Постанова

від 26.02.2019 по справі 925/180/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. Справа№ 925/180/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.02.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 (повний текст складено 12.06.2018)

у справі №925/180/18 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла-2017

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД

про зобов'язання вчинити дію

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 (далі, позивач або ТОВ Сміла-2017 ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.05.2018 вх. № 12845/18) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД (далі, відповідач або ТОВ НВФ Муза ЛТД ) про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні приміщенням площею 92,3 кв. м., а саме: приміщення 1-гоповерху з № 40-1 по 40-9, № 40-11, № 40-12, позначене за планом літерою А5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 на підставі витягу за номером 107621069 від 14.12.2017 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, шляхом надання безперешкодного доступу до вказаного приміщення та передачі площі даного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає позивачу користуватись власним нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 належним йому на праві власності приміщенням 1-го поверху з № 40-1 по № 40-9, № 40-11, № 40-12, позначеним за планом літерою А5 , площею 92,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Небесної сотні (колишня вул. Леніна) 127 шляхом надання безперешкодного доступу до вказаного приміщення та передачі площі даного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 .

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 судові витрати у розмірі 1 762 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 20.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У апеляційній скарзі апелянтом також викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18, оскільки відповідач не приймав участі у судовому розгляді справи, про існування рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18 відповідач дізнався лише 10.12.2018, а тому апелянт має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- відповідач є власником нерухомого майна: нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 92,3 кв.м., а саме приміщення 1-гоповерху з №40-1 по 40-9, №40-11, №40-12, однак 22.12.2017 був протиправно, із застосуванням фізичної сили, виселений із займаного ним приміщення;

- із 22.12.2017 відповідач був позбавлений будь-якої можливості користування зазначеним майном;

- 09.01.2018 в державному реєстрі зареєстровані обтяження щодо розпорядження та використання зазначеного майна (приміщення), які накладені згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.01.2081, що унеможливлює використання даного майна будь-ким.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД у справі №925/180/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18; зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18 на час апеляційного провадження; встановлено строк для подання відзиву; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 26.02.2019.

У судове засідання 26.02.2019 з'явились представники сторін.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Черкаської міської ради №4-393 від 09.02.2006 між Черкаською міською радою та ТОВ НВФ Муза ЛТД в особі директора ОСОБА_2 07.08.2008 було укладено договір купівлі-продажу об'єкту малої приватизації групи А міської комунальної власності - нежитлові приміщення 1-го поверху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, А-5 загальною площею 92, 3 кв.м., які розташовані на земельній ділянці Черкаської міської ради та розміщуються за адресою: АДРЕСА_1.

21.08.20008 право власності на вказане нежиле приміщення було зареєстроване за ТОВ НВФ Муза ЛТД .

26.08.2008 між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №2356-ЧД від 26.08.2008, згідно якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти в розмірі 100 000 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ становить 484 350,00 грн. з оплатою по процентній ставці 14 процентів річних.

16.02.2009 між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №2356-ЧД від 26.08.2008 між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008, за яким в іпотеку банку передане наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться під номером АДРЕСА_1, загальною площею 92,3 кв.м., а саме: приміщення 1-гоповерху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, позначене за планом літерою А-5.

22.10.2008 між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до Договору іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008.

20.06.2013 Соснівським районним судом м. Черкаси було прийнято рішення у справі №2-504/11 (провадження №2/712/41/13), яким, зокрема, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору №2356-ЧД від 26.08.2008 в сумі 4 395 748 грн. 65 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 75 887,46 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01 лютого 2013 року 606 568 грн. 47 коп., заборгованість за простроченим кредитом 19 111,28 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01 лютого 2013 року 152 756 грн. 46 коп., заборгованість за простроченими відсотками по кредиту 38 498,84 дол. США, що складає по курсу НБУ на 01 лютого 2013 року 307 721 грн. 23 коп., заборгованість за простроченою комісійною винагородою по кредиту 31 393 грн. 69 коп., заборгованості по пені 3 297 308 грн. 80 коп.

У подальшому за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2017-09-19-000139-а від 28.09.2017 Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , як Банк з однієї сторони, та позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 , як Новий кредитор з другої сторони, 27.10.2017 уклали договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (том 1, а.с. 24-25), у відповідності до умов якого Банк відступив шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальника, іпотекодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржника, за кредитним договором, договором іпотеки, договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору . Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку визначених цим Договором (пункт 2.1. Договору ).

Додатком №1 до цього договору є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами.

Згідно з вказаним Реєстром по договору відбулось відступлення права вимоги по: кредитному договору №2356-ЧД від 26.08.2008 (з додатковою угодою № 1 від 16.02.2009), укладеного між АТ Банк Фінанси та кредит і ОСОБА_2; договору іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008 (з додатковим договором від 22.10.2008), укладеного між АТ Банк Фінанси та кредит і ТОВ НВФ Муза ЛТД , реєстраційний № 10660, предметом іпотеки по якому було нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 92,3 кв.м., а саме: приміщення 1-гоповерху з №40-1 по 40-9, №40-11, №40-12, позначене за планом літерою А5 .

Як зазначає позивач, у листопаді 2017 року він на адресу відповідача направив вимогу від 30.10.2017 про усунення порушення (іпотечне повідомлення) в порядку статей 35-37 Закону України Про іпотеку , однак така вимога відповідачем задоволена не була. Як наслідок, позивач на підставі статей 36, 37 Закону України Про іпотеку , статті 8 договору іпотеки №2356-ЧД від 26.08.2008 звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя в порядку пунктів 11.3.1., 11.3.2. договору іпотеки.

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 108732510 від 22.12.2017 (том 1, а.с. 27-28) вбачається, що нежитлове приміщення, загальною площею 92,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Небесної сотні (колишня вул. Леніна), 127 знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 , державна реєстрація права власності проведена 08.12.2017 на підставі договору іпотеки від 26.08.2008, реєстраційний №10660.

Як вказує позивач, 28.02.2018, прибувши до належного йому на праві власності нежитлового приміщення, він не зміг до нього потрапити у зв'язку з неможливістю відчинити вхідні двері наявним ключем від дверного замка та наявністю на дверях навісного замка. У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до відповідача (директора ТОВ НВФ Муза ЛТД ОСОБА_2), як попереднього власника приміщення, щодо підстав блокування належної позивачу власності та вимагав від останнього надання доступу до нього.

Однак, як стверджує позивач, відповідач у доступі до приміщення відмовив до вирішення спірних питань щодо права власності на дане нерухоме майно.

На підтвердження вказаних обставин позивачем додано до матеріалів справи Акт від 28.02.2018 про відсутність доступу до нежитлового приміщення вбачається (том 1, а.с. 29).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач перешкоджає йому здійснювати користування належним йому на праві власності нерухомим майном.

При цьому, в обґрунтування заявленого позову (із урахуванням заяви про зміну предмету позову), позивач посилається на норми статей 317, 321, 391 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ Сміла-2017 у даній справі з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України регламентовано порядок здійснення права власності.

Як передбачено статтею 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Водночас, статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правова конструкція, яка міститься в статті 391 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позову, передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Звернення до суду з вимогою про захист права власника від такого порушення отримало у фаховій літературі назву негаторний позов . Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Усунення цих перешкод не передбачає виникнення у власника речового права на майно іншого власника, зокрема права користування цим майном.

Вказана правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду у справі №912/4425/16 від 13 лютого 2018 року.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

При цьому, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого можуть бути порушені або не визнаються іншою особою (особами), які перешкоджають у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю.

Як встановлено судом вище, позивач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 92,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Вказане підтверджується, зокрема, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №108732510 від 22.12.2017.

Відповідно до частин 1, 2, статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно частин 5 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скасування дій щодо державної реєстрації за позивачем права власності на спірне приміщення або оскарження права власності позивача на останнє в судовому порядку.

Відповідачем, у свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, чиняться перешкоди позивачу у користуванні належним йому на праві власності майном, право на яке зареєстроване за позивачем у передбаченому законом порядку.

Посилання відповідача на те, що 09.01.2018 в державному реєстрі зареєстровані обтяження щодо розпорядження та використання зазначеним майном (приміщенням), які накладені згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.01.2081, що унеможливлює використання даного майна будь-ким, з огляду на предмет та підстави заявленого у даній справі позову, судом до уваги не приймаються, оскільки, як уже зазначалося вище, позивачем належними та допустимими доказами доведений факт належності йому права власності на нерухоме майно, про усунення перешкод у користуванні яким заявлено позов у даній справі.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд встановив, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 належним йому на праві власності приміщенням 1-го поверху з №40-1 по №40-9, №40-11, №40-12, позначеним за планом літерою А5 , площею 92,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Небесної сотні (колишня вул. Леніна) 127, шляхом надання безперешкодного доступу до вказаного приміщення та передачі площі даного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю Сміла-2017 , являються обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма Муза ЛТД на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2018 у справі №925/180/18 залишити без змін.

Матеріали справи №925/180/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у статтях 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.03.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова