Постанова

від 26.02.2019 по справі 521/17397/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 521/17397/18

Апеляційне провадження № 22-ц/813/60/19

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів-Вадовської Л.М.,Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря-Маслова Р.Ю.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,

представник позивача-ОСОБА_3,

відповідач-ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2018 року у складі судді Бобуйка І.А.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про зміну стягнутих аліментів, в якому просила:

- змінити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, за судовим наказом від 31 травня 2018 року по справі №521/8761/18 та стягувати з ОСОБА_5 на її користь розмір аліментів на утримання доньки 1/4 частку заробітку (доходу) відповідача, з моменту пред'явлення позову, до досягнення донькою повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2;

- стягнути з відповідача на її користь за ст. 185 СК України половину додаткових витрат на доньку у розмірі1250 грн. за терапевтичне обстеження та лікування дитини (а.с.1-2).

16 листопада 2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому він просив суд закрити провадження у даній справі на підставі ч.1п.3ст.255 ЦПК України, оскільки є судовий наказ, який набрав законної сили за тими самими вимогами та між тими сторонами,тому змінювати вимоги є неможливим (а.с.30).

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 05 грудня 2018 року у клопотанні про закриття провадження відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що в позовній заяві ОСОБА_6 заявлено вимогу про зміну розміру аліментів з одного виду на інший, а не повторно відбувається стягнення аліментів, тобто заявлена вимога позивача відрізняється від вимоги постановленої в судовому наказі, а тому клопотання не підлягає задоволенню (а.с.51-52).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення про закриття провадження по справі.

Неправильність ухвали суду мотивував порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що є судовий наказ, який набрав законної сили за тими самими вимогами, які заявлені позивачем в даній справі, тобто судом буде ухвалене рішення з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, в зв'язку з чим є підстави для закриття провадження у справі по ч.1п.3ст.255 ЦПК України.

Посилався на те, що вимоги позивачки про зміну стягнення аліментів не передбачені ст.192 СК України, в якій ставиться питання про зменшення або збільшення аліментів, а не про їх зміну (а.с.57-59).

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка посилається на те, що підстави для закриття провадження відсутні. На теперішній час вказана справа розглянута по суті в суді першої інстанції, її позовні вимоги задоволено частково. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Апелянт, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у його відсутність (а.с.77).

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені клопотання про закриття провадження по справі на підставі ч.1п.3ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції виходів з того, що заявлені позивачем вимоги відрізняється від вимог постановлених в судовому наказі, а тому немає підстав для закриття провадження по справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За змістом даних норм закриття провадження з цієї підстави можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто у поданій позовній заяві мають бути тотожними сторони, предмет та підстави позову з тією справою, у якій вже ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.

Не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінилися предмет або підстава позову. При цьому питання тотожності вирішується не лише за загальними ознаками предмета позову, але й за його конкретним змістом. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає сторонам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі.

Таким чином, позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.

На вказані обставини звертає увагу постанова Верховного Суду України у справі №6-1133цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка вказує, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо є таке, що набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси по справі № 521/8761/18 виданий судовий наказ, яким з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 травня 2018 року, до досягнення донькою повноліття (а.с.6,7,31).

16 жовтня 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5про зміну стягнутих аліментів на підставі ст.ст.180,182,185,191,192 СК України.

В своїй позовній заяві ОСОБА_6 просила змінити вимогу про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_7, а саме: замість стягування з ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно за судовим наказом від 31 травня 2018 року по справі №521/8761/18, стягувати з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача від моменту пред'явлення позову до суду та до досягнення ОСОБА_7 повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_2, а також стягнути з нього додаткові витрати на доньку у розмірі 1250 грн. за терапевтичне обстеження та лікування дитини (а.с.1-2).

З огляду на викладене, дійсно позивачка зверталася до суду у травні 2018 року про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з відповідача у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до того ж відповідача із схожими предметом та підставами позову, однак такі вимоги не слід вважати тотожними.

Зокрема, позов, поданий до суду у жовтні 2018 року містить вимогу позивача про зміну аліментів з твердої грошової сумі на 1/4 частку заробітку(доходу ) відповідача, тобто позивачем була заявлена вимога про зміну аліментів з одного виду на інший.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що повторного стягнення аліментів не відбудеться, заявлені вимоги позивача відрізняється від вимоги постановленої в судовому наказі, тому її звернення до суду відповідає вимогам ст. 192 СК України.

Порівнюючи предмет і підстави судового наказу та даного позову, апеляційним судом встановлено, що судовий наказ та заявлений позов не є тотожними, оскільки в даному випадку змінились підстави позову.

Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами справи, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення та в основному зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Крім того, встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 січня 2019 року позов ОСОБА_6 про зміну розміру аліментів розглянуто по суті та частково задоволено.

Керуючись ст.ст.367, 368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2018 рок залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2019 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков