Рішення

від 26.02.2019 по справі 904/5680/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5680/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Тайлієвої Х.Р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр", м. Київ

до Фермерського господарства "Баргузін", с. Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Фермерського господарства "Баргузін" основний борг у розмірі 183 108,85грн., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 84 358,16грн., курсову різницю у розмірі 7 231,08грн., пеню у розмірі 12 686,87грн., штраф у розмірі 82 409,43грн., 3% річних у розмірі 1 053,48грн., інфляційні у розмірі 3 112,85грн.

Позовні вимоги обгрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №122 від 06.03.2018р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 25.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 26.02.2019р.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

26.02.2019р. у судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" (постачальник - позивач) та Фермерським господарством "Баргузін" (покупець - відповідач) укладено договір поставки товару №122.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти покупцеві насіннєвий матеріал, продукцію сільськогосподарського та виробничо-технічного призначення (далі - "товар"), а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його вартість.

Згідно п.1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість вказуються в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.3. договору партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

За п.1.5. договору якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця і в якій є посилання на цей договір, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, умови договору розповсюджуються на таку поставку, а покупець зобов'язується оплатити такий товар в день його постачання.

Відповідно до п.2.2. договору моментом передачі партії товару від постачальника покупцеві є момент підписання покупцем накладної, відповідно до якої зазначена партія товару передається покупцеві. У момент передачі партії товару у покупця виникає право власності на цю партію і до нього переходять ризики випадкової загибелі товару.

Пунктом 2.3. договору сторони узгодили, що поставка товару повинна здійснюватись постачальником покупцеві в строки, зазначені в специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Сторони домовились про те, що у разі, якщо фактична дата поставки товару покупцю не відповідатиме строку поставки, передбаченому ч.1 п.2.3. договору, вважатиметься, що сторони підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі та/або видаткової накладної погодили новий строк поставки товару, що відповідає даті складання цих документів. Сторони домовились, що у даному випадку постачальнику не можуть нараховуватись штрафні санкції, передбачені цим договором та чинним законодавством України, за порушення строку поставки товару за період до моменту підписання сторонами відповідного двостороннього акту приймання-передачі та/або видаткової накладної щодо поставки товару.

Відповідно до п.2.12. договору постачальник надає покупцю такі документи: рахунок; податкову накладну (з 1.01.15р. ПН складається в електронній формі повинна бути зареєстрована в ЄРПН); видаткову накладну на передачу товару; свідоцтво якості товару. На вимогу покупця: товарно-транспортну накладну.

Згідно п.3.1. договору, ціна партії товару і загальна його вартість вказуються в специфікації. Сторони встановлюють ціну товару та розміри платежів у гривнях та визначають їх еквівалент у відповідній іноземній валюті (Євро/Долар США, надалі - еквівалент), відповідно до валютного курсу, встановленому у Специфікації за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.2. договору підставою для оплати за товар є рахунок постачальника, що надсилається покупцеві факсом та/або електронною поштою. Без рахунку, виписаного постачальником, передплата (оплата) не проводиться. Рахунок є дійсним для оплати тільки протягом 2 (двох) робочих днів з дати його виписки постачальником. У випадку, якщо постачальник не отримав від покупця оплату протягом 2 робочих днів з дати виставлення рахунку, покупець зобов'язаний звернутися до постачальника за новим рахунком.

Згідно п.3.3. договору сторони домовились, що ціна товару та загальна сума боргу підлягають коригуванню, якщо товар оплачується покупцем не в день складання специфікації, і курс іноземної валюти збільшився з порівнянням з курсом іноземної валюти, який зазначено в специфікації. Оплата за товар здійснюється у гривнях згідно із цінами, вказаними у відповідних Специфікаціях, скоригованими пропорційно зміні курсу іноземної валюти, який зазначено в Специфікації у порівнянні з безготівковим карточним курсом продажу відповідної іноземної валюти, встановленим ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_1" на дату, що передує даті оплати ( https://www.credit-agricole.com ). Безготівковий курс продажу відповідної іноземної валюти, встановлений ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_1", застосовується тільки тоді, коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на товар, якщо інше не визначено умовами відповідної специфікації до цього договору.

Якщо з якихось причин безготівковий курс продажу іноземної валюти не був встановлений ПАТ "КРЕДІ ОСОБА_1" (та/або відсутній доступ до цієї інформації), тоді береться курс продажу відповідної іноземної валюти, встановлений ПАТ "ПРОКРЕДИТБАНК".

Якщо з якихось причин безготівковий курс продажу іноземної валюти не був встановлений ПАТ "ПРОКРЕДИТБАНК" та/або відсутній доступ до цієї інформації, тоді береться курс продажу відповідної іноземної валюти, встановлений ПАТ Укрсиббанк . Якщо ж і цей курс не буде встановлений покупець повинен звернутись до постачальника за інструкціями щодо якого банківського курсу йому треба перерахувати ціну товару.

Відповідно до п.3.4. договору строки оплати товару вказуються в специфікації. Якщо товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначений строк в специфікації, це вважатиметься - товарним кредитом в розумінні ПКУ і ст.625 ЦКУ.

Згідно п.3.5. договору покупець зобов'язаний оплатити постачальникові товар у строки і в порядку, зазначеному в специфікації, а також здійснити корегування ціни товару в порядку, передбаченому дійсним договором (специфікацією).

Датою оплати партії товару вважається дата надходження коштів у повному обсязі, згідно умов специфікації на рахунок постачальника (п.3.7. договору).

Договір діє з моменту підписання до 31.12.2018р. (п.6.1. договору).

13.03.2018р. між сторонами укладено специфікацію №122/18/00000000644, якою сторони узгодили найменування (гербіцид Клінч Макс ВГ 0,5 кг + ПАР Бустер, 1 л), кількість - 5 кг; вартість товару - 938,30 доларів США, що еквівалентно 24 320,76грн. з ПДВ, строк поставки - до 31.03.2018р. та строк оплати товару (передплата - 174,99 доларів США, що еквівалентно 4 535,82грн. з ПДВ до 13.03.2018р.; 1 сплата 174,99 доларів США, що еквівалентно 4 535,82грн. з ПДВ до 01.09.2018р.; 2 сплата 588,31 доларів США, що еквівалентно 15 249,12грн. з ПДВ до 01.10.2018р.).

Згідно умов специфікації №122/18/00000000644 оплата вартості товару здійснюється в гривнях. Сторони домовились, що вартість товару в грошовому еквіваленті - іноземній валюті (Долар США) на день складання цієї специфікації розраховується за таким курсом іноземної валюти: сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даної специфікації. Курс перерахунку, за яким розраховується платіж, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладання даної специфікації, а саме: 25,92 грн. за 1 долар США.

14.03.2018р. відповідач здійснив попередню оплату товару за специфікацією №122/18/00000000644 від 13.03.2018р. у сумі 4 535,82грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с.57).

26.03.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №122/18/00000000644/1 до специфікації №122/18/00000000644 від 13.03.2018р., в якій сторони узгодили, що якщо покупець своєчасно і належним чином здійснить оплату всього товару за договором, постачальник здійснює зменшення ціни товару до рівня - 875,00 доларів США.

27.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24 320,76грн., що підтверджується видатковою накладною №644 від 27.03.2018р. (а.с.26).

Заборгованість за товар, поставлений згідно специфікації №122/18/00000000644 від 13.03.2018р. у розмірі 19 784,94грн., відповідач позивачу не сплатив.

Також, 13.03.2018р. між сторонами укладено специфікацію №122/18/00000000645, якою сторони узгодили найменування (Фунгіцид фенікс дуо 10 л), кількість - 50л; вартість товару - 1154,00 доларів США, що еквівалентно 29 911,80грн. з ПДВ, строк поставки - до 31.03.2018р. та строк оплати товару (передплата - 211,64 доларів США, що еквівалентно 5 485,82грн. з ПДВ до 13.03.2018р.; 1 сплата 211,64 доларів США, що еквівалентно 5 485,82грн. з ПДВ до 01.09.2018р.; 2 сплата 730,72 доларів США, що еквівалентно 18 940,15грн. з ПДВ до 01.10.2018р.).

Згідно умов специфікації №122/18/00000000645 оплата вартості товару здійснюється в гривнях. Сторони домовились, що вартість товару в грошовому еквіваленті - іноземній валюті (Долар США) на день складання цієї специфікації розраховується за таким курсом іноземної валюти: сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даної специфікації. Курс перерахунку, за яким розраховується платіж, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладання даної специфікації, а саме: 25,92 грн. за 1 долар США.

14.03.2018р. відповідач здійснив попередню оплату товару за специфікацією №122/18/00000000645 від 13.03.2018р. у сумі 5 485,82грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с.57).

26.03.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №122/18/00000000645/1 до специфікації №122/18/00000000645 від 13.03.2018р., в якій сторони узгодили, що якщо покупець своєчасно і належним чином здійснить оплату всього товару за договором, постачальник здійснює зменшення ціни товару до рівня - 1 058,00 доларів США.

27.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 911,80грн., що підтверджується видатковою накладною №645 від 27.03.2018 (а.с.29).

Заборгованість за товар, поставлений згідно специфікації №122/18/00000000645 від 13.03.2018р. у розмірі 24 425,98грн., відповідач позивачу не сплатив.

Також, 13.03.2018 між сторонами укладено специфікацію №122/18/00000000646, якою сторони узгодили найменування (Гербіцид ратник), кількість - 50л; вартість товару - 659,49 доларів США, що еквівалентно 17 094,00грн. з ПДВ, строк поставки - до 31.03.2018 та строк оплати товару (передплата - 109,01 доларів США, що еквівалентно 2 825,64грн. з ПДВ до 13.03.2018р.; 1 сплата 550,48 доларів США, що еквівалентно 14 268,36грн. з ПДВ до 31.08.2018р.).

Згідно умов специфікації №122/18/00000000645 оплата вартості товару здійснюється в гривнях. Сторони домовились, що вартість товару в грошовому еквіваленті - іноземній валюті (Долар США) на день складання цієї специфікації розраховується за таким курсом іноземної валюти: сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даної специфікації. Курс перерахунку, за яким розраховується платіж, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладання даної специфікації, а саме: 25,92 грн. за 1 долар США.

14.03.2018р. відповідач здійснив попередню оплату товару за специфікацією №122/18/00000000646 від 13.03.2018р. у сумі 2 825,64грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с.57).

26.03.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №122/18/00000000646/1 до специфікації №122/18/00000000646 від 13.03.2018р., в якій сторони узгодили, що якщо покупець своєчасно і належним чином здійснить оплату всього товару за договором, постачальник здійснює зменшення ціни товару до рівня - 545,00 доларів США.

29.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 094,00грн., що підтверджується видатковою накладною №646 від 29.03.2018 (а.с.32).

Заборгованість за товар, поставлений згідно специфікації №122/18/00000000646 від 13.03.2018р. у розмірі 14 268,36грн., відповідач позивачу не сплатив.

Також, 14.03.2018р. між сторонами укладено специфікацію №122/18/00000000671, якою сторони узгодили найменування (насіння кукурудзи подільський 274), кількість - 1250 кг; вартість товару - 36 000,00грн. з ПДВ, строк поставки - до 31.03.2018р. та строк оплати товару (передплата - 9 000,00грн. з ПДВ до 14.03.2018р.; 1 сплата 27 000,00грн. з ПДВ до 01.10.2018р.).

Згідно умов специфікації №122/18/00000000671 оплата вартості товару здійснюється в гривнях.

14.03.2018р. відповідач здійснив попередню оплату товару за специфікацією №122/18/00000000671 від 14.03.2018р. у сумі 9 000,00грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с.57).

14.03.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №122/18/00000000671/1 до специфікації №122/18/00000000671 від 14.03.2018р., в якій сторони узгодили, що якщо покупець своєчасно і належним чином здійснить оплату всього товару за договором, постачальник здійснює зменшення ціни товару до рівня - 30 000,00грн.

27.03.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36 000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №671 від 27.03.2018р. (а.с.38).

Заборгованість за товар, поставлений згідно специфікації №122/18/00000000671 від 14.03.2018р. у розмірі 27 000,00грн., відповідач позивачу не сплатив.

Також, 06.04.2018р. між сторонами укладено специфікацію №122/18/00000001084, якою сторони узгодили найменування (насіння соняшнику ес белла імпорт), кількість - 25 мішків; вартість товару - 4 286,25 Євро, що еквівалентно 136 988,70грн. з ПДВ, строк поставки - до 13.04.2018р. та строк оплати товару (1 сплата - 792,53 Євро, що еквівалентно 25 329,21грн. з ПДВ до 10.04.2018р.; 2 сплата 3 493,73 Євро, що еквівалентно 111 659,49грн. з ПДВ до 01.10.2018р.).

Згідно умов специфікації №122/18/00000001084 оплата вартості товару здійснюється в гривнях. Сторони домовились, що вартість товару в грошовому еквіваленті - іноземній валюті (Євро) на день складання цієї специфікації розраховується за таким курсом іноземної валюти: сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даної специфікації. Курс перерахунку, за яким розраховується платіж, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладання даної специфікації, а саме: 31,96 грн. за 1 Євро.

06.04.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №122/18/00000001084/1 до специфікації №122/18/00000001084 від 06.04.2018р., в якій сторони узгодили, що якщо покупець своєчасно і належним чином здійснить оплату всього товару за договором, постачальник здійснює зменшення ціни товару до рівня - 3 962,50грн.

11.04.2018р. відповідач здійснив оплату за товар за специфікацією №122/18/00000001084 від 06.04.2018р. у сумі 83 808,49грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с. 57).

13.04.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 136 988,70грн., що підтверджується видатковою накладною №1084 від 13.04.2018р. (а.с.42).

Заборгованість за товар, поставлений згідно специфікації №122/18/00000001084 від 06.04.2018р. у розмірі 53 180,21грн., відповідач позивачу не сплатив.

Також, 02.05.2018р. між сторонами укладено специфікацію №122/18/00000001681, якою сторони узгодили найменування (Гербіцид оскар преміум, 20л), кількість - 180 л; вартість товару - 2113,16 доларів США, що еквівалентно 55 449,36грн. з ПДВ, строк поставки - до 07.05.2018р. та строк оплати товару (передплата - 387,34 доларів США, що еквівалентно 10 163,87грн. з ПДВ до 03.05.2018р.; 1 сплата 387,34 доларів США, що еквівалентно 10 163,87грн. з ПДВ до 01.09.2018р.; 2 сплата 1338,48 доларів США, що еквівалентно 35 121,62грн. з ПДВ до 01.10.2018р.).

Згідно умов специфікації №122/18/00000001681 оплата вартості товару здійснюється в гривнях. Сторони домовились, що вартість товару в грошовому еквіваленті - іноземній валюті (Долар США) на день складання цієї специфікації розраховується за таким курсом іноземної валюти: сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання даної специфікації. Курс перерахунку, за яким розраховується платіж, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладання даної специфікації, а саме: 26,24 грн. за 1 долар США.

03.05.2018р. відповідач здійснив попередню оплату товару за специфікацією №122/18/00000001681 від 02.05.2018 у сумі 11 000,00грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка (а.с. 57).

03.05.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду №122/18/00000001681/1 до специфікації №122/18/00000001681 від 02.05.2018р., в якій сторони узгодили, що якщо покупець своєчасно і належним чином здійснить оплату всього товару за договором, постачальник здійснює зменшення ціни товару до рівня - 1 936,80 доларів США.

04.05.2018р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 55 449,36грн., що підтверджується видатковою накладною №1681 від 04.05.2018 (а.с.45).

Заборгованість за товар, поставлений згідно специфікації №122/18/00000001681 від 02.05.2018р. у розмірі 44 449,36грн., відповідач позивачу не сплатив.

Отже загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №122 від 06.03.2018р. становить 183 108,85грн.

04.12.2018р. позивач звернувся до відповідача з претензією за №59/2, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 183 108,85грн.

У відповідь на претензію відповідач листом за №45 від 07.12.2018р. повідомив, що має кредиторську заборгованість за отриманий товар перед позивачем у сумі 183 108,85грн. Відповідач зазначив, що порушення строків розрахунків за отриманий товар спричинено його скрутним фінансовим становищем. У зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин відповідач просив позивача провести реструктуризацію вказаної вище заборгованості на три суми.

Станом на час звернення позивача до суду заборгованість у розмірі 183 108,85грн. відповідачем не сплачена.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань позивач нарахував та просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 183 108,85грн., пеню у розмірі 12 686,87грн., 3% у розмірі 1 053,48грн., інфляційні у розмірі 3 112,85грн., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 84 358,16грн., курсову різницю у розмірі 7 231,08грн. та штраф у розмірі 82 409,43грн., що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 183 108,85грн. відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обгрунтування позову, належними доказами не спростував.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 183 108,85грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно п.3.9. договору якщо покупець прострочить оплату товарного кредиту або передплати до 10 днів, на прострочену суму заборгованості (передплату або товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15 %, а при простроченні більш ніж на десять днів на прострочену суму заборгованості нараховуються проценти у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У даному випадку пунктом 3.9. договору визначений інший розмір процентів, які позивачем обраховані як сума відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 84 358,16грн., а тому фактично позивачем здійснено повторне нарахування річних у розмірі 3% на суму 1 053,48грн.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 0,5%, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині у сумі 223,39грн.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 223,39грн. річних. Водночас, подвійне нарахування річних (3%) у сумі 1 053,48грн. не є правомірним.

Отже у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних на суму 1 053,48грн. суд відмовляє.

Згідно ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

На підставі викладеного позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача курсової різниці на суму 7 231,08грн. підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відповідачем інфляційних у розмірі 3 112,85грн. суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України).

Частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Отже, суд дійшов висновку, що норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України стосовно сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються тільки на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного в гривні. Водночас суд зазначає, що в разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривні з визначенням еквівалента в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції компенсовані еквівалентом іноземної валюти. Тобто курсова різниця, яка була заявлена позивачем до стягнення з відповідача, що прострочив зобов'язання з оплати, покрила інфляційні втрати.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення інфляційних втрат на суму 459,00грн., які були нараховані на заборгованість, що виникла згідно специфікації №122/18/00000000671, оплата вартості товару за якою здійснюється в гривнях. В решті позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат суд відмовляє.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексуУкраїни виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексуУкраїни такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 Господарського кодексуУкраїни та статей 549 - 552 , 611 Цивільного кодексу України .

Так, згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статті 549 Цивільного кодексуУкраїни конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 2 статті 343 Господарського кодексуУкраїни розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 Господарського кодексуУкраїни нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, зігдно п.4.2. договору у випадку несвоєчансої оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення. У разі простроченння платежу понад 20 днів, крім нарахованої пені покупець сплачує постачльнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, що складається з ціни товару, курсової різниці та товарного кредиту.

За перерахунком суду пеня, що підлягає до стягнення з відповідача, складає 12 657,12грн. В решті вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Враховуючи, що судом було встановлено необґрунтованим нарахування відповідачем відсотків за користування товарним кредитом на суму 84 358,16грн. та стягнуто з відповідача інший розмір, а саме 223,39грн., у такому разі позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 57 169,00грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Баргузін" (53070, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Зоотехнічна, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38262732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 60, корпус П , офіс 9, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30211319) основний борг у розмірі 183 108,85грн. (сто вісімдесят три тисячі сто вісім грн. 85коп.), пеню у розмірі 12 657,12грн. (дванадцять тисяч шістсот п"ятдесят сім грн. 12коп.), інфляційні у розмірі 459,00грн. (чотириста п"ятдесят дев"ять), відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 223,39грн. (двісті двадцять три грн. 39коп.), курсову різницю у розмірі 7 231,08грн. (сім тисяч двісті тридцять одна грн. 08коп.), штраф у розмірі 57 169,00грн. (п"ятдесят сім тисяч сто шістдесят дев"ять) та судовий збір у розмірі 3 912,73грн. (три тисячі дев"ятсот дванадцять грн. 73коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 04.03.2019р.

Суддя ОСОБА_2