Постанова

від 11.07.2007 по справі 8/96/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/96/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 липня 2007 р.                                                                                   № 8/96/07  

  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства“Придніпровська залізниця”

на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 21.03.2007 р.

у справі№ 8/96/07

за позовомДержавного підприємства “Придніпровська залізниця”

доВідкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”

простягнення 14 281,92 грн. збору за зберігання вантажу

в судовому засіданні взяли участь представники :

позивача:Шамрай С.В., дов. № 20 від 01.01.2007 р.;

відповідача:Ніколенко М.М., дов. № 20-416 від 12.12.2006 р.;Ткаченко Л.Л., дов. № 20-221 від 15.02.2007 р.;Шайтанов А.С., дов. № 20-418 від 12.12.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2007 р. Державне підприємство “Придніпровська залізниця” (далі –Залізниця) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (далі –Товариство) збір за зберігання вантажу на суму у розмірі 14 281,92 грн.

Позовні вимоги Залізниця обґрунтовувала тим, що вагони з вантажем Товариства, простоюючи на коліях станції призначення Запоріжжя-Ліве в очікуванні митного оформлення, знаходились під її охороною, у зв'язку з чим Товариство у відповідності до вимог Статуту залізниць України та Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (далі –Правила), має сплатити збір за зберігання вантажу, проте, в порушення норм ЦК України, відповідних зобов'язань не виконало.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.03.2007 р. (суддя Попова І.А.) в задоволенні позовних вимог Залізниці відмовлено. Рішення мотивовано тим, що оскільки вантаж Товариства перебував у процесі митного оформлення, то, виходячи з положень законодавства України, зокрема, МК України, сам факт зберігання вантажу у розумінні п. 46 Статуту залізниць України не настав, а тому у Залізниці відсутні підстави для нарахування та стягнення відповідного збору.

В апеляційному порядку рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2007 р. не переглядалось.

Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Залізниця обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд безпідставно застосував ст. 141 МК України, порушив ст. 43 ГПК України, неправильно застосував п. 46 Статуту залізниць України, Правила та Правила видачі вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та дійшов до необґрунтованих висновків.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Залізниці, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2007 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Товариство обґрунтовує тим, що вказане рішення прийнято у відповідності до ст. ст. 27, 140, 141 та 143 МК України, п. п. 23 та 46 Статуту залізниць України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

П. 5 Правил передбачає, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

П. 8 Правил встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Вказані норми Статут залізниць України та Правил не містять вказівок на те, що обов'язковою умовою, необхідною для настання факту зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), які прибули, і, відповідно, для нарахування збору за таке зберігання, є завершення митного оформлення цих вантажів.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що перебування вантажів у вагонах (контейнерах), які прибули, під митним оформленням свідчить про ненастання факту зберігання зазначених вантажів є необґрунтованим.

Між тим, як вбачається з п. 8 Правил, зміст якого наведено вище, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) сплачується у разі їх затримки з вини одержувача (відправника).

Тобто, обов'язковою умовою для сплати збору за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі їх затримки є наявність вини одержувача (відправника) у такій затримці.

Господарським судом першої інстанції у рішенні, яке оскаржується, зазначено, що вина Товариства у затримці вагонів в очікуванні митного оформлення вантажу відсутня, оскільки відповідні строки митного оформлення не встановлені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок передчасним, так як господарським судом не було з'ясовано які саме дії вчинило Товариство для здійснення своєчасного митного оформлення відповідного вантажу та  у які терміни (строки) вказані дії  були вчинені.

З'ясування вказаних обставин має значення для вирішення питання щодо наявності або відсутності вини Товариства у нездійсненні своєчасного митного оформлення вантажу, і, відповідно, у затримці вагонів з цим вантажем.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2007 р. підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2007 р. у справі № 8/96/07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя                                                   Г.А. Кравчук

Суддя                                                                      Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                      В.І. Шаргало