Рішення

від 28.02.2019 по справі 922/3617/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3617/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

без виклику учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720;

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моє житло-2013» , 61093, м. Харків, вул. Рилєєва, 42/44, ЄДРПОУ 38878229;

про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язання у розмірі 7055,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моє житло-2013» про стягнення боргу у сумі 7055,08 грн., у тому числі: пеня у сумі 2835,87 грн., 3 % річних у сумі 405,31 грн., інфляційні втрати у сумі 3813,90 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу №1876/14-ТЕ-32 від 16.12.2013, зокрема п. 6.1 вказаного договору. В якості правових підстав позову посилається, зокрема, на положення статей 20, 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи визначено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України встановлено строк 30 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.

15.01.2019 через канцелярію господарського суду Харківської області надійшов відзив на позов (вх. №1117 від 15.01.2019) в якому відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав необґрунтованості позовних вимог щодо наявності боргу, в обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що останній здійснив розрахунок з поставлений газ ще у серпні 2016 року, однак позивач не здійснив зарахування оплачених коштів в рахунок списання штрафних санкцій, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

15.01.2019 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №1118 від 15.01.2019), в якому останній просив зменшити розмір штрафних санкцій на 100%. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що хоча дана справа за розміром ціни позову відповідає ознакам малозначної справи, однак для відповідача вона не є малозначною. Майновий стан Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моє житло-2013» залежить виключно від членських внесків власників квартир. Відповідач є неприбутковою організацією, об'єднанням власників квартир у житловому будинку і усі кошти, що є у нього в розпорядженні та/або які він повинен сплатити на користь іншої особи, потрібно додатково зібрати з населення, власників квартир.

04.02.2019 від відповідача надійшла заява (вх. № 3021 від 04.01.2019), в якій відповідач просить розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження та провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2019, заяву (вх. № 3021 від 04.01.2019) в частині вимог відповідача щодо здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення, заяву (вх. № 3021 від 04.01.2019) в частині вимог позивача щодо здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишено без розгляду.

Позивач свої правом, передбаченим ст. 166 ГПК України, не скористався та не надіслав до суду відповідь на відзив. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Моє житло-2013» 16.12.2013 укладено договір № 1876/14-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до умов п.1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробницо-комерційної діяльності).

29.04.2014 між покупцем та продавцем укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі продажу природного газу від 21.11.2013 № 1876/14-ТЕ-32, відповідно до якої п.1.2. ст.1 Предмет договору договору від 16.12.2013 № 1876/14-ТЕ-32викладено у такій редакції: 1.2. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням

Згідно із п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу , оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погодили ціну на природній газ у розмірі 1118,974грн за 1000 куб.м. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1118,974 грн, крім того, ПДВ - 17% - 190,226 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

05.03.2014 між покупцем та продавцем укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі продажу природного газу від 16.12.2013 № 1876/14-ТЕ-32, відповідно до якої п.5.2. ст.5 Ціна газу договору викладено у такій редакції: 5.2. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн, крім того, ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн

Як вбачається з актів приймання передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014, на виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 26 723,39 грн.:

- у січні 2014 року 5,179 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 6780,34грн.;

- у лютому 2014 року 4,124 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 5399,15 грн.;

- у березні 2014 року 3,111 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 4072,92 грн.;

- у квітні 2014 року 1,490 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 1950,71 грн.;

- у жовтні 2014 року 0,060 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 78,55грн.;

- у листопаді 2014 року 2,899 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 3795,37грн.;

- у грудні 2014 року 3,549 тис.куб.м. з урахуванням витрат на транспортування та ПДВ на суму 4646,35 грн..

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно із п.7.2. договору у разі невиконання покупцем п.6.1. умов договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як стверджує позивач, у зв'язку із порушенням відповідачем умов пункту 6.1 договору, а саме строку щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, а тому позивачем було нараховано відповідачу пеня у розмірі 2835,87 грн., 3 % річних у розмірі 405,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 3813,90 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що останнім здійснено остаточний розрахунок за поставлений газ ще у серпні 2016 року, однак позивач не здійснив зарахування оплачених коштів в рахунок списання штрафних санкцій, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 26723,39 грн, яка була сплачена позивачем з порушенням вимог п.6.1 договору, тобто несвоєчасно, що підтверджується розрахунком наданим позивачем, актами приймання-передачі природного газу та сальдовою відомістю по підприємству відповдіача, які містяться в матеріалах справи. Водночас, як вбачається з матеріалів справи станом на момент подання позову, відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, що підтверджується складеною позивачем довідкою по операціях відповідача та Договором, а також розрахунком позовних вимог.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем зі сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних за несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений газ з позивачем згідно умов договору за, січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад та грудень 2014, підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо здійснення останнім остаточного розрахунку з позивачем у серпні 2016 року шляхом сплати на рахунок позивача 14900,00грн., суд оцінює критично, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би здійснення останнім такого платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних в розмірі 3 813,90 грн. та 3% річних за користування коштами в сумі 405,31грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання Відповідачем п. 6.1 Договору, Відповідач сплачує Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм па праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 2835,87 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №1118 від 15.01.2019), в якому останній просив зменшити розмір штрафних санкцій на 100%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьом, суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд наголошує, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу від 16.12.2017 №1876/14-ТЕ-32 відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підпункт 6 пункту 7.2.) в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Тяжкий фінансовий стан підприємства не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені та штрафу, а тому враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили по відсутність у відповідача вказаних коштів на банківських рахунках, а також доказів, які б свідчили, що останній є неприбутковою організаціє, суд вважає таке клопотання відповідача не обґрунтованим та безпідставним, а тому, відмовляє в його задоволенні.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №6011043 від 12.12.2018 на суму 1762,00грн., позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моє житло-2013» (61093, м. Харків, вул. Рилєєва, 42/44, ЄДРПОУ 38878229) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі 7055,08 грн., з яких 2835,87 грн. - пені, 405,31 грн. - 3 % річних та 3813,90 грн. - інфляційних, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762, 00 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.03.2019.

Суддя ОСОБА_1