Рішення

від 27.02.2019 по справі 922/3201/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3201/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс", м. Балаклія

до Громадської організації "Балаклійська правозахисна організація", м. Балаклія

про розірвання договору, повернення майна та стягнення 9093,68 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. 36077), прийнятої до розгляду ухвалою суду від 11.01.2019 р., просить суд визнати договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району № 193/2014 від 08.08.2014 р., укладений між КП Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс" та Громадською організацією "Балаклійська правозахисна організація", розірваним з 20.10.2018 р.; зобов'язати Громадську організацією "Балаклійська правозахисна організація" звільнити займане приміщення; стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 8805,60 грн. та пені у розмірі 288,08 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2018 прийнято позовну заяву КП Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс" до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву КП Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс" подано без додержання вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме у позовній заяві зазначено адресу відповідача: 64207, АДРЕСА_1. Натоміть з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Громадська організація "Балаклійська правозахисна організація" зареєстрована за адресою: 64200, АДРЕСА_2, тобто позивачем при складанні позовної заяви зазначено невірну адресу відповідача і саме за цією невірною адресою позивачем направлено копію позовної заяви та додані до неї документи (а. с. 10 - опис вкладення у цінний лист).

У зв'язку з встановленими обставинами 27.12.2018 р. судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху; позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2019, враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд постановив продовжити розгляд справи № 922/3201/18 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на "05" лютого 2019 р. об 11:00. Цією ж ухвалою було прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (вих. № 36077 від 28.12.2018).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2019, після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 922/3201/18 та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.02.2019 об 11:00.

Розгляд справи триває з 07.12.2018 р. Станом на 27.02.2019 до матеріалів справи будь-яких заяв, клопотань або заперечень від відповідача не надходило.

Позивач у судове засідання свого повноважного представника не направив, неявка останнього у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в. порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

При цьому судом враховано, що ухвала про відкриття провадження у справі № 922/3201/18, як і всі інші ухвали суду у даній справі, були направлені відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судових засідань, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Крім того, враховуючи те, що відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом або докази погашення заборгованості не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.08.2014 р. між Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс" (позивач, орендодавець) та Громадської організації "Балаклійська правозахисна організація" (відповідач, орендар) був укладений договір оренди № 193/2014 майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове вбудоване приміщення № 1-6), площею 13,3 кв.м., що розташоване за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. 8 Березня, 3, що знаходиться на балансі КП БРР "Балаклійський Житлокомунсервіс", склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки (висновку експерта), складеного станом на 03.04.2014 р., вартість якого становить 71955,00 грн. Зазначене майно було передане в оренду з метою розміщення громадської організації.

Пунктом 3.1. договору встановлено орендну плату за перший місяць у розмірі 210,00 грн. (без ПДВ та індексу інфляції).

Відповідно до п.3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.3. договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісяця, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім. Орендодавець спрямовує 50 % орендної плати, що надійшла від орендаря, до районного бюджету.

Пунктом 4.2. договору було передбачено, що відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та експлуатаційні витрати позивачу.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому - передачі орендованого майна, підписаним сторонами 08.08.2014 р.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір укладено з 08.08.2014 р. до 01.07.2017 р. включно.

Відповідно до п. 10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Враховуючи умову п. 10.6 договору та те, що в матеріалах справи не міститься документів щодо припинення дії договору та повернення орендованого майна позивачу, господарський суд приходить до висновку, що договір оренди № 193/2014 майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району від 08.08.2014 р. продовжив свою дію з 02.07.2017 р. до 24.05.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, зокрема п.п. 3.1, 3.3. 5.2. договору, відповідач не у повному обсязі сплачував орендну плату за користування майном за період з лютого 2017 р. по серпень 2018 р., у зв'язку з чим за ним обліковується за цей період заборгованість у розмірі 8805,60 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням сплати орендних платежів позивачем нараховано та заявлено до стягнення 288,08 грн. пені.

Одночасно, позивач, посилаючись на ОСОБА_1 оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 р. № 629, наголошує на обов'язковості проведення оцінки оренди майна перед продовженням (поновленням) договору оренди, у разі якщо на момент продовження дії договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більше як три роки тому. Та зазначає, що 05.04.2018 р. позивач звернувся до відповідача з листом (вих № 353 від 05.04.2018 р.) з проханням провести оцінку орендованого майна та надати на адресу підприємства звіт про оцінку майна, але станом на 01.11.2018 р. відповідь на лист від відповідача не надходила, оцінка проведена не була.

За таких обставин, позивач 19.10.2018 р. звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість та вважать договір розірваним в порядку приписів ст. 782 ЦК України.

Таким чином, невиконання орендарем обов'язків взятих на себе за договором оренди в частині оплати орендних платежів та проведення оцінки об'єкту оренди, не звільнення об'єкту оренди та не повернення його позивачу, стали підставою для звернення останнього з даним позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості, пені, визнання договору оренди розірваним з 20.10.2018 р. та зобов'язання повернути займане приміщення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - стаття 611 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Частиною 3 статті 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" визначений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, положення якої крім іншого кореспондується з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України.

Судом визнано, що відповідачем неналежним чином виконуюся договірні зобов'язання щодо перерахування орендних платежів, у зв'язку з чим за період з лютого 2017 по 20 серпня 2018 р. існує заборгованість у розмірі 8805,60 грн., зазначені позивачем обставини, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати орендних платежів, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за період з лютого 2017 року по серпень 2018 року за договором оренди №193/2014 від 08.08.2014 р. у розмірі 8805,60 грн.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8805,60 грн. заборгованості з орендної плати задовольнити.

Відповідно до пунктів 3.7 та 3.8 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пунктів 3.5 договору, у разі несвоєчасно або не в повному обсязі надходження орендної плати стягується пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем заявлених до стягнення пені у розмірі 288,08 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає умовам договору та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що відповідач не вносив плату за користування орендованим приміщенням у строк що перевищує 3 місяці та позивач скористався правом наданим йому ст. 782 ЦК України на відмову від договору оренди, шляхом надіслання відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди вих. № 901 від 19.10.2018 р., яке було отримане орендарем 20.10.2018 р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с. 26-30).

У разі припинення або розірвання договору орендар зобоввЂ�язаний повернути балансоутримувачу або особі, вказаній орендодавцем, орендоване майно (пункт 5.7 договору оренди).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Доказів повернення майна позивачу до матеріалів справи не надано.

Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Тому, з огляду на те, що відповідачем не виконуються умови договору оренди в частині сплати орендної плати більше ніж протягом трьох місяців підряд (з лютого 2017 по серпень 2018) та позивач правомірно скористався правом, наданим йому ст. 782 ЦК України, суд визнає обґрунтованим вимоги позивача щодо визнання договору оренди № 193/2014 майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району від 08.08.2014 р., розірваним з 20.10.2018 року, а відтак, оскільки відповідачем у добровільному порядку після отримання повідомлення про припинення дії договору, тобто після 20.10.2018 р., не повернув орендоване приміщення позивачу, останній має усі правові підстави у судовому порядку вимагати повернення такого майна.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 5286,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Балаклійська правозахисна організація" (64200, АДРЕСА_3; ідент. код 37953819) на користь Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс" (64200, Харківська обл., місто Балаклія, вул. Жовтнева, 81; ідент. код 35659347) заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 8805,60 грн., пеню в розмірі 288,08 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 5286,00 грн.

3. Визнати договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району № 193/2014 від 08.08.2014 р., укладений між КП Балаклійської районної ради "Балаклійський Житлокомунсервіс" та Громадською організацією "Балаклійська правозахисна організація", розірваним з 20.10.2018 р.

4. 3обов'язати Громадську організацію "Балаклійська правозахисна організація" (64200, АДРЕСА_3; ідент. код 37953819) звільнити нежитлове вбудоване приміщення № 1-6 площею 13,3 кв.м., що розташоване за адресою Харківська область, м. Балаклія, вул.. 8-го Березня, буд. 3.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 27.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_1