Рішення

від 04.03.2019 по справі 0640/4568/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Житомир справа № 0640/4568/18

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу №15 від 13.09.2018, поновлення на посуді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області № 15 о/с від 13.09.2018 про звільнення з органів внутрішніх справ з 13.09.2018 капітана міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

- поновити ОСОБА_1 на попередню посад старшого слідчою відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.

- стягнути з УМВС України в Житомирській області (в особі її ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.09.2018 по день ухвалення судового рішення.

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 27.08.2018 та прийняти його на службу до поліції, за аналогічною посадою, що заміщується, у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію у ГУ НП в Житомирській області і видати з цього приводу відповідний наказ;

- зобов'язати УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) та Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) надати ОСОБА_2 щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (у відповідності до ст. 115 КЗпП. ст. 10. ч.І ст. 21 ЗУ Про відпустки та параграфу 2 ст. 7 Конвенції про оплачувані відпуски №132).

В обгрунтування позову вказує, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки винесений з губим порушенням чинного законодавства.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання у справі на 06.11.2018.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень копію ухвали позивач отримав 04.10.2018, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Головне управління Національної поліції в Житомирській області отримали 04.10.2018.

Відділом документального забезпечення суду 23.10.2018 за вх. (№20957/18 та №20971/18) зареєстровано відзиви на позовну заяву представника відповідачів у якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що позиція ОСОБА_1 грунтується не тільки на невірному тлумаченні норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, але й на намаганні позивача істотно викривити істинні обставини справи, свідомому замовчуванні певних встановлених, зокрема і в судовому порядку, фактів та зводиться лише до відвертого ігнорування очевидних обставин, намагання примусити державний орган вчинити дії, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Позивач 05.11.2018 подав до суду клопотання у якому просив постановити ухвалу якою вирішити питання про притягнення до відповідальності представника відповідача за введення суду в оману шляхом зазначення неправдивих (недостовірних) відомостей у відзиві від 18.10.2018.

У судовому засіданні 06.11.2018 суд, розглянувши клопотання позивача, протокольною ухвалою постановив: правову оцінку відзиву надати при винесенні рішення у справі.

Ухвалою суду від 06.11.2018 закінчено підготовче провадження провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.11.2018.

Відділом документального забезпечення суду 12.11.2018 зареєстровано клопотання представника відповідачів про зупинення провадження у справі до прийняття Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення у справі №806/1914/17.

Листом від 16.11.2018 суд повідомив сторін, що у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд адміністративної справи перенесено із 19.11.2018 на 05.12.2018.

Від позивача 05.12.2018 надійшла заява про проведення судового засідання 05.12.2018 без його участі.

Представник відповідачів подав до суду заяву (вх. №23790/18) про розгляд клопотання відповідачів без участі представників відповідачів.

Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі №806/1914/17.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 06.02.2019.

У зв"язку з неявкою у судове засідання позивача, розгляд справи відкладено на 13.02.2019.

Відділом документального забезпечення суду 12.02.2019 зареєстровано заяву представника відповідачів про відкладення розгляду справи.

Позивач надіслав до суду заяву (вх. №2839/19 від 12.012.2019) про відкладення розгляду справи.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 13.02.2019 позивача та представника відповідачів, розгляд справи відкладено на 26.02.2019.

Позивач 26.02.2019 подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити враховуючи всі аргументи та докази, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідачів 26.02.2019 подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

В судовому засідання 26.02.2019 позивач заявив клопотання про витребування з ГУ Національної поліції в Житомирській області інформації.

Протокольною ухвалою суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання, оскільки згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення заяв та клопотань здійснюється у підготовчому засіданні, а не під час розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, приймаючи до уваги заяви учасників справи про розгляд справи у письмовому провадженні, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ із 01.09.2003 по 22.06.2017, що підтверджується листом №П-15зі/105/05/15-2018 від 23.04.2018 (а.с. 18)

Наказом голови ОСОБА_3 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області №13 о/с від 22.06.2017, звільнено з 22.06.2017 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-185816), старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 у справі №806/1914/17, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 визнано протиправним та скасовано наказ №13о/с від 22.06.2017.

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 №806/1914/17 головою ОСОБА_3 комісії УМВС України у Житомирській області винесено наказ №14 о/с від 11.09.2018, яким поновлено капітана міліції ОСОБА_1 (М-185816) в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області, з 22 червня 2017 року (а.с. 9).

Наказом голови ОСОБА_3 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області №15 о/с від 13.09.2018, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та згідно з пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за (із постановленням на військовий облік) через скорочення штатів капітана міліції ОСОБА_1 (М-185816), старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області, з 13 вересня 2018 року. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги складає 14 років 11 місяців 245 дні. Вислуга років станом на 13 вересня 2018 року складає: календарна - 14 років 11 місяців 24 дні (а.с. 10)

Витяг з наказу про звільнення, трудову книжку, ОСОБА_1 отримав 14.09.2018 (а.с. 15)

Вважаючи наказ про звільнення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулювався Законом України "Про Національну поліцію".

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначаються постановою Кабінету Міністрів Української РСР "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" від 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного наказу, далі - Положення №114).

Згідно з п.1 Положення №114 до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Щодо правомірності винесення наказу №15 о/с від 13.09.2018.

Пунктом 8 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації; за службовою невідповідністю; у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку; у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі.

Судом встановлено, що при винесенні наказу №15 о/с від 13.09.2018 відповідач керувався вимогами пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та згідно з пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так п. 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Отже, зазначені норми розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та Положення №114, на які йде посилання у оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до інформації, яка міститься у листку непрацездатності серії АДМ №489255, ОСОБА_1 у період із 30.08.2018 по 14.09.2018 перебував на лікарняному.

Суд відмічає, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що не відмовлявся від проходження служби в поліції та звертався з рапортами на ім"я голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області про бажання проходити службу в поліції, однак вказані рапорти залишились поза увагою.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у серпні 2018 року ОСОБА_1 звертався до відповідача щодо прийому на службу до поліцію з призначенням на аналогічну посаду у ГУНП згідно п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію". Листом №П-535/105/05/12-2018 від 10.09.2018 повідомлено ОСОБА_1 про те, що оскільки з моменту опублікування Закону України "Про національну поліцію" пройшло більше трьох місяців, керівництво Головного управління Національної поліції в Житомирські області не в змозі прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції.

Отже, позивач не відмовлявся від проходження служби в поліції, а тому є помилковим посилання, як на підставу звільнення, небажання позивача продовжувати службу в поліції.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2019 року у справі №817/16/16 (адміністративне провадження №К/9901/6790/18) зазначив, що сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

Щодо такої підстави звільнення, як неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, суд відмічає, що під час розгляду адміністративної справи судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 у вересні 2018 року не було попереджено про наступне вивільнення у зв"язку із скороченням штату.

Окрім того, згідно інформації, яка міститься у листі Головного управління НП у Житомирській області №П-156зі/105/05/12-2018 від 03.09.2018, станом на 28 серпня 2018 року у ГУНП в Житомирській області наявні 30 вакантних посад. Викладена інформація підтверджується списком вакантних посад та наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 08.08.2018 №789 (а.с. 16 на звороті)

Суд відмічає, що відповідачами до суду не надано належних доказів, що ОСОБА_1 перед звільненням 13 вересня 2018 року було запропоновано переведення на рівнозначні, вищі або нижчі посади, що заміщуються поліцейськими, які перелічені у списку вакантних посад та наявність яких підтверджується наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 08.08.2018 №789.

Щодо твердження представника відповідачів, що поліція в Україні не є правонаступником міліції, а тому Головне управління Національної поліції в Житомирській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, і як наслідок, на нього не покладено обов"язку приймати до лав поліції усіх без винятку колишніх працівників органів внутрішніх справ лише за фактом виявлення ними бажання.

Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Суд зазначає, що ОСОБА_3 комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області при звільненні позивача мала дотримуватись процедури звільнення, що встановлена Положенням №114, яке ні на момент винесення спірного наказу, ні на момент судового розгляду справи не втратило чинності та є спеціальним нормативним документом, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ОСОБА_3 комісією управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області при звільненні позивача не було дотримано вимог законодавства щодо попередження про наступне вивільнення.

Щодо твердження представника відповідачів, що положення Кодексу законів про працю України не поширюється на поліцейських, суд відмічає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №815/6861/15, вказав, що суди повинні перевіряти дотримання відповідачем при звільненні позивача гарантій, передбачених КЗпП України, зокрема вимог статті 49-2 цього Кодексу, в частині чи була можливість перевести позивача на іншу посаду, чи були у відповідача вакантні посади, які б міг зайняти позивач, чи пропонували позивачу вакантні посади; з'ясовувати питання дотримання відповідачем при звільненні позивача передбаченого статтею 49-2 КЗпП України двомісячного строку попередження про можливе звільнення у зв'язку зі скороченням штатів.

Отже, норми КЗпП України застосовуються до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачами, виключно у тій частині, яка не врегульована нормами спеціального законодавства.

У оскаржуваному наказі №15 о/с підставою вказано і пункт 64 "г" Положення №114, яким визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Під час розгляду справи представник ГУ НП в Житомирській області зазначив, що у зв"язку з ліквідацією територіальних органів МВС була відсутня можливість використати позивача на службі.

Однак, у відповідності до п.7 Прикінцевих та перехідних положень згаданого Закону, який набрав чинності з наступного дня після опублікування, Кабінету Міністрів України в місячний строк, зокрема, забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

При цьому, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при вивільненні працівників міліції (зокрема, створення територіальних органів впродовж місяця, з дня набрання чинності згаданим Законом), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

В іншому випадку, що має місце у спірних правовідносинах, Держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Лише за умови дослідження вищенаведених обставин при звільненні позивача на підставі підп. г п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критеріям законності (п.1 ч.2 ст.2 КАС України) та обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

Враховуючи те, що позивачем не було дотримано критеріїв законності та обґрунтованості при прийнятті спірного наказу, суд вважає його протиправним.

Аналізуючи встановлені обставини, суд вважає, що спірний наказ ОСОБА_3 комісії Управління МВС України в Житомирській області №15 о/с від 13.09.2018 винесено неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Щодо поновленні ОСОБА_1 на попередній посаді старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській олбасті.

Згідно з п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, продовжується у згаданому пункті, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Отже, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, ОСОБА_1 належить поновити на посаду, яку він займав до звільнення, з 14.09.2018, оскільки день його звільнення (13.09.2018) являється останнім робочим днем.

Щодо стягнення з ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 13.09.2018 по день ухвалення судового рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пп. з п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

Відповідно до п.5 розд. ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Абзацом другим пункту 8 Порядку №100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №806/1914/17, 11 вересня 2018 року по момент звільнення спірним наказом №15 від 13.09.2018, не було пропрацьовано на займаній посаді два повні місяці поспіль, а тому судом для визначення розміру грошового забезпечення враховуються відомості грошового забезпечення позивача, встановлені постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі №806/2073/15 яким визначено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 84,55 грн.

Вказані обставини в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України не потребують доказування.

Враховуючи число робочих днів за період вимушеного прогулу (172 дні), який обраховано з дати незаконного звільнення (13.09.2018) по день постановлення судового рішення (04.03.2019) та середньоденну заробітну плату позивача (84,55 грн), середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 14542,60 грн та підлягає стягненню з ОСОБА_3 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, а тому позовні вимоги у даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги, в якій позивач просить зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 27.08.2018 та прийняти його на службу до поліції, за аналогічною посадою, що заміщується, у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію у ГУ НП в Житомирській області і видати з цього приводу відповідний наказ.

Судом встановлено, що 27.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ НП в Житомирській області із заявою у якій просив прийняти на службу до поліції за аналогічною посадою, що заміщується, у відповідності до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" у ГУ НП в Житомирській області і видати з цього приводу відповідний наказ. (а.с. 11)

За результатами розгляду заяви, Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом вих. №П-535/105/05/12-2018 від 20.09.2018 повідомило ОСОБА_1, що оскільки з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію" пройшло більше трьох місяців, керівництво ГУ НП в Житомирській області не в змозі прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції. Додатково зазначено, що порядок відбору на службу до Національної поліції України регламентовано статтями 47-57 Закону та Типовим порядком проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади", затвердженим наказом МВС України від 25.12.2015 №1631 (а.с. 12)

Отже, правові підстави для повторного зобов'язання Головного управління Національної поліції у Житомирській області розглянути заяву позивача від 27.08.2018 та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду, відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) та Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) надати ОСОБА_2 щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (у відповідності до ст. 115 КЗпП. ст. 10. ч.І ст. 21 ЗУ Про відпустки та параграфу 2 ст. 7 Конвенції про оплачувані відпуски № 132).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 (справа №806/1914/17) визнано протиправним та скасовано наказ голови ОСОБА_3 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №13 о/с від 22.06.2017 про звільнення з 22 червня 2017 року капітана поліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.

Поновлено ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.

Стягнуто з ОСОБА_3 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2017 року по день ухвалення судового рішення, 23 серпня 2018 року, в розмірі 25 026,80 грн (двадцять п'ять тисяч двадцять шість гривень вісімдесят копійок.

Рішення суду у в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 15.01.2019.

Позивач 28.08.2018 року звернувся до Голови ліквідаційної комісії Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області) ОСОБА_4 з заявою про надання чергової оплачуваної відпустки за 2017 та 2018 роки, з виплатою матеріальної допомоги (а.с.13).

Листом від 11.09.2018 (а.с.13, на звороті) за підписом Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4, повідомлено про неможливість ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області надати чергову оплачувану відпустку за 2017 та 2018 роки, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, - у зв"язку з відсутністю повноважень для вирішення даного питання.

Згідно наказу №14 о/с від 11.09.2018, ОСОБА_1 поновлено в органах внутрішніх справи із 22.06.2017, а звільнено 13 вересня 2018 року, отже у вказаний період позивач проходив службу в УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) та Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії).

Представниками відповідачів не надано до суду належних доказів, що ОСОБА_1 скористався наданим законодавством правом на відпустку за 2018 рік, а тому позовна вимога в частині надання щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем ОСОБА_3 комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність наказу голови ОСОБА_3 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №15 о/с від 13.09.2018 про звільнення з 13 вересня 2018 року капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області №15о/с від 13.09.2018 про звільнення з органів внутрішніх справ з 13.09.2018 капітана міліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу Управління МВС України в Житомирській області у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) згідно з пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на попередню посад старшого слідчою відділення розслідування ДТП СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області.

Стягнути з УМВС України в Житомирській області (в особі її ліквідаційної комісії) (вул. Старий Бульвар, 5/37, Житомир, 10008. ЄДРПОУ 08592164) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Житомир, 10029, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.09.2018 по день ухвалення судового рішення в сумі 14542 (чотирнадцять тисяч п"ятсот сорок дві) грн 60 коп.

Зобов'язати УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) (вул. Старий Бульвар, 5/37, Житомир, 10008. ЄДРПОУ 08592164) та Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) (вул. Лесі Українки, 17, Житомир, 10002. ЄДРПОУ 38969421) надати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Житомир, 10029. РНОКПП НОМЕР_1) щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду у в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук