Рішення

від 26.02.2019 по справі 910/12921/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2019Справа № 910/12921/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засідання господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" (04073, м.Київ, проспект Московський, буд.8, корп.16-А, код ЄДРПОУ 39087639)

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775)

про зміну договору

Представники сторін:

від позивача: Куделя Д.Ю адв.

від відповідача: Слюсар С.В. адв.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування", в якій просить: 1) внести зміни в договір поставки № 787/18 від 23.06.2018 плит ПАГ-14, збільшивши строк поставки товару до 180 днів, змінивши відповідним чином п.3 Додатку № 1 до Договору, Специфікації № 1; 2) внести зміни в договір поставки № 787/18 від 23.06.2018 плит ПАГ-14, змінивши умови оплати на 100% попередньої оплати, змінивши відповідним чином п.4 Додатку № 1 до Договору, Специфікації № 1.

Позовна заява обґрунтовується істотним порушенням відповідачем умов договору поставки № 787/18 від 23.06.2018, яке полягає у затримці відповідачем оплати отриманої продукції, штучного створення підстав покладення на позивача штрафів за порушення строків поставки товару, вказані обставини, як стверджує позивач, позбавили його можливості вчасно розрахуватись із виробниками продукції, та є підставою для внесення змін до договору в частині збільшення строку поставки товару та умов оплати відповідно до ст.651 ЦК України, Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2019, Закону України Про публічні закупівлі , Положення про закупівлю товарів. робіт і послуг за державні кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 по справі № 910/12921/18 позов залишено без руху, встановлено строк усунення недоліків позовної заяви у визначений спосіб.

19.10.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2018.

30.11.2018 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідач заявляє про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки посилання позивача на законодавство про публічні закупівлі, яким сторони вирішити керуватись при регулюванні правовідносин сторін відповідно до договору, здійснене сторонами на власний розсуд, при цьому відповідач не відноситься до замовників у розумінні закону та у нього не виникає обов'язок проводити закупівлі товарів, робіт та послуг з дотриманням вимог, встановлених законом; факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати продукції є безумовною підставою нарахування штрафних санкцій, проте істотність порушення відповідачем своїх зобов'язань, що завдало шкоду позивачу не доведено. Пояснює, що за умовами договору постачальник здійснював поставку товару, що належить йому на праві власності, тому вказівки на неможливість виконання своїх обов'язків позивачем перед контрагентами щодо оплати вартості товару є безпідставним та не є об'єктивною обставиною продовження строків поставки товару, стверджування про прострочення відповідачем оплати товару на 164 днів не відповідає дійсності.

03.12.2018 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.12.2018 відкладено розгляд справи на 18.12.2018.

В судовому засіданні 18.12.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи; оголошено перерву на 22.12.2018.

В судовому засіданні 22.12.2018 представником позивача подано позовну заяву в новій редакції та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає, що фактично позивач у новій редакції позовної заяви збільшує позовні вимоги та просить окрім заявлених раніше вимог, доповнити договір поставки № 787/18 від 23.06.2018 плит ПАГ-14 пунктом 6.4.3 у наступній редакції 6.4.3. Достроково розірваним цей договір повідомивши покупця про це. В даному випадку договір припиняє дію з дати відправлення повідомлення про відмову від договору, яким вважається дата штемпеля про відправлення його постачальнику . Вказана заява не прийнята судом до розгляду відповідно до ч.5 ст. 46 ГПК України за відсутності доказів її відправлення відповідачу та з огляду на звернення позивачем із вимогами, що не є збільшенням вимог, а є новими вимогами, які можуть бути предметом окремого позовного провадження.

22.12.2018 у засіданні суду оголошено перерву на 29.01.2019.

29.01.2019 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та додаток до заяви. Позивач у відповідь на доводи відповідача зауважує про тиск з боку відповідача на інших контрагентів шляхом реалізації шахрайської схеми закупівель на сайті PROZОRRO та укладення сторонами договору на умовах, за якими дискримінується, погіршується становище постачальника та покращується становище АТ Укргазвидобування .

Ухвалою суду від 29.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019.

26.02.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяви № 6, № 7, № 8, інформацію по справі, які залишені судом без розгляду в порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України, оскільки подані після закриття підготовчого засідання у справі, без будь-якого клопотання про поновлення строку та неможливості їх подачі у встановлений строк.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,-

В С Т А Н О В И В:

23.06.2018 між позивачем - ТОВ Інтер-Декор (постачальник) та відповідачем - АТ Укргазвидобування (покупець) був укладений договір поставки № 787/18 Плит ПАГ-14, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві плити ПАГ-14 (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Сторони у п. 1.2 договору узгодили, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до договору та є її невід'ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.

Постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого його обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (п.1.3).

Згідно положень п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у Специфікації або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього Договору.

Пунктом 3.4 договору визначено умови зменшення вартості поставленого та неоплаченого товар з застосуванням формули дисконтування вартості товару.

Відповідно до п.4.2 договору, до рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання- передачі Товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений Товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.

У пункті 5.1 договору встановлено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього договору.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в Додатку № 4 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання- передачі товару або видаткової накладної, (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем) (п.5.2 договору).

Матеріалами справи встановлено, що сторонами до договору було підписано Специфікацію № 1 від 23.06.2018 (додаток № 1 до договору), відповідно до якої загальна вартість товару, що постачається складає 7 162 680,00 грн. (п.1), строк поставки товару: 90 календарних днів з дати підписання договору (п.3), умови та строк оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів (п.4).

Відповідно до Графіку поставки товару (додаток № 3), позивач зобов'язався поставити на користь відповідача товар: Плита ПАГ-14 у кількості 700 шт, автомобільним транспортом у вказані пункти приймання, строк поставки: 90 календарних днів з дати підписання договору.

Згідно п.10.1, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умовами надання постачальником забезпечення своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок навмисної затримки відповідачем оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними № ІД00001099, № ІД00001100 від 08.08.2018, № ІД00001105, № ІД0000110 від 09.08.2018, № ІД00001129, № ІД00001137, № ІД00001166 від 13.08.2018, № ІД00001169 від 14.08.2018, № ІД00001172 від 16.08.2018 на суму 501387,60 грн. позивач не мав можливості розрахуватись із своїми контрагентами - виробниками продукції, які в свою чергу зривали виробничі програми та терміни постачання продукції, таким чином відповідач штучно створював обставини покладення на постачальника штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, після затримки оплати подальше виконання договору у визначені строки стало неможливим та недоцільним.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 651 ЦК України, п.84 Положення про закупівлю товарів. робіт і послуг за державні кошти, Порядок зміни істотних умов договору про закупівлю та істотне порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить внести зміни до договору, змінивши п.3,4 Специфікації № 1, зокрема збільшивши та встановивши строк поставки: до 180 днів та умови оплати на 100% попередньої оплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Декор є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав .

За умовами укладеного між сторонами договору поставки № 787/18 Плит ПАГ-14 від 23.06.2018 позивач зобов'язався поставити у визначені строки: 90 календарних днів з дати підписання договору товар (п.3 Специфікації № 1), а відповідач його оплатити по факту поставки протягом 30 календарних днів (п.4 Специфікації № 1 до договору).

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 11.1 договору поставки передбачено, що договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, крім випадків, встановлених цим договором та чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

В той же час суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару за вказаними позивачем видатковими накладними позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

В даному випадку, відсутні будь-які відомості щодо завдання позивачеві відповідної шкоди, понесення додаткових витрат, штрафних санкцій тощо.

Посилання позивача на той факт, що в результаті дій відповідача у нього не було можливості здійснити розрахунки із своїми контрагентами - виробниками товару не приймаються судом до уваги.

Зокрема, за умовами п.1.3 договору було визначено, що постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром.

У даному випадку відносини позивача із його контрагентами, які не є стороною укладеного з позивачем договору поставки № 787/18 від 23.06.2018 є ризиком його підприємницької діяльності і не покладають на відповідача додаткових зобов'язань.

Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписуючи 23.06.2018 договір про поставку, у якому вказано строк поставки до 90 календарних днів з дати його підписання та визначені умови оплати, позивач мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагентів по договору, у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк, терміни отримання прибутку за поставлений товар.

У зв'язку із чим, доводи про навмисне створення відповідачем невигідного становища для постачальника спірними умовами договору, як і аргументи позивача про штучне створення обставин покладення на постачальника штрафних санкцій не заслуговують на увагу суду.

Посилання позивача як на підставу внесення змін до договору на Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, Порядок зміни істотних умов договору про закупівлю та істотне порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, Закону України Про публічні закупівлі не приймаються судом, оскільки їх положення не є імперативними нормами в даних правовідносинах сторін, укладення договору на підставі проведення закупівлі за розміщеною тендерною пропозицією на сайті PROZОRRO є воєвиявленням сторін.

Умовами п.7.10 договору сторонами визначено відповідальність покупця за порушення строків оплати товару у вигляді пені, інфляційних втрат та три процентів річних, право на отримання яких за доведеності такого факту прострочення позивач не позбавлений.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок внесення змін до договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, на які посилається позивач у заявленому позові, та які свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" у повному обсязі.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 04.03.2019

Суддя О.М.Ярмак