Ухвала

від 01.03.2019 по справі 263/2073/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11-сс/804/188/19

263/2073/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Гєрцика Р.В., Гришина Г.А.

секретаря Меляник К.В.

за участю прокурора Лук`янченка М.В.

представника ТОВ Томаш ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Донецького апеляційного суду у місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ Томаш ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2019 року,-

ВСТАНОВИЛА:

12 лютого 2019 року слідчий СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя з клопотанням, погодженим з прокурором, про накладення арешту на видаткові операції по рахунку ТОВ Томаш (ЄДРПОУ 25184975) №26004052318691, відкритому в АТ КБ ПРИВАТБАНК (МФО 305299) з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2019 року клопотання слідчого про арешт майна задоволено та накладено арешт на видаткові операції по рахунку ТОВ Томаш (ЄДРПОУ 25184975) №26004052318691, відкритому в АТ КБ ПРИВАТБАНК (МФО 305299), окрім виплат на заробітну плату, з метою забезпечення збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник ТОВ Томаш ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді суду першої інстанції та відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Вказує на те, що наслідками необґрунтованого і безпідставного арешту, накладеного оскаржуваною ухвалою слідчого судді, стане взагалі зупинення правомірної підприємницької діяльності ТОВ Томаш , що призведе до його банкрутства, а також нестачі ліків у соціальних державних закладах охорони здоров'я і до вкрай негативних наслідків для населення, яке отримує лікування в державних медичних закладах.

Заслухавши суддю-доповідача, промови учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ Томаш ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, з таких підстав.

З судового матеріалу розгляду клопотання слідчого встановлено, що 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області з метою здійснення терористичної діяльності створено терористичну організацію Донецька народна республіка .

ОСОБА_4, використовуючи комплекс підконтрольних суб'єктів господарювання, з корисливих мотивів, організував фінансування терористичної організації ДНР шляхом постачання лікарських засобів та товарів медичного призначення на тимчасово окуповану територію Донецької області України з використання схеми так званого перерваного транзиту , до якої залучив раніше йому знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Так, 29.02.2016 року ОСОБА_6 за погодженням з ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Челюскінців, буд. 184, створено Общество с ограниченной ответственностью МЕДИКОДОН ПЛЮС (далі ООО МЕДИКОДОН ПЛЮС ), яке зареєстровано в так званому податковому органі - департаменте государственной регистрации Министерства доходов и сборов ДНР та яким відкрито рахунок у так званому Центральном Республиканском банке ДНР за № 26003701470100. Також, 02.12.2016 року ООО МЕДИКОДОН ПЛЮС отримало ліцензію так званої республиканской службы лекарственных средств министерства здравоохранения ДНР на оптовую торговлю лекарственными средствами для медицинского применения .

З 29.02.2016 року ООО "МЕДИКОДОН ПЛЮС" виконує замовлення так званих Министерства здравоохранения ДНР , Министерства внутренних дел ДНР , Министерства государственной безопасности ДНР , а також інших підрозділів політичного та силового блоку ДНР щодо оптових поставок їм лікарських засобів та товарів медичного призначення, забезпечуючи тим самим фінансування терористичної організації ДНР шляхом її матеріального забезпечення.

До постачання товаро-матеріальних цінностей вказаної категорії на тимчасово окуповану територію Донецької області та наступну реалізацію через ООО "МЕДИКОДОН ПЛЮС" ОСОБА_4 залучив ТОВ Томаш (ЄДРПОУ 25184975), в якому ОСОБА_5 є керівником та одним із засновників. Вказане підприємство має розгалужені контакти з вітчизняними та іноземними виробниками лікарських засобів та товарів медичного призначення, а їх завданням є придбання, накопичення та логістика вказаної продукції з метою її подальшої поставки на тимчасово-окуповану територію до ООО "МЕДИКОДОН ПЛЮС" із застосуванням схеми так званого перерваного транзиту .

Так, ОСОБА_7 як керівник ООО "МЕДИКОДОН ПЛЮС" отримує замовлення від Министерства здравоохранения ДНР , Министерства внутренних дел ДНР , Министерства государственной безопасности ДНР , а також інших підрозділів політичного та силового блоку ДНР на поставку їм лікарських засобів та товарів медичного призначення та надсилає їх ОСОБА_5, який в свою чергу із використанням ТОВ Томаш (ЄДРПОУ 25184975) здійснює придбання відповідної продукції у вітчизняних виробників та акумулювання її на складських приміщеннях. Крім того, ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_4 здійснює контроль за придбанням, митним оформленням товару та розрахунками ООО "МЕДИКОДОН ПЛЮС" з постачальниками.

Переміщення придбаної ТОВ Томаш фармацевтичної продукції на тимчасово окуповану територію Донецької області здійснюється через фактично підконтрольні ОСОБА_4 підприємства: ТОВ Пос Фарма (ЄДРПОУ 37765050), ТОВ Восток Граніт (ЄДРПОУ 35073231), ТОВ Марсел-М (ЄДРПОУ 42008735). При цьому кінцевими отримувачами продукції при так званому експорті вказуються компанії - нерезиденти, зареєстровані на території Грузії, Турецької Республіки тощо.

Встановлено, що ТОВ Томаш (ЄДРПОУ 25184975) має рахунок №26004052318691, відкритий в АТ КБ ПРИВАТБАНК (МФО 305299).

Кримінальне правопорушення кваліфіковане за ч.2 ст. 258-5 КК України.

Слідчим суддею суду першої інстанції було в повному обсязі досліджено клопотання слідчого про арешт майна, а також вивчено додані до клопотання матеріали, та на підставі цього слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, за таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Крім того, арешт майна допускається, окрім іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже зазначене майно у виді обладнання підвищеної небезпеки відповідає вимогам щодо речових доказів.

Згідно ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею суду першої інстанції обґрунтовано накладено арешт на зазначене в клопотанні майно, оскільки дане обмеження обумовлене необхідністю встановлення важливих обставин у кримінальному провадження, а також дане майно має доказове значення у кримінальному провадженні, та враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, приймаючи до уваги, що не застосування арешту може призвести до відчуження майна або розпорядження ним в інший спосіб.

Крім того, колегія суддів враховує те, що арешт майна, яке має ознаки речового доказу, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Також слідчим суддею правильно зазначено про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованого твердження про те, що грошові кошти на вказаних банківських рахунках використовуються для закупівлі лікарських засобів та товарів медичного призначення, які поставляються на тимчасово окуповану територію Донецької області до ООО МЕДИКОДОН ПЛЮС , та надалі постачаються, зокрема до силових підрозділів терористичної організації ДНР в якості її матеріального забезпечення, мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, та наявні підстави вважати, що це майно може бути доказом кримінального правопорушення та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає те, що будь-яких негативних наслідків від вжиття даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні немає, а зокрема перешкоджання інтересам держави, інших юридичних чи фізичних осіб.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності доданих до клопотання слідчого доказів лише визначив, що причетність посадових осіб ТОВ Томаш до скоєння кримінального правопорушення, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею такого обмежувального заходу.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Залишаючи без змін рішення слідчого судді колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ щодо законності володіння майном, що вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Так, у справах Бакланов проти Росії (рішення від 09 червня 2005 року) та Фрізен проти Росії (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. У справі Ізмайлов проти Росії (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що для того щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.

Також, у рішенні Раймондо проти Італії , скарга 12954/87, 22 лютого 1994 року Суд зазначив про те, що арешт, поза сумнівом, застосували як проміжків захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності. Такий захід виправданий загальними інтересами, і, якщо взяти до уваги надзвичайно небезпечну економічну владу такої організації , якою є мафія, не можна стверджувати, що накладення арешту на цій стадії провадження було непропорційне поставленій меті .

Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, оскільки застосування зазначеного заходу примусу в даному випадку є необхідним для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні.

Крім того, обґрунтованість накладення арешту в повному обсязі підтверджується доданими до клопотання слідчого документами.

Колегія суддів вважає, що доводи, які вказані в апеляційній скарзі представника ТОВ Томаш ОСОБА_2 являються необґрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, і на підставі цього задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею суду першої інстанції розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ Томаш ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2019 року, якою клопотання слідчого про арешт майна задоволено та накладено арешт на видаткові операції по рахунку ТОВ Томаш (ЄДРПОУ 25184975) №26004052318691, відкритому в АТ КБ ПРИВАТБАНК (МФО 305299), окрім виплат на заробітну плату, з метою забезпечення збереження речових доказів - залишити без змін.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Судді: