Постанова

від 26.02.2019 по справі 480/3918/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 р. Справа № 480/3918/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2018, суддя С.М. Глазько, 40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, повний текст складено 19.11.18 по справі № 480/3918/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Білопільський елеватор"), звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018 №0045521203, згідно з яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 5105,71 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.18 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.18, Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області подало апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що неналежне заповнення позивачем платіжного документа призвело до несвоєчасної сплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що свідчить про правомірність застосування до нього штрафних санкцій оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача Ейсмонт М.О. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача Онисько М.М. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що Головним управлінням ДФС у Сумській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" (код ЄДРПОУ 35943861) з питань своєчасності сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання та було складено акт перевірки від 20.08.2018 р. №5265/18-28-12- 03/35943861.

Зі змісту акта перевірки, вбачається, що в порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, ТОВ "Білопільський елеватор" несвоєчасно сплатило самостійно визначене грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2017 року (реєстраційний номер 9023946278) в сумі 51057,08 грн. Граничний термін сплати припадає на 30.01.2018 року, а фактично сплачено 06.02.2018 року.

За результатами проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018 року №0045521203, згідно з яким, застосовано штрафну санкцію у розмірі 5105,71 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Білопільський елеватор" до Державної фіскальної служби України, в порядку визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, було подано адміністративну скаргу.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.10.2018 №32057/6/99-99-11-03-01-25, адміністративна скарга ТОВ "Білопільський елеватор" була залишена без розгляду.

Оскаржуючи вказане податкове повідомлення-рішення позивач, як під час адміністративного так і судового оскарження зазначає, що з метою належного виконання строків сплати податкового зобов'язання визначених п. 287.3. ст. 287 ПК України, ТОВ "Білопільський елеватор" 22.12.2017 згідно платіжного доручення №300, було сплачено орендну плату з юридичних осіб по Білопільській міській раді за грудень 2017 року.

Втім, при оформленні платіжного доручення №300 від 22.12.2017 року, у призначенні платежу була допущена описка, а саме невірно відображений код ЄДРПОУ платника податку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно застосував до позивача штрафну санкцію за несвоєчасну сплату податку, оскільки помилкове зазначення неправильного коду ЄДРПОУ в призначенні платежу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) та Бюджетного кодексу України (далі по тексту - БК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дорівнює календарному року.

Згідно з пунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.

Зарахування місцевих податків та зборів, до яких згідно зі статтею 10 ПК України відноситься, зокрема, й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (у складі податку на майно), до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно частин 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-III Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Судовим розглядом встановлено, що позивач самостійно визначив грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2017 року, згідно поданої декларації №9023946278 від 20.02.2017, граничний термін сплати 30.01.2018.

Вказане зобов'язання позивач сплатив 22 грудня 2017 року, відповідно до платіжного доручення №300 (а.с.11), однак позивачем була допущенна помилка в призначенні платежу, а саме невірно зазначено код позивача, в той час, як усі інші реквізити платежу були вірними.

Позивач самостійно виявив вказану помилку, про що листом №31 від 06.02.2018 повідомив відповідача та просив зарахувати вказаний платіж як оплату податків від ТОВ "Білопільський елеватор".

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги надані позивачем пояснення, що помилкове зазначення коду ЄДРПОУ в призначенні платежу є лише помилкою. В свою чергу, помилкове зазначення неправильного коду не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.

Отже, контролюючим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку за грудень 2017, допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, й, до того ж, в подальшому була самостійно виявлена та усунута, а кошти спрямовані за належністю.

Слід зазначити, що правова позиція стосовно сплати обов'язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.

Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18) та від 01.08.2018 року у справі 813/2487/17 (№К/9901/4079/17).

Таким чином, з огляду на те, що помилкове зазначення коду ЄДРПОУ не вплинуло на виконання обов'язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2017 року та ним самостійно нараховано зобов'язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 04.09.2018 № 0045521203 про застосування штрафної санкції у розмірі 5105,71 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 по справі № 480/3918/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 04.03.19.