Рішення

від 16.04.2019 по справі 910/365/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2019Справа № 910/365/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , при секретарі судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" (вул.Торгівельна, буд. 106А, м. Покровськ, Донецька обл., 85300, код ЄДРПОУ 30939178)

до Акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" (вул. Мечнікова, 2, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 34576883)

про визнання недійсним третейського застереження в договорі

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ДОНЕЦЬКСТАЛЬ"-МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" про визнання недійсним третейського застереження в договорі №17/08 від 09.08.2013 про надання фінансових послуг, укладеного в новій редакції на підставі ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що третейське застереження, викладене в пункті 19.1 договору підлягає визнанню недійсним, оскільки спеціальний закон встановлює можливість (право), а не обов'язковість передачі спору на розгляд Третейського суду у випадку наявності третейської угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, судове засідання призначено на 07.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.19 у задоволенні заяви із запереченнями проти вирішення спору в Господарському суді й залишення позову без розгляду Акціонерного товариства "Кредит Європа Банк", відмовлено.

08.02.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки договір укладений між сторонами з третейським застереженням не є відмовою від права на звернення до суду. Також подано заяву про застосування строків позовної давності яка обґрунтована тим, що третейське застереження викладене в новій редакції п. 19.1 договору № 17/08 про надання фінансових послуг від 24.01.2018 між позивачем та відповідачем укладена саме 09.08.2013, отже строк позовної давності сплив - 10.08.2016.

05.03.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано заяву про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 визнано заяву Акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи № 910/365/19 необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

19.03.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано пояснення суду учасника справи, в яких вказує, що третейська угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.

Ухвалою від 19.03.2019 закрито підготовче засідання, та призначено справу до розгляду по суті, відмовлено в задоволенні клопотань про залучення третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив.

У судовому засіданні 16.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2018 між ПРАТ Донецьксталь - металургійний завод (є правонаступником Закритого акціонерного товариства Донецьксталь - металургійний завод , надалі - Позивач) та АТ Кредит Європа Банк (є правонаступником Закритого акціонерного товариства Кредит Європа Банк , надалі - Відповідач) було укладено договір № 17/08 про надання фінансових послуг (надалі - Договір).

09.08.2013 року договір було викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 19.1. Договору встановлено, що цей договір, додатки до договору, кредитні документи регулюються законодавством України.

Всі спори, які можуть виникнути в зв'язку з укладенням, виконанням та припиненням цього Договору, або випливають з нього, вирішуються Сторонами шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України Про третейські суди , домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Рас-кової, 15. Призначення третейського судді Сторони доручають Голові Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків відповідно до Регламенту. Цей пункт є третейською угодою і є невід'ємною частиною цього Договору. Умови цього Договору, які містять відомості про найменування Сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами цієї третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного пункту договору зазначив про те, що третейське застереження, викладене в пункті 19.1 договору підлягає визнанню недійсним, оскільки спеціальний закон встановлює можливість (право), а не обов'язковість передачі спору на розгляд Третейського суду у випадку наявності третейської угоди. Пункт 19.1. договору, є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційного права позивача. Третейська угода не містить всіх істотних умов.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину визначено положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Суд наголошує, що умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди".

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексуУкраїни відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, підписавши договір про надання фінансових послуг в новій редакції від 09.08.2013, в якому міститься третейське застереження, позивач погодився з передбаченим у ньому порядку вирішення спорів, що виникають за таким договором.

Таким чином, викладене в договорі третейське застереження, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.

Разом з тим, перелік підстав недійсності правочину, визначений статтями 215 та 203 ЦК України.

Зокрема, відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання правочину недійним, повинен вказати яких саме вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, не було додержано в момент вчинення такого оспорюваного правочину, тобто чітко визначити підставу недійсності правочину.

В заявленій позовній заяві позивач посилається на положення частин 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, однак не зазначає, вимог якої з них не було дотримано у момент вчинення правочину.

Позивачем не доведено у встановленому законом порядку, належними та допустимими доказами, невідповідності пункту 19.1 нової редакції договору № 17/08 від 24.01.2008 в момент вчинення вимогам, встановленим частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача щодо недійсності третейського застереження на підставі положень законодавства про систему судів в Україні, порушень публічного порядоку та здійснення правосуддя виключно судами, до системи яких не входять третейські суди є необгрунтовані, оскільки, за змістом Закону України "Про третейські суди" укладення третейської угоди, в тому числі у вигляді третейського застереження, є правом юридичної та/або фізичної особи визначити форму врегулювання спору, у разі виникнення такого, а не формою здійснення судочинства та забезпечення реалізації правосуддя, а тому не може розцінюватись судом як обмеження права особи на звернення за захистом порушених прав до суду.

У спірному п. 19.1 Договору додержані всі істотні умови третейського застереження (третейської угоди), у тому числі приєднання до Регламенту третейського суду.

За своєю правовою природою третейське застереження (третейська угода) є договором приєднання до Регламенту третейського суду.

Регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов'язані з вирішенням спорів третейським судом (абз. 6 ст. 2 Закону України Про третейські суди ).

Відповідно до ч. 5 10 Закону України Про третейські суди , регламент третейського суду визначає порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом. інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.

Частиною 6 ст. 12 Закону України Про третейські суди , передбачено, що посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Позивач не навів не тільки доказів, а навіть ознак недодержання у п. 19.1 Договору істотних умов третейського застереження, передбачених ст. 12 Закону України Про третейські суди , з якими цей Закон пов'язує його недійсність.

Відтак, розгляд спору між сторонами у третейському суді саме за Регламентом третейського суду прямо визначений Законом України Про третейські суди й сторони досягли згоди щодо процедури розгляду відповідно до Регламенту третейського суду.

Зміст третейської угоди відповідає вимогам ст. ст. 5, 12 Закону України Про третейські суди .

За положеннями ст. 5 Закону Про третейські суди юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, що виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

За змістом ст. 2 вказаного Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Тобто передумовою укладання третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору. Всі ці умови, наявні у третейському застереженні у п. 19.1 Договору, тому посилання Позивача є недоведені.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання третейського застереження, викладеного у пункту 19.1 нової редакції договору № 17/08 від 24.01.2008 недійсним, у зв'язку з чим суд відмовляє у його задоволенні повністю.

У відповідач письмово звернувся до суду з заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності, в зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку, що право позивача не є порушеними, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 18.04.2019.

Суддя Н.І.Ягічева