Постанова

від 20.02.2019 по справі 806/2903/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2903/18 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

20 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, який ним був уточнений і в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо недонарахування та невиплати йому сум преміальних виплат за лютий та березень місяці 2006 року, за лютий місяць 2007 року, за лютий місяць 2008 року, за березень місяць 2009 року та за червень місяць 2013 його роботи в податковій інспекції;

- стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь суму недонарахованих та невиплачених йому при звільненні щомісячних преміальних виплат (заробітної плати) в розмірі 399,18 грн.;

- стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь недоплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2014 по 17.01.2017 в сумі 2942,72 грн.

- стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2017 по 18.07.2018 в сумі 80359,12 грн.;

- стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (ідентифікаційний код 39859428, Житомирська обл., м. Овруч, вул. Героїв майдану, 1/20) на його користь на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 у період з 21 червня 2005 року до 27 березня 2014 року працював на різних посадах в Овруцькій ОДПІ.

27 березня 2014 року позивач звільнився із посади завідувача юридичним сектором за власним бажанням на пільгових умовах, у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності згідно статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки у день звільнення з роботи ОСОБА_2 не було виплачено усі суми, що належать йому до сплати від Овруцької ОДПІ, він звернувся до суду за захистом порушених прав.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі №806/4789/14 (а.с. 13-17) за позовом ОСОБА_2 до Овруцької ОДПІ про визнання дій протиправними, стягнення невиплачених коштів, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії, яка набрала законної сили (а.с. 18-25), позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Овруцької ОДПІ щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_2 при звільненні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, доплати за ранг державного службовця, надбавки та винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнуто з Овруцької ОДПІ на користь ОСОБА_2 недораховані та невиплачені при звільненні посадовий оклад у сумі 358 грн 05 коп., надбавку за спеціальне звання у сумі 33 грн 67 коп., доплату за ранг державного службовця у сумі 4 грн 29 коп., надбавку за вислугу років у сумі 18937 грн 50 коп., винагороду за вислугу років у сумі 121 грн 85 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28 березня 2014 року до 12 січня 2015 року у сумі 41618 грн 22 коп., а всього 61073 грн 58 коп. Стягнуто з Овруцької ОДПІ на користь ОСОБА_2 1000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Овруцької ОДПІ на користь ОСОБА_2 710 грн 69 коп. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено, у зв'язку з тим, що вони заявлені передчасно.

Вказаною постановою також встановлено, що за період роботи ОСОБА_2 з січня 2006 року до грудня 2013 року йому внаслідок арифметичних помилок відповідачем не донараховано та не виплачено посадовий оклад у сумі 358 грн. 05 коп., надбавку за спеціальне звання у розмірі 33 грн. 68 коп.

Позивач вважаючи, що у зв'язку із не донарахуванням йому посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, встановленим вказаним рішенням, відповідач недоплатив йому суми преміальних виплат, розмір яких визначається у відсотковому відношенні до посадового окладу та надбавки за спеціальне звання, за лютий та березень місяці 2006 року, за лютий місяць 2007 року, за лютий місяць 2008 року, за березень місяць 2009 року та за червень місяць 2013 року в загальній сумі 399,18 грн. звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування посадового окладу та надбавки за спеціальне звання ОСОБА_2 за судовим рішенням не є підставою для здійснення відповідачем перерахунку преміальних виплат за лютий, березень 2006 року, лютий 2007 року, лютий 2008 року, березень 2009 року та червень 2013, визначених у сталому розмірі в межах фонду преміювання на час преміювання.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Стаття 47 Кодексу законів про працю України визначає, обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд першої інстанції при відмові у задоволенні позову, враховуючи витяги з наказів Овруцької МДПІ від 29.03.2006 № 7-Ф "Про преміювання працівників за лютий 2006 року" (а.с. 49), від 27.04.2006 № 10-Ф "Про преміювання працівників за березень 2006 року" (а.с. 50), від 26.04.2007 № 9-Ф "Про преміювання працівників за лютий 2007 року" (а.с. 52), від 24.09.2008 № 17-Ф "Про преміювання працівників за лютий 2008 року" (а.с. 55), від 24.06.2009 № 16-Ф "Про преміювання працівників за березень 2009 року" (а.с. 58), витягу з наказу Овруцької ОДПІ від 27.09.2013 № 12-Ф "Про преміювання працівників ОДПІ за квітень, травень, червень 2013 року" (а.с. 61), дійшов висновку, що ОСОБА_2 премія визначалась в сталому розмірі, а не у відсотковому відношенні до посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що кожен наказ про преміювання складено відповідно до Положення про преміювання.

Із наявних в матеріалах справи Положень про преміювання працівників Овруцької ОДПІ, які діяли в період з серпня 2005 року по червень 2013 року (а.с.184-191, 227-236) вбачається, що розмір (відсоток) премії розраховувався як коефіцієнт співвідношення загальної суми місячного фонду преміювання до нарахованих посадових окладів працівників Овруцької МДПІ за фактично відпрацьований час.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що премія позивачу визначалась в сталому розмірі є помилковим, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, за лютий місяць 2006 року податковою інспекцією відповідно до наказу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 29.03.2006 №7-Ф Про преміювання працівників за лютий 2006 рік позивачу було нараховано 173,0408% преміальних виплат, що становило 847,90 грн., які було виплачено у березні місяці 2006 року.

Розрахунок преміальної виплати проведено у відсотковому відношенні до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання), а саме: (410 грн.+ 80 грн.) х 173,0408% = 847, 90 грн., де 410 грн. - посадовий оклад, 80 грн. - надбавка за ранг (спеціальне звання), 173,0408% - відсоток преміальної виплати.

Однак, враховуючи недонарахування та недоплату за лютий 2006 року посадового окладу в розмірі 41 грн. та надбавки за спеціальне звання в розмірі 8 грн., розрахунок преміальної виплати має бути наступним: (410 грн.+41 грн.+80 грн.+8 грн.) х 173,0408%=932,69 грн.

Таким чином, за лютий 2006 року відповідачем недонараховано та недоплачено позивачу 84,79 грн. (932,69 - 847,9 = 84,79) преміальних виплат.

Разом з тим, за березень місяць 2006 року податковою інспекцією відповідно до наказу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 27.04.2006 №10-Ф Про преміювання працівників за березень 2006 позивачу було нараховано 319,38776% преміальних виплат, що становило 1565 грн. та збільшено розмір премії на 300 грн., а тому преміальна виплата становила 1865 грн. (1565 грн. + 300 грн. = 1865), які було виплачено позивачу у квітні місяці 2006 року.

Таким чином, розрахунок преміальної виплати проведено у відсотковому відношенні до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання) та в сумі 300 грн., а саме: (410 грн. + 80 грн.) х 319,38776% + 300 грн. = 1865 грн., де 410 грн. - посадовий оклад, 80 грн. - надбавка за ранг (спеціальне звання), 319,38776% - відсоток преміальної виплати, 300 грн. - збільшення розміру премії по наказу, 1865 грн. - сума преміальної виплати.

Однак, враховуючи недонарахування та недоплату за березень 2006 року посадового окладу в розмірі 18,64 гри та надбавки за спеціальне звання в розмірі 3,64 грн. розрахунок преміальної виплати має бути наступним: (410 грн. + 18,64 грн. + 80 грн. + 3,64 грн.) х 319,38776% + 300 грн. = 1936,16 рн.

Тому, відповідачем недонараховано та недоплачено позивачу за березень 2006 року 71,16 грн. (1936,16-1865=71,16) преміальних виплат.

Також судом встановлено, що за лютий місяць 2007 року податковою інспекцією відповідно до наказу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 26.04.2007 №9-Ф Про преміювання працівників за лютий 2007 позивачу було нараховано 112% преміальних виплат, що становило 940,80 грн. та збільшено розмір премії на 400 грн., а тому преміальна виплата становила 1340,80 грн. (940,8+400=1340,8).

Розрахунок преміальної виплати проведено у відсотковому відношенні до посадового окладу та в сумі 400 грн., а саме: 840 грн. х 112% + 400 грн. = 1340,80 грн., де 840 грн. - посадовий оклад, 112% - відсоток преміальної виплати, 400 грн. - збільшення розміру премії по наказу, 1340,80 грн. - сума преміальної виплати.

Враховуючи недонарахування та недоплату за лютий 2007 року посадового окладу в розмірі 84 грн. розрахунок преміальної виплати має бути наступним: (840 грн. + 84 грн.) х 112% + 400 грн.=1434,88 грн.

Таким чином, відповідачем недонараховано та недоплачено позивачу за лютий 2007 року 94,08 грн. (1434,88-1340,8=94,08) преміальних виплат.

Відповідно до наказу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 24.09.2008р. №17-Ф Про преміювання працівників за лютий 2008р. за лютий місяць 2008 року податковою інспекцією було нараховано позивачу 175,97% преміальних виплат, що становило 2358 грн., які було виплачено у вересні місяці 2008 року.

Розрахунок преміальної виплати проведено у відсотковому відношенні до посадового окладу, а саме: 1340 грн. х 175,97% = 2358 грн., де 1340 грн. - посадовий оклад, 175,97% - відсоток преміальної виплати.

Проте, враховуючи недонарахування та недоплату за лютий 2008 року посадового окладу в розмірі 63,81 грн. розрахунок преміальних виплат має бути наступним: (1340 грн. + 63,81 грн.) х 175,97% = 2470,28 грн.

Таким чином, відповідачем недонараховано та недоплачено позивачу за лютий 2008 року 112,28 грн. (2470,28 - 2358 = 112,28) преміальних виплат.

За березень місяць 2009 року податковою інспекцією відповідно до наказу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 24.06.2009р. №16-Ф Про преміювання працівників за березень 2009 було нараховано позивачу 40,597% преміальних виплат, що становило 544 грн., які було виплачено у червні місяці 2009 року.

Розрахунок преміальної виплати проведено у відсотковому відношенні до посадового окладу, а саме: 1340 грн. х 40,597% = 544 грн., де 1340 грн. - посадовий оклад, 40,597% - відсоток преміальної виплати, 544 грн. - сума преміальної виплати.

Однак, враховуючи недонарахування та недоплату за березень 2009 року посадового окладу в розмірі 63,81 грн. розрахунок преміальної виплати має бути наступним: (1340 грн. + 63,81 грн.) х 40,597% = 569.90 грн. Тому, відповідачем недонараховано та недоплачено позивачу за березень 2009 року 25,90 грн. (569,90 - 544 = 25,90) преміальних виплат.

За червень місяць 2013 року податковою інспекцією відповідно до наказу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Житомирській області від 27.09.2013р. №12-Ф Про преміювання працівників ОДПІ за квітень, травень, червень 2013р. було нараховано 20% преміальних виплат, що становило 197,47 грн., які було виплачено у вересні місяці 2013 року.

Розрахунок преміальної виплати проведено у відсотковому відношенні до посадового окладу, а саме: 987,37 грн. х 20% = 197,47 грн., де 987,37 грн. - посадовий оклад, 20% - відсоток преміальної виплати, 197,47грн. - сума преміальної виплати.

Враховуючи недонарахування та недоплату за червень 2013 року посадового окладу в розмірі 54,85 грн. розрахунок преміальної виплати має бути наступним: (987,37 грн. + 54,85 грн.) х 20% = 208,44 грн. Тому, як наслідок відповідачем недонараховано та недоплачено позивачу за червень 2013 року 10,97 грн. (208,44 - 197,47 = 10,97) преміальних виплат.

З огляду на зазначене, загальна сума недонарахованих та невиплачених позивачу відповідачем преміальних виплат за лютий та березень місяці 2006 року, за лютий місяць 2007 року, за лютий місяць 2008 року, за березень місяць 2009 року та за червень місяць 2013 року роботи в податковій інспекції становить 399,18 грн. (84,79+71,16+94,08+112,28+25,9+10,97=399,18).

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_2 сум преміальних виплат за лютий та березень місяці 2006 року, за лютий місяць 2007 року, за лютий місяць 2008 року, за березень місяць 2009 року та за червень місяць 2013 його роботи в податковій інспекції є протиправними, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, а сума недонарахованих та невиплачених позивачу при звільненні щомісячних преміальних виплат (заробітної плати) за вказані періоди в розмірі 399,18 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2014 по 17.01.2017 та з 18.01.2017 по 18.07.2018, слід зазначити наступне.

Так, у відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Як підтверджено матеріалами справи та судом апеляційної інстанції, відповідач протиправно не здійснив позивачу донарахування та виплату сум преміальних виплат за лютий 20 робочих днів, березень 2006 року (22 робочих дні), лютий 2007 року (20 робочих днів), лютий 2008 року (21 робочий день), березень 2009 року (21 робочий день) та червень 2013 (18 робочих днів) у розмірі 399,18 грн.

Отже, всього преміальні виплати недоплачені позивачу за 122 робочих дні.

А тому, враховуючи наведені вище норми, середня сума недоплачених преміальних виплат складає 3,3 грн. за робочий день (399,18грн./122).

Враховуючи істотність частки складових заробітної плати сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2017 по 14.06.2018, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1155 грн. (3,3х350 днів).

З огляду на викладені обставини, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 1155 грн. за період з 18.01.2017 по 14.06.2018 (по день подання позову), з урахуванням істотності частки складових заробітної плати.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача недоплаченого середнього заробітоку за час затримки розрахунку при звільнення за період з 28.03.2014 по 17.01.2017, та період з 14.06.2018 по 18.07.2018, то колегія суддів дійшла висновку, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки згідно матеріалів справи, постановами суду Житомирського окружного адміністративного суду у справах №806/4789/14 та №806/1682/15 з відповідача на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку лише за період з 28.03.2014 по 12.01.2015, а тому за вказані вище періоди відсутні підстави для стягнення недоплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2000 грн., 893,46 грн. понесених витрат, що пов'язані із прибуттям 18.07.2017 та 27.08.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду у судові засідання, слід зазначити наступне.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Положеннями ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між моральною шкодою та протиправними діями відповідача, які, на його думку, завдали йому такої шкоди. Тобто, позивач повинен був довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Натомість, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною дією відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Щодо стягнення 893,46 грн. витрат пов'язаних з прибуттям до Житомирського окружного адміністративного суду 18.07.2018 та 27.08.2018, з яких 338,46 грн. - компенсація за відрив від звичайних занять та 555 грн. - компенсація в адміністративній справі витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту, то колегія суддів зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягненню лише 328,60 грн. витрат пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту, які підтверджуються чеками №324405 (а.с.94), №324406 (а.с.125) та №332553 (а.с.126). Копія чека №324406 (а.с.95) є ідентичною оригіналу (а.с.125), а тому вдруге до уваги судом не приймається. Також позивачем не надано доказів відриву від звичайних занять.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення позовних вимог, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняте рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_2 сум преміальних виплат за лютий та березень місяці 2006 року, за лютий місяць 2007 року, за лютий місяць 2008 року, за березень місяць 2009 року та за червень місяць 2013 його роботи в податковій інспекції.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь позивача суму недонарахованих та невиплачених при звільненні щомісячних преміальних виплат (заробітної плати) в розмірі 399,18 грн.

Стягнути з Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2017 по 14.06.2018 в сумі 1155 грн. та 328 грн. 60 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 березня 2019 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.