Рішення

від 28.02.2019 по справі 920/968/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2019 Справа № 920/968/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/968/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБІОЗАХИСТ-Р (42004, Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. 35, ідентифікаційний код 31077817),

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на підставі статей 590, 1049 Цивільного кодексу України та статті 37 Закону України Про іпотеку ,

представники сторін:

позивача - ОСОБА_1 згідно ордеру серії СМ № 18/02.19 від 06.12.2018,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199) з позовною заявою, в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості за договором № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 та додаткового договору від 18.05.2018 до договору № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 в розмірі 250000,00 грн., звернути стягнення в порядку статті 37 Закону України Про іпотеку на предмет іпотеки: нерухоме майно - основна будівля літ. А, а, гн., площею 108,9 кв. м., сарай літ. Б, площею 65,2 кв. м., гараж літ. В, площею 47,9 кв. м., вбиральня літ. У, огорожа №, загальною площею нерухомого майна 222,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. 35, шляхом визнання права власності на зазначене майно за позивачем за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 3/03-17 від 03.02.2017 та додатковим договором від 18.05.2018 до договору № 3/03-17 від 03.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги (позики), у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаними договорами складає 250000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, а тому позивач, посилаючись на вимоги статей 590, 1049 Цивільного кодексу України та статті 37 Закону України Про іпотеку , просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.12.2018 у справі № 920/968/18 позовна заява залишена без руху.

17.12.2018 судом отримано заяву № б/н від 17.12.2018, якою усунуто недоліки позовної заяви та додано відповідні докази, а саме: платіжне доручення № 133 від 17.12.2018 про сплату судового збору в сумі 1464,95 грн.

Ухвалою від 18.12.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/968/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.01.2019 об 11 год. 10 хв.

08.01.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 89 від 08.01.2019), в якому представник відповідача зазначає, що відповідач визнає вимоги позивача в повному обсязі.

09.01.2019 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 09.01.2019 (вх. № 116 від 09.01.2019), де представник позивача вважає відзив відповідача адекватним та зазначає, що визнання відповідачем позовних вимог позивача є достатнім для вирішення справи по суті.

10.01.2019 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв'язку з відпусткою судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв'язку із виходом з відпустки 16.01.2019 судді Спиридонової Н.О., судом ухвалою від 16.01.2019 призначено справу № 920/968/18 до судового розгляду в підготовчому засіданні на 05.02.2019 з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні, розпочатому 05.02.2019 о 12 год. 50 хв. відповідно до приписів частини п'ятої статті 183 та п'ятої статті 233 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 10 год. 30 хв. 19.02.2019 та зобов'язано позивача надати суду докази виконання договору про надання фінансової допомоги.

Ухвалою від 05.02.2019 у справі № 920/968/18 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів з 18 лютого 2019 року до 20 березня 2019 року.

06.02.2019 представником позивача разом із заявою б/н від 06.02.2019 (вх. № 869 від 06.02.2019) про приєднання доказів, надано суду копії платіжних доручень про перерахування позивачем відповідачеві 290000,00 грн. та 40000,00 грн.

Зазначені письмові докази долучено судом до матеріалів даної справи.

19.02.2019 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв'язку з відпусткою судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв'язку із виходом з відпустки 20.02.2019 судді Спиридонової Н.О., судом ухвалою від 20.02.2019 призначено справу № 920/968/18 до судового розгляду в підготовчому засіданні на 28.02.2019 з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні 28.02.2019 представник позивач підтримав вимоги викладені в позовній заяві та зазначив, що всі докази зібрані, у зв'язку з чим просить суд вирішити справу в підготовчому провадженні та задовольнити вимоги в повному обсязі.

Згідно частини третьої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 28.02.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

03 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (далі - договір позики), згідно з пунктом 2.1 якого позивач надав відповідачу у користування кошти в сумі 100000,00 грн. (далі - позика) на безоплатній основі.

Відповідно до пункту 2.4 договору позики, поворотна фінансова допомога надається відповідачу до моменту вимоги її повернення, але на строк не більше ніж 24 календарних місяців.

Пунктом 8 договору позики визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики).

18 травня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 (далі - додатковий договір), за умовами якого сторони дійшли згоди про внесення змін до договору позики, а саме про зміну пункту 2.1 даного договору в частині збільшення суми позики до 250000 (двохсот п'ятдесяти тисяч) грн. 00 коп., та зміну пункту 3.2 договору позики, згідно з яким відповідач зобов'язувався укласти з позивачем в забезпечення зобов'язань з повернення позики, договору іпотеки належного відповідачеві на праві власності майна у строк не пізніше 31.10.2018.

Факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 та додатковим договором від 18.05.2018 договору № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 підтверджується копіями платіжних доручень № 184 від 28.08.2017, № 65 від 19.04.2017, № 321 від 15.03.2018, № 356 від 17.04.2018, № 370 від 07.05.2018, № 391 від 21.05.2018, № 414 від 01.06.2018, № 441 від 25.06.2018, № 454 від 04.02.2018, № 491 від 29.08.2018, № 98 від 20.03.2018 та актом звірки взаємних розрахунків за період з 03.02.2017 до 15.10.2018, а також не заперечується відповідачем.

На виконання умов пункту 3.2 додаткового договору між позивачем та відповідачем 01.11.2018 укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), за умовами якого відповідач передав у іпотеку нерухоме майно - основна будівля літ. А, а, гн., площею 108,9 кв. м., сарай літ. Б, площею 65,2 кв. м., гараж літ. В, площею 47,9 кв. м., вбиральня літ. У, огорожа №, загальною площею нерухомого майна 222,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, будинок 35, на земельній ділянці Роменської міської ради, площею 0,2672 га, кадастровий № 5910700000:01:076:0229.

Даний договір іпотеки 01.11.2018 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 2926.

Згідно з пунктом 2 договору іпотеки, визначено, що даним договором забезпечується виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 та додатковим договором від 18.05.2018 до договору № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017, а саме: повернення позики у розмірі 250000,00 грн. в строк до 03.02.2019, або за достроковою вимогою позивача.

Пунктом 3 договору іпотеки визначено, що погашення за договором позики здійснюється на умовах, визначених договором позики.

Відповідно до пункту 4 договору позики, за рахунок нерухомого майна, що передається в іпотеку, позивач має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення вимог, а саме вимоги за договором позики, включаючи сплату неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого договором позики, інших платежів передбачених договором позики на користь позивача; вимоги щодо відшкодування витрат на утримання та збереження нерухомого майна, що передано в іпотеку; збитків, завданих порушенням зобов'язанням за договором позики чи умов даного договору; витрат пов'язаних з пред'явленням вимог за договором позики, зверненням стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку та його реалізацією, включаючи судові витрати, інших документально підтверджених витрат позивача, якщо вони будуть мати місце.

За приписами пункту 7 договору іпотеки, ринкова вартість нерухомого майна становить 215130,00 грн.

Пунктом 13 договору іпотеки визначено, що при порушенні відповідачем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості та при порушенні відповідачем умов цього договору, та у випадках, встановлених законом, у позивача виникає право задоволення своїх вимог по основному зобов'язанню, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 22 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися одним з таких способів за вибором позивача: 1) за рішенням суду, 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса, 3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених даним договором застережень про задоволення вимог позивача.

16.11.2018 позивачем направлено та отримано відповідачем було одержано вимогу позивача про повернення фінансової допомоги, відповідно до умов пункту 2.4 договору позики, в повному обсязі.

Також даною вимогою було повідомлено відповідача про порушення останнім вимог договору іпотеки, а саме пункту 15, за умовами якого відповідач зобов'язувався застрахувати предмет іпотеки на користь позивача у строк до 15.11.2018, що відповідачем зроблено не було.

16.11.2018 позивачем одержано відповідь відповідача на дану вимогу, згідно якої відповідач повідомив про неможливість повернення фінансової допомоги (позики) через відсутність коштів.

Станом на 06.12.2018 заборгованість відповідача за договором позики, з урахуванням додаткового договору, складає 250000,00 грн.

Згідно статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи та є окремим видом застави.

В силу застави кредитор (заставодержатель) відповідно до статті 572 цивільного кодексу України має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частина перша статті 589 Цивільного кодексу України визначає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до пункту 13 договору іпотеки, при порушенні відповідачем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості та при порушенні відповідачем умов цього договору, та у випадках, встановлених законом, у позивача виникає право задоволення своїх вимог по основному зобов'язанню, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5, суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем за рішенням суду, передбачено пунктом 22 договору іпотеки.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування положень статті 392 Цивільного кодексу України, є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Вимогами частини першої статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в частині першій статті 317 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем цілком відповідає положенням чинного законодавства.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частин першої, другої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно частин першої, другої статті 20 Господарського кодексу України, статті 387 Цивільного кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, а також іншими способами, передбаченими законом.

Зважаючи на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 3/03-17 від 03.02.2017 та додатковим договором від 18.05.2018 до договору № 3/03-17 від 03.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги (позики), господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 року Про деякі питання застосування Закону України Про судовий збір , повернення сплачених сум судового збору з державного бюджету має здійснюватися згідно ухвали господарського суду, з цією метою відповідні ухвали мають виготовлятися у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірми АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199) з державного бюджету України судового збору в сумі 1613,47 грн. (50 % від суми 3226,95 грн.), сплаченого відповідно до платіжних доручень № 127 від 06.12.2018 на суму 1700,00 грн., № 128 від 06.12.2018 на суму 62,00 грн. та № 133 від 17.12.2018 на суму 1464,95 грн., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 920/968/18.

Також, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1613,47 грн. (50 % від суми 3226,95 грн.) покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 185, 233, 236-238, 240, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБІОЗАХИСТ-Р (42004, Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. 35, ідентифікаційний код 31077817) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199) за договором № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 та додаткового договору від 18.05.2018 до договору № 3/03-17 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03.02.2017 в розмірі 250000,00 грн., звернути стягнення в порядку статті 37 Закону України Про іпотеку на предмет іпотеки: нерухоме майно - основна будівля літ. А, а, гн., площею 108,9 кв. м., сарай літ. Б, площею 65,2 кв. м., гараж літ. В, площею 47,9 кв. м., вбиральня літ. У, огорожа №, загальною площею нерухомого майна 222,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. 35, шляхом визнання права власності на зазначене майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОБІОЗАХИСТ-Р (42004, Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. 35, ідентифікаційний код 31077817).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБІОЗАХИСТ-Р (42004, Сумська область, м. Ромни, вул. Берегова, буд. 35, ідентифікаційний код 31077817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199) витрати по сплаті судового збору в сумі 1613,47 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірмою АГРОЗАХИСТ (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Суджанська, буд. 18-А, ідентифікаційний код 31917199) з державного бюджету України (р/р 34311206083032, отримувач - УК у м. Сумах/м. Суми/22030101, код 37970593, банк отримувач - Казначейство України, МФО 899998) судовий збір в сумі 1613,47 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень № 127 від 06.12.2018 на суму 1700,00 грн., № 128 від 06.12.2018 на суму 62,00 грн. та № 133 від 17.12.2018 на суму 1464,95 грн., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 920/968/18.

6. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_3