Рішення

від 05.03.2019 по справі 240/403/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/403/19

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на запит, -

встановив:

28.01.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:

- визнати неправомірною бездіяльність (дії) Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради в частині відмови надати повну та достовірну інформацію на запит від 15.01.2019;

- зобов'язати Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради надати повну та достовірну інформацію на запит від 15.01.2019.

В обґрунтування позову зазначає, що 15.01.2019 звернувся із запитом про надання інформації до відповідача, однак останній відмовив у наданні інформації на його запит про надання інформації стосовно громадянина ОСОБА_2. Такі дії (бездіяльність) відповідача вважає неправомірними та просить зобов'язати Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради надати повну та достовірну інформацію на його запит від 15.01.2019.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

15.02.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 16.02.2019 вих. №355 (а.с. 11-14), у якому останній проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що запитувана позивачем інформація не відповідає вимогам Закону України Про доступ до публічної інформації , а є зверненням громадян, та повинна розглядатись у порядку Закону України Про звернення громадян . Крім того, оскільки Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради не володіє запитуваною позивачем інформацією стосовно роботи та посади громадянина ОСОБА_2 у ЦМЛ №2 в місті Житомирі, воно відповідно до ч.3 ст.22 Закону України Про доступ до публічної інформації запит ОСОБА_1 від 15.01.2019 направило до Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради супровідним листом від 05.02.2019 №284 на адресу голови комісії з реорганізації комунальної установи Центральна міська лікарня №2 ОСОБА_3, яким на адресу ОСОБА_1 було направлено відповідь від 14.02.2019 №244 на його запит від 15.01.2019.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2019 позивач звернувся до Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради із запитом про надання інформації, у якому просив надати йому наступну інформацію: 1. Чи працює ОСОБА_2 в ЦМЛ №2 в місті Житомирі, де та ким? 2. Чи має він повноваження ЦМЛ №2 перевіряти 16.11.2018 Міську громадську організацію Гаражний кооператив Світанок у незаконний спосіб та в подальшому також? 3. Яке має відношення ОСОБА_2 до Міської громадської організації "ГК "Світанок"? (а.с. 5).

21.01.2019 на адресу ОСОБА_1 Управлінням охорони здоров'я Житомирської міської ради було надіслано лист за №150 про розгляд його запиту, у якому повідомлено ОСОБА_1, що особа, про яку йдеться у запиті, не надала згоди на збір, обробку та поширення інформації стосовно себе. Враховуючи зазначене, надати запитувану інформацію неможливо (на звороті а.с. 5).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон України № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Частиною 1 статті 1 Закону України №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст.12 Закону України №2939-VI).

Частиною 1 статті 13 Закону України №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19 Закону України №2939-VI).

Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.

Положеннями частини 3 статті 22 Закону України №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Частинами 1, 2 статті 23 Закону України №2939-VI встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до частин 1, 2 ст.6 цього Закону - інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація;2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон України №2657-XII) інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ч.2 ст.11 Закону України №2657-XI).

Згідно з ст.20 Закону України №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 13 Закону України №2939-VI встановлено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 Закону України №2939-VI відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що запитувана інформація стосується надання відомостей про роботу, посаду ОСОБА_2 у ЦМЛ №2 в місті Житомирі, чи мав він повноваження ЦМЛ №2 перевіряти 16.11.2018 Міську громадську організацію Гаражний кооператив Світанок у незаконний спосіб та у подальшому, а також яке має він відношення до Міської громадської організації ГК Світанок .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради не є розпорядником запитуваної позивачем інформації, у зв'язку із чим запит позивача про надання інформації від 15.01.2019 відповідачем правомірно надіслано на адресу голови комісії з реорганізації комунальної установи Центральна міська лікарня №2 ОСОБА_3, про що листом від 05.02.2019 повідомлено ОСОБА_1 (а.с. 15).

Голова комісії з реорганізації комунальної установи Центральна міська лікарня №2 ОСОБА_3, отримавши інформаційний запит від 15.01.2019, що надійшов на адресу Управління охорони здоров'я Житомирської міської ради та у подальшому був направлений КУ ЦМЛ №2, як належному розпоряднику інформації, щодо існування трудових відносин між КУ ЦМЛ №2 та громадянином ОСОБА_2, надання установою громадянину ОСОБА_2 повноважень здійснювати перевірку МГО Гаражний кооператив Світанок та існуючих правовідносин між громадянином ОСОБА_2 та МГО Гаражний кооператив Світанок , частково задовольнив запит від 15.01.2019 позивача та надіслав на його адресу лист від 14.02.2019 №244, який міститься у матеріалах справи (а.с. 16-17).

У вказаному листі надано громадянину ОСОБА_1 наступну інформацію:

- стосовно питання №1 запита від 15.01.2019 "Чи працює ОСОБА_2 в ЦМЛ №2 в місті Житомирі, де та ким?" зазначено, що громадянин ОСОБА_2 працює в КУ ЦМЛ №2 на посаді лікаря-травматолога поліклініки;

- стосовно питання №2 запита від 15.01.2019 "Чи має ОСОБА_2 повноваження ЦМЛ №2 перевіряти 16.11.2018 Міську громадську організацію Гаражний кооператив Світанок у незаконний спосіб та в подальшому також?" зазначено, що Комунальна установа Центральна міська лікарня №2 м. Житомира є закладом здоров'я комунальної форми власності та не належить до суб'єктів, уповноважених законом на здійснення заходів державного контролю, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. КУ ЦМЛ №2 не уповноважувало громадянина ОСОБА_2 здійснювати перевірку діяльності МГО Гаражний кооператив Світанок ;

- стосовно питання №3 запита від 15.01.2019 "Яке має відношення ОСОБА_2 до Міської громадської організації ГК Світанок ?" зазначено, що інформацією про існуючі правовідносини між громадянином ОСОБА_2 та МГО Гаражний кооператив Світанок КУ ЦМЛ №2 не володіє і не зобов'язана відповідно до своєї компетенції, передбаченої законодавством, володіти такою інформацією, а отже в цій частині запиту не є розпорядником інформації.

Таким чином, на підставі аналізу наведених норм суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно перенаправив запит громадянина ОСОБА_1 до належного розпорядника інформації, а саме - голові комісії з реорганізації комунальної установи Центральна міська лікарня №2 ОСОБА_3, про що відповідно до вимог ч.3 ст.22 Закону України №2939-VI повідомив позивача, як особу, що подала запит. На який ОСОБА_1, листом від 14.02.2019 №244 належним розпорядником інформації, надано повну та достовірну інформацію на запит від 15.01.2019, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, виходячи зі змісту запиту на отримання інформації, а також наведених вище положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» , суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» , у зв'язку із чим позов не підлягає задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (проїзд перший Богунський, 6-а, м. Житомир, 10004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації (вул. М. Бердичівська, 25, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 02012839) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на запит - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 5 березня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко