Рішення

від 20.02.2019 по справі 916/2055/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2055/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі ордеру;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №9518-К-О від 08.11.2017р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Будтехмонтаж» до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк» про стягнення збитків у розмірі 572090,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будтехмонтаж» (далі по тексту - ТОВ „Будтехмонтаж» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк» (далі по тексту - ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» ) про стягнення збитків у розмірі 572090,00 грн. Під час розгляду судом справи по суті позивачем було вказано про допущення технічної помилки при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення збитків, у зв'язку з чим, ТОВ „Будтехмонтаж» просило суд частково задовольнити позовні вимоги на суму 445 160,00 грн.

Позовні вимоги ТОВ „Будтехмонтаж» обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договорів застави обладнання в частині дотримання вимог чинного законодавства під час реалізації предметів застави, а також в частині забезпечення збереження предмета застави, у зв'язку з переданням їх у заклад ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» .

ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» заперечувало проти задоволення заявленого позивачем позову з підстав його незаконності на необґрунтованості. Відповідачем було наголошено про безпідставність доводів позивача щодо не проведення реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки її проведення, за переконанням банку, є правом, а не обов'язком останнього. Крім того, відповідачем було наголошено, що грошові кошти у сумі 2700,00 грн., отримані в результаті відчуження 3-х найменувань заставного майна, були спрямовані на погашення заборгованості ТОВ „Будтехмонтаж» за кредитними договорами. У письмових доповненнях до відзиву на позовну заяву банком також було наголошено про фактичне передання позивачем відповідачеві лише 3 одиниць заставного майна, решта рухомого майна за умовами договорів застави у володіння банку не передавалась. За переконанням відповідача, підстави для повернення предмета застави також відсутні з огляду на невиконання позивачем зобов'язань, прийнятих на себе за кредитними договорами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.07.2014р. між ТОВ „Будтехмонтаж» (Заставодавець) та ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» (Заставодержатель) було укладено договір застави обладнання №ZALОD00011692, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором заставою забезпечується виконання ТОВ „Будтехмонтаж» зобов'язань за кредитним договором №б/н від 27.08.2012р., укладеним між сторонами по справі. За умовами кредитного договору №б/н від 27.08.2012р. Позичальником були прийняті на себе зобов'язання з повернення Кредитору кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн. до 27.08.2014р., сплати нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 48.0% на рік, неустойки у розмірі та у випадках передбачених кредитним договором, та всіх інших вимог Банку за кредитним договором і чинним законодавством, які можуть бути задоволені із вартості предмета застави. Строки повернення кредиту, відсотки та інші умови кредитного договору можуть бути змінені за домовленістю сторін кредитного договору. Застава забезпечує вказані вимоги в розмірі їх повної вартості, незалежно від того, якою така вартість може бути в будь-який час протягом строку дії договору.

Пунктом 1.2. договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. передбачено, що предметом застави за цим договором є рухоме майно Заставодавця, зокрема, станок, коронка алмазна тощо, у загальній кількості 22 одиниці.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.6 договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. сторони домовились, що заставна вартість предмета застави дорівнює 200,00 грн.

Згідно з п. п. 1.6, 1.8 договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. предмет застави передається Заставодавцем добровільно у володіння (заклад) Заставодержателю в момент підписання цього договору. Предмет застави повертається Заставодавцю після повного належного виконання зобов'язань за кредитним договором. Факт передачі предмету застави в заклад Заставодержателю засвідчується підписами сторін на даному договорі.

Умовами п. 2.1 договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. сторонами було передбачено, що Заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання зобов'язань за кредитним договором у випадках: затримання оплати частини кредиту та/або відсотків, щонайменше, на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш ніж на 10%; несплати Позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; іншого істотного порушення умов кредитного договору Позичальник має право повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний термін його використання, в повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від Банку. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов цього договору, вимога Банку втрачає силу.

Відповідно до п. 2.3 договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. звернення стягнення на предмет застави за вибором Банку здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів:

- шляхом передачі предмету застави у власність Банку в рахунок виконання зобов'язань за Договором;

- шляхом продажу Банком предмета застави з укладанням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання Банком договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця. Пошук покупця проводиться як Заставодавцем, так і Банком;

- іншим способом, незабороненим чинним законодавством.

У п. 2.4 договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. встановлено, що при зверненні стягнення на предмет застави у позасудовому порядку ОСОБА_1 встановлює початкову ціну предмета застави у розмірі оціночної вартості, встановленої незалежним експертом. Банк має право реалізувати предмет застави за ціною, вказаною в акті незалежної експертизи.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.4 договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. Заставодержатель зобов'язаний вживати заходів, необхідних для збереження предмета закладу; належним чином утримувати предмет застави, нести відповідальність за нього у випадку, коли немає доказів, що втрата, пошкодження або загибель предмету застави сталася не з його вини; повертати предмет застави після виконання Заставодавцем або третьою особою забезпеченого зобов'язання. Заставодавець зобов'язаний вимагати належного виконання умов цього договору від Заставодержателя.

Згідно з п. 6.1 договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання його умов.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами по справі з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Будтехмонтаж» за кредитним договором №б/н від 27.08.2012р., окрім вищевказаного договору, було укладено наступні договори застави:

1. договір застави №ZALOD00011693 від 23.07.2014р., предметом якого є рухоме майно у кількості 2 штук, заставна вартість якого складає двісті грн.;

2. договір застави №ZALOD00011694 від 23.07.2014р., предметом якого є рухоме майно у кількості 3 штук, заставна вартість якого складає двісті грн.;

3. договір застави №ZALOD00011695 від 23.07.2014р., предметом якого є рухоме майно у кількості 2 штук, заставна вартість якого складає двісті грн.;

4. договір застави №ZALOD00011696 від 23.07.2014р., предметом якого є рухоме майно у кількості 2 штук, заставна вартість якого складає двісті грн.;

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Будтехмонтаж» за кредитним договором №б/н від 25.11.2013р. між сторонами по справі було укладено наступний договір застави №ZALOD00011809 від 23.07.2014р., предметом якого є рухоме майно у кількості 11 штук, заставна вартість якого складає двісті грн.

Господарський суд зауважує, що умови перерахованих вище договорів застави є тотожними умовам договору застави обладнання №ZALОD00011692 від 23.07.2014р.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.07.2017р. за №52757313 вбачається, що запису про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна позивача, у зв'язку з укладенням договорів застави та з огляду на проведення реалізації заставного майна внесено не було.

28.03.2017р. ТОВ „Будтехмонтаж» було надіслано на адресу відповідача листа із проханнями надати повний та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.08.2012р. та договором №б/н від 25.11.2013р., надати можливість оглянути майно, передане в заставу, та погодити його реалізацію з метою покриття заборгованості за вищевказаними договорами.

Листом №20.1.0.0.0/7-20170406/94 від 21.04.2017р. ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» у відповідь на прохання позивача надати можливість оглянути заставне майно було повідомлено про його реалізацію, сума від продажу якого була перерахована в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про визначення ринкової вартості демонтажного обладнання у кількості 14-ти найменувань, складеного ТОВ „Росла» на замовлення позивача, станом на 24.07.2018р. ринкова вартість об'єктів оцінки складала 572 090,00 грн.

З вказаного звіту вбачається, що оцінка майна було проведена на підставі договорів застави, перерахованих по тексту рішення вище, та на підставі досвіду та знань оцінювача в області оцінки майна. Огляд об'єкта оцінки проведений не був, у зв'язку з відсутністю майна, дані про стан майна приймаються на підставі наданих ТОВ „Будтехмонтаж» документів - договорів застави та пояснень товариства щодо перебування майна у доброму технічному стані.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» про стягнення збитків, позивачем було наголошено, що продаж предмета застави був проведений банком з порушенням вимог Закону України „Про заставу» та Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , що мало наслідком завдання позивачу збитків, які повинні бути відшкодовані на користь ТОВ „Будтехмонтаж» .

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Господарський суд зазначає, що для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» елементів складу цивільного правопорушення.

Господарським судом було встановлено, що правовідносини між ТОВ „Будтехмонтаж» та ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» виникли на підставі договорів застави, укладених з метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору №б/н від 27.08.2012р. та договору №б/н від 25.11.2013р.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту та сплатити проценти до дня повернення кредиту, при цьому, кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У силу застави кредитор (заставодержатель) відповідно до ст. 572 ЦК України має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Приписами ст. ст. 3, 4 Закону України „Про заставу» від 02.10.1992р. за 2654-XII (з наступними змінами та доповненнями) заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Згідно з ч. 3 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 585 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Господарський судом під час розгляду даної справи було встановлено, що позивачем з метою забезпечення виконання власних зобов'язань за кредитними договорами було передано банку рухоме майно у кількості 42 одиниць, 3 з яких відповідно до пояснень банку були реалізовані за ціною у загальному розмірі 2700,00 грн. з приводу чого господарський суд зауважує наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 589, ч. 1 ст. 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 20 Закону України „Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ст. ст. 24, 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003р. за 1255-IV (з наступними змінами та доповненнями) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

З укладених між сторонами по справі договорів застави вбачається, що Банку було надано право звернення стягнення на предмет застави, зокрема, шляхом продажу предмета застави з укладанням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах.

Згідно зі ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

В силу приписів ч. 1 ст. 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Проте, в порушення вищенаведених вимог чинного законодавства ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» не було зареєстровано у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, як і не направлено на адресу ТОВ „Будтехмонтаж» письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Крім того, відповідачем було реалізовано 3 одиниці предмета застави без проведення оцінки майна, яка повинна визначатись на підставі акта незалежної експертизи.

Господарський суд критично оцінює доводи відповідача щодо проведення спеціалістом по роботі з зовнішніми організаціями оцінки 3-х одиниць заставного майна, оскільки, ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» не було надано суду доказів проведення таким спеціалістом будь-якої оцінки майна, як і не повідомлено про наявність у такої особи права здійснювати оцінку майна.

Проведення ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» реалізації 3-х одиниць заставного майна із порушенням вимог чинного законодавства та договорів застави, зокрема, в частині проведення оцінки заставного майна перед його реалізацією, мало наслідком порушення права ТОВ „Будтехмонтаж» на погашення заборгованості за кредитним договором на суму більшу у порівнянні з сумою, яка фактично була спрямована Банком в рахунок погашення заборгованості позивача.

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 587 ЦК України встановлено, що особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Відповідно до ст. 44 Закону України „Про заставу» заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно зі ст. 45 Закону України „Про заставу» заставодержатель, якщо інше не передбачено договором, зобов'язаний: вживати заходів, необхідних для збереження предмета закладу; у випадках, коли це передбачено договором, одержувати з предмета закладу доход в інтересах заставодавця; регулярно надсилати заставодавцю звіт про користування предметом закладу, якщо користування ним допускається відповідно до частини першої статті 46 цього Закону; страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця; сплачувати податки та збори, пов'язані з володінням заставленою річчю, за рахунок заставодавця; належним чином утримувати предмет закладу, нести відповідальність за нього у випадках, коли немає доказів, що втрата, пошкодження або загибель закладу сталися не з його вини; негайно повідомляти заставодавця про виникнення загрози загибелі чи пошкодження предмета закладу; негайно повертати предмет закладу після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом зобов'язання.

Як зазначалось вище по тексту рішення, умовами п. п. 1.6, 1.8 укладених між сторонами по справі договорів застави передбачено, що предмети застави передаються Заставодавцем добровільно у володіння (заклад) Заставодержателю в момент підписання цього договору. Факт передачі предмету застави в заклад Заставодержателю засвідчується підписами сторін на даному договорі.

З огляду на викладене вище, господарський суд відхиляє доводи ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» щодо передання позивачем лише 3-х одиниць заставного майна, оскільки при підписанні договорів застави Банком було підтверджено факт отримання предмета застави від ТОВ „Будтехмонтаж» , а, отже, всі 42 одиниці заставного майна були передані відповідачу у заклад.

В силу приписів ст. 48 Закону України „Про заставу» за втрату або недостачу предмета закладу заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу - в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставленого майна. Заставодержатель зобов'язаний відшкодувати заставодавцю всі заподіяні втратою, недостачею чи пошкодженням предмета закладу збитки в повному обсязі, якщо це передбачено законом чи договором. Заставодержатель відповідає за втрату, недостачу чи пошкодження предмета закладу, якщо він не доведе, що втрата, недостача чи пошкодження сталися не з його вини. Якщо заставодержателем є ломбард або інша організація, для якої надання кредитів громадянам під заклад є предметом її діяльності, звільнення від відповідальності може мати місце лише за умови, що заставодержатель має докази, що втрата, недостача чи пошкодження предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи пояснення Банку, який заперечував взагалі проти факту передання решти одиниць заставного майна під час підписання договорів, підстави відхилення яких судом було наведено по тексту рішення вище, господарський суд, враховуючи вимоги ст. 74 ГПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання обставини втрати Банком решти заставного майна встановленою.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність у діях ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» таких елементів складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка, вина та причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою та завданою шкодою. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача збитків у розмірі 572 090,00 грн., розмір яких був визначений на підставі звіту про оцінку майна, складеного на підставі договорів застави та власного досвіду оцінювача, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 56 Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки ), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

З наявного в матеріалах справи звіту, складеного ТОВ „Росла» на замовлення позивача, вбачається, що оцінка майна була проведена без його огляду з урахуванням договорів застави, на підставі досвіду та знань оцінювача в області оцінки майна та з урахуванням інформації ТОВ „Будтехмонтаж» щодо перебування об'єктів застави у доброму технічному стані.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розглянувши наданий позивачем звіт про оцінку майна на предмет достатності як доказу для встановлення вартості втраченого майна, господарський суд дійшов висновку, що даний звіт, за відсутності в матеріалах справи взагалі будь-яких інших доказів, зокрема, щодо ціни рухомого майна на дату його придбання позивачем, не є достатнім та беззаперечним доказом для прийняття рішення про стягнення зі ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» на користь позивача збитків у розмірі 445 160,00 грн.. Суд звертає увагу позивача, що предмет застави у кількості 42 одиниць, був переданий Банку з метою забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором №б/н від 27.08.2012р. та договором №б/н від 25.11.2013р., за умовами яких позивачу було надано кредитні кошти у загальному розмірі 22000,00 грн. Таким чином, загальна вартість заявлених до стягнення збитків у розмірі 572 090,00 грн. у 26 разів перевищує розмір наданих позивачу кредитних коштів. При цьому, як зазначалось вище по тексту рішення, предмет застави за кожним із договорів застави був оцінений сторонами лише на суму 200,00 грн.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що розмір заявлених до стягнення збитків не відображає реальну вартість предметів застави, що свідчить про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку збитків.

Господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що між сторонами по справі було укладено шість договорів застави, вартість предметів застави по кожному із яких була оцінена сторонами у розмірі 200,00 грн. Таким чином, загальна вартість всього заставного майна була оцінена ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» та ТОВ „Будтехмонтаж» на суму 1200,00 грн., яка і підлягає стягненню судом на користь позивача.

При цьому, господарський суд зазначає, що реалізація Банком 3-х одиниць заставного майна на суму 2700,00 грн. не є підставою як для відмови у задоволенні позову, так і для врахування вартості такого майна при визначенні суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено порушення ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» порядку реалізації даного майна, зокрема, в частині проведення оцінки заставного майна перед його реалізацією, що, в тому числі, не дозволяє суду зробити висновок про відповідність суми продажу заставного майна його фактичній вартості.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення із ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк» на користь ТОВ „Будтехмонтаж» збитків у розмірі 1200,00 грн., у зв'язку з наявністю у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, що має наслідком необхідність часткового задоволення заявленого ТОВ „Будтехмонтаж» позову.

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводам, наведених сторонами по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Будтехмонтаж» до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк» шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків у розмірі 1200,00 грн. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк» /01001,м. Київ. вул. Грушевського буд.1Д, ідентифікаційний код 14360570/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Будтехмонтаж» /65112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34871456/ збитки у розмірі 1200,00 грн. /одна тисяча двісті грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 18,00 грн. /вісімнадцять грн. 00 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 березня 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна