Постанова

від 21.05.2019 по справі 910/12921/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа№ 910/12921/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 (повний текст складено 04.03.2019)

у справі №910/12921/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про зміну договору

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтер Декор " (далі - позивач або ТОВ "Інтер Декор") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі, відповідач або АТ "Укргазвидобування") про (1) внесення змін в договір поставки № 787/18 від 23.06.2018 плит ПАГ-14, шляхом збільшення строку поставки товару до 180 днів, змінивши відповідним чином п.3 Додатку № 1 до Договору, Специфікації № 1; (2) внесення змін в договір поставки № 787/18 від 23.06.2018 плит ПАГ-14, змінивши умови оплати на 100% попередньої оплати, змінивши відповідним чином п.4 Додатку № 1 до Договору, Специфікації № 1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ " Інтер Декор" посилається на істотне порушення відповідачем умов договору поставки № 787/18 від 23.06.2018, яке полягає у затримці відповідачем оплати отриманої продукції, штучного створення підстав покладення на позивача штрафів за порушення строків поставки товару, вказані обставини, як стверджує позивач, позбавили його можливості вчасно розрахуватись із виробниками продукції, та є підставою для внесення змін до договору в частині збільшення строку поставки товару та умов оплати відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, Порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2019, Закону України "Про публічні закупівлі", Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №910/12921/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняте рішення місцевого господарського суду мотивоване недоведеністю підстав для внесення змін до договору. При цьому судом відзначено, що дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок внесення змін до договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, судом не встановлено обставин, на які посилається позивач у заявленому позові, та які свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Інтер Декор" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №910/12921/18 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції допустив порушення п. 2 ч. 10 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтовано залишивши заяву позивача про уточнення позовних вимог (у вигляді оновленої редакції позовної заяви). Крім того, судом першої інстанції не було надано належної оцінки правовідносинам сторін за договором, не враховано доводів скаржника про те, що фактично термін дії укладеного договору дорівнює терміну поставки, зазначеному в специфікації, а також не враховано, що внаслідок укладення договору саме позивачу завдано збитків. Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано відхилено посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на Порядок зміни істотних умов договору про закупівлю, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 62 від 30.01.2019, Закон України "Про публічні закупівлі", Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти позову та проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 15.04.2019, зазначає, що відповідач не відноситься до замовників у розумінні Закону України Про публічні закупівлі , а тому обов`язок проводити закупівлі товарів, робіт та послуг з дотриманням вимог, встановлених наведеним законом - відсутні, адже АТ "Укргазвидобування" за власною ініціативою використовує систему закупівель PROZORRO . Також, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до розгляду нові редакції позовних заяв з посиланням на статті 161, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. Також, відповідач наголошував, що позивачем не було доведено, що невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, як не доведено і наявність шкоди, понесення додаткових витрат тощо. Крім того, відповідач зазначав, що за умовами договору постачальник здійснював поставку товару, що належить йому на праві власності, тому вказівки на неможливість виконання своїх обов`язків позивачем перед контрагентами щодо оплати вартості товару - є безпідставним та не є об`єктивною обставиною продовження строків поставки товару, стверджування про прострочення відповідачем оплати товару на 164 днів не відповідає дійсності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" у справі №910/12921/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 910/12921/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.05.2019.

Суд у судовому засідання 21.05.2019 перейшов до розгляду апеляційної скарги по суті.

Явка представників сторін

У судове засідання 21.05.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2019 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

23.06.2018 між позивачем - ТОВ "Інтер-Декор", як постачальником, та відповідачем - АТ "Укргазвидобування", як покупцем, укладений договір поставки № 787/18 Плит ПАГ-14, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві плити ПАГ-14 (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Сторони у п. 1.2 договору узгодили, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 1.3 договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави, іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого його обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (п.1.3).

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у Специфікації або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього договору.

Пунктом 3.4 договору визначено умови зменшення вартості поставленого та неоплаченого товару з застосуванням формули дисконтування вартості товару.

Відповідно до пункту 4.2 договору до рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання- передачі товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.

У пункті 5.1 договору встановлено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього договору.

Пунктом 5.2 сторонами узгоджено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в Додатку № 4 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання- передачі товару або видаткової накладної, (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Сторонами до договору було підписано Специфікацію № 1 від 23.06.2018 (додаток № 1 до договору), відповідно до якої загальна вартість товару, що постачається, складає 7 162 680,00 грн. (п.1), строк поставки товару: 90 календарних днів з дати підписання договору (п.3), умови та строк оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів (п.4).

Відповідно до Графіку поставки товару (додаток № 3), позивач зобов`язався поставити на користь відповідача товар: Плита ПАГ-14 у кількості 700 шт, автомобільним транспортом у вказані пункти приймання, строк поставки: 90 календарних днів з дати підписання договору.

Згідно з п.10.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умовами надання постачальником забезпечення своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 цього договору і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що внаслідок навмисної затримки відповідачем оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними № ІД00001099, № ІД00001100 від 08.08.2018, № ІД00001105, № ІД0000110 від 09.08.2018, № ІД00001129, № ІД00001137, № ІД00001166 від 13.08.2018, № ІД00001169 від 14.08.2018, № ІД00001172 від 16.08.2018 на суму 501387,60 грн. позивач не мав можливості розрахуватись із своїми контрагентами - виробниками продукції, які в свою чергу зривали виробничі програми та терміни постачання продукції, таким чином відповідач штучно створював обставини покладення на постачальника штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, після затримки оплати подальше виконання договору у визначені строки стало неможливим та недоцільним.

Посилаючись на вказані обставини та положення статті 651 Цивільного кодексу України, п.84 Положення про закупівлю товарів. робіт і послуг за державні кошти, Порядок зміни істотних умов договору про закупівлю та істотне порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просив внести зміни до договору, змінивши п.3,4 Специфікації № 1, зокрема збільшивши та встановивши строк поставки: до 180 днів та умови оплати на 100% попередньої оплати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

За умовами укладеного між сторонами договору поставки № 787/18 Плит ПАГ-14 від 23.06.2018, позивач зобов`язався поставити у визначені строки: 90 календарних днів з дати підписання договору товар (п.3 Специфікації № 1), а відповідач його оплатити по факту поставки протягом 30 календарних днів, що також чітко узгоджено у п.4 Специфікації № 1 до договору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Наведене також кореспондується з приписами частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, крім випадків, встановлених цим договором та чинним законодавством.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону, є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

Проте, позивачем не було доведено ні суду першої інстанції станом на момент розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження, належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що невиконання відповідачем зобов`язань з оплати товару за вказаними позивачем видатковими накладними позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, судом повинно бути встановлено не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Проте, матеріали справи не містять, а позивачем, як особою, на яку процесуальним законом покладено обов`язок доведення своїх вимог належними, допустимими та достатніми доказами згідно з приписами статей 14, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів в підтвердження завдання позивачеві відповідної шкоди, понесення додаткових витрат, штрафних санкцій, тощо.

Доводи скаржника про те, що в результаті дій відповідача у нього не було можливості здійснити розрахунки із своїми контрагентами - виробниками товару - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно з п.1.3 договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром.

Тобто, відносини позивача із його контрагентами, які не є стороною укладеного з позивачем договору поставки № 787/18 від 23.06.2018 - є ризиком підприємницької діяльності позивача і не покладають на відповідача додаткових зобов`язань.

Крім того, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, вчинення позивачем дій щодо укладення договору, підписання його посадовою особою позивача та посвідчення печаткою позивача , свідчить про погодження позивача з його умовами без будь-яких застережень, зокрема і щодо погодження з умовою щодо строку поставки до 90 календарних днів з дати його підписання та визначені умови оплати. При цьому, позивач не був обмежений у реалізації своїх прав щодо оцінки можливості вчасного виконання договору, ризиків та негативних наслідків для себе та контрагентів по договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язань в строк, терміни отримання прибутку за поставлений товар. Крім того, матеріали справи не містять і доказів того, що позивач вчиняв дії в розумінні частини 4 статті 181 Господарського кодексу України.

У зв`язку з викладеним, доводи скаржника про навмисне створення відповідачем невигідного становища для постачальника спірними умовами договору, як і аргументи позивача про штучне створення обставин покладення на постачальника штрафних санкцій - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Водночас, згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально- технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Доводи скаржника як на підставу внесення змін до договору на Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, Порядок зміни істотних умов договору про закупівлю та істотне порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару, Закону України Про публічні закупівлі - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки їх положення не є імперативними нормами в даних правовідносинах сторін, укладення договору на підставі проведення закупівлі за розміщеною тендерною пропозицією на сайті PROZОRRO, - є волевиявленням сторін в розумінні статей 3, 6, 11 Цивільного кодексу України.

Також, умовами п.7.10 договору сторонами визначено відповідальність покупця за порушення строків оплати товару у вигляді пені, інфляційних втрат та три процентів річних, права на отримання яких за доведеності такого факту прострочення позивач не позбавлений.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок внесення змін до договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи не встановлено обставин, які свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору та необхідність внесення змін до договору.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення заявлених у даній справі позовних вимог, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення п. 2 ч. 10 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтовано залишивши заяву позивача про уточнення позовних вимог (у вигляді оновленої редакції позовної заяви) - не знайшли свого підтвердження за наслідками апеляційного розгляду справи з огляду на те, що фактично позивач у новій редакції позовної заяви збільшує позовні вимоги та просить окрім заявлених раніше вимог, доповнити договір поставки № 787/18 від 23.06.2018 плит ПАГ-14 пунктом 6.4.3 у наступній редакції " 6.4.3. Достроково розірвати цей договір, повідомивши покупця про це. В даному випадку договір припиняє дію з дати відправлення повідомлення про відмову від договору, яким вважається дата штемпеля про відправлення його постачальнику".

Вказана заява обгрунтовано не прийнята судом першої інстанції до розгляду відповідно до частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України за відсутності доказів її відправлення відповідачу та з огляду на звернення позивачем із вимогами, що не є збільшенням вимог, а є новими вимогами, які можуть бути предметом окремого позовного провадження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №910/12921/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №910/12921/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/12921/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.05.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка