Постанова

від 26.02.2019 по справі 826/14239/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/14239/14

касаційне провадження №К/9901/9357/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 (головуючий суддя - Старова Н.Е., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі № 826/14239/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю КЕРТ звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 № 0010822220 та від 14.12.2012 № 0010812220.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.11.2014 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.04.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому наголошує, що чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством встановлена збалансована система, якою визначається, як момент виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість, так і період формування податкових зобов'язань з цього податку. В свою чергу, виникнення права на бюджетне відшкодування повинно відповідати обов'язку зі сплати, зокрема періоду сплати.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю КЕРТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2012, наслідки якої оформлено актом від 03.12.2012 № 2051/22-20/33835663.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із заниженням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року в загальному розмірі 8202151,00 грн. та завищенням залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на цю ж суму за вказаний період.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що відповідно до даних податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за період з липня 2011 року по січень 2012 року, в останнього виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 8202151,00 грн. Проте, платник не заявив вказані суми до відшкодування в рядку 23 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, а відображав їх у рядку 24 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларацій.

Відтак, за доводами відповідача, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю КЕРТ у періодах, в яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування, таким правом не скористалось, воно не може отримати відшкодування в наступних податкових періодах, а зазначені суми підлягають зарахуванню в зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 № 0010812220, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8738005,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 № 0010822220, згідно з яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6699109,00 грн.

За правилами пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить також право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Платник податку, який не заявив до бюджетного відшкодування від'ємне значення, включає його залишок до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом відображення в рядку 24 податкової декларації та не втрачає право заявити таке від'ємне значення до бюджетного відшкодування в періоді, в якому виникнуть відповідні умови.

З таких обставин судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що відмова контролюючого органу в розглядуваній ситуації в реалізації права позивача на бюджетне відшкодування лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене ним у наступному податковому періоді, за яким воно виникло, не може бути визнана правомірною.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 у справі № 826/14239/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк