Постанова

від 20.06.2007 по справі 43/356пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/356пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 червня 2007 р.                                                                                   № 43/356пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року у справі № 43/356пн Господарського суду Донецької області за позовом Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька", м. Донецьк, до Суспільної організації Фонд милосердя "Защита", м. Донецьк, про примусове звільнення приміщення,

за участю представників сторін:

позивача –не з'явилися;

відповідача –не з'явилися;

встановив:

У листопаді 2006 року позивач –Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Суспільної організації Фонду милосердя "Защита" про примусове звільнення приміщення.

Вказував, що між ним (орендодавцем) та Суспільною організацією Фондом милосердя "Защита" (орендарем) 1 жовтня 2003 року було укладено договір № 46 оренди нежитлових приміщень загальною площею 49 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Октябрська, 65, згідно розпорядження Донецького міського голови № 88 від 28 січня 2003 року строком на три роки під розміщення офісу.

Посилаючись на ту обставину, що строк дії договору скінчився 30 січня 2006 року, а також на те, що відповідач грубо порушував умови договору (самовільно займав приміщення площею 24,3 кв.м. та використовував його не за призначенням), позивач просив зобов'язати відповідача повернути йому нежитлове приміщення загальною площею 84 кв.м.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 8 лютого 2007 року (суддя: Зубченко І.В.) позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Суспільну організацію Фонд милосердя "Защита" повернути Комунальному підприємству "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" нежитлове приміщення загальною площею 84 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Октябрська, 65.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що строк дії договору оренди № 46 від 1 жовтня 2003 року вважається припиненим 30 січня 2006 року, оскільки у встановленому пунктом 7.3 договору № 46 порядку продовження строку дії договору не відбулось.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року (колегія суддів у складі: Скакуна О.А. –головуючий, Колядко Т.М., Мирошниченко С.В.) рішення скасовано. В позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що оспорюваний договір є продовженим на той самий строк і на тих самих підставах, які були передбачені цим договором, оскільки відповідачем на виконання умов п. 7.3 договору, на ім'я міського голови був направлений лист від 10 січня 2006 року з проханням поновити строк дії договору оренди нежитлового приміщення площею 84 кв.м.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька", посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 8 лютого 2007 року.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що 1 жовтня 2003 року між КП "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" (орендодавцем) та Суспільною організацією Фонд милосердя "Защита" (орендарем) було укладено договір № 46 оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення загальною площею 49 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Октябрська, 65, згідно розпорядження Донецького міського голови № 88 від 28 січня 2003 року під розміщення офісу.

Відповідно до п. 7.1 договір оренди укладено строком на три роки.

Пунктом 7.3. договору передбачено продовження строку дії договору  оренди на підставі розпорядження міського голови.

В ході розгляду справи місцевим судом встановлено, що орендоване майно є майном комунальної власності, правовідносини щодо якої регулюються приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Окрім того, для продовження строку дії договору рішенням Донецької міської ради № 534 від 26 листопада 2003 року., передбачений винятковий порядок дій: продовження строку дії договору можливо тільки при отриманні дозволу міської ради, при узгодженні з Управлінням комунальних ресурсів міської ради та при наявності ордеру на нежитлове приміщення яке видане Управлінням житлового господарства Донецької міської ради.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які могли бути підставою для продовження договору оренди, тому договір оренди № 46 від 1 вересня 2003 року вважається припиненим 30 січня 2006 року.

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ та п. 1 ст. 785 ЦК України у разі спливу строку договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання умов п. 7.3 договору, на ім'я міського голови був направлений лист від 10 січня 2006 року з проханням поновити строк дії договору оренди нежитлового приміщення площею 84 кв.м.

Крім того листом від 17 січня 2006 року № 08/6-57 надісланим на адресу Ворошиловської райради, Комунальне підприємство вказало на можливість продовження строку дії договору з відповідачем, для використання приміщення під офіс.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач дав згоду та пролонгував договір оренди від 1 жовтня 2003 року на нежитлове приміщення, а тому оспорюваний договір є продовженим і відповідач на законних підставах займає дане приміщення.

При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма передбачена також ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" де зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Проте такі висновки зроблені апеляційним судом без належного з'ясування обставин справи, зокрема, про те, що власником нежитлового приміщення є територіальна громада Донецької міської ради, а позивач є балансоутримувачем вказаного приміщення, а тому укладення договору оренди на новий термін проводиться на підставі розпорядження Донецького міського голови, що також передбачено умовами п. 7.3 спірного договору.

Враховуючи зазначене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Господарського суду Донецької області від 8 лютого 2007 року.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2007 року скасувати, рішення Господарського суду Донецької області від 8 лютого 2007 року у справі № 43/356пн залишити в силі.

Головуючий:                                                                   Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                           М.В. Михайлюк

                                                                                               Н.Г. Дунаєвська