Рішення

від 21.02.2019 по справі 910/13041/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2019Справа № 910/13041/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"

до 1) Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС"

2) Товариства з обмеженою відповідністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів -

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про реєстрацію права власності та вчинення дії

за участю представників:

від позивача: Пасацька В.В.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" та Товариства з обмеженою відповідністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" в якому позивач просить суд:

визнати недійсним укладений між Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 388 від 22.02.2016, загальною площею 444 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. б-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. з моменту його укладення;

скасувати запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 444 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. б-1, внесений 22.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Броніславом Сергійовичем за №28383997 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

зареєструвати за Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 444 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ б-1.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що укладений між відповідачами договір № 388 від 22.02.2016 купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область за своїм змістом суперечить вимогам ст.ст. 203, 234 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків та є фіктивним. Позивач стверджує, що оспорюваний правочин сторонами не виконаний, а тому ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" є власником нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 (після усунення недоліків позовної заяви) за вище вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13041/18, розгляд справи поставлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2018.

02.11.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач 2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження умислу відповідача 2 на вчинення правочину без мети встановлення правових наслідків. Спірний договір виконаний сторонами у повному обсязі та окрім того, не порушує жодних прав позивача. Також, відповідач 2 зазначає, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження відсутності підстав щодо незаконності реєстрації права власності на нерухоме майно.

08.11.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов та клопотання про забезпечення судових витрат. В обґрунтування своїх заперечень відповідач 1 посилається на те, що на момент подання позову відсутні будь-які судові рішення про стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь позивача; відповідач 1 є фінансовим поручителем, а не майновим; укладенням оспорюваного договору не порушено права позивача; на виконання правочину передано майно, що не свідчить про фіктивність договору.

В судовому засіданні 13.11.2018 судом відкладено підготовче засідання на 27.11.2018.

23.11.2018 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про забезпечення позову.

В судовому засіданні 27.11.2018 оголошено перерву до 11.12.2018.

В судовому засіданні 11.12.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Броніслава Сергійовича, продовжено підготовче провадження у справі № 910/13041/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 27.12.2018 та відмовлено у задоволенні клопотань Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про витребування доказів (вх. № 34-5045 від 27.11.2018 та вх. № 34-5046 від 27.11.2018), про що постановлено ухвалу.

В судовому засіданні 27.12.2018 судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено про відкладення підготовчого засідання на 29.01.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

14.01.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович зазначив, що при посвідчені договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.02.2016 нотаріусом були перевірені повноваження представників сторін договору та підстав для відмови у посвідченні даного договору не було встановлено.

В судовому засіданні 29.01.2019, розглянувши клопотання позивача від 11.12.2018, від 17.12.2018 про витребування доказів в Управлінні державної реєстрації головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, з огляду на приписи ст. 81 ГПК України, враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності та доцільності у витребуванні витягів з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо фізичної особи Черних Ірини Ігорівни (відомості про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батьків, про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, про державну реєстрацію розірвання шлюбу). З урахуванням наведеного суд відмовив в задоволення наведених клопотань про витребування доказів.

В судовому засіданні 29.01.2019 представник позивача підтримав клопотання про зобов'язання представника ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" Ципляка П.С. надати АТ "Банк Кредит Дніпро" вичерпний перелік документів, які б підтверджували заявлену суму судових витрат та їх виплату ПрАТ "ГЕРКУЛЕС".

Також, під час розгляду справи, відповідачем 1 було заявлено клопотання про забезпечення судових витрат шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошової суми для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача 1 на професійну правничу допомогу в розмірі 5 250,00 грн.

Відповідно до ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про забезпечення судових витрат, суд зазначає, що Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування забезпечення судових витрат. Комі того, документального обґрунтування таких витрат відповідачем 1 не здійснено.

Враховуючи те, що у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" про забезпечення судових витрат судом відмовлено, то відповідно клопотання позивача про зобов'язання представника відповідача-1 надати позивачу вичерпний перелік документів, які б підтверджували заявлену суму судових витрат та їх виплату ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" (копія акту виконаних робіт, копія актів приймання-передачі наданих послуг, банківські виписки по рахунку, довідку про постановлення на облік в органах ДФС, пояснення щодо розрахунку заявлених судових витрат), залишено судом без задоволення.

В судовому засіданні 29.01.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/13041/18 до судового розгляду по суті на 21.02.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

13.02.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшла заява про вирішення питання про судові витрати.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 21.02.2019 не з'явились. Про розгляд справи по суті відповідачі та третя особа були належним чином повідомлені.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 21.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем, 19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (позивач) та Приватним підприємством "Український продукт" (позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ, згідно з яким визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику в майбутньому, на підставі якого банк надав позичальнику кредити (транші) на загальну суму 15000000,00 грн. зі строком погашення не пізніше 18.06.2014.

В забезпечення виконання Приватним підприємством "Український продукт" зобов'язань за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, між Публічним акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" (поручитель) було укладено договір поруки № 190613-П від 19.06.2013, предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Приватним підприємством "Український продукт" (боржником) зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013.

Позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань по кредитному договору, Публічне акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Так, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2015 у справі №200/14506/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" до Немченка С.М., Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" та Приватного підприємства "Український продукт" про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 позов задоволено повністю, зокрема, стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" та Приватного підприємства "Український продукт" заборгованість за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 у розмірі 15836575,33 грн.: 15000000,00 грн. заборгованість за кредитом та 836575,33 грн. заборгованість за відсотками.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 (провадження №22ц/774/240/16) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" до Немченка С.М., Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" та Приватного підприємства "Український продукт" про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2015 скасовано в частині присуджених до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Геркулес" грошових сум заборгованості за кредитом та судового збору; відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" до Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказане рішення мотивоване тим, що рішенням Господарського суду Донецької області від 22.10.2015 у справі №905/2309/15, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015, визнано припиненою поруку ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" за договором поруки 190613-П від 19.06.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 у справі №905/2309/15 рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі №905/2309/15, якими визнано припиненою поруку ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" за договором поруки 190613-П від 19.06.2013, скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" відмовлено.

Позивач зазначає, що станом на лютий місяць 2016 року ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" було відомо про факт порушення позичальником умов кредитного договору.

20.02.2016 між Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі - договір купівлі-продажу), за умовами п. 1.1 якого ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" передає, а ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" приймає у власність цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Маріуполь Донецької області, вулиця Червонофлотська, 119-А та зобов'язується оплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі за №388.

Відповідно до п. 1.2. нежитлове приміщення, загальною площею 444 кв.м., складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. б-1.

Нежитлове приміщення передається разом з будь-яким інженерними та іншими комунікаціями, санітарно-технічними системами, що забезпечують можливість використання нежитлового приміщення за призначенням.

Нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці, площею 0,6626 га, кадастровий номер: 1412300000:02:015:0361, що розташована за адресою: місто Маріуполь Донецької області, вулиця Червонофлотська, 119-А.

За змістом п. 2.1. договору купівлі-продажу, продаж нежитлового приміщення вчиняється сторонами за 591038,44 грн.

Покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість цілісного майнового комплексу протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту нотаріального посвідчення нього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок ПРОДАВЦЯ і реквізити: рр 26000300005316 в ПАТ "Діамантбанк". МФО 320854. ЄДРПОУ 25117467), що має бути підтверджено відповідним банківським документом (п. 2.3. договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що укладення договору купівлі-продажу спрямовано на уникнення Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" майнової відповідальності як поручителя Приватного підприємства "Український продукт" за виконання останнім грошових зобов'язань за кредитним договором, укладеним з Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО". Оскільки, на думку позивача, договір купівлі-продажу є фіктивним, позивач просить визнати його недійсним на підставі статей 202, 203, 215, 234 ЦК України.

Також, позивач просить суд скасувати запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" права власності на нежитлове приміщення та зареєструвати за Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 444 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ б-1.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом наведеної норми, договір купівлі-продажу є двостороннім оплатним правочином, який спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у власність покупця на умовах сплати покупцем певної грошової суми.

В силу приписів ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Як встановлено, судом вище, 20.02.2016 між Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, у відповідності до умов якого ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" передає, а ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" приймає у власність цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Маріуполь Донецької області, вулиця Червонофлотська, 119-А та зобов'язується оплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

На виконання умов договору купівлі-продажу ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" (відповідач 1) передав, а ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" (відповідач 2) прийняв нерухоме майно, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.02.2016.

Також, на виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" (відповідач 2) сплатив ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" (відповідачу 1) грошові кошти за нерухомість у розмірі 591038,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 10.03.2016.

Отже, на виконання умов договору купівлі-продажу відповідач 1 передав у власність відповідачу 2 нерухоме майно, а відповідач 2 - перерахував відповідачу 1 грошові кошти у сумі погодженій сторонами.

Право власності на майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом є реєстру.

З урахування встановленого вище, оскільки на підставі договору купівлі-продажу виникли обумовлені ним правові наслідки, суд прийшов до висновку про відсутність ознак фіктивності оспорюваного правочину.

Наведені у позовній заяві міркування позивача щодо можливих мотивів укладення відповідачем 1 оспореного договору судом до уваги не можуть бути прийняті, з огляду на те, що власник майна є носієм права вільно на свій власний розсуд розпоряджатись належним йому майном.

Обізнаність або необізнаність відповідача 1 про наміри позивача звернутись з позовом до суду про стягнення боргу за відсутності встановлених Законом або договором обмежень відчуження майна не є правовою підставою для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, реальність намірів сторін, фактичне досягнення змісту правочину, настання юридичних та правових наслідків, фактичне виконання договору свідчить про відсутність ознак фіктивності договору купівлі-продажу у розумінні приписів статті 234 Цивільного кодексу України.

Водночас, за змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Оцінюючи наявність порушення права позивач внаслідок укладення спірного договору, суд зазначає, що за змістом ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 Цивільного кодексу України).

Під терміном "порука" в розумінні статті ст. 553 Цивільного кодексу України, розуміється як фінансова порука, що не пов'язана з майновою порукою (заставою), яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України та Законами України "Про іпотеку" та "Про заставу".

Порука, яка виникла на підставі договору поруки №190613-П від 19.06.2013, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором (генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013), за своєю правовою природою є фінансовою порукою, що передбачає солідарне зобов'язання ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" (відповідача 1) зі сплати грошових коштів та такою, що на відміну від іпотечного зобов'язання, не пов'язана із переданням будь-якого майна, в тому числі нерухомого майна, переданого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

З огляду на наведене, оскільки відповідач 1 є майновим поручителем на підставі договору поруки №190613-П від 19.06.2013, позивач вправі вимагати виконання обов'язку за основним зобов'язанням частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Водночас, учасниками судового процесу не надано суду будь-яких доказів у підтвердження існування судового рішення про стягнення коштів з ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" (відповідача 1) як поручителя відносно зобов'язання з погашення кредиту за кредитним договром № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, як і не надано, відповідно, доказів відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення коштів з відповідача 1 як поручителя.

Більш того, у випадку наявності відповідного судового рішення про стягнення з відповідача 1 заборгованості за кредитним договором №190613-КЛВТ від 19.06.2013 та договором поруки 190613-П від 19.06.2013 та відкриття виконавчого провадження, у відповідності до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

З огляду на наведене, доводи позивача про порушення його прав укладеним між відповідачами договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.02.2016, визнаються судом необґрунтованими.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 388 від 22.02.2016.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 388 від 22.02.2016, вимога позивача про скасування запису про реєстрацію права власності ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" (відповідача 2) на нежитлове приміщення, загальною площею 444 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область, не підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених судом обставин, оскільки, в силу присів чинного законодавств саме власнику належить право захисту порушеного, невизнаного або оспореного права власності, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про реєстрацію за Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" права власності на вказане вище нерухоме майно.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" до Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС", Товариства з обмеженою відповідністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 388 від 22.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. з моменту його укладення, скасування запису про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 444 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. б-1, внесеного 22.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Броніславом Сергійовичем за №28383997 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та вимоги про реєстрацію за Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 444 кв.м., що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 853999214123), що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ б-1.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Також, під час розгляду справи Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" (відповідачем 1) заявлені до стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 4500,00 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2017 між Приватним акціонерним товариством "ГЕРКУЛЕС" та Адвокатом Ципляком Павлом Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги №02/17, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, в межах цього договору Адвокат надає Клієнту повний комплекс правової допомоги, в тому числі (але не обмежуючись): надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного господарського адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах,виконання інших завдань за дорученням Клієнта, що може оформлюватись окремою додатковою угодою до цього договору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відовідачем 1 було надано акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.02.2019 за договором про надання правової допомоги № 02/17 від 19.01.2017 по справі № 910/13041/18 та виписку по банківському рахунку.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Ципляком П.С. послуг, наведених у поданому акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.02.2019 по справі № 910/13041/18, на суму 4500,00 грн.

При цьому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем 1 розмірі, вимоги відповідача 1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та покладаються на позивача позовом у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ідентифікаційний код 14352406) на користь Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" (84331, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Остапа Вишні, 22, ідентифікаційний код 25117467) витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець