Рішення

від 20.02.2019 по справі 240/5220/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5220/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи СДТ "Високе" ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс", Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "Високе", про визнання протиправною відмови, зобов'язання розглянути повторно та затвердити проект землеустрою, -

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

07.11.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому вона просить:

- визнати протиправною відмову Брусилівської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:04:000:0608 для ведення садівництва у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області у межах населених пунктів Брусилівської селищної ради;

- зобов'язати Брусилівську селищну раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути повторно та затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:04:000:0608 для ведення садівництва з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області у межах населених пунктів Брусилівської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що суб'єктом владних повноважень за відсутності законних правових підстав було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва за кадастровим номером 1820955100:04:000:0608 орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області.

ПРОЦЕДУРА

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче судове засідання призначене на 26.12.2018 на 14:00.

10.12.2018 до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтями 159, 165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшли пояснення третьої особи ГУ Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до змісту яких повідомляється, що ГУ Держгеокадастру не є розпорядником запитуваної земельної ділянки, а тому, враховуючи обставини справи, при винесенні рішення представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області покладається на розсуд суду. Розгляд справи просить здійснювати без його участі (а.с. 32-33).

11.12.2018 до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від 07.12.2018 вих. №04-26/2158 (а.с. 37-41).

Суд звертає увагу, що відповідачем у порушення вимог п.2 ч.4 ст.162 КАС України до відзиву не надано документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Крім того, 11.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про об'єднання позовних вимог (а.с. 43-45).

Згідно з довідкою по справі через перебування судді Єфіменко О.В. на амбулаторному лікуванні відповідно до листка непрацездатності від 23.12.2018 до27.12.2018 розгляд справи відкладено на 30.01.2019 на 10:00 (а.с. 74).

У підготовче засідання, призначене на 30.01.2019 на 10:00 прибули позивач, представник відповідача та представник третьої особи Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Високе". Ухвалою суду від 30.01.2019 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про об'єднання позовних вимог (а.с. 105-107).

У підготовчому засіданні 30.01.2019 оголошено перерву до 20.02.2019 до 15:30 для додаткового вивчення матеріалів справи (а.с. 104).

13.02.2019 через відділ документального забезпечення суду представником третьої особи ГУ Держгеокадастру у Житомирській області подано клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 114).

У підготовче засідання, призначене на 20.02.2019 на 15:30 прибули позивач, представник відповідача та представник третьої особи Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Високе". Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у справі та перейдено до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 20.02.2019 (а.с. 140-142).

20.02.2019 позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Правом на подання відповіді на відзив, у строк та у порядку, визначеному ст.163 КАС України, не скористалась.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2019 щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 37-41).

Представник третьої особи - Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Високе" у судовому засіданні 20.02.2019 заявлені позовні вимоги підтримав. Правом на подання пояснень по суті позову або відзиву, у строк та у порядку, визначеному ст.165 КАС України, не скористався.

Представник третьої особи - Приватного підприємства "Брусилів-Сервіс" у судове засідання 20.02.2019 не прибув, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив. Правом на подання пояснень по суті позову або відзиву, у строк та у порядку, визначеному ст.165 КАС України, не скористався.

Представник третьої особи - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у судове засідання 20.02.2019 не прибув, електронною поштою 20.02.2019 на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 138).

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до положень ч.3 ст.243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Як встановлено зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні позивачем пояснень, заявлені вимоги вмотивовані тим, що відповідачем у порушення чинних норм Земельного кодексу України неодноразово було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою. Позивач зазначає, що розгляд питання про затвердження проекту землеустрою було проведено із порушенням встановленого строку. Вказує, що зазначена підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не входить до вичерпного переліку таких підстав, визначеного Земельним кодексом України.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до п.2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання у користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 №62 за наявності погодженого проекту землеустрою відповідач був зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність.

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що при наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та подальшому його походженні не було враховано інтереси територіальної громади смт. Брусилів.

За твердженнями відповідача, оскільки передача у приватну власність спірної ділянки суперечить інтересам територіальної громади смт. Брусилів та її жителів, селищною радою правомірно було прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Згідно з наданими у судовому засіданні представником третьої особи Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Високе" поясненнями, вказана третя особа у даній адміністративній справі заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Держземагенства у Житомирській області із заявою від 23.07.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність, орієнтовною площею 0,1200 га, для ведення індивідуального садівництва на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (а.с. 14).

Наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області №6-1083/14-14-СГ від 13.08.2014 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Брусилівського району, за межами населених пунктів Брусилівської селищної ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га з цільовим призначенням - для ведення садівництва. Встановлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 15).

Відповідно до Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області Головного управління Держеокадастру у Житомирській області №451 від 16.10.2015 ОСОБА_1 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, на території Брусилівської селищної ради (а.с. 16-17).

Згідно з Висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 18.02.2016 №29 ОСОБА_1 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва за межами населеного пункту смт. Брусилів на території Брусилівської селищної ради. У вказаному висновку, зокрема, зазначено, що підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою відсутні (а.с. 18-19).

Як встановлено із витягу з рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області 18-ої сесії VII скликання від 15.06.2018 №612 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального садівництва у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка використовується жителями смт. Брусилів під громадське пасовище (а.с. 24).

Не погоджуючись із наданою відмовою, наголошуючи, що зазначена підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не входить до вичерпного переліку таких підстав, визначеного Земельним кодексом України та винесена у порушення п.2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 №62, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до ст.8 ОСОБА_4 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією ОСОБА_4. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 ОСОБА_4 України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

Згідно з ст.144 ОСОБА_4 України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №280/97-ВР).

Положеннями ст.25 Закону України №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені ОСОБА_4 України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються ОСОБА_4 України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями ч.3 ст.22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Так, положеннями ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано ст.118 ЗК України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч.7 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 118 ЗК України врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Приписами ч.10 ст.118 ЗК України закріплено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 №62 затверджено Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради (далі - Положення №62).

Згідно з п.2.12 Положення №62 за наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому законом порядку та відповідного клопотання (заяви), Брусилівська селищна рада приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її передачі громадянину у власність.

Відповідно до п.2.13 Положення №62 підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генерального плану сіл та селища, відсутністю детального плану забудови території, іншої містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів Брусилівської селищної ради, затверджених у встановленому законом порядку.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти ОСОБА_3).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("ОСОБА_2 проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("ОСОБА_2 проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

ОЦІНКА СУДУ

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15.06.2018, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою відповідачем зазначено те, що бажана земельна ділянка використовується жителями смт. Брусилів під громадське пасовище.

Суд критично ставиться до доводів відповідача у частині наявності правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та зазначає, що факт використання жителями смт. Брусилів земельної ділянки під громадське пасовище не передбачено як підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідно до пункту 2.13 Положення №62.

Позивачу наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області №6-1083/14-14-СГ від 13.08.2014 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 15), а розроблений ПП "Брусилів-Сервіс" на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою, як відділом Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області Головного управління Держеокадастру у Житомирській області (а.с. 16-17), так і відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с. 18-19) було погоджено у встановленому законом порядку без зауважень.

Суд також звертає увагу відповідача, що юридична конструкція частини 9 статті 118 ЗК України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження у порядку статті 186-1 ЗК України.

Підстави щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, які встановлено п.2.13 Положення №62, визначено ЗК України виключно як підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (ч.7 ст.118 ЗК України) або для надання відмови у його погодженні (ч.6 ст.186-1 ЗК України).

Суд також критично ставиться до доводів відповідача у частині неврахування інтересів територіальної громади при наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою та наголошує, що правомірність наказу Головного управління Держземагентства у Житомирській області №6-1083/14-14-СГ від 13.08.2014 не є предметом розгляду у вказаній адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Щодо доводів позивача у частині порушення Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області строків, визначених частиною 9 статті 118 ЗК України суд зазначає, що матеріали справи не містять сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів для встановлення точної дати надходження до відповідача погодженого проекту землеустрою ОСОБА_1 та факту дотримання чи порушення вищезазначеного строку відповідно.

Положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "ОСОБА_6 проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

ОСОБА_5 Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15.06.2018 у частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером 1820955100:04:000:0608 орієнтовною площею 0,12 га в межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області.

Щодо заявлених позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.

Питання затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність належать у контексті спірних правовідносин до виключних повноважень Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Статтею 6 ОСОБА_4 України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої ОСОБА_4 України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження проекту землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками ОСОБА_7 Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, статті 13 Закону України №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва земельної ділянки за кадастровим номером 1820955100:04:000:0608 орієнтовною площею 0,12 га у межах населених пунктів Брусилівської селищної ради на території Брусилівського району Житомирської області та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до: п.2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 №62; норм ЗК України та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15.06.2018 прийняте з порушенням ч.2 ст.19 ОСОБА_4 України та не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15.06.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у сумі 600,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10007, РНОКПП НОМЕР_1) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, смт. Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 38329757), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Приватне підприємство "Брусилів-Сервіс" (12601, Житомирська область, смт. Брусилів, вул. Митрополита Іларіона, 40, код ЄДРПОУ 32837565), Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "Високе" (12610, Житомирська область, Брусилівський район, с. Високе, вул. Більшовицька, 231, код ЄДРПОУ 38395293), про визнання протиправною відмови, зобов'язання розглянути повторно та затвердити проект землеустрою - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області №612 від 15.06.2018 у частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:04:000:0608 для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області у межах населених пунктів Брусилівської селищної ради.

Зобов'язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 1820955100:04:000:0608 для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Брусилівського району Житомирської області у межах населених пунктів Брусилівської селищної ради та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до пункту 2.12 Положення про порядок передачі у власність, надання в користування земельних ділянок на території Брусилівської селищної ради, затвердженого рішенням Брусилівської селищної ради від 15.03.2017 №62; норм Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 05 березня 2019 року.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко