Рішення

від 20.02.2019 по справі 904/4358/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2019м. ДніпроСправа № 904/4358/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ"

про стягнення 11 562,66 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - не з'явився

Відповідача - ОСОБА_1 дов. № 38 від 19.06.18р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 8 518, 52 грн. - індексу інфляції, 3 044,14 грн. - 3 % річних, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на пропуск Позивачем позовної давності, яку просить застосувати до вимог Позивача.

У відповіді на відзив на позовну заяву Позивач повідомив, що, як встановлено судом у справі №904/8206/15, Відповідач свій обов'язок за договором щодо оплати виконаних робіт у розмірі 370 370,40 грн., строк якого настав, не виконав, у зв'язку з чим він є боржником за договором, який прострочив виконання грошового зобов'язання. Рішенням суду у справі №904/8206/15, яке набрало законної сили 16.10.15р. з Відповідача стягнуто на користь Позивача борг у розмірі 370 370,40 грн., 5 540,34 грн. - 3% річних за період з 10.02.15р. по 10.08.15р., 109 656,58 грн. - інфляційних збитків за період лютий - червень 2015р. Рішення у справі №904/8206/15 Відповідач виконав добровільно, сплативши 576 460,89 грн. на підставі платіжного доручення №12445 від 19.11.15р., чим, згідно з ч. 2,3 ст.264 ЦК України перервав позовну давність, тому заперечення Відповідача безпідставні.

У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач вказав, що первинний позов ТОВ "Д-ЛАЙТ" до ТОВ "МЗ Дніпросталь" поданий у вересні 2015р. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області зобов'язано Відповідача сплатити на користь Позивача борг, про що видано відповідний наказ. У зв'язку з невиконанням Відповідачем у добровільному порядку рішення суду Позивач у листопаді 2015р. звернувся до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду. 16.11.15р. Індустріальним відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано виконати рішення суду. У зазначеній постанові Відповідача зобов'язано виконати наказ суду у строк до 22.11.15р. А також зазначено, що при невиконанні рішення в наданий строк буде виконано його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. З метою недопущення арешту майна та коштів Відповідача, а також з метою не понесення додаткових витрат у вигляді виконавчого збору, а також витрат на виконавчі дії, недопущення кримінального провадження у зв'язку з невиконанням судового рішення, 19.11.15р. Відповідач був змушений виконати рішення суду та перерахувати борг Позивачеві. Відтак, факт оплати боргу Відповідачем Позивачеві, жодним чином не підтверджує добровільного погашення боргу. Також, Відповідач просив призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, мотивуючи тим, що у сторін відсутнє однакове бачення перебігу, переривання та спливу строків позовної давності, а також у зв'язку з необхідністю встановлення чи відбулася оплата боргу добровільно чи вимушено, з урахуванням настання певних обставин.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.15р. ТОВ "ДіджиЛайт" (Первісний кредитор) з ТОВ "Д-ЛАЙТ" (Новий кредитор) уклали Договір №31 про відступлення права вимоги (далі Договір), за п.1.1. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор (Позивач) набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності з Договором №ПУ11140693 від 20.11.14р. (далі Основний Договір), укладений Первісним кредитором з Боржником (ТОВ Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ"). Сума основного зобов'язання Боржника перед Первісним кредитором складає 370 370,40 грн., що підтверджується двостороннє підписаними актами між Первісним кредитором та Боржником (акт приймання-передачі запасних частин №464 від 11.12.14р. та акт виконаних робіт №14 від 12.12.14р..).

Відповідно до п. 1.2. Договору за цим Договором до Нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з п. 5.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.15р. у справі №904/8206/15, яке набрало законної сили 16.10.15р. позов задоволено частково, з ТОВ "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" стягнуто на користь ТОВ "Д-Лайт" основний борг - 370 370,40 грн., пеню - 82 374,44 грн., 3 % річних - 5 540,34 грн., індекс інфляції -109 656,58 грн., судовий збір - 8 519,13 грн., у решті позову відмовлено.

За даними Позивача, 19.11.15р. Відповідач рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.15р. у справі №904/8206/15 виконав добровільно, що підтверджується платіжним дорученням №12445 від 19.11.15р. на суму 576 460,89 грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 3 044,14 грн. за період з 11.08.15р. по 19.11.15р. включно та індекс інфляції - 8 518,52 грн. за вересень 2015р.

Відповідач вважає безпідставним нарахування Позивачем річних та індексу інфляції, мотивуючи пропуском строку позовної давності.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими, тому, згідно зі ст.4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою: внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);...

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).

Згідно зі ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд частково погоджується з Позивачем, частково з Відповідачем.

Так, Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.15р. у справі №904/8260/15, яке набрало законної сили 16.10.15р., Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання перед ТОВ "ДіджиЛайт" за договором №ПУ11140693 від 20.11.14р. у частині оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у нього виник борг у сумі 370 370,40 грн., яким ТОВ "ДіджиЛайт" поступився ТОВ "Д-ЛАЙТ", до якого перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто на момент укладення Договору з ТОВ "Д-ЛАЙТ", ТОВ "ДіджиЛайт" мало право на стягнення з Відповідача індексу інфляції й річних з прострочених сум і ці свої права ТОВ "ДіджиЛайт", згідно з п. 1.2. Договору, передало Позивачеві у даній справі.

Відповідач борг у сумі 370 370,40 грн., стягнутий рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.15р. у справі №904/8260/15, сплатив 19.11.15р., на вимогу виконавчої служби, яка відкрила виконавче провадження з метою примусового виконання рішення суду.

На прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 3 044,14 грн. за період з 11.08.15р. по 19.11.15р. включно та індекс інфляції - 8 518,52 грн. за вересень 2015р.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).

При цьому, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення трьох процентів річних та інфляції, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України, розпочався, з 11.08.15р. - з дня наступного за днем, до якого судом стягнуто рійні та індекс інфляції у справі №904/8260/15.

Виходячи з того, що позовна заява подана до суду 28.09.18р, Відповідач заявив про застосування до вимог Позивача позовної давності, суд вважає, що Позивач пропустив, встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних за період з 11.08.15р. по 27.09.15р., оскільки Відповідач борг за договором підряду сплатив не добровільно, а на вимогу виконавчої служби за відкритим виконавчим провадженням, що підтверджується платіжним дорученням Відповідача №12445 від 19.11.15р., призначенням платежу в якому зазначено: "оплата витрат зг. Справи № 904/8206/15 від 29.09.15р. ВтчПДВ 96076,82" та постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.11.15р. (ВП № 49332173), винесеної Індустріальним ВДВС Дніпропетровського МУЮ. За таких обставин, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають 3 % річних з простроченої суми за період з 28.09.15р. по 18.11.15р.

Перевіривши розрахунки Позивача щодо нарахування індексу інфляції, господарським судом встановлено, що борг у вересні 2015р., з урахуванням строку позовної давності, існував у Відповідача менше ніж півмісяця, тому, з урахуванням листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", відсутні підстави для стягнення індексу інфляції за вересень 2015 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, до стягнення належать 1 582, 95 грн. - 3 % річних, у решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" про стягнення 11 562,66 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ", 49051 м. Дніпро, вул. Винокурова, 4 (код 33718431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ЛАЙТ", 52064, АДРЕСА_1 (код 35681503) 1 582,95 грн. - 3% річних, 241,22 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04.03.2019

Суддя С.Г.Юзіков