Постанова

від 26.02.2019 по справі 916/1735/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1735/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.,

за участю представників учасників справи:

Від позивача - ОСОБА_1, наказ № 2, дата видачі : 29.10.15; Голова Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тіниста 13А» ;

Від відповідача - ОСОБА_2, Ордер КВ № 107168, дата видачі : 01.02.19; Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»

на рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року

у справі № 916/1735/18

за позовом : Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тіниста 13А»

до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»

про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15.08.2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тіниста 13А» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (надалі-відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме встановити квартирні лічильники газу мешканцям жилого будинку по вулиці Тіниста 13А, до встановлення вищевказаних лічильників газу - розрахунки за спожитий газ мешканцями житлового будинку по вулиці Тіниста 13А здійснювати за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ Одесагаз в примусовому порядку встановило домовий лічильник газу на житловий будинок по вул. Тінистий 13 до якого приєднаний житловий будинок за адресою: вул. Тінистий 13А, чим грубо порушило Закон України Про забезпечення комерційного обліку природного газу , відповідно до якого передбачена установка квартирних лічильників газу в будинках, де газ використовується для приготування їжі до 01.01.2018 року, за кошти газорозподільчих підприємств.

Крім того, як зазначає позивач, ПАТ Одесагаз встановила будинковий лічильник газу без відома мешканців житлових будинків по вул. Тінистий 13а - ОСББ «Тіниста 13А» без попереднього обговорення договору по розрахунку за спожитий газ з обліком всіх мешканців проживаючих в житлових будинках ,чим грубо порушили права мешканців. Рішенням господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року у справі №916/1735/18 (суддя Гут С.Ф.) позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тіниста 13А» до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» встановити квартирні лічильники газу мешканцям жилого будинку, за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Тіниста 13А, до встановлення вищевказаних лічильників газу - розрахунки за спожитий газ мешканцями житлового будинку по вулиці Тіниста 13А здійснювати за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тіниста 13А» витрати на сплату судового збору в сумі 1 762 грн. 00 коп.

Рішення обґрунтоване тим, що зі змісту ст. 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників для такої категорії споживачів природного газу як населення саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремим споживачем.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку про те, що ст. 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов'язок відповідача встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку позивача.

Крім того, задоволення вимог позивача буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню господарського законодавства, як справедливість. Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11 грудня 2018 року у справі №916/1735/18, та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку Тіниста 13А відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що ч. 1 ст. 6 Закону України Про забезпечення комерційного обліку природного газу (у редакції, що діяла на момент встановлення загальнобудинкового вузла обліку за адресами вул. Тіниста, 13 та 13а), суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Безкоштовне оснащення вузлами обліку здійснюється ПАТ Одесагаз за рахунок коштів тарифу на розподіл природного газу.

З метою недопущення зростання тарифу на розподіл природного газу НКРЕКП Постановою від 24.03.2016р. № 404 затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ Одесагаз на 2016-2025 роки на підставі пооб'єктного переліку багатоквартирних будинків, які необхідно обладнати загальнобудинковими вузлами обліку природного газу.

Встановлення індивідуальних лічильників газу здійснюється у багатоквартирних будинках, які не було включено до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ Одесагаз на 2016-2025 роки. Тобто там де це є доцільним, а саме у будинках в яких більшість квартир вже оснащено вузлами обліку природного газу.

Згідно п. 1 Глави 5 Розділу IX Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи Оператора ГРМ (ПАТ Одесагаз ) та за його рахунок в багатоквартирному будинку або на групу будинків, мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності загальнобудинкового вузла обліку природного газу, встановленого для ведення обліку обсягів споживання природного газу споживачами в багатоквартирному будинку або на групу будинків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. № 620 (у редакції від 27.01.2016р.) (далі - Постанова КМУ № 620 від 16.05.2002р.).

Згідно п.4 Постанови КМУ № 620 від 16.05.2002р. у разі незгоди розраховуватися за спожитий природний газ за показаннями будинкового вузла обліку споживач має право встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо за своєю адресою за власні кошти.

На підставі вищезазначеного, 24.09.2016р. ПАТ Одесагаз за адресами вул. Тіниста, 13 та 13а здійснені монтажні роботи зі встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на групу будинків, який було введено в експлуатацію з 01.11.2016р.

За доводами апелянта, судом першої інстанції не були враховані доводи Відповідача стосовно того, що станом на дату встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу та його введення у експлуатацію будинок за адресою вул. Тіниста, 13А перебував на балансі КП ЖКС Фонтанський , з яким і було врегульовано договірні відносини щодо експлуатації вузла обліку у порядку п. 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку згідно положень Постанови КМУ № 620 від 16.05.2002р.

При винесенні судового рішення, господарський суд Одеської області необґрунтовано керувався Законом України Про забезпечення комерційного обліку природного газу лише у редакції яка діяла на момент звернення Позивача з позовом.

На підставі вищезазначеного, керуючись Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. № 620 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку" та положеннями Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494 в редакціях, що діяли на момент встановлення загальнобудинкового вузла обліку за адресами вул. Тіниста, 13 та 13а, Скаржник вважає, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку було цілком доцільне і повністю у відповідності із законодавством.

Отже, на сьогоднішній день ПАТ Одесагаз не вбачає можливості та вважає це таким, що суперечить законодавству, встановлення індивідуальних лічильників газу замість загальнобудинкового вузла обліку за адресою ОСББ Тіниста 13 А .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №916/1735/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» на рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року. Призначено розгляд справи №916/1735/18 на 26 лютого 2019 року об 11:00 год.

Відповідно до вимог ст.ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зазначає, що в 2016 році Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тіниста 13А» звернулось до ПАТ «Одесагаз» з проханням виконати установку квартирних лічильників газу.

В своєму листі № 820/36 від 17.05.2016р ПАТ «Одесагаз» повідомило, що відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2002 року №620 ПАТ Одесагаз за адресою вул. Тіниста, 13, 13а планує встановлення загальнобудинкового вузла обліку у 2016-2017 році; також повідомлено, що у разі незгоди розраховуватися за спожитий природний газ за показаннями будинкового вузла особи мають право встановити індивідуальний лічильник газу окремо за власні кошти.

24.09.2016 року ПАТ Одесагаз за адресами вул.Тіниста, 13 та 13а здійснені монтажні роботи зі встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на групу будинків, який було введено в експлуатацію з 01.11.2016 року.

01.11.2016 року між ПАТ Одесагаз та КП ЖКС Фонтанський укладено договір про зняття показників загальнобудинкового вузла обліку природного газу.

25.12.2016 року мешканцями житлових будинків по вул. Тінистий 13, 13а було проведено збори ОСББ Тінистий 13а з повісткою дня про примусове встановлення домового лічильника газу. На вказаних зборах ОСББ було прийнято рішення просити ПАТ «Одесагаз» демонтувати загальнобудинковий лічильник газу і встановити квартирні лічильники газу на початку 2017 року.

На звернення ОСББ «Тінистий 13а» листом від 07.02.2017 року вих. .№ 345/32 ПАТ «Одесагаз» надало відповідь, відповідно до якої, відповідач зазначив, що діє виключно в межах законодавства та не зобов'язаний за власний рахунок встановлювати квартирні лічильники газу як Оператор ГРМ.

З наведених підстав, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тіниста 13А» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» про зобов'язання вчинити певні дії, а саме встановити квартирні лічильники газу мешканцям жилого будинку по вулиці Тіниста 13А, до встановлення вищевказаних лічильників газу - розрахунки за спожитий газ мешканцями житлового будинку по вулиці Тіниста 13А здійснювати за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і

використання спільного майна.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.01.2016 створено ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ТІНИСТИЙ 13 А".

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про захист прав споживачів №1023-XII, держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону № 1023-XII, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 1875-IV), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до статті 1 Закону № 1875-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1875-IV, державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону № 1875-IV, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону № 1875-IV, державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" № 3533-VI визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

Правовою основою забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу є цей Закон, закони України "Про засади функціонування ринку природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про стандартизацію", "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин - 24.09.2016 року, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що споживачами природного газу є фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015, № 2494, Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ПАТ Одесагаз є Оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" № 3533-VI, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону № 3533-VI та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу , газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту а пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - з 01 січня 2021 року.)

Судовою колегією встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Отже, оскільки власники квартир багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Тіниста, 13а сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому судова колегія доходить висновку, що відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-VI забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, адже зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб відбулася після ухвалення судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обов'язок відповідача встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку позивача.

Доводи апелянта про наявність правових підстав для встановлення загальнобудинкового вузла обліку згідно з Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ Одесагаз на 2016-2025 роки, не звільняють його від обов'язку встановити індивідуальні лічильники позивачам.

Зважаючи, що позивач виконував обов'язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, судова колегія доходить висновку, що вимоги статті 6 Закону № 3533-VI мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов'язують відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року.

Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону № 1023-XII, статті 2 Закону № 1875-IV волевиявлення позивача на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Отже, задоволення вимог позивача буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17.

Доводи апелянта про те, що станом на дату встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу та його введення у експлуатацію будинок за адресою вул. Тіниста, 13А перебував на балансі КП ЖКС Фонтанський , з яким і було врегульовано договірні відносини щодо експлуатації вузла обліку , судовою колегією відхиляються, оскільки з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що ОСББ ТІНИСТИЙ 13 А створено 21.01.2016 року, тоді як загальнобудинковий лічильник обліку газу встановлено 24.09.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення у справі C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria ), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі ОСОБА_3 проти України , заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France ), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11).

Суд першої інстанції помилково у мотивувальній частині зазначив враховуючи вищезазначені обставини, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог , проте така помилка не вплинула на результат вирішення спору, який викладено у резолютивній частині рішення.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при її ухваленні, що є підставою для залишення її без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південний-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року у справі №916/1735/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 04.03.2019

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Н.М Принцевська

Суддя Я.Ф. Савицький