ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
07.02.2019Справа № 910/365/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. при секретарі судового засідання Яценко Я.М., розглянувши заяву із запереченнями проти вирішення спору в Господарському суді й залишення позову без розгляду у справі № 910/365/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" (вул.Торгівельна, буд. 106А, м. Покровськ, Донецька обл., 85300, код ЄДРПОУ 30939178)
до Акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" (вул. Мечнікова, 2, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 34576883)
про визнання недійсним третейського застереження в договорі
Представники:
Від позивача: Сухацький А.В. - за дов;
Від відповідача: Кондрашин І.В. - за дов.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" про визнання недійсним третейського застереження в договорі №17/08 від 09.08.2013 про надання фінансових послуг, укладеного в новій редакції на підставі ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.
Відповідач вимоги позову відхиляє, вказуючи, що підписавши договір про надання фінансових послуг, в якому міститься третейське застереження, позивач фактично погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, шо виникають за таким договором. В зв'язку з чим просить залишити без розгляду позовну заяву.
У судовому засіданні розглянувши заяву відповідача із запереченнями проти вирішення даного спору у суді та залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду (спірні в межах даного спору третейські угоди у вигляді третейських застережень) слід зазначити наступне.
Як було вказано вище, предметом позову у справі є визнання недійсним пункту договору в частині третейського застереження, а саме: п. 19.1. договору, на підставі ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.
Пунктом 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З огляду на висновки Конституційного Суду України наведені у його рішенні від 10.01.2008 у справі №1-3/2008 (№1-рп/2008) (справа про завдання третейського суду), згідно чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" слід вважати, що йдеться про державні суди. До аналогічного правового висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 21.06.2010 у справі №1/5пд.
Наведене також підтверджується наданим у статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначенням поняття "суд", відповідно до якого це відповідний орган судової системи держави, на відміну від поняття "третейський суд", визначеного Законом України "Про третейські суди", де третейський суд - це недержавний незалежний орган.
Враховуючи викладене та з огляду на умови ч. 3 ст. 215 ЦК України виключно державними судами розглядаються спори щодо визнання правочину недійсним.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиці Верховного Суду України, наведеній у листі від 11.02.2009 "Практика застосування судами Закону України "Про третейські суди".
Так, у вказаному листі Верховний Суд України зазначив, що згідно з п. 7 ст. 6 Закону N1701-IV третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах. Таким чином, виключно державними судами розглядаються справи, зокрема, щодо визнання правочину дійсним або недійсним відповідно до положень ЦК України, зокрема, ч. 2 ст. 218, ч. 3 ст. 215 та ін.
До господарського суду, відповідно до ст. 4 ГПК України, можуть звертатися юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Стаття 20 ГПК України, визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що даний спір у справі №910/365/19 про визнання недійсним третейського застереженя на підставі ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, підпадає під юрисдикцію Господарського суду міста Києва, тому підстави для залишення позову без розгляду за ст. 226 ГПК України у суду відсутні та в задоволенні заяви відповідача суд відмовляє.
Більш того, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013 р.).
Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 226, 234 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви із запереченнями проти вирішення спору в Господарському суді й залишення позову без розгляду Акціонерного товариства "Кредит Європа Банк", відмовити.
Суддя Н.І. Ягічева
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2019 |
Оприлюднено | 05.03.2019 |
Номер документу | 80210406 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ягічева Н.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні