Рішення

від 27.02.2019 по справі 927/82/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2019 року м. Чернігівсправа № 927/82/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/82/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Ніжинський центр первинної медико-санітарної допомоги Ніжинської районної ради Чернігівської області

вул.. Троїцька, 90, смт. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663

про стягнення 228680 грн 28 коп.

За участю:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 007Др-19-1217 від 21.12.2017, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №587 від 02.12.2011

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут подано позов до Комунального некомерційного підприємства Ніжинський центр первинної медико-санітарної допомоги Ніжинської районної ради Чернігівської області про стягнення 228680грн 28 коп. за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ЕВСrz868-18 від 26.12.2018, а саме: 224130,13 грн боргу, 4200,14 грн пені та 350,01 грн три відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ЕВСrz868-18 від 26.12.2018 щодо проведення своєчасних розрахунків за спожитий у грудні 2018 року природний газ.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.02.2019.

В підготовче засідання прибув уповноважений представник позивача.

В підготовче засідання від відповідача прибула ОСОБА_2, яка на підтвердження повноважень представника надала довіреність від 21.02.2019 та повідомила, що вона не є адвокатом.

Відповідно до підпункту 11 п.16 1 розділу XV Перехідні положення Конституції України з 01 січня 2019 року представництво сторін в суді першої інстанції здійснюється адвокатами.

Згідно ст.56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судом вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв'язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, який залучений до матеріалів справи та в якому значиться Комунальне некомерційне підприємство Ніжинський центр первинної медико-санітарної допомоги Ніжинської районної ради, місцезнаходження юридичної особи: 16663, Чернігівська обл., Ніжинський район, смт. Лосинівка, вул.Троїцька, б.90, орган управління - головний лікар, керівник - ОСОБА_3

Судом з'ясовано, що ОСОБА_2 не є адвокатом та не входить до складу органу управління відповідача, а тому в силу приписів діючого законодавства не є повноважним представником відповідача в суді з розгляду справи за правилами загального позовного провадження. За таких обставин ОСОБА_2 як представник відповідача не допущена до участі у розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

11.02.2019 від відповідача, за підписом головного лікаря ОСОБА_3, надійшла заява №52 від 07.02.2019, в якій у зв'язку з тим, що представник Комунального некомерційного підприємства Ніжинський центр первинної медико-санітарної допомоги 27.02.2019 року не може бути присутнім у судовому засіданні, відповідач просить провести підготовче судове засідання без його участі. У вказаній заяві позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут відповідач визнає в повному обсязі та просить за результатами підготовчого судового засідання ухвалити рішення про задоволення позову у зв'язку повним і беззаперечним визнанням позовних вимог. Вказана заява залучена судом до матеріалів справи. Клопотання відповідача про проведення підготовчого судового засідання без його участі судом задоволено з огляду на те, що явка представника відповідача не визнавалася судом обов'язковою, а участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Частиною 1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).

До початку підготовчого засідання 27.02.2019 від позивача надійшла заява №147007.2-Ск-4490-0219 від 26.02.2019 про виправлення описки до позовної заяви від 28.01.2019 № 147007-Ск-1671-0119, в якій повідомляє, що в позовній заяві від 28.01.2019 № 147007.2.-СК-1671-0119 в пункті 3 прохальної частини помилково невірно зазначено назву відповідача, у зв'язку з чим не змінюючи підставу і предмет позову, просить замість невірно зазначеного: Стягнути з Комунального закладу Бахмацький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмацької районної ради Чернігівської області необхідно читати - Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Ніжинський центр первинної медико - санітарної допомоги Ніжинської районної ради Чернігівської області судові витрати в розмірі 3430,20 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду . Вказана заява позивача не суперечить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, то прийнята судом до розгляду та залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подану заяву відповідача про визнання позову №52 від 02.02.2019, роз'яснивши наслідки визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, і відповідно відсутні підстави для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

За приписами ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191 та 192 цього Кодексу.

В підготовчому судовому засіданні представником позивача подана заява від 27.02.2019, в якій відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, просить повернути 50% судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2154 від 28.01.2019, з Державного бюджету, виходячи з розрахунку 3430,20-50%=1715,10 грн. Суд долучив подану заяву до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 26.12.2018 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір №41EBCrz868-18 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (надалі - договір).

У преамбулі вказаного договору сторони зазначили, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Чернігівгаз , далі - оператор ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: ПАТ Чернігівгаз . Договір розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання №42EBCrz896-18 від 12.01.2018.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, 09120000-6 -Газове паливо (природний газ) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41EBCrz868-18від 26.12.2018по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5., 11.6. договору, передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід'ємними частинами.

Згідно з умовами договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.12.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору річний плановий обсяг газу до 12,927 тис.куб.м., у грудні 12,927 тис.куб.м.

Згідно з п.2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

За умовами п.2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

п.2.9.1 - за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

п.2.9.2 - на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

п.2.9.3 - споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

У п.3.2 договору сторони встановили, що ціна за 1000куб.м природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 14627,04грн за 1000куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

Загальна сума договору складає 189083,75 грн, в т.ч. ПДВ. (п. 3.3 договору).

Відповідно до п.3.5. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у грудні 2018 в обсязі 2,396 тис.куб.м. на загальну суму 35046,38 грн та в обсязі 12,927 тис.куб.м. загальну суму 189083,75 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу №ЧРЗ00014495 та №ЧРЗ00014496 за грудень 2018 відповідно.

Відповідач не заперечив щодо обсягу та вартості отриманого природного газу у грудні 2018 року.

Згідно з п.4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

У п.4.2 договору сторони зазначили, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

п.4.2.1 договору - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

п.4.2.2 - у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

п.4.2.3 - остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись за поставлений позивачем у грудні 2018 природний газ у строк до 10.01.2019.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та визнається відповідачем, останній в порушення взятих на себе зобов'язань за спожитий у грудні 2018 року природний газ не розрахувався.

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду становить - 224130,13грн, що підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків за період з 31.01.2018-31.12.2018, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.21), і проти суми якої відповідач не заперечує.

Виходячи з викладеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 224130,13грн є обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовуються та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 350,01 грн 3% річних за період з 10.01.2019 по 28.01.2019 та 4200,14 грн пені за період з 10.01.2019 по 28.01.2019.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, а також приймаючи до уваги визнання відповідачем вимог позивача в повній сумі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4200,14 грн за період прострочення грошового зобов'язання з 10.01.2019 по 28.01.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий розрахунок позивача суд встановив, що позивачем правомірно здійснено нарахування3% річних за період з 10.01.2019 по 28.01.2019 в сумі 350,01 грн.

Таким чином, 350,01грн 3% річних за період з 10.01.2019 по 28.01.2019 підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що також визнається відповідачем.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений у грудні 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не оспорив та визнав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 224 130грн 13коп. боргу, 4200грн 14коп. пені, 350грн 01коп. 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до Господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами до відповідача позивачем згідно з платіжним дорученням №2154 від 28.01.2019 було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 3430,20грн, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.10).

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, при наявності відповідного клопотання підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 50 відсотків судового збору, тобто у сумі 1715,10 грн (3430грн 20коп. х 50%).

Відповідно до ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням визнання відповідачем позову, а також вище викладеного та приймаючи до уваги задоволення позову на загальну суму 228680,28грн, суд доходить висновку, що судовий збір у сумі 1715грн 10 коп., що становить 50% від суми судового збору, що була сплачена позивачем при зверненні до суду згідно з платіжним дорученням №2154 від 28.01.2019 на суму 3430,20грн, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.10), підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 42, 46, 56, 60, 73-80, 86, 129, 130, 185, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут до Комунального некомерційного підприємства Ніжинський центр первинної медико-санітарної допомоги Ніжинської районної ради Чернігівської області про стягнення 228680 грн 28 коп. за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41ЕВСrz868-18 від 26.12.2018 задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Ніжинський центр первинної медико-санітарної допомоги Ніжинської районної ради Чернігівської області (вул. Троїцька, 90, смт. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663, ідентифікаційний код38860558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, ідентифікаційний код 39576385)224130 грн 13 коп. боргу, 4200 грн 14 коп. пені та 350 грн 01 коп три відсотки річних, 1710 грн 10коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, ідентифікаційний код 39576385)з Державного бюджету України (рахунок №34318206083035, отримувач: УК у м. Чернігові/м. Чернігів 22030101, код ЄДРПОУ: 38054398, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, найменування коду класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (ДСА України, 050) 50% судового збору, що складає1710грн10коп.на підставі ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір , що був сплачений згідно з платіжним дорученням №2154 від 28.01.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області№927/82/19 (а.с.10).

5. Це рішення є підставою для повернення судового збору у сумі 1710грн10коп. з Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складений 04.03.2019.

Суддя Н.Ю.Книш