Постанова

від 05.03.2019 по справі 0540/5456/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року справа №0540/5456/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б.,

представника позивача Філя А.О.,

представника відповідача Сенникова А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 0540/5456/18-а (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0020834303, № 0020824303 від 29 березня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області №0020834303 від 29.03.2018 року про збільшення податкового зобов'язання на загальну суму 48510 грн, у тому числі 38 520 грн за основним платежем та 9630 за штрафними (фінансовими санкціями); №0020824303 від 29.03.2018 року про завищення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 26318 грн.

В обґрунтування зазначив, що з отриманого акту камеральної перевірки від 07.03.2017 року, дізнався про допущені технічні помилки у датах складання податкових накладних по контрагентам ТОВ "ТПК "ЛІДЕР" та ФОП ОСОБА_4 в зв'язку з технічним збоєм у декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року.

16 березня 2018 року позивачем подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійним виправленням помилок.

Всі податкові накладні, які включені позивачем до декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року, зареєстровані в ЄРПН, а податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім цього, у разі складеної технічної помилки у датах складання податкових накладних, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

На підтвердження обставин непереборної сили позивачем надано сертифікат, яким засвідчено настання таких обставин з 14 квітня 2014 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

У спірних правовідносинах відповідач не мав правових підстав для проведення камеральної перевірки позивача, оскільки Податковим кодексом України прямо передбачено, що у разі виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

На підтвердження виправлення та повідомлення контролюючого органу про виправлення вказаних помилок позивач надав суду уточнюючі розрахунки, якими підтверджено, що всі помилки своєчасно, а саме до складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачем було самостійно усунуто.

Судом першої інстанції помилково було відхилено аргументи щодо наявності у спірних правовідносинах обставин непереборної сили, що з боку позивача підтверджено належними та допустимими доказами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" , зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 36182252, місцезнаходження позивача: Донецька обл., місто Торецьк, вул. Фестивальна, буд. 1 (а.с. 45-46).

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за грудень 2017 року ТДВ Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської", за результатами якої складено акт від 07 березня 2018 року №120/05-99-43-03/36182252.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 статті 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2017 року на загальну суму ПДВ у розмірі 64 838 грн.; п. 200.1 статті 200 ПК України, позивачем завищено суму від'ємного значення ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, суму від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2017 року на суму 26 318 грн. та занижено позитивне значення ПДВ, яке сплачується до державного бюджету за грудень 2017 року на суму 38 520 грн. (а.с. 11 - 13).

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2015 року:

- форми "Р" № 0020824303, яким у зв'язку із порушенням ст. 198, 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 38 520 грн. та штрафними санкціями у сумі 9 630 грн.;

- форми "В4" № 0020824303, яким у зв'язку із порушенням ст. 198, 201 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26 318 грн.(а.с. 9,10).

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень рішенням ДФС України від 270 червня 2018 року за № 21105/6/99-99-11-0-02-25 скарга залишена без задоволення, а спірні податкові - повідомлення рішення без змін (а.с. 14-16).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не були надані суду належні та допустимі докази, які обумовлюють неправомірне винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 54.1. Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, між іншим, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках ( п.п. 54.3.2, п.54.3 ст.54).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

З приписами п.п.75.1.1. п.75.1 ст. 75 камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 198.6. статті 198 ПК України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами встановлено, що податковим органом виявлено неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних, чим порушено абз. 1 п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2017 року на загальну суму ПДВ 15 586, 14 грн.:

ФОП ОСОБА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 на суму ПДВ 13 323,74 грн.

ТОВ "ТПК "Лідер" код ЄДРПОУ 39354394 на суму ПДВ 2262,4 грн.

- по податковій накладній/розрахунку коригування до таких податкових накладних із терміном складання понад 1095 календарних днів з дати складання податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, чим порушено абз. 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2017 року на суму ПДВ 49 251,92 грн.

ТОВ "ТПК "Лідер" код ЄДРПОУ 39354394 на суму ПДВ 49 251,92 грн.

Позивач визнає, що встановлене під час перевірки порушення дійсно мало місце, однак зазначає про технічну помилку.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано податкові накладні від 21 грудня 2017 року №67 видану ТОВ "ТПК "Лідер" код ЄДРПОУ 39354394 на суму ПДВ 49 251,92 грн., від 10 серпня 2017 року видана ОСОБА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 на суму ПДВ 13 323,74 грн. від 01 листопада 2017 року видану ТОВ "ТПК "Лідер" код ЄДРПОУ 39354394 на суму ПДВ 2262,4 грн. (а.с. 32, 35, 44).

Позивач зазначає, що це помилка в декларації - зазначено не вірну дату податкових накладних.

Після проведення камеральної перевірки, позивачем на наступний день, 16 березня 2018 року подані уточнюючі розрахунки (а.с. 22, 26).

Разом з тим, позивач надав уточнюючі розрахунки за грудень 2017 року, в яких виправлені показники лише за результатами проведення камеральної перевірки.

Окрім того, при подачі уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, позивачем не подавались будь які пояснення з цього приводу.

Позивач зазначає, що подання уточнюючого розрахунку, є підставою для незастосування до нього санкцій, оскільки вказане порушення не впливає на результат поданої декларації.

При цьому позивач не надав заперечень до акту перевірки позивач, письмових пояснень щодо підстав виникнення помилок. Товариство вважає, що податковий орган після отримання уточнюючого розрахунку повинен прийняти розрахунок до уваги та не застосовувати штрафні санкції.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на назначене суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання позивачем уточнюючого розрахунку після проведення перевірки та усунення порушень після її проведення не є підставою, яка позбавляє товариство від відповідальності.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.

Суд не приймає доводи апелянта про звільнення від відповідальності внаслідок дії обставин непереборної сили, оскільки наявність у товариства сертифікату ТПП не є самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства, а лише засвідчує факт, який повинен братися до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань через обставини непереборної сили.

Також суд не приймає доводи апелянта про відсутність правових підстав у податкового органу для проведення камеральної перевірки, оскільки ці доводи не зазначалися позивачем як доводи позовної заяви та не були предметом оцінки при розгляді спору в суді першої інстанції.

Відповідно до абзацу 2 п.п.75.1.1. п.75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, законодавством встановлено право контролюючого органу щодо проведення камеральних перевірок стосовно показників податкової звітності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено п.6 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахта імені Святої Матрони Московської" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 0540/5456/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 0540/5456/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 05 березня 2019 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 березня 2019 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова