Рішення

від 20.02.2019 по справі 908/1735/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/108/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 Справа № 908/1735/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий - Боєва О.С., судді: Азізбекян Т.А., Мірошниченко М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 19017842) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, 8)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Благовестбуд (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4; код ЄДРПОУ 25489321)

про стягнення суми 1289245,79 грн.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Благовестбуд про стягнення заборгованості за кредитним договором № 38-07/юр від 28.12.2007 в розмірі 1289245,79 грн., яка складається з: суми 703912,73 грн. заборгованості за відсотками, суми 47515,07 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, суми 112895,68 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суми 27024,66 грн. - 3% річних, нарахованих на заборгованість за кредитом, суми 55163,42 грн. - 3% річних, нарахованих на заборгованість за відсотками, суми 112113,19 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, суми 230621,04 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків.

Ухвалою суду від 07.09.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1735/18, присвоєний номер провадження 9/108/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

06.12.2018 судом постановлено ухвалу про передачу справи № 908/1735/18 на колегіальний розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначання складу колегії суддів від 07.12.2018 справу № 908/1735/18 визначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Дроздова С.С., Мірошниченко М.В. Ухвалою суду від 12.12.2018 справу прийнято до розгляду колегією суддів, підготовче засідання призначено на 10.01.2019.

Враховуючи перебування судді-члена колегії ОСОБА_3 у відпустці з 02.01.2019 по 04.01.2019 та з 08.01.2019 по 11.01.2019, розпорядженням керівника апарату від 04.01.2019 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 04.01.2019 справу № 908/1735/18 визначено до колегіального розгляду у складі суду: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Азізбекян Т.А., Мірошниченко М.В. Ухвалою суду від 08.01.2019 справу № 908/1735/18 прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2019. Ухвалою суду від 23.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2019. Ухвалою суду від 12.02.2019 розгляд справи відкладено на 20.02.2019.

20.02.2019 справу розглянуто, прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовано, зокрема, наступним. Між сторонами укладено кредитний договір № 38-07/юр від 28.12.2007 за умовами якого відповідач зобов'язався повернути кредит у встановлений термін та сплатити проценти за користування кредитними коштами до дня їх остаточного повернення. Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2009 у справі № 2-2260/2009 з поручителя позичальника ОСОБА_4 та відповідача ТОВ Благовестбуд було солідарно стягнуто на користь ПАТ ВіЕйБі Банк заборгованість за кредитним договором станом на 14.04.2009, в тому числі 300000,00 грн. заборгованості по кредиту, 31705,17 грн. заборгованості за відсотками, 51293,08 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 100000,00 грн. штрафу. Заборгованість за рішенням суду не сплачена, тому відповідно до п.п. 4.3, 4.5 договору триває нарахування процентів на суму боргу, а також нараховано відсотки річних та інфляційні втрати, штрафні санкції за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені. Позов обґрунтовано умовами кредитного договору, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 525, 526, 527, 530, 612, 623, 625-631, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 198-203, 230-232 ГК України.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'являвся. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином, ухвали суду надсилались відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4. Крім того, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.85), згідно з яким ухвала суду від 12.12.2018 у справі була вручена представнику за довіреністю 21.12.2018. Вказане свідчить, що судом належним чином виконано обов'язок та вжиті заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

За змістом ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_1 (Кредитодавець), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Благовестбуд (Позичальник, відповідач у справі) був укладений кредитний договір №38-07/юр, відповідно до якого Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору (п.1.1 договору).

Відповідно до змісту п.п. 1.1.1, 1.1.4, 2.2, 2.4, 2.5 кредитного договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 500000,00 грн. на фінансування оборотного капіталу. Видача кредиту проводиться шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника. Надання кредиту здійснюється в повному обсязі або окремими частинами - траншами. Моментом (днем) надання траншу вважається день перерахування коштів на рахунок позичальника. Надання кожного траншу оформлюється додатковою угодою до цього договору, в якій встановлюється сума траншу та строк його використання.

Згідно з п. 1.1.2 договору термін остаточного погашення кредиту 26 грудня 2018 року включно. В п. 2.3 встановлено графік здійснення зниження ліміту кредитної лінії. Платежі згідно з п.п.1.1.2, 2.3 вважаються здійсненими в установлений строк, якщо їх сума в повному обсязі надійшла на позичковий рахунок в Запорізькій філії банку в день, що зазначений у вказаних пунктах.

Процентна ставка за користування кредитом 16 процентів річних (п.1.1.3 договору). Додатковою угодою № 3/ПС від 12.06.2008 сторонами внесено зміни до п. 1.1.3 договору, встановлено процентну ставку за користування кредитом 19,5 процентів річних.

В пунктах 2.10, 2.10.1-2.10.3 договору визначено право Кредитодавця ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом та порядок погодження її зміни з Позичальником.

Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом/траншем, встановлено у пунктах 2.7, 2.8 договору. В розділі 4 договору передбачена відповідальність сторін.

Згідно з п. 4.5 договору сторони погодилися, що Кредитодавець має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення Кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом, комісій та штрафних санкцій, а Позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу. Після повного погашення заборгованості Позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Відповідно до п. 7.4 договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.7.4).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2009 у справі № 2-2260/2009 було задоволено позовні вимоги Банку про солідарне стягнення з ОСОБА_4 (поручитель згідно з договором поруки від 28.12.2007, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором) та ТОВ Благовестбуд заборгованості станом на 14.04.2009 в сумі 482998,25 грн., яка складалася з: суми 300000 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, суми 31705,17 грн. простроченої заборгованості за відсотками, суми 51293,08 грн. пені за прострочення загальної заборгованості за кредитом та суми 100000 грн. штрафу. Рішення набрало законної сили та, як зазначив позивач в позовній заяві, на даний час не виконано відповідачем в повному обсязі.

У вказаному рішенні суду, зокрема, встановлено, що: позивач листом № 2248 від 07.11.2008 повідомив ТОВ Благовестбуд про зміну процентної ставки до 26,5% річних, яка є погодженою із позичальником; ТОВ Благовестбуд не здійснено погашення кредиту та відсотків за користування ним належним чином, у строки встановлені кредитним договором № 38-07/юр від 28.12.2007.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2, яка здійснює повноваження ліквідатора Банку до 19.03.2010 включно (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладу фізичних осіб № 474 від 15.02.2008) звернулося до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, про стягнення з ТОВ Благовестбуд загальної суми заборгованості в розмірі 1289245,79 грн. за кредитним договором (з урахуванням рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя) станом на 23.05.2018, яка складається з заборгованості за відсотками, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, а також 3% річних, нарахованих на заборгованість за кредитом та відсотками, та інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту і несвоєчасну сплату відсотків. В позовній заяві зазначено, що заборгованість за рішенням суду не сплачена.

Відповідно до ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст.1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання, сторонами у письмовій формі укладено договір, який за своєю правовою природою є кредитним договором. Сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для даного виду договору.

Згідно з умовами кредитного договору № 38-07/юр від 28.12.2007 проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу). Проценти нараховуються щомісячно на поточний календарний місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем (п.п.2.7.1, 2.7.3, 2.7.4 договору).

Проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.7 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який вони нараховані. Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну остаточного повернення кредиту, зазначеного в п. 1.1.2 цього договору, а у випадку, якщо Позичальник не поверне загальну суму заборгованості за кредитом в такий день - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом (п.п. 2.8.1, 2.8.2 договору).

В пунктах 2.9, 2.13 договору визначена наступна черговість погашення заборгованості: - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; - строкова заборгованість за нарахованими процентами; - комісії; - прострочена заборгованість за кредитом; - строкова заборгованість за кредитом;- пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; - штрафи.

Згідно з п.п. 3.3.3 договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит відповідно до пунктів 1.1.2, 2.3 цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) ОСОБА_5 Верховного Суду зазначила наступне.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. ОСОБА_5 Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Крім того, суд бере до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 908/1661/17 про те, що принцип свободи договору, передбачений статтями 3, 627 ЦК України, не є абсолютним.

Зокрема, свобода укладення договору обмежена урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, однією з засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відтак, свобода укладення договору також є обмеженою зазначеними критерієм, а невідповідність таким критеріям умов укладеного договору повинна враховуватись судами з метою захисту прав та законних інтересів обох сторін з метою забезпечення дотримання принципів, передбачених частиною 3 статті 2 ГПК України.

Таким чином, визначена кредитним договором умова щодо остаточного припинення нарахування процентів в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом, зважаючи при цьому на визначену в п.п. 3.9, 3.12 договору наступну черговість погашення заборгованості: - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; - строкова заборгованість за нарахованими процентами; - комісії; - прострочена заборгованість за кредитом, значною мірою подовжує та відсуває реальну можливість Позичальника остаточно повернути суму кредитних коштів, суперечить критерію справедливості, передбаченому частиною 1 статті 3 ЦК України та не відповідає принципу пропорційності, передбаченому пунктом 6 частини 3 статті 2 ГПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що після закінчення строку кредитування (26.12.2008), позивачем було реалізовано право на захист у судовому порядку шляхом заявлення вимог про солідарне стягнення з відповідача та поручителя суми неповернутих кредитних коштів та нарахованих процентів станом на 14.04.2009, про що свідчить рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2009, яке набрало законної сили. Із позовом, за яким порушено провадження у даній справі позивач звернувся у вересні 2018 року, вказуючи на те, що вказане рішення суду не виконано, тому згідно з п.п. 4.3, 4.5 кредитного договору триває нарахування процентів на суму боргу, а також нараховано відсотки річних, інфляційні втрати та штрафні санкції за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені. При цьому, позивачем не надано суду доказів щодо вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію примусового виконання рішення в установленому законом порядку.

Отже, не зважаючи на те, що відповідач тривалий час не виконує зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів, стягнутих за рішенням, позивач скориставшись вищевказаними умовами договору щодо тривалості періоду нарахування процентів за користування кредитом, звернувся до суду за минуванням дев'яти років після прийняття рішення, максимально збільшивши тим самим період нарахування.

При цьому, суд також враховує, що процедуру ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк було розпочато відповідно до постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015, рішення Про початок процедури ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку за № 63 прийнято виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 703912,73 грн. процентів за користування кредитом, нарахованим за період після закінчення строку кредитування станом на 23.05.2018, не підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на заборгованість за кредитом та відсотками за період з 23.05.2015 по 23.05.2018 та інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків з травня 2015 по травень 2018.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 4.6 кредитного договору також встановлено, що у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При розрахунку суми боргу, належної до сплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який є меншим за одиницю, індекс інфляції приймається рівним одиниці.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Інший порядок встановлення величини індексу інфляції, в тому числі можливість його зміни за згодою сторін, чинним законодавством України не передбачена.

За умовами кредитного договору № 38-07/юр від 28.12.2007 сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 26 грудня 2008 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування - до 26 грудня 2008 року, відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до останнього числа місяця, за який вони нараховані. Починаючи з 27 грудня 2008 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором та сплатити проценти нараховані у межах строку кредитування.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 300000 грн. у встановлений договором строк - 26.12.2008, а також сплати процентів за користування кредитом в розмірі 31705,17 грн., нарахованих станом на 14.04.2009, встановлений в рішенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2009, що має преюдиційне значення та не потребує доказування під час розгляду даної справи.

Відповідач доказів належного виконання договірних зобов'язань щодо повного повернення кредиту та сплати процентів, нарахованих до закінчення строку користування кредитом, не надав.

Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок заборгованості ТОВ Благовестбуд за кредитним договором станом на 23.05.2018, з якого слідує, що сума 300000 грн. заборгованості по кредиту відповідачем на цей час не сплачена, а також вбачається, що після прийняття вищевказаного рішення суду Позичальником було частково погашено проценти за користування кредитом, а саме: 21.09.2011 - 7975,00 грн., 11.11.2011 - 15156,00 грн.

Враховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань з повернення суми 300000 грн. кредиту, вимоги про стягнення суми 27024,66 грн. 3% річних на заборгованість за кредитом за період з 23.05.2015 по 23.05.2018 є правомірними, розрахунок здійснено вірно, тому задовольняються судом. Сума втрат від інфляції на вказану суму простроченого грошового зобов'язання за період з травня 2015 по травень 2018 фактично становить більший розмір, однак, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення суми 112113,19 грн. інфляційних збитків за цей період.

Вимоги про стягнення суми 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму заборгованості за процентами, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням часткової сплати процентів після винесення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2009, сума заборгованості відповідача по несплаченим процентам складає 8574,17 грн. (31705,17 - 7975,00 - 15156,00). Здійснивши перевірку розрахунку, суд встановив, що у межах визначеного позивачем періоду до стягнення належить сума 772,38 грн. 3% річних та сума 3370,48 грн. інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів в розмірі 8574,17 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо відсотків річних та втрат від інфляції за процентами судом відмовляється у зв'язку з відмовою у задоволенні заявлених вимог про стягнення процентів за користування кредитом із вищенаведених підстав.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 47515,07 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та суми 112895,68 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, яка згідно з розрахунком нарахована з 22.11.2017 по 23.05.2018 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діла у період нарахування.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 550, ч.2 ст. 551 ЦК України)

В пункті 4.4 кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойка нараховується на суму невиконаного або неналежного виконаного грошового зобов'язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочки - з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Відповідно до приписів ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяціввід дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Іншого періоду нарахування пені кредитним договором №38-07/юр від 28.12.2007 не передбачено.

Отже, в даному випадку нарахування та стягнення пені може бути здійснено не за будь-які шість місяців із загального періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, а починаючи з наступного дня після настання терміну виконання зобов'язання.

Оскільки строком виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків є 26.12.2008, обчислення шестимісячного періоду нарахування пені здійснюється з наступного дня і припиняється 27.06.2009, тому позовні вимоги в частині стягнення суми 47515,07 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та суми 112895,68 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту за період з 22.11.2017 по 23.05.2018 задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 2149,21 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Благовестбуд (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4; код ЄДРПОУ 25489321) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т; код ЄДРПОУ 19017842) суму 27024 (двадцять сім тисяч двадцять чотири) грн. 66 коп. - 3 % річних по заборгованості за кредитом, суму 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 38 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів, суму 112113 (сто дванадцять тисяч сто тринадцять) грн. 19 коп. інфляційних витрат за несвоєчасне погашення кредиту, суму 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 48 коп. інфляційних витрат за несвоєчасну сплату відсотків, суму 2149 (дві тисячі сто сорок дев'ять) грн. 21 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.С. Боєва

Суддя Т.А. Азізбекян

Суддя М.В. Мірошниченко