Рішення

від 04.03.2019 по справі 910/16024/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2019Справа № 910/16024/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідан Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр здоров'я"

про стягнення 37975,90 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірідан Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр здоров'я" про стягнення 73577,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № MSLT/2017/07 від 05.07.2017 зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 73577,49 грн з урахуванням штрафних санкцій, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.12.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.12.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 05.12.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

20.12.2018 від позивача через канцелярію суду надійшла заява, в якій зазначено, що відповідачем частково оплачено суму боргу у розмірі 21601,59 грн (1597,84+20003,74), а тому сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2019 закрито провадження у справі № 910/16024/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідан Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр здоров'я" про стягнення 73577,49 грн в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 35601,59 грн., на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 29.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0103048918470 про вручення відповідачу ухвали від 21.12.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/16024/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 05.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірідан Логістік" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр здоров'я" (замовник) був укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування № MSLT/2017/07.

Відповідно до п. 4.2.3 договору За організацію ТЕО, згідно цього Договору, Клієнт оплачує наступні платежі, у такому порядку:

а) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній заявці, за наявності вантажу в порту призначення і документів, що підтверджують доставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту. Під документами, що підтверджують доставку вантажу, розуміються митні документи, а саме копія сервісного коносамента з печаткою митниці, яка фіксує дату вивантаження вантажу з борту судна в порту призначення.

б) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці вантажу), проводяться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній заявці.

в) платежі за внутрішньо портове зберігання вантажу, зберігання на складі розформування вантажів, використання інфраструктури порту, відповідно до тарифів, офіційно встановлених морським торговим портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів, проводяться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній Заявці.

г) платежі, які належать як плата Експедитору, проводяться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній заявці.

д) платежі, належні Експедитору в якості компенсації за оплату здійснених ним додаткових витрат (послуг третіх осіб),які були фактично здійснені Експедитором з метою виконання доручення Клієнта, проводяться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній заявці.

До матеріалів справи долучено рахунок-фактуру № 2417 від 20.02.2018 на суму 45597,85 грн та рахунок-фактуру № 2541 від 05.03.2018 на суму 40003,74 грн. Загальна сума виставлених рахунків становить 85601,59 грн.

Відповідно до п. 4.5, 4.6 договору Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт виконаних робіт і надає його Клієнту Клієнт протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання Акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити Експедитору, або надати протягом п'яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну, якщо акт не буде підписано або не буде надано мотивовану відмову, Акт виконаних робіт вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень. Зобов'язання Клієнта стосовно здійснення всіх платежів в адресу Експедитора, а також стосовно оплати в узгодженому розмірі плати Експедитору, вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за зазначеними видами платежів на рахунок Експедитора.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг за договором № MSLT/2017/07 від 05.07.2017: № 2417 від 03.03.2018 на суму 45597,85 грн, № 2541 від 05.03.2018 на суму 40003,74 грн. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Загальна сума актів, що підтверджують надання послуг становить 85601,59 грн.

Відповідач частково оплатив вартість наданих йому послуг, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками. Відповідач 05.03.2018 по рахунку № 2417 від 20.02.2018 сплатив суму 30000,00 грн, 18.12.2018 по рахунку № 2417 від 20.02.2018 сплатив суму 15597,85 грн, 18.12.2018 по рахунку № 2541 від 05.03.2018 сплатив суму 20003,74 грн. Отже відповідачем сплачено коштів на користь позивача у розмірі 65601,59 грн.

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до 31.12.2017. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до терміну припинення його дії, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 9.5 договору) .

Суд відзначає, що при зверненні з позовом, позивач заявив до стягнення суму заборгованості у розмірі 50601,59 грн з урахуванням вартості наданих послуг у розмірі 85601,59 грн та суми часткової оплати у розмірі 30000,00 грн. Проте, згідно розрахунку суду з урахуванням вищезазначеної суми вартості послуг та суми оплати сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 55601,59 грн (85601,59-30000,00), однак позивачем було зазначено суму боргу у розмірі 50601,59 грн, тобто заборгованість у розмірі 5000,00 грн до стягнення не заявлялась (55601,59-50601,59). В процесі розгляду справи відповідачем було частково сплачено ще 35601,59 грн, тобто з поданих до матеріалів справи доказів вбачається існування у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 20000,00 грн (85601,59-30000,00-35601,59). Проте з урахуванням заявленої позивачем при зверненні з позовом суми боргу суд вбачає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 15000,00 грн (50601,59-35601,59). Суд також наголошує, що санкції нараховувались позивачем на визначену ним суму боргу у розмірі 50601,59 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором встановлено, що вартість послуг має бути оплачена протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку. Отже кошти по рахунку від 20.02.2018 відповідач мав сплатити до 23.02.2018 включно та є таким, що прострочення грошове зобов'язання з 24.02.2018; кошти по рахунку від 05.03.2018 відповідач мав сплатити до 12.03.2018 включно та є таким, що прострочення грошове зобов'язання з 13.03.2018.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

На підставі ч. 3 п. 1 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (ст.. 9 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України , розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Прострочення відповідача щодо виконання грошових зобов'язань за договором № MSLT/2017/07 від 05.07.2017 на суму 15000,00 грн, яку позивач заявив до стягнення, підтверджено матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума боргу підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 15000,00 грн з урахуванням суми часткової оплати.

В зв'язку з наявністю прострочення виконання грошового зобов'язання позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача сум пені у розмірі 9250,77 грн, втрат від інфляції у розмірі 2478,48 грн та 3% річних у розмірі 1125,33 грн, штрафу у розмірі 10120,32 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.3.4 договору встановлено, що у випадку прострочення Клієнтом здійснення платежу за надані Експедитором послуги, Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, Клієнт сплачує додатково штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від простроченої суми оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та вважає його арифметично невірним та зробленим без врахування шестимісячного обмеження нарахування пені. Суд зазначає, що заборгованості, яка виникла через несплату рахунку від 20.02.2018 період нарахування пені становить з 24.02.2018 по 24.08.2018, натомість позивачем частину боргу за вказаним рахунком було включено в загальну суму заборгованості на які нараховувалась пеня за період з 24.02.2018 по 12.09.2018. Суд здійснив перерахунок пені з урахуванням часткових оплат, шестимісячного обмеження нарахування пені та визначеної позивачем суми заборгованості. Згідно розрахунку суду, сума пені становить 9055,94 грн та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.3.4 договору встановлено, що у випадку прострочення Клієнтом здійснення платежу за надані Експедитором послуги, Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, Клієнт сплачує додатково штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від простроченої суми оплати.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем на суму боргу у розмірі 50601,59 грн та вважає його арифметично вірним, а суму штрафу такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі у розмірі 10120,32 грн

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції (за період з 13.03.2018 по 22.11.2018 з визначеної позивачем суми боргу) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума пені підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 2479,48 грн.

Суд перевірив розрахунок 3% річних за період з 24.02.2018 по 27.11.2018 та вважає його обгрунтвоаним та арифметично вірним, а суму 3 % річних у розмірі 1125,33 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки, сума заборгованості частково була оплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, тобто спір виник з вини відповідача, суд на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України покладає на відповідача судові витрати в частині позивних вимог, провадження за якими було закрито.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 165, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр здоров'я" (02068, м. Київ, проспект Григоренка, буд. 29, ідентифікаційний код 41026486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідан Логістік" (07400, м. Бровари, вул. Олімпійська, буд. 8Б, кв.164, ідентифікаційний код 38336788) заборгованість у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп., пеню у сумі 9055 (дев'ять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 94 коп., втрати від інфляції у сумі 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 48 коп., 3 % річних у сумі 1125 (одна тисяча сто двадцять п'ять) грн. 33 коп., штраф у розмірі 10120 (десять тисяч сто двадцять) грн 32 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн. 33 коп.

3.В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідан Логістік" (07400, м. Бровари, вул. Олімпійська, буд. 8Б, кв.164, ідентифікаційний код 38336788) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр здоров'я" (02068, м. Київ, проспект Григоренка, буд. 29, ідентифікаційний код 41026486) про стягнення 194,83 грн пені - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко