Постанова

від 08.10.2019 по справі 910/13041/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

cправа № 910/13041/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Зуєв В.А., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: не з`явились,

відповідача-1: Ципляка П.С. (ордер серії АА № 1006668 від 26.09.2019),

відповідача-2: не з`явились,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019

у справі № 910/13041/18

за позовом Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"

до:

1) Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС",

2) Товариства з обмеженою відповідністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про реєстрацію права власності та вчинення дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ГЕРКУЛЕС" (далі - ПрАТ "ГЕРКУЛЕС") та Товариства з обмеженою відповідністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" (далі - ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС") про: визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 388 від 22.02.2016, загальною площею 444 м 2 , що розташоване за адресою: вул. Червонофлотська, 119-А, м. Маріуполь, Донецька область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 853999214123), що складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. б-1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. з моменту його укладення; скасування запису про реєстрацію за ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" права власності на вказане нежитлове приміщення; зобов`язання зареєструвати за позивачем право власності на зазначене нежитлове приміщення.

Позов мотивовано тим, що оспорюваний договір за своїм змістом суперечить вимогам ст.ст. 203, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків. Позивач стверджує, що оспорюваний правочин сторонами не виконаний, а тому ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" є власником нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Погорєлова Броніслава Сергійовича.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (колегія суддів у складі: Зубець Л.П. - головуючого, Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю. Крім цього, рішенням місцевого господарського суду стягнуто з позивача на користь відповідача-1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 грн.

Судами обох інстанцій встановлено, що між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ПП "Український продукт" (позичальником) 19.06.2013 укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ, згідно з яким визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику в майбутньому, на підставі якого банк надав позичальнику кредити (транші) на загальну суму 15 000 000 грн. зі строком погашення не пізніше 18.06.2014.

В забезпечення виконання ПП "Український продукт" зобов`язань за вказаним договором, між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (кредитором) та ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" (поручителем) укладено договір поруки № 190613-П від 19.06.2013, за умовами якого поручитель зобов`язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно з розділом 1 цього договору на рахунки, на яких враховується заборгованість боржника перед кредитором, протягом десяти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2015 у справі № 200/14506/14-ц за позовом ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 , ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" та ПП "Український продукт" про стягнення заборгованості за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, зокрема, стягнуто солідарно з ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" та ПП "Український продукт" заборгованість за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 у розмірі 15 836 575,33 грн.: 15 000 000 грн. заборгованість за кредитом та 836 575, 33 грн. заборгованість за відсотками.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2015 скасовано в частині присуджених до стягнення з ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" грошових сум заборгованості за кредитом та відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

В свою чергу, постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 у справі № 905/2309/15 рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі №905/2309/15, якими визнано припиненою поруку ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" за договором поруки 190613-П від 19.06.2013, скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" відмовлено.

Між ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" (продавцем) та ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" (покупцем) 20.02.2016 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами п. 1.1 якого ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" передає, а ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" приймає у власність цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Маріуполь Донецької області, вулиця Червонофлотська, 119-А та зобов`язується оплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі. Відповідно до п. 1.2. нежитлове приміщення, загальною площею 444 м 2 , складається з: нежитлової будівлі літ. Б-2, нежитлової прибудови літ. Б1-2, щитової літ. Б-1, рампи з навісом літ. б-1.

За змістом п. 2.1. договору купівлі-продажу, продаж нежитлового приміщення вчиняється сторонами за 591 038, 44 грн.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі за №388.

Посилаючись на те, що укладення договору купівлі-продажу спрямовано на уникнення ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" майнової відповідальності як поручителя ПП "Український продукт" за виконання останнім грошових зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим вказаний договір є фіктивним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено, що оспорюваний договір містить ознаки фіктивності.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів у справі, порушення та неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди обох інстанцій не надали належної оцінки тому, що ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" знало про факт порушення зобов`язань ПП "Український продукт" за кредитним договором, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна уклали сторони, які є пов`язаними між собою, та не перевірили, чи передбачали сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином, чи направлені дії сторін на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів. Крім цього, суди обох інстанцій не взяли до уваги, що в судовому засіданні 21.02.2019 представник позивача наголошував на існуванні судового рішення від 05.12.2019 у справі № 905/1051/16.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.10.2019 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 30.09.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.09.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на правильність зроблених ними висновків та помилковість доводів скаржника.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.10.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на помилковість доводів скаржника та позиції Верховного Суду у справах № 904/4514/18, № 910/13042/18, № 910/15721/18.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника відповідача-1, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За положеннями ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на меті настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ необхідно враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судами обох інстанцій встановлено, на виконання умов договору купівлі-продажу ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" передав, а ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" прийняв нерухоме майно, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.02.2016. Також, на виконання умов спірного договору ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" сплатило ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" грошові кошти у розмірі 591 038, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 10.03.2016. Право власності на майно зареєстровано за ТОВ "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом є реєстру.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини, оскільки на підставі договору купівлі-продажу виникли обумовлені ним правові наслідки, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність ознак фіктивності оспорюваного правочину.

При цьому, обізнаність або необізнаність відповідача-1 про наміри позивача звернутись з позовом до суду про стягнення боргу за відсутності встановлених Законом, судом або договором обмежень відчуження майна не є правовою підставою для визнання правочину недійсним. Вказаний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 904/4514/18.

Доводи скаржника про те, що суди обох інстанцій не взяли до уваги, що в судовому засіданні 21.02.2019 представник позивача наголошував на існуванні судового рішення від 05.12.2019 у справі № 905/1051/16, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку, що учасниками судового процесу не надано суду будь-яких доказів у підтвердження існування судового рішення про стягнення коштів з ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" як поручителя відносно зобов`язання з погашення кредиту за кредитним договром № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, не приймаються колегію суддів, оскільки не спростовують правильних висновків про відсутність підстав для визнання договору недійсним з підстав його фіктивності.

Оскільки колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо недоведеності і безпідставності позовних вимог про визнання правочину недійсним, тому відсутні підстави для задоволення позову про скасування державної реєстрації на майно за покупцем та реєстрації цього майна за попереднім власником, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, та, по суті, зводяться до незгоди з наданою оцінкою судами попередніх інстанцій наявним у матеріалах справи доказам та до необхідності вирішення питання про перевагу одних доказів над іншими та додаткової перевірки доказів, що виходить за межі перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Що ж до доводів скаржника про те, що ПрАТ "Геркулес" не доведено належним чином розміру заявлених судових витрат та їх співмірності зі складністю справи, а місцевий господарський суд стягнув 4 500 грн. витрат на оплати послуг адвоката за відсутності доказів, які б підтверджували оплату гонорару адвоката, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ПрАТ "ГЕРКУЛЕС" та адвокатом Ципляком Павлом Сергійовичем 19.01.2017 укладено договір про надання правової допомоги № 02/17, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем-1 було надано акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.02.2019 за договором про надання правової допомоги № 02/17 від 19.01.2017 у справі № 910/13041/18 та виписку по банківському рахунку. Судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Ципляком П.С. послуг, наведених у поданому акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.02.2019 у справі № 910/13041/18, на суму 4 500 грн., чим спростовуються доводи заявника касаційної скарги про зворотнє.

При цьому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, місцевий господарський суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. В свою чергу, позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем-1 розмірі.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відповідному розмірі.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/13041/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Зуєв В.А.

Случ О.В.