Постанова

від 10.07.2007 по справі 37/305-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/305-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 липня 2007 р.                                                                                   № 37/305-06  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дергачівському районі Харківської області, м. Дергачі,

на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2007

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2007

зі справи № 37/305-06

за позовом підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод" (далі –Підприємство), м. Дергачі Харківської області,

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дергачівському районі Харківської області (далі –Відділення),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, м. Дергачі Харківської області,

про примусове виселення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про примусове виселення Відділення.

До прийняття місцевим судом рішення зі справи позивач уточнив позовні вимоги та просив висилити відповідача з приміщень площею 149,9 м2, які він займає в будівлі адміністративно-побутового корпусу позивача по вул. Залізнична, 31, у місті Дергачі Харківської області.   

Рішенням названого суду від 26.02.2007 (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 (колегія суддів у складі: Демченко В.О. - головуючий, судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для зайняття відповідачем спірних приміщень.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняте нове рішення про відмову в позові.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники учасників у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- Відділення займає приміщення в адміністративно-побутовому корпусі, що знаходиться на балансі Підприємства та закріплено за ним на праві господарського відання;

- Підприємством спірні приміщення надано Відділенню відповідно до договорів оренди від 11.03.2002 № 1 та від 26.07.2002 № 2 згідно з актами приймання-передачі від 26.07.2002;

- рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2006 зі справи № 52/157-06 (н.р. 40/267-05), яке набрало законної сили 23.06.2006, договори оренди від 11.03.2002 № 1 та від 26.07.2002 № 2 визнано неукладеними;

- позивач листом від 26.06.2006 № 162 запропонував відповідачеві звільнити займані приміщення, але останній цю вимогу не виконав (а.с. 27).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність правових підстав для примусового виселення Відділення.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно  з  пунктами  2, 5  статті  48  Закону  України  від 07.02.1991 № 697-XII "Про власність" (який діяв на час прийняття попередніми судовими інстанціями рішень зі справи) власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків; положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.  

Попередні судові інстанції встановили, що рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2006 зі справи № 52/157-06 (н.р. 40/267-05) за позовом Підприємства до Відділення, яке набрало законної чинності, згадані договори оренди визнано неукладеними.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин попередні судові інстанції з урахуванням преюдиціального значення рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2006 зі справи № 52/157-06 (н.р. 40/267-05), встановивши факт безпідставного заняття відповідачем спірних приміщень, що належать позивачеві, прийняли обґрунтоване рішення про задоволення даного позову.

Водночас доводи скаржника, пов'язані з тривалим виконанням сторонами умов договорів оренди, не спростовують викладеного та стосуються дослідження й оцінки фактичних обставин справи, тоді як відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 зі справи № 37/305-06 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дергачівському районі Харківської області - без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов