка визначена у договорах.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/325/17 та наданих представниками присутніх учасників справи пояснень.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України в межах заявленої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 року у справі № 916/325/17 є законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Одеською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариство "І.Т.М", правонаступником якого є Товариство (орендар) було укладено договір оренди землі від 04.06.2008 року, за умовами якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1490-V передав, а орендар прийняв у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 11026 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, Новомосковська дорога, 9, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 11 026 кв.м., у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою - 4439 кв.м.; під тимчасовою забудовою - 274 кв.м.; під спорудами - 116 кв.м.; під проїздом, проходами та площадками - 6197 кв.м.

Пунктом 2.3 договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1 855 494,97 грн, з урахуванням індексації за 2007 рік, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2006 року № 193-15/М, складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Згідно з п. 4.1 договору орендна плата за земельну ділянку площею 11026 кв. м. розрахована у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 148 439,60 грн. на рік (з урахуванням індексації за 2007 рік). Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі.

У п. 4.3 договору визначено, що орендна плата, вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

У відповідності до п. 4.4 договору умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування "Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або його частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.14.1. договору).

За актом прийому-передачі земельної ділянки позивачем відповідачу було передано в користування земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 9.

Рішенням Одеської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" від 28.12.2010 року № 41-VІ з урахуванням змін, внесених рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1268-VІ, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси; введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Одеси з 01.01.2011 року, крім випадків, визначених у пункті 3 цього рішення; введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 20.09.2011 року.

Рішенням Одеської міської ради "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі" від 20.09.2011 року №1267-VІ орендний платіж визначено як 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при цільовому її використанні під складські бази.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2015 року у справі №916/634/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року у справі № 916/634/15-г внесено зміни до договору оренди землі від 04.06.2008 року, укладеного між Радою та Товариством на земельну ділянку площею 11026 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 9, в тому числі в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати.

Пункт 2.3 договору викладено в наступній редакції: "Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 11 026 кв.м. становить 7 566 482,24 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.11.2013 року № 127/С, складеного Управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області".

Пункт 4.1 договору викладено у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку площею 11 026 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 9, розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 378 324,11 грн. на рік".

Одеська міська рада листом від 20.10.2017 року №01-13/5483 пропонувала Товариству з обмеженою відповідальністю І.Т.М. у строк до 20.11.2017 року сплатити заборгованість з орендної плати у сумі 398690 грн. 92 коп.

Позивач вважає, що відповідачем грошові зобов'язання за договором оренди землі в частині сплати орендних платежів виконувались не належним чином, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість по орендним платежам в період з травня 2016 року по вересень 2016 року включно в сумі 241 930 грн. 92 коп., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі").

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а ст. 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

У ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Наслідками закінчення строку договору оренди землі, згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі", є припинення договору оренди землі.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, такі зміни були внесені рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2015 року у справі №916/634/15-г, яке набрало чинності з 23.06.2015 року.

Так як відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюються з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, то в даному випадку, можна говорити, що зобов'язання сторін могли б змінитися з 23.06.2015 року (дата набрання рішенням суду про внесення змін до договору оренди законної сили).

Згідно з ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України з 01.01.2013 року до Закону України Про оренду землі були внесені зміни, зокрема, в ст.6 Закону було передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, при цьому була виключена ст. 18 Закону, яка передбачала, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Тобто, з 01.01.2013 року почала діяти процедура реєстрації права оренди, яка регулюється Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та підзаконними нормативними актами - Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 року №3502/5 (за змінами, який діяв до 21 листопада 2016 року), Вимогами до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Наказ Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року №3276/5.

Так, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон, в редакції, яка діяла з 01.01.2013 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положеннями пп.3-1 п.22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1141 у разі проведення державної реєстрації виникнення інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності, державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та суб'єкта цих прав відомості про розмір орендної плати.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав.

Виходячи з положень зазначених норм, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Тобто, в момент державної реєстрації набуває юридичної сили договір, укладення якого вже відбулося.

Отже, до державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не існуватиме правової підстави для виникнення між сторонами орендних прав та обов'язків. Це означає, що за незареєстрованим договором оренди землі фактичний користувач не матиме підстав для користування земельною ділянкою на умовах оренди та сплати коштів саме як орендної плати за таке користування, а власник землі не вправі отримувати такі кошти як орендну плату або вимагати її сплати. Такий договір не діє з огляду на ненастання обставини, з якою закон пов'язує його дію.

Враховуючи, що з 01.01.2013 року право оренди земельної ділянки підлягало реєстрації, то зміни щодо відомостей, які підлягають внесенню до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - в даному випадку розмір орендної плати за оренду земельної ділянки також підлягав обов'язковій реєстрації і лише після такої реєстрації виникало відповідне речове право на нерухоме майно.

За таких обставин, враховуючи, що до Державного реєстру прав не були внесені зміни до запису в частині відомостей про розмір орендної плати за земельну ділянку на підставі рішення суду, то зміни до договору оренди землі на підставі рішення суду не можуть свідчити про виникнення (зміну) речового права в частині розміру орендної плати, такі зміни фактично не виникли, а отже орендна плата за вказану земельну ділянку не повинна сплачуватися в розмірі, вказаному позивачем.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що так як такі зміни у відомостях про речове право - зміна розміру орендної плати, які підлягають реєстрації з 05.02.2014 року, не зареєстровані, то вони не визнаються державою, а отже, - орендна плата за вказану земельну ділянку не повинна сплачуватися в розмірі, визначеному позивачем на підставі рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2015 року у справі №916/634/15-г.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом судового розгляду у даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 04.06.2008 року, який зареєстровано 01.04.2009 року за №040950500023, у сумі 241930 грн. 92 коп. за період з червня 2015 року по жовтень 2016 року, інфляційні втрати за червень 2015 року - вересень 2016 року у сум 19912 грн. 06 коп., 3 % річних за період з 31.07.2015 року по 31.10.2016 року у сумі 3911 грн. 28 коп.

З матеріалів справи вбачається, що, крім вищевказаної земельної ділянки, Товариство з обмеженою відповідальністю І.Т.М. до 01.04.2014 року мало в користуванні на умовах оренди земельну ділянку площею 2921 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога,9, за договором оренди земельної ділянки від 04.06.2008 року,який зареєстрований в державному реєстрі земель 01.04.2009 року за №040950500024 строком на 5 (п'ять) років, тобто до 01.04.2014 року.

Одеська міська рада у лютому 2017 року звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "І.Т.М.", в якій просила суд стягнути заборгованість по сплаті орендної плати по договору оренди землі від 04.06.2008 року, зареєстрований в державному реєстрі земель 01.04.2009 року за №040950500024, за період з 01.09.2015 року по 30.06.2017 року в сумі 195 926 грн. 10 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2018 року у справі №916/324/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 року та постановою Верховного Суду від 21.01.2019 року, у задоволенні позову було відмовлено з підстав, що договір оренди земельної ділянки від 04.06.2008 року, зареєстрований в державному реєстрі земель 01.04.2009 року за №040950500024, був укладений строком на 5 (п'ять) років і строк дії договору закінчився 01.04.2014 року. Договір оренди не був поновлений на новий строк, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю І.Т.М. не повинно було платити орендну плату за договором з 01.04.2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, рішеннями господарських судів у справі №916/324/17 встановлені наступні факти:

- договір оренди №040950500024 припинив свою дію з 01.04.2014 року;

- земельна ділянка площею 2921 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул.Новомосковська дорога,9, не перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.М. , а тому підприємство не повинно сплачувати за нього орендну плату;

- всі платежі, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю .Т.М. , мають бути зараховані в рахунок оплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 04.06.2008 року, зареєстрованим 01.04.2009 року за №040950500023, так як в платіжних дорученнях, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю ІТМ сплачувало на рахунок УДК у м. Одесі Малиновського району платежі, з призначенням плата за оренду землі за січень грудень (місяць) 2015, 2016 у період з січня 2015 року по грудень 2016 року, без конкретизування за який саме договір оренди здійснена оплата. Натомість, з розрахунку заборгованості, здійсненому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та з пояснень представника третьої особи вбачається, що зазначені платежі третя особа зараховувала в якості оплати за двома договорами за №040950500024 та №040950500023. Представник відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.М. ) в судовому засіданні пояснив, що оплата здійснювалась лише за діючим договором оренди за реєстровим №040950500023. Колегія суддів зазначає, що самовільне часткове зарахування третьою особою грошових коштів, що надійшли від відповідача, в рахунок оплати за договором № 040950500024, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки здійснено в односторонньому порядку без погодження з орендарем.

Таким чином, всі платежі, які Товариство з обмеженою відповідальністю І.Т.М. здійснило на користь місцевого бюджету м.Одеси в якості орендної плати, починаючи з 01.04.2014 року, мають бути зараховані в рахунок оплати платежів за договором оренди №040950500023.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем разом з позовною заявою, неможливо чітко та однозначно встановити, за який період, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість.

В свою чергу відповідач надав платіжні доручення на підтвердження того, що в період з 01.04.2014 року по квітень 2018 року (включно) було оплачено орендну плату за договором оренди землі №040950500023 на суму 1 405 282 грн. 74 коп.

В той же час позивач не надав суду жодних розрахунків заборгованості орендної плати, починаючи з 01.04.2014 року, тобто позивач не надав суду доказів того, чи зарахував він усі вищевказані платежі відповідача, починаючи з 01.04.2014 року, в рахунок плати орендної плати по договору оренди № 040950500023.

З огляду на те, що позивачем не доведено існування основної заборгованості, позовні вимоги про стягнення інфляційних і 3 % річних як похідні вимоги, не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи і спростовуються вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Зокрема, судова колегія не погоджується з твердженням Одеської міської ради про невірне застосування судом першої інстанції положень ст. ст. 58, 124 Конституції України, ч. 3 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 4 Р. VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр , оскільки, незважаючи на те, що реєстрація права оренди та реєстрація договору оренди землі не є тотожними поняттями, за вимогами закону необхідно проводити державну реєстрацію змін до договору, інакше такі зміни не можуть мати юридичних наслідків.

Посилання скаржника на невірне тлумачення судових рішень у справі №916/324/17 не приймається до уваги з огляду на те, що факти, встановлені у вказаних рішеннях свідчать про недоведеність Одеською міською радою своїх позовних вимог в частині розміру орендної плати та правомірності її нарахування у визначений позивачем період.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки оскаржуване рішення містить висновки, які визнаються судовою колегією законними та обґрунтованими. Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 року у справі №916/325/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 року у справі №916/325/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2018 року у справі №916/325/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 Господарського процесуального кодекс України.

У зв'язку з тимчасвою непрацездатністю судді Савицького Я.Ф. з 13.02.2019 по 22.02.2019, а також відпусткою судді Колоколова С.І. з 18.02.2019 по 22.02.2019 та з 25.02.2019 по 01.03.2019 повний текст постанови складено та підписано 04.03.2019.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6