Постанова

від 04.03.2019 по справі 826/13706/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13706/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація щастя на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "МФТВ", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, МЮУ), треті особи: ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 1, ОСОБА_4.), ОСОБА_5 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_5.), Товариство з обмеженою відповідальністю МФТВ (далі по тексту - третя особа 3), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна (далі по тексту - третя особа 4), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2437/5 від 31 липня 2017 року Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині задоволення скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 12 червня 2017 року та в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О.;

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити державну реєстрацію прав власності, яка була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України №2437/5 від 31 липня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч встановленої законодавством заборони розгляду Міністерством юстиції України скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, у випадку, коли наявний судовий спір, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації проігнорована така заборона та розглянута по суті скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 12 червня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав на відповідність дій Комісії під час розгляду скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимогам Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації №1128, та на відсутність підстав, передбачених ч. 8 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , для відмови у задоволенні скарги.

На вказане рішення суду позивач - ОСОБА_3 - подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Крім того, 18 лютого 2019 року до канцелярії суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація щастя - особи, що не приймала участі у розгляді даного позову у суді першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року було відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ Корпорація щастя та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

21 лютого 2019 року від представника третьої особи - ОСОБА_4 надійшло клопотання про витребування доказів.

Згідно ч.3, 4 статті 79 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Колегія суддів, з'ясувавши доводи даного клопотання, заслухавши думки учасників справи, а також вивчивши матеріали даної справи дійшла висновку про відсутність необхідності задоволення клопотання, про що постановила в судовому засіданні протокольну ухвалу. Зокрема, суд керувався порушенням порядку витребування доказів, оскільки таке клопотання мало бути заявлене в суді першої інстанції, наразі в апеляційного суду не має підстав для залучення будь-яких доказів, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, тим більше, заявник не обґрунтував причини, з яких доказ не міг бути поданий (витребуваний) у зазначений Кодексом строк.

Крім того, представника третьої особи ОСОБА_4 21 лютого 2019 року до суду було подано клопотання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І. та Чаку Є.В. Дане клопотання було вирішено судом у засіданні ухвалою від 04 березня 2019 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ Корпорація щастя підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2017 року до Постійно діючої комісії по розгляду скарг Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 12 червня 2017 року щодо незаконного рішення про державну реєстрацію прав, в якій останні, з урахуванням доповнень до скарги від 25 липня 2017 року, просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35140256 від 12 травня 2017 року та №35303952 від 22 травня 2017 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 липня 2017 року №36283120, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Н.Г., та записи про право власності, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі цих рішень.

В обґрунтування даної скарги заявники зазначили, що внесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. до Єдиного реєстру рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року по цивільній справі №755/13213/14-ц, рішення Апеляційного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року по цивільній справі №755/13213/14-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ по цивільній справі №755/13213/14-ц, ухвала Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року по цивільній справі №755/13213/14-ц як підстава для реєстрації права власності жодним чином не стосуються визнання права власності на торгівельний комплекс за ОСОБА_3, оскільки предметом спору було лише визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 липня 2013 року.

При цьому, скаржники зазначили, що вони є власниками об'єкта нерухомого майна, а саме: ОСОБА_4 належить 96/100 нежитлових приміщень в літ. А , загальною площею 2967,7 кв.м, а ОСОБА_5 - 4/100 нежитлових приміщень в літ. А , загальною площею 113,7 кв.м (група приміщень №1, 10, 11 - підвал; №2, 3, 4, 5, 6, 7 - перший поверх; №8, 9 - другий поверх) реєстраційний номер 713602080000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В скарзі також зазначено, що ОСОБА_4 належать нежитлові приміщення в літ. Б (група приміщень №5 - підвал, №№1,2,3,4), загальною площею 2849,9 кв.м.

За результатами розгляду вказаної вище скарги Комісія склала висновок від 25 липня 2017 року про задоволення скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 12 червня 2017 року та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О., а також №36283120 від 24 липня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Н.Г.

На підставі вказаного висновку Комісії, Міністерством юстиції України 31 липня 2017 року видано наказ №2437/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О.;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36283120 від 24 липня 2017 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Н.Г.;

- тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Не погоджуючись із вказаним наказом в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з доданих до скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 документів, оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2017 року №35140256 прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3, внесеної в базу даних заяв Державного реєстру прав 12 липня 2017 року за №22237877.

В ході здійснення перевірки доводів, викладених в скарзі від 12 червня 2017 року, встановлено, що до вказаної заяви додано наступні документи:

- договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_3 (іпотекодержатель) та ТОВ Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма САПСАН (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. 22 липня 2013, зареєстрований у реєстрі за №1137;

- рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року у справі №755/12213/14-ц, рішення Апеляційного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року у справі №755/12213/14-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 07 квітня 2016 року у справі №755/12213/14-ц, ухвала Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі №755/12213/14-ц. Так, відповідно до зазначених рішень у задоволенні позову ТОВ САПСАН СП до зокрема, ОСОБА_3 про визнання вказаного вище договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсними, відмовлено.

Водночас, на підставі даного рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. внесено запис про право власності №20353049 на об'єкт нерухомого майна - торгівельний комплекс, реєстраційний номер 49974080000 за ОСОБА_3

На підставі оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 травня 2017 року №35303952 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О., внаслідок переходу права власності на об'єкт нерухомого майна - торгівельний комплекс, внесено запис про право власності №20526428 на вказаний об'єкт за ТОВ МФТВ та припинено запис про право власності №20353049.

Крім того, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 липня 2017 року №36283120 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Барамією Н.Г. внесено запис про право власності №21532165 на об'єкт за ТОВ Корпорація щастя та припинено запис про право власності №20526428.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково погодився з висновком Комісії, зазначивши, що на підставі умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ КВВФ Сапсан , неможливо встановити факт належності права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ КВВФ Сапсан , а з рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 жовтня 2014 року по справі №755/3727/13 нібито вбачається, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано та відмовлено в задоволенні позову ТОВ КВВФ Сапсан про визнання права власності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Праведная проти Росії від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Цей принцип, як наголошує Європейський суд з прав людини, означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. При цьому, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (п.52 рішення Європейського суду з прав людини по справі Рябих проти Росії (2003).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, суд не може переглядати остаточне судове рішення, яке набрало законної сили.

Як вбачається з судових рішень, які були надані ОСОБА_3 під час реєстрації права власності на торговельний комплекс, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя вже був предметом розгляду у судах та суди дійшли висновку, що згаданий Договір укладено відповідно до вимог законодавства, а згадані судові рішення набрали законної сили. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя є дійсним та створює юридичні наслідки для його сторін, отже цей Договір є законною підставою для державної реєстрації права власності на майно, яке є предметом цього Договору.

Враховуючи наведене вище, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О., дійшла правильного висновку, що отримані для реєстрації документи відповідали вимогам чинного законодавства, суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями - відсутні, отже у приватного нотаріуса не було підстав для відмови заявнику у державній реєстрації прав.

Таким чином, не можна погодитися з висновками Комісії та суду першої інстанції пре те, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя не відповідає вимогам закону, з нього неможливо встановити факт належності на праві власності торговельного комплексу ТОВ КВВФ Сапсан .

При цьому, тлумачення змісту цього Договору взагалі не входить до повноважень Комісії Міністерства юстиції України.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства, при розгляді скарги Комісія лише перевіряє чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження (державним реєстратором) на законних підставах, тобто чи перевірив суб'єкт оскарження відповідність Договору, на підставі якого проводилась державна реєстрація права власності, вимогам закону для такого типу правочинів.

Вирішення питання щодо дійсності чи недійсності правочину, укладеного між юридичною особою приватного права та фізичною особою також не входить до повноважень адміністративного суду, оскільки тлумачення умов або змісту такого договору здійсню здійснюється в порядку цивільного або господарського судочинства за участі сторін правочину.

З наведеного вище вбачається, що Комісія при постановленні висновку, який був покладений в основу оскаржуваного Наказу, протиправно вийшла за межі наданих їй повноважень, поставивши при цьому під сумнів рішення судів, що набрали законної сили, та не могли бути переглянуті.

Проте, суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та постановив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову.

Також суд першої інстанції помилково зазначив, що скасоване оскаржуваним Наказом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35140256 від 12 травня 2017 року ухвалювалося на підставі рішень Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року, Апеляційного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2016 року, Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі №755/12213/14-ц, якими було відмовлено у задоволенні позову ТОВ КВВФ САПСАН про визнання договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсними, оскільки підставою для реєстрації права власності в даному випадку відповідно до п. 1 ч. 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень був Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 липня 2013 року, який був та є чинним, а згадані судові рішення надавались ОСОБА_3 приватному нотаріусу Вдовиченко Н.О. виключно з метою підтвердження дійсності цього Договору, оскільки даний Договір був предметом розгляду низки судових справ, за результатом розгляду яких суди дійшли висновку щодо його правомірності.

Так, пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Окрім того, суд першої інстанції не врахував існування передбачених законом перешкод для розгляду комісією Міністерства юстиції скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та помилково не застосував до спірних правовідносин норм п. 1 ч. 2 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Таким чином у разі існування судового спору щодо нерухомого майна, яке є об'єктом державної реєстрації прав та обтяжень, для Комісії Міністерства юстиції України згідно п. 1 ч. 2 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено імперативну заборону для розгляду скарг щодо такого майна в порядку, передбаченому цим Законом.

Вищенаведене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України у постанові від 08 серпня 2017 року по справі №826/20057/16.

Так, на момент розгляду Міністерством юстиції України скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/2371/16 за позовом ОСОБА_3 щодо визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення в літ Б (група приміщень №5 - підвал; №1, 2, 3, 4) за адресою АДРЕСА_1, приміщення 5,1,2,3,4 та нежитлові приміщення в літ А (група приміщень №1, 10, 11 - підвал; №2, 3, 4, 5, 6, 7 - 1 поверх; №8, 9-2 поверх) за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ Дитячий пасаж .

Заявлені позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 31 серпня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Аврамченко С.С. було винесено рішення про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Дитячий пасаж на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації Будівництво торговельного комплексу на АДРЕСА_1 (І пусковий комплекс І черги) код об'єкта - 1230.1; місцезнаходження об'єкта 02192, АДРЕСА_1, поданої замовником будівництва ТОВ Дитячий пасаж (код ЄДРПОУ 37202625), зареєстрованої 13 грудня 2013 року за №КВ 143133470045 Інспекцією державного архітектурного контролю міста Києва, та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації Будівництво торговельного комплексу на АДРЕСА_1 (II пусковий комплекс І черги) код об'єкта - 1230.1; місцезнаходження об'єкта 02192, АДРЕСА_1, поданої замовником будівництва ТОВ Дитячий пасаж (код ЄДРПОУ 37202625), зареєстрованої 13 грудня 2013 року за №КВ 143133470051 Інспекцією державного архітектурного контролю міста Києва.

Проте, Наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місії Києві №110 д від 27 серпня 2015 року було скасовано подані замовником будівництва ТОВ Дитячий Пасаж Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Будівництво торговельного комплексу на АДРЕСА_1 (II пусковий комплекс І черги) №КВ 143133470051 та Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Будівництво торговельного комплексу на АДРЕСА_1 (І пусковий комплекс І черги) №КВ 143133470045.

Надалі ТОВ Дитячий пасаж 28 квітня 2016 року на підставі договорів купівлі-продажу було відчужене згадане нерухоме майно ОСОБА_10, яка в подальшому 26 січня 2017 року на підставі договорів дарування відчужила це нерухоме майно своїй дочці - ОСОБА_4, та 23 вересня 2015 року ТОВ Дитячий пасаж на підставі договору купівлі-продажу була відчужена частина нерухомого майна ОСОБА_5

При цьому нерухоме майно, яке є об'єктом розгляду судових справ №826/27814/15, №826/2371/16, №826/20128/16, № 826/8865/17 та нерухоме майно, яке було об'єктом скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, є одним і тим самим нерухомим майном, а саме торговельним комплексом.

Отже, наявність судових спорів по адміністративним справам №826/27814/15, №826/2371/16, №826/20128/16, 826/8865/17 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 було безумовною підставою для заборони розгляду відповідачем скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що є підставою для висновку про неправомірність розгляду Міністерством юстиції скарги останніх та визнання неправомірним і скасування Наказу №2437/5 від 31 липня 2017 року.

При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що Комісією був застосований формальний та суб'єктивний на користь заявниць підхід до вирішення питання щодо можливості розгляду скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та повністю проігноровано обов'язок захисту прав інших сторін спору, як титульних власників спірного нерухомого майна.

Окрім того, істотною є та обставина, що судом апеляційної інстанції у адміністративній справі №826/13993/17 вже розглянутий та вирішений спір щодо іншої частини оскаржуваного Наказу №2437/5 від 31 липня 2017 року, постановлено рішення, що набрало законної сили, про скасування п.3 Наказу №2437/5 від 31 липня 2017 року.

Отже, на думку апеляційного адміністративного суду порушення порядку та процедури розгляду скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є безумовною підставою для визнання недійсним та скасування Наказу, прийнятого за результатом розгляду скарги, оскільки такий Наказ має бути визнаним таким, що прийнятий не в межах повноважень та спосіб, що визначені Законом

Таким чином, оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та дійсним правовідносинам, що склалися між сторонами спору, з огляду на що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із одночасним ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація щастя - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю "МФТВ", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Наталія Олександрівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2437/5 від 31 липня 2017 року Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині задоволення скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 12 червня 2017 року та в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О.

Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити державну реєстрацію прав власності, яка була проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року №35140256, від 22 травня 2017 року №35303952, які були скасовані Наказом Міністерства юстиції України №2437/5 від 31 липня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.