Постанова

від 27.02.2019 по справі 805/2507/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року справа №805/2507/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участю представників позивача Новікова А.В., Харченко Р.В., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Приватного підприємства Приватна фірма Діловий дом на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (повний текст складено 11 грудня 2017 року в м. Слов'янськ) у справі № 805/2507/17-а (суддя І інстанції - Кониченко О.М.) за позовом Приватного підприємства Приватна фірма Діловий дом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2017 року №0001321303, №0001081404, №0001071404,-

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2017 року позивач, Приватне підприємство Приватна фірма Діловий дом , звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2017 року №0001321303, №0001081404, №0001071404.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що в період з 11.05.2017 року по 19.05.2017 року на Приватному підприємстві Приватна фірма Діловий дом головними державними ревізорами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства у т.ч. при здійсненні фінансово-господарського взаємовідносин із контрагентами за період з 01.01.2015 по 22.03.2017 за результаті чого складено акт №2/05-99-14-04/22002933 від 26.05.2017 року в якому зроблено висновок про порушення Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 29277 грн., податку на додану вартість на загальну суму 438406 грн. та не відображення нарахованого та виплаченого доходу у вигляді поворотної фінансової допомоги (ссуди) в сумі 30000 грн. На підставі акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0001321303, №0001081404, №0001071404. Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що винесені неправомірно. Просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2017 року №0001321303, №0001081404, №0001071404.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/2507/17-а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 14 червня 2017 року №0001081404 у частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобовязаннями 65217 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16304,25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 14 червня 2017 року №0001071404 в частині про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковими зобовязаннями у загальному розмірі 65217 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16304,25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 14 червня 2017 року №0001071404 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 510 грн. В інший частині позову відмовлено.

Позивач та Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржену постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здіснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ податкового обліку.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржену постанову суду в частині задоволення позовних вимог, та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договори вказує не тільки на відсітність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майного стану платника податків.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Зазначивши, що правомірність дій позивача підтверджені висн6овком судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг, і дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що Позивач, Приватне підприємство Приватна фірма Діловий дом зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 22002933 , є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки; камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У період з 11.05.2017 року по 19.05.2017 рік посадовими особами Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.11, п.78.1 ст. 78, ст.81, ст. 82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 05.05.2017 року №403, від 17.05.2017 №443 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2017 по справі №757/14486/17-к проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватної фірми Діловий Дом з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами за період з 01.01.2015 по 22.03.2017 рік за результатами чого складено акт №2/05-99-14-04/22002933 від 26.05.2017 року.

У висновках акту перевірки зазначено порушення позивачем:

1. п.44.1, п.4.2 ст.44 розділу ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 розділу ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями; розділу V П(С)БО 1, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за 336/22868; п.5 П(С)БО № 9 Запаси , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за 751/4044, п. 5 П(С)БО № 11 Зобовязання , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за 85/4306 та п. 6 П(С)БО №16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 зі змінами внесеними наказами Міністерства фінансів України до даних стандартів, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29277 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 17 705 грн., за 2016 рік в сумі 11 572 грн.;

2. п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, ч.2 ст. 3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 438 406 грн., в тому числі за жовтень 2015 року в сумі 152 434 грн., за листопад 2015 року в сумі 51 420 грн., за грудень 2015 року в сумі 169 336 грн., за квітень 2016 року в сумі 6 979 грн., за травень 2016 року в сумі 10 217 грн., за липень 2016 року в сумі 26 864 грн., за листопад 2016 року в сумі 20 436 грн., за грудень 2016 року в сумі 720 грн;

3. пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Кодексу та п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 розділу III Порядку № 4 в частині не відображення нарахованого та виплаченого доходу директору Новикову А.В. (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) у вигляді поворотної фінансової допомоги (ссуди) в сумі 30 000,00 грн. за ознакою доходу 153 .

14 червня 2017 року за підсумками проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області було складено податкові повідомлення-рішення:

- №0001321303 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 510 грн.;

- №0001081404 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобовязаннями 29277 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2893 грн. ( з яких: 17705 грн. (основного платежу) по ТОВ ТБС і К та 11572 грн. (основного платежу) та 2893 грн. (штрафної санкції) по ТОВ Аурикон );

- №0001071404 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковими зобовязаннями 438406 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 109601,50 грн. ( з яких: 216501 грн. (основного платежу) та 54125,25 грн. (штрафної санкції) по ТОВ ТБС і К , 156688 грн. (основного платежу) та 39172 грн. (штрафної санкції) по ТОВ БТТК , 17196 грн. (основного платежу) та 4299 грн. (штрафної санкції) по ТОВ ТД Форас , 21157 грн. (основного платежу) та 5289,25 грн. (штрафної санкції) по ТОВ Аурикон та 26864 грн. (основного платежу) та 6716 грн. (штрафної санкції) по ТОВ Рошфор Альянс .

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що в податковому повідомленні-рішенні №0001081404 від 14.06.2017 з податку на прибуток дійсно зроблена технична помилка, а саме не вірно зазначено загальну суму штрафу у розмірі 36596,25 грн., замість 32170 грн.

В картці обліку платника податків ПФ Діловий Дом суми по податковому повідомленні-рішенні №0001081404 від 14.06.2017 з податку на прибуток відображено вірно, а саме: сума основний платежу у розмірі 29277 грн. та сума штрафної санкції 2983 грн.

За перевіряємий період були господарські взаємовідносини з ТОВ ТБС і К (ЄДРПОУ 35113434), ТОВ БТТК (ЄДРПОУ 39541635), ТОВ ТД Форса (ЄДРПОУ 36576581), ТОВ АУРИКОН (ЄДРПОУ 40853073), ТОВ Рофшор Альянс (ЄДРПОУ 40468847).

Зі змісту акту перевірки судом першої інстанції встановлено наступне.

Перевіряючими під час перевірки використана зокрема:

1. Ухвала Печерського районного суду м.Києва від 22.03.2017 по справі 757/14486/17-к про надання прокурору Генеральної прокуратури України Іванову Д.В. дозволу на проведення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадженні №42016000000000345 від 01.02.2016 відносно … ПФ Діловий Дом (код 22002933).

Згідно даної ухвали суду обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що Департаментом соціальних розслідувань Генеральної прокуратури України розслідується кримінальне провадження №42016000000000345 від 01.02.2016 за фактом фіктивного підприємництва, ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах, перевищення влади та службових повноважень, отримання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах колишніми службовими особами вищих органів державної влади, правоохоронних органів та субєктів господарської діяльності юридичних осіб, за ознаками злочину, передбачених ч.3 ст.27, ч.1 ст.205, ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.365, ч. 4 ст.368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що особа 1 та особа 2 , відносно якої винесено обвинувальний вирок у вчиненому злочині, передбаченого ч. 3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, виступаючи в ролі організатора злочину, керуючись діями виконавців злочинуфіктивних директорів та засновників (учасників) підконтрольних їм субєктів підприємницької діяльності у період 2015-2016 років, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності шляхом використання реквізитів та банківських рахунків ТОВ БТТК (код 39541635), ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434) надали підприємствам реального сектору економіки платні послуги з мінімізації податкових зобовязань шляхом документально оформлення фінансово-господарських операцій, які мали безтоварний характер (в дійсності не відбувалися), тобто оформлювались без мети реального настання правових наслідків, а саме шляхом укладання фіктивних договорів поставки (купівлі - продажу) товарної продукції між підприємствами реального сектору економіки та підконтрольним особі 1 та особі 2 субєктам підприємницької діяльності ТОВ БТТК (код 39541635), ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434), які мали податковий кредит з податку на додану вартість, сформований від операцій з придбання товарів за якими підконтрольні субєкти підприємницької діяльності повинні поставляти товар.

2. Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2016 по справі №337/3539/16-к провадження №1-кп/337/265/2016 щодо гр. ОСОБА_6, який був керівником ТОВ БТТК (код ЄДРПОУ 39541635) та підписував декларації з ПДВ за липень грудень 2015 року.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_6, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом створення та подальшого придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - товариство з обмеженою відповідальністю БТТК (код ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності за наступних обставин.

Згідно реєстраційної та установчої документації, і податкової звітності, ОСОБА_6 у період часу з 11.12.2014 року по 21.12.2015 року рахувався директором БТТК (код ЄДРПОУ 39541635) та з 23.10.2015 року по 21.12.2015 року засновником вказаного суб'єкта підприємницької діяльності, тобто його учасником, а саме власником частки у розмірі 100% статутного капіталу, який зареєстровано 10.12.2014 року у Запорізькому міському управлінні юстиції Головного управління юстиції у Запорізькій області, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вулиця Харчова, 5, однак, незважаючи на вищевикладене, створення товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгово-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 39541635) відбулося без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена статутом вказаного Товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності, у порушення вимог та положень наступного законодавства України.

3. Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2016 провадження №1-кп/337/289/2016 ЄУН №337/3902/16-к щодо гр. ОСОБА_7, який був головний бухгалтер ТОВ БТТК (код ЄДРПОУ 39541635) та підписував декларації з ПДВ за липеньгрудень 2015 року.

В даному вироку вказано ОСОБА_7, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив організацію фіктивного підприємництва, шляхом створення та подальшого придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - товариство з обмеженою відповідальністю БТТК (код ЄДРПОУ 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності за наступних обставин.

4. Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 провадження №1-кп/337/43/2017 ЄУН №337/5060/16-к щодо гр. ОСОБА_8, який був керівником ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434) та підписував декларації з ПДВ з вересня 2015 по березень 2016.

В даному вироку вказано ОСОБА_8, діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди, вчинив фіктивне підприємництво, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - товариство з обмеженою відповідальністю ТБС і К (код 39541635), з метою прикриття незаконної діяльності за наступних обставин.

ОСОБА_8 у період часу з 05.10.2015 по 07.07.2016 рахувався керівником (директором) та єдиним (одноособовим) учасником - власником частки у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ ТБС і К , первинна реєстрація якого проведена 28.04.2007 у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, однак придбання ТОВ ТБС і К ОСОБА_8 відбулося без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена статутом вказаного товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності, у порушення вимог та положень законодавства України.

5. Ухвала Печерського районного суду м.Києва від 16 вересня 2016 року по справі №57/45538/16-к про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Форас (код ЄДРПОУ 36576581). В даній ухвалі вказано, що обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що Управлінням спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України розслідується кримінальне провадження № 42016000000000345, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2016, за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, перевищення влади та службових повноважень, отримання неправомірної винагороди в особливо великих розмірах колишніми службовими особами вищих органів державної влади, правоохоронних органів та суб'єктів господарської діяльності - юридичних осіб, за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 368 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що метою здійснення незаконної діяльності ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434), ТОВ Будівельно-торгово - транспортна компанія (код ЄДРПОУ 39541635), ТОВ Інтер-пром-сервіс (код ЄДРПОУ 38191337), ТОВ Кристал-Інвест (код ЄДРПОУ 40178760), ТОВ Будсервіс компані плюс (код ЄДРПОУ 39990454), ПП ТД МАКС (код ЄДРПОУ 37129294), ТОВ Промкапіталтрейд (код ЄДРПОУ 40111025), ТОВ Реліз компані (код ЄДРПОУ 40170599), ТОВ ТД Форас (код ЄДРПОУ 36576581), ПП Тропік плюс (код ЄДРПОУ 33673918), ТОВ Тропік + (код ЄДРПОУ 40230076) є надання платних послуг суб'єктам господарювання з реального сектору економіки у вигляді документального оформлення фінансово-господарських операцій, які мають безтоварний характер (в дійсності не відбувались) і необхідні лише для надання зовнішніх ознак законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

6. ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.08.2016 по справі №201/11948/16-к провадження 1-кс/201/7262/2016. про накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ Рошфор Альянс (код 40468847).

В ухвалі суду вказано, що у продовж 2014-2016 років ТОВ ТД Інтер Трейдінг Плюс (код 33249235) мало фінансово-господарські взаємовідносини, що підпадають під ознаки фіктивних операцій, з наступними суб'єктами господарювання: …, ТОВ Рошфор Альянс (код 40468847), … та іншими суб'єктами господарювання сумнівної категорії.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Аурикон відповідачем зазначено, що згідно даних, які є в ДФС встановлено, що ТОВ Аурикон фактично здійснювало діяльність тільки в листопаді 2016. За даний період підприємством надана декларація з ПДВ. З початку своєї діяльності до теперішнього часу інших декларацій та розрахунків підприємством не надано.

Згідно наданої декларації з ПДВ за листопад 2016 року податкове зобовязання (р.1 Декларації з ПДВ) та податковий кредит (р.10.1 Декларації з ПДВ) становить 3664237 грн.

В податковому кредиті у ТОВ Аурикон 6 підприємств, з них розбіжність між показниками податкового кредиту ТОВ Аурикон та податковим зобовязанням підприємств-постачальників складає по 4 підприємствам на суму 2997571 грн.

Згідно даних Архіву електронної звітності в листопаді 2016 року ТОВ Аурикон було придбано лікерогорільчаний товар (пиво, вино, горілка, сидр, шампанське), продукти харчування (мідії, ставрида, лосось, фрукти) та конденсат газовий стабільний.

Товарно-матеріальні цінності, які ТОВ Аурикон реалізував ПФ Діловий Дом (плити OSB, папір шліфувальний, грунт, шпаклівка, пісок, поручень деревяний, лінолеум, клей КСКЗ) ні у кого не придбавався.

Таким чином ТОВ Аурикон забезпечив фіктивне введення в обіг ідентифікованих товарів та послуг, що свідчить про недійсність формування ним відповідного активу та доводить нереальність здійснення поставки відповідного товару контрагентам-покупцям.

Діяльність ТОВ Аурикон спрямована на оформлення операцій лише з метою виникнення податкової вигоди у сторонніх субєктів господарювання та відсутність даних щодо здійснення протягом попередніх податкових періодів, перевіряємого періоду, реєстрації жодної іншої діяльності, ніж участь участь в ланцюгу нереальної поставки/продажу товарів/послуг.

Проведеною перевіркою відображеного позивачем показника у податкових звітах про фінансові результати за 2015 рік та 2016 рік в сумі 8423200 грн. на підставі первинних документів, перевіряючими встановлено, що ПФ Діловий Дом зайво віднесено до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) суму 162611,28 грн. вартість ТМЦ які були списані на виконані будівельні роботи підприємством, в т.ч. у 2015 році у сумі 98 161,51 грн., у 2016 році у сумі 64 449,77 грн.

Згідно наданих до перевірки документів, з урахуванням вироків суду, ухвал суду, податкових інформацій згідно баз ДФС, не підтверджено проведення операцій з постачання ТМЦ, перевіряючими зазначається про те, що так операції не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального товарного характеру, у звязку з чим, наявність у ПФ Діловий Дом документів, а також відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку придбання не є безумовним підтвердженням реальності поставки товару.

Таким чином, перевіряючими дійшли висновоку, що проведеною перевіркою встановлено, що ПФ Діловий Дом , завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), вартість ТМЦ та послуг, фактичне постачання яких не підтверджено первинними документами, оформленими згідно чинного законодавства та не встановлено обставин реальності, відображених у бухгалтерському та податковому обліку, господарських операцій із контрагентами-постачальниками постачальників ТОВ Аурикон (код ЄДРПОУ 40853073) на суму 64449,77 грн., ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434) на суму 98161,51 грн., чим занижено обєкт оподаткування з податку на прибуток.

Крім того, в ході проведення перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплати доходів на користь платників податків - фізичних осіб, встановлено, що 01.10.2015 ПФ Діловий Дом з каси підприємства видано директору Новикову А.В. поворотну фінансову допомогу (ссуду) в сумі 30000,00 грн. (видатковий касовий ордер від 01.10.2015 №209), яку Новиковим А.В. (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) повернуто в касу підприємства 28.10.2015 в сумі 30000,00 грн. (прибутковий касовий ордер від 28.10.2015 №1241).

Враховуючи вищевикладене, ПФ Діловий Дом в Розрахунку за формою №1ДФ за ІV квартал 2015 року від 25.01.2016 №9274191878 не відображено нарахований та виплачений Новикову А.В. (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) дохід у вигляді поворотної фінансової допомоги (ссуди) в сумі 30000,00 грн., чи порушило пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Кодексу та п.3.1, 3.2, 3.3, 3.6 розділу III Порядку № 4.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача щодо заниження позивачем податкових зобовязань у перевіряємому періоді ґрунтується на переконанні контролюючого органу у тому, що позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій з іншими платниками податків, які були його контрагентами, оскільки такі господарські операції не мали реального характеру, адже контрагенти позивача були створені з метою фіктивного підприємництва.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними доказами не спростовано висновки перевірки в частині не підтвердження реальності здійснення ТОВ Діловий дом з ТОВ ТБС і К (ЄДРПОУ 35113434) та ТОВ БТТК (ЄДРПОУ 39541635).

Між ТОВ БТТК (постачальником) в особі директора ОСОБА_6 та ПП ПФ Діловий дом укладено поставки №10/15 від 01 жовтня 2015 року, за умовами якого постачальник зобовязається в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених цим договором приймати та оплатити цей товар.

Між ПП ПФ Діловой дом (генпідряжником) та ТОВ ТБС і К (субпідрядником) в особі директора ОСОБА_8 укладено договір підряду №24 від 05.10.2015 року, за умовами якого субпідрядник зобовязується виконати по завданню генподрядника роботи на обєктах ПП ПФ Діловий дом .

02 листопада 2015 року між ТОВ ТБС і К (постачальником) в особі директора ОСОБА_8 та ПФ Діловий дом (покупцем) було укладено договір поставки №11/15, за умовами якого постачальник зобовязається в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених цим договором приймати та оплатити цей товар.

Як вже було зазначено вище у відношенні посадових осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є вироки суду, що набрали законної сили від 30.09.2016 по справі №337/3539/16-к та від 03.02.2017 провадження №1-кп/337/43/2017 відповідно.

Згідно вказаних вироків обвинувачені особи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнані винуватими у вчинені злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України.

При цьому, всі наданні позивачем на підтвердження реальності виконаних робіт за такими договорами документи: довідки про вартість виконаних робіт та затрат, акти виконаних робіт та податкові накладні підписані саме директорами ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, відповідно до яких первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції визначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу(в редакції станом на 2015 рік).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (в редакції станом на 2014 рік).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (в редакції станом на 2014 рік).

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2015 рік) обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України).

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (в редакції станом на 2015 рік).

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі №826/20366/13-а (номер судового рішення в ЄДРСР № 66031900).

Слід зауважити, що хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Отже, позивачем не доведено підстави для формування податкового кредиту, а також право на відображення в податковому обліку наслідків діяльності, не надано належних та допустимих доказів, які б спростували висновки відповідача, викладені в акті перевірки №2/05-99-14-04/22002933 від 26.05.2015 р. щодо взаємовідносин з ТОВ ТБС і К та ТОВ БТТК .

З правового аналізу законодавчих норм випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Окрім того, судом враховано правовий висновко Верховного Суду України, що міститься у постанові від 05 березня 2012 року (номер судового рішення в ЄДРСР 24068085), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року (справа №21-3788а15) наведено правовий висновок про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.

Таким чином, під час судового розгляду позивачем не надано доказів на обґрунтування своїх вимог, що слугували б спростуванням висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо фіктивності контрагентів позивача ТОВ ТБС і К та ТОВ БТТК .

Враховуючи викладені обставини та наявні докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області при винесенні податкових повідомлень-рішень від 14.06.2017 р. №0001081404 в сумі 17705 грн. за основним платежем та №0001071404 в сумі 373189 грн. за основним платежу та 93297,25 грн. за штрафною санкцією, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій доведена, у зв'язку з чим судом першої інстанціі відмовлему у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Колегія суддів, не приймає до уваги висновки судово-економічної експертизи № 107 по справі № 805/2507/17-а в частині документального непідтвердження висновків податкового органу з огляду на те, що експертом використовувались первинні документи без урахування статусу фіктивного, нелегального підприємства контрагентів позивача ТОВ ТБС і К та ТОВ БТТК , встановленого судом.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001081404 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобовязаннями 29277 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2893 грн. ( з яких: 11572 грн. (основного платежу) та 2893 грн. (штрафної санкції) по ТОВ Аурикон ) та №0001071404 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковими зобовязаннями у загальному розмірі 65217 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16304,25 грн. ( з яких: 17196 грн. (основного платежу) та 4299 грн. (штрафної санкції) по ТОВ ТД Форас , 21157 грн. (основного платежу) та 5289,25 грн. (штрафної санкції) по ТОВ Аурикон та 26864 грн. (основного платежу) та 6716 грн. (штрафної санкції) по ТОВ Рошфор Альянс , судом першої інстанції зазначено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

11 квітня 2016 року між ТОВ Торговий дім Форас (постачальник) та Приватною фірмою Діловий дом (покупецем) укладено договір поставки №11/04 за умовами якого постачальник зобовязається в порядку та на умовах, передбачених у власність покупця товар, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених цим договором приймати та оплатити цей товар.

24 травня 2016 року між ТОВ ТБС і К (первісний кредитор) та ТОВ ТД Форас (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №1/2016 за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору поставки №11/15 від 02.11.2015 року. За цим Договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належне виконання обов'язку із оплати вартості товарів, отриманих Боржником від Первісного кредитора за Договором поставки № 11/15 від 02.11.2015.

11 липня 2016 року між ТОВ Рофшор Алянс (постачальником) та Приватною фірмою Діловий дом (покупецем) укладено договір поставки №11-07-16 за умовами якого постачальник зобовязається поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар у повному обсязі на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

03 листопада 2016 року між ТОВ Аурикон (постачальником) та Приватною фірмою Діловий дом (покупецем) укладено договір поставки №03/11.16 за умовами якого постачальник зобовязається поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар у повному обсязі на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові та податкові накладні, подорожні листи, платіжні доручення, банківські виписки, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

На момент укладення договорів всі контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Податкові накладні, виписані за операціями по спірним договорам, відповідають вимогам чинному на момент їх виписки законодавству.

Посилання відповідача на обставини, встановлені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки та в актах про проведення документальної позапланової перевірки контрагентів позивача, судом до уваги не приймаються, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначені договори були укладені сторонами, скріплені печатками та підписами, сторонами виконані зобовязання за цими договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такі договори не можуть бути визнані фіктивними. Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо фактичного не здійснення позивачем фінансово - господарських операцій з контрагентами ТОВ ТД Форса , ТОВ АУРИКОН та ТОВ Рофшор Альянс , оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджуються належними доказами.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Доказів ухвалення вироку суду, яким було б встановлено, що такі контрагенти позивача здійснюють фіктивне підприємництво, відповідачем до суду не надано, тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність стверджень відповідача в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин з ТОВ ТД Форса , ТОВ АУРИКОН та ТОВ Рофшор Альянс .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення від14 червня 2017 року №0001081404 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобовязаннями 65217 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16304,25 грн. та №0001071404 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за податковими зобовязаннями у загальному розмірі 65217 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16304,25 грн. були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вищезазначений висновко суду першої інстанції, підтверджується висновками судово-економічної експертизи № 107 по справі № 805/2507/17-а.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001321303 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 510 грн., судом першої інстанції зазначено наступне.

Як вже зазначалось раніше в ході проведення перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплати доходів на користь платників податків - фізичних осіб, встановлено, що 01.10.2015 ПФ Діловий Дом з каси підприємства видано директору Новикову А.В. поворотну фінансову допомогу (ссуду) в сумі 30000,00 грн. (видатковий касовий ордер від 01.10.2015 №209), яку Новиковим А.В. (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) повернуто в касу підприємства 28.10.2015 в сумі 30000,00 грн. (прибутковий касовий ордер від 28.10.2015 №1241).

Згідно Довідника ознак доходів фізичних осіб, затверджених Порядком № 4 основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, відображається в Розрахунку за формою №1ДФ під ознакою доходу 153 .

Враховуючи вищевикладене, перевіряючими вказується на те, що ПФ Діловий Дом в Розрахунку за формою №1ДФ за ІV квартал 2015 року від 25.01.2016 №9274191878 не відображено нарахований та виплачений Новикову А.В. (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) дохід у вигляді поворотної фінансової допомоги (ссуди) в сумі 30000,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. N 2755-ІУ (далі - ПКУ) поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема:

основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти (пп. 165.1.29 п. 165.1 ст. 165 ПКУ);

основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому або основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Зокрема, відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.15 № 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, (далі Порядок).

Відповідно п.3 Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі, відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

У разі нарахування доходу, його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Відповідно до пп. 3.6 п.3 Порядку у графі 5 Ознака доходу зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу.

Таким чином, враховуючи викладене, основна сума позики та поворотної фінансової допомоги, що отримується фізичною особою на підставі укладеного договору, протягом дії такого договору не є об'єктом (базою) оподаткування податком на доходи фізичних осіб та не відображається у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ).

Разом з цим, якщо позика або поворотна фінансова допомога не повертається фізичною особою у термін, який визначений договором, то сума такої позики і допомоги включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс., визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ, і військовим збором (1,5 відс.). При цьому зазначений дохід відображається у формі 1ДФ за ознакою доходу 126 .

Як зазначено перевіряючими у акті перевірки фінансова допомога (ссуда) була видана Новикову А.В. 01.10.2015 року згідно видаткового касово ордеру та повернута ним 28.10.2015 року згідно прибуткового касового ордеру, тому вона не додатковим благом та відповідно обєктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та не повинна відображатись у Податковому розрахунку.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність складеного податкового повідомлення-рішення №0001321303 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 510 грн.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Приватного підприємства Приватна фірма Діловий дом на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/2507/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі № 805/2507/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 05 березня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов