Постанова

від 05.03.2019 по справі 804/3707/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3707/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року (суддя Жукова Є.О., повний текст рішення складений 23.08.2018) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування п. 1 наказу, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг», в якому позивач просить: скасувати п.1 наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 22.03.2018 № 1707-п «Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг»; визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» протиправними; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визначити строк перенесення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 23.01.2018 № 399-п було призначено з 12.02.2018 документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» тривалістю 20 робочих днів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Після отримання вказаного наказу позивачем було встановлено, що частина первинних документів, зокрема, щодо придбання та реалізації продукції за 2015-2017 роки, відсутні, у зв'язку з чим Товариством 07.02.2018 направлено до податкового органу відповідне повідомлення за № 0702-1 із проханням надати час для їх відновлення.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області видано наказ від 22.03.2018 № 1707-п «Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на строк, визначений п. 44.5 ст. 44 ПК».

Позивач вважає, що оскільки наказ про перенесення термінів проведення перевірки датований 22.03.2018, то термін перенесення перевірки має розпочатися 22.03.2018 та закінчуватися 21.06.2018, проте цього у спірному наказі не зазначено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 77 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що оскаржуваний наказ прийнятий податковим органом в межах наданих законом повноважень на підставі норм Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи аналіз вищевикладених обставин справи та норм Податкового кодексу України, погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Проте, поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що надаючи оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень суд має перевірити його не тільки в частині критеріїв повноважень останнього та підстав для його прийняття.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір в даній адміністративній справі виник у зв'язку з неузгодженістю між позивачем та відповідачем строків перенесення планової виїзної перевірки.

Позивач вважає, що така перевірка має бути розпочата з 21.06.2018, тоді як податковий орган вважає правильним терміном початку проведення перевірки 08.05.2018.

Проте в наказі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 22.03.2018 № 1707-п такий термін чітко не визначений, що суперечить принципу правової визначеності.

При цьому судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що внаслідок такої невизначеності для платника податків можуть настати негативні наслідки, адже за приписами ст. 81 Податкового кодексу України пред'явлення документів, які дають право для проведення перевірки, що оформлені з порушенням вимог, встановлених ПК, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Разом з тим, відповідно до пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає критерію пропорційності та розсудливості.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного наказу в цілому, адже останній прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням встановлених обставин щодо необхідності відновлення платником податків первинних документів, з посиланням на вірну норму чинного законодавства та в межах наданих податковому органу законом повноважень.

Належним та достатнім способом захисту прав та інтересів позивача, за висновком суду апеляційної інстанції, є зобов'язання відповідача внести зміни до наказу від 22.03.2018 № 1707-п із зазначенням строків перенесення проведення документальної планової виїзної перевірки.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції в частині окремої позовної вимоги ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що тягне за собою часткове його скасування.

                              Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року в адміністративній справі № 804/3707/18 в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визначити строк перенесення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» у цій частині задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області внести зміни до наказу від 22.03.2018 № 1707-п із зазначенням строків перенесення проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, вказавши дату початку перевірки.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року в адміністративній справі № 804/3707/18 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем. Кейтерінг» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 30 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 05 березня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

                    Повна постанова складена 05 березня 2019 року.

Головуючий - суддя                                                                      О.В. Головко

                     суддя                                                                      А.В. Суховаров

                     суддя                                                                      Т.І. Ясенова