Рішення

від 27.02.2019 по справі 500/2716/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2716/18

27 лютого 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-Сервіс" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Техбуд-Сервіс" з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області в якому просить суд визнати не чинними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-1ФС від 05.07.2018 року та №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-2ФС від 05.07.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області, у період з 13 по 14 червня 2018 року, проведено інспекційне відвідування юридичної особи, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 14.06.2018 року №ІФ-1002/347-АВ, в якому викладено порушення суб'єктом господарювання ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України. На підставі Акта інспекційного відвідування відповідачем винесено постанови від 05.07.18 року №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-1ФС в сумі 3723 гривні та №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-2ФС в сумі 558450 гривень.

Позивач вважає, що винесені Управлінням Держпраці рішення є протиправними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошено на тому, що встановлені перевіркою порушення законодавства не мали місця, а відповідачем не доведено фактів порушень суб'єктом господарювання вимог Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 03 січня 2018 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що постанови про накладення штрафу від 05.07.2019 року №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-1ФС та №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-2ФС винесені правомірно, з дотриманням встановленого порядку проведення інспекційних відвідувань та порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю, а тому не підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 03 січня 2019 року розгляд справи відкладено на 15 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2019 року розгляд справи відкладено на 06 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 27 лютого 2019 року.

Учасниками справи, на підставі ч.3 ст.194 КАС України, заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що у період з 13 по 14 червня 2018 року посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області на підставі наказу від 05.06.2018 року №762-Д та направлення від 05.06.2018 року №04-13/15-10/3817, проведено інспекційне відвідування юридичної особи ТзОВ "Техбуд-Сервіс" з питань дотримання законодавства про працю.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що в порушення вимог ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України, керівництвом ТзОВ "Техбуд-Сервіс" протягом 2017 року та на початку 2018 року укладалися 34 договори цивільно-правового характеру з працівниками на виконання робіт, які мають ознаки трудових договорів.

Окрім того, виявлено порушення ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", відповідно до вимог якої роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. А саме, у наданому для перевірки табелі обліку використання робочого часу працівників за грудень 2017 року директор ТзОВ "Техбуд-Сервіс" відпрацював 160 годин, хоча згідно з наказом від 20.11.2017 року № 2 директор Гайдучок Т.Г. з 01.12.2017 року по 24.12.2017 року перебував у щорічній основній відпустці.

За результатами проведеного заходу державного контролю (інспекційного відвідування) та аналізу наданих документів було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 14.06.2018 року №ІФ-1002/347-АВ, в якому викладено порушення суб'єктом господарювання ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України.

На підставі Акта інспекційного відвідування 05.07.18 року уповноваженою посадовою особою відповідача винесено Постанову №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-1ФС, якою за порушення ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , на ТзОВ Техбуд-Сервіс накладено штраф у розмірі 3723 гривні та Постанову №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-2ФС, якою за порушення ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України, на ТзОВ Техбуд-Сервіс накладено штраф у розмірі 558450 гривень.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Визначаючись щодо правовідносин які виникли між сторонами суд виходив з наступного.

Відповідно до положень ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким державним органом є Держпраці України, відповідно до покладених на неї завдань.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.п.3 п.4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України утворено Управління Держпраці в Івано-Франківській області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області та Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області.

Заходи державного контролю (інспекційні відвідування) проводяться відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок 295).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 5 Порядку 295 передбачено підстави здійснення заходів державного контролю, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Підпунктом 3 визначено, що заходи проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1. 2. 4-7 цього пункту.

Виходячи з наведених положень діючого законодавства, Управління Держпраці у Івано-Франківській області має право на здійснення перевірок за додержанням підприємствами, установами та організаціями законодавства про працю та складання, за результатами перевірки, документів відповідно до положень.

Щодо винесеної відповідачем постанови №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-1ФС (порушення ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці ), суд зазначає таке.

Як зазначено в Акті інспекційного відвідування керівник ТзОВ Техбуд-Сервіс не забезпечив достовірного обліку використання робочого часу. А саме, у табелі обліку використання робочого часу за грудень 2017 року зазначено, що директор ТзОВ Техбуд-Сервіс відпрацював 160 годин, однак в період з 01.12.2017 року по 24.12.2017 року, відповідно до наказу 20.11.2017 року № 2, перебував у щорічній основній відпустці. За таких умов у табелі необхідно було проставити позначку про перебування працівника у відпустці.

У відповідності до ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Табель обліку використання робочого часу є основним документом для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, сум за період перебування працівників у щорічних відпустках та інших виплат.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. N 286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (далі - Інструкція). Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Пунктом 1.6 р. І "Загальні положення" Інструкції, зокрема, встановлено, що до первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників, зокрема належать наказ (розпорядження) про прийом на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору, особова картка, наказ (розпорядження) про надання відпустки, табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати.

Форма табеля (типова форма №5-П) затверджена Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року №489. Згідно примітки 2, форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Суд не погоджується з позицією позивача з посиланням на примітку 2 до Форми №5-П, про те, що ведення табеля обліку використання робочого часу є необов'язковим, оскільки як слідує із вказаної норми лише форма табеля носить рекомендаційний характер.

Такти чином, на переконання суду постанова №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-1ФС є правомірною та не підлягає до скасування.

Щодо винесеної відповідачем постанови №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-2ФС (порушення ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України).

Як зазначено в Акті інспекційного відвідування, ТзОВ Техбуд-Сервіс у період з січня 2017 року по травень 2018 року укладали 34 договори цивільно-правового характеру з працівниками на виконання робіт, які мають ознаки трудових договорів. Внаслідок таких дій позивача, працівники позбавлені гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Товариство в позовній заяві зазначає, що з аналізу договорів на виконання робіт №№1-01, 02-01, 03-01, 04-01, 06-01, слідує, що працівники з якими вони укладені виконували конкретний об'єм робіт з визначеним результатом (фарбування дверей, фарбування стін, тощо), що мають одноразовий характер; за виконану роботу особи не отримували систематичну заробітну плату а отримали одноразову винагороду; правилам внутрішнього трудового розпорядку не підпорядковуються; виконувана робота не потребує спеціальних знань та кваліфікацій та не визначається Класифікатором професій . А відтак, у товариства та вказаних осіб відсутні трудові відносини.

Суд, не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

В матеріалах даної адміністративної справи наявний договір на виконання робіт №1-01 від 15.01.2018 року укладений між ТзОВ Техбуд-Сервіс та громадянином ОСОБА_2 У п.1.1. вказано, що Сторона 1 доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи згідно з нарядами - замовлення Сторони 1 (додаток №1 до даного договору), а саме фарбування стіни.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Сторони забезпечують Виконавця необхідними матеріалами для виконання роботи. При цьому перелік переданих Виконавцю матеріальних цінностей, за які останній несе повну матеріальну відповідальність, вказується у відповідному акті або наряді.

В Пункті 2.8. вказано, що в момент підписання даного Договору Виконавець проінструктований та ознайомлений із заходами безпечного виконання робіт згідно Договору. Виконавцеві у відповідності до правил та інструкцій з техніки безпеки під час виконання робіт на будівельному майданчику роз'яснено в тому числі: способи безпечного виконання робіт; порядок користування засобами страхування; порядок і місце установки вантажопідіймальних засобів (у разі необхідності); способи безпечного переходу з одного робочого місця на інше; методи установки або знімання елементів конструкцій, будівлі, тощо; забезпечення необхідними умовами на місці виконання робіт; стан риштувань, площадок, драбин, огороджень, опорних та страхувальних канатів тощо; необхідність застосування засобів індивідуального захисту (касок, запобіжних поясів, тощо); порядок застосування верхолазного спорядження та страхувальних засобів у випадку виконання робіт у безопорному просторі.

Пунктом 4.5. Договору передбачена повна матеріальна відповідальність Виконавця за збереження та утримання в належному стані матеріальних цінностей переданих йому Замовником, відповідно до пункту 2.4. даного договору та у разі втрати або пошкодження таких матеріальних цінностей зобов'язаний відшкодувати Сторонам їх вартість чи відновлення виходячи із ринкових цін.

Відповідно до Наряду-замовлення (Додатку №1 до договору виконання робіт №1-01) строк виконання 30.03.2018 року.

Аналогічні договори на виконання робіт укладені між позивачем та гр. ОСОБА_3 №2-01 від 15.01.2018 року, гр. ОСОБА_4 №3-01 від 15.01.2018 року, гр. ОСОБА_5 №4-01 від 15.01.2018 року, гр. ОСОБА_6 №5-01 від 15.01.2018 року, які наявні в матеріалах даної адміністративної справи.

Такі ж договори було укладено ще з 29 працівниками у період з січня 2017 року по травень 2018 року.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органі чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 9 Рекомендації Генеральної конференції Міжнародної організації праці № 198 про трудові правовідносини від 31.05.2006 (далі - Рекомендація) визначено, що існування правовідносин має в першу чергу визначатися на основі фактів, що підтверджують виконання роботи і виплату винагороди працівникові незважаючи на те, яким чином ці трудові правовідносини характеризуються в будь-якій іншій угоді, що носить договірний або інший характер, які могли бути укладені між сторонами.

Пунктом 13 Рекомендації визначено, що до конкретних ознак існування трудових правовідносин можуть відноситись наступні елементи, а саме:

- той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується виключно або головним чином в інтересах іншої особи; виконується особисто працівником; виконується відповідно до визначеного графіком або на робочому місці, яке вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і має на увазі певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, яка замовила роботу;

- періодична виплата винагороди працівникові: той факт, що ця винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному вираженні шляхом надання працівникові, наприклад, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні і щорічну відпустку; оплата стороною, яка замовила проведення робіт, поїздок, що вживаються працівником з метою виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Аналізуючи укладені товариством договори на виконання робіт, суд приходить до переконання про наявність в них ознак трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оформлення укладання трудового договору тільки шляхом видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу не може вважатися належним оформленням трудових відносин.

У відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, відповідач правомірно виніс постанову №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-2ФС, якою на позивача, за порушення ч.1 ст.24 КЗпП, накладено штраф у розмірі 558450 грн.

Щодо посилань позивача на неналежне повідомлення ТзОВ Техбуд-Сервіс про розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає таке.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частини другою-сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок 509).

Відповідно до п. 6 Порядку № 590 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що листом від 25.06.2018 року №17-07/15-10/4382 (а.с.130) Управління Держпраці в Івано-Франківській області повідомило товариство про розгляд справи про накладення штрафу, який було призначено на 05.07.2018 року о 13 год. 45 хв. Вказаний документ направлено на адресу ТзОВ "Техбуд-Сервіс" (вул. Незалежності 136/63, м. Івано-Франківськ, 76002) рекомендованим листом 26.06.2018 року (а.с.131).

Позивач у позовній заяві зазначає, що 18.06.2018 року товариством змінено юридичну адресу місцезнаходження, зокрема з вул. Незалежності, 136/63, м. Івано-Франківськ на вул. Шевченка, 70Б, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області. У зв'язку з чим лист управління Держпраці від 25.06.2018 року №17-07/15-10/4382 отримано лише 11.07.2018 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що враховуючи неповідомлення товариством відповідача про зміну адреси реєстрації, відповідачем направлено повідомлення за адресою реєстрації, яка була дійсна станом на момент проведення інспекційного відвідування. При цьому, позивач визнає, що ним отримано вказаний лист 11.07.2018 року. Зазначене свідчить про те, що адреса на яку було надіслано повідомлення, забезпечує зв'язок з адресатом. А відтак, направлення такого повідомлення не за зареєстрованим місцем знаходження, хоч і не відповідає вимогам п.6 Порядку №590, не може свідчити про порушення прав позивача. Фактичне неотримання повідомлення адресатом до 05.07.2018 року не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваних рішень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 20.06.2018 року по справі №809/1198/17.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позивач, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження неправомірності винесення оскаржуваних постанов, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-Сервіс" (48301, Тернопільська область, Монастириський район, м. Монастириська, вул. Шевченка 70Б, код ЄДРПОУ 40658539) до Управління Держпраці у Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 67, код ЄДРПОУ 39784625) про визнання нечинними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-1ФС від 05.07.2018 року та №ІФ1002/347/АВ/П/ІП-2ФС від 05.07.2018 року - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.