Рішення

від 20.02.2019 по справі 923/965/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м. Херсон Справа № 923/965/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі судового засідання Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської областів інтересах держави в особі

позивача: Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області (75051, Херсонська область, Білозерський район, с.Станіслав, вул. Свободи, 15, код ЄДРПОУ 04401492)

до: Фермерського господарства "ОСОБА_1В." (75052, Херсонська область, с. Широка Балка, вул. Карла Маркса, 82-а, ідентифікаційний код 38443116)

про повернення земельної ділянки

за участю учасників судового процесу:

прокурора Пуляєва І.В., посвідчення № 047841 від 04.09.2017;

від позивача - не прибув;

від відповідача - ОСОБА_2, адвокат, посвідчення від 17.06.2014, ордер ХС № 049712 від 17.12. 2018.

Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "ОСОБА_1В." (надалі - відповідач), якою просить суд зобов'язати Фермерське господарство "ОСОБА_1В." повернути земельну ділянку комунальної форми власності сільськогосподарського призначення площею 23,9743 га (кадастровий номер 6520386500:02:001:0106), загальною вартістю 584264,48 грн., яка розташована за межами населеного пункту (землі запасу) на території Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області у володіння та користування Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області (Станіславська ОТГ) (код ЄДРПОУ 044014992).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.12.2018 розгляд справи відкладено та призначено підготовче засідання на 10.01.2019.

Розгляд справи розпочатий 10.01.2019 з перервою до 01.02.2019 відповідно до ст. 216 ГПК України.

01.02.2019 судом прийнято ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14 лютого 2019 року.

Розгляд справи розпочатий 14.02.2019 з перервою до 20.02.2019 відповідно до ст. 216 ГПК України.

Позивач направив клопотання, за яким підтримує заявлені позовні вимоги та просить розглянути спір без його участі.

Відповідач не визнав позовні вимоги. Він зазначає, що надані прокурором докази, які б мали б доводити факт самовільного використання земельної ділянки, свідчать саме про те, що земельною ділянкою користувався ОСОБА_1, як фізична особа без створення юридичної особи або фізичної особи-підприємця. Так, акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2018, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.06.2018, протокол про адміністративне правопорушення від 21.06.2018, постанова про накладення адміністративного стягнення, припис від 21.06.2018, квитанції про сплату заподіяної шкоди, та матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельна ділянка від 23.08.2018 свідчать про виявлення порушень земельного законодавства саме фізичною особою ОСОБА_1 Жодного натяку, при перевірці вимог земельного законодавства, про те, що незаконне використання земельної ділянки здійснюється фермерським господарством ОСОБА_1В. не надано до суду. Відповідач зазначив, що Фермерське господарство ОСОБА_1В. веде підприємницьку діяльність виключно на землях наданих на законних підставах.

Відповідач доводить, що позивач не володіє інформацією, в розрізі норми ст.12 Закону України Про фермерські господарства , та доказами, що відповідач як юридична особа, самовільно зайняла та користується спірною земельною ділянкою. Відповідно до ст.34 Земельного кодексу України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідач зазначає, що на підставі норми ст.34 Земельного кодексу України, фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Білозерської РДА та отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під сінокосіння (контур 102,109). Саме ця мета зазначена в усіх дозвільних документах, які надавалися ОСОБА_1 саме як фізичній особі.

Відповідач вважає, що про факт намагання отримати земельну ділянку площею 23,9743 га. Під сінокосіння свідчить проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки саме фізичній особі.

Суть позовних вимог стосується правовідносин в сфері земельних відносин, щодо самовільного користування земельною ділянкою фізичною особою.

Відповідач доводить, що прокурор в даному випадку не може бути суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Він вважає, що відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, на думку відповідача, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Відповідач зазначає, що Станіславська сільська рада, в інтересах якої виступає прокурор стала розпорядником, спірної земельної ділянки лише з 06.06.2018, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 05.06.2018 №132. Отже право на захист інтересів держави у відповідного органу місцевого самоврядування в особі об'єднаних територіальних громад виникло лише з червня 2018. Прокурор не надав доказів, що сільська рада мала можливість але свідомо не здійснювала захисту своїх інтересів. До моменту передачі земельних ділянок у власність ОТГ Станіславської сільської ради, розпорядником спірної земельної ділянки була держава в особі ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, яка належним чином виконувала свої обов'язки щодо захисту інтересів держави, а саме - складала акти щодо порушення законодавства в сфері земельних відносин, виносила приписи, стягувала збитки.

Після надсилання припису фізичній особі ОСОБА_1, щодо усунення порушень, надано строк для усунення порушень, а саме оформлення правовстановлюючих документів. Припис ОСОБА_1 було виконано, документи подані, однак саме позивач зволікав з затвердженням проекту землеустрою та укладенням договору оренди з ОСОБА_1. Розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки переносився самим позивачем.

На думку відповідача, у Станіславської сільської ради є всі підстави для самостійного звернення до суду з позовом за захистом інтересів держави, та територіальних громад.

Відповідач заявив клопотання про закриття провадження у справі. Своє клопотання він мотивує наступним.

Відповідно до ст. 20 ГПК України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

В даному випадку, фізична особа ОСОБА_1 звертався до відповідних органів, які в різний час були уповноважені розглядати питання та розпоряджатися спірною земельною ділянкою, не як фізична особа-підприємець.

Відповідач доводить, що про факти звернення до відповідних органів, ОСОБА_1, саме як фізичної особи, свідчать надані до суду стороною відповідача листи та заяви про затвердження проекту землеустрою.

На думку відповідача, за таких обставин, справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд розглянув зазначене клопотання та відхилив його, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 231 ГПК України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Як витікає із пояснень прокурора, позовні вимоги заявлені саме до фермерського господарства "ОСОБА_1В.", оскільки, на його думку, гр. ОСОБА_1, який, за актами перевірок використовує спірну земельну ділянку, є одночасно головою фермерського господарства "ОСОБА_1В.". З урахуванням значного розміру земельної ділянки ( 23,9743 га), гр. ОСОБА_1, як фізична особа забезпечити її використання не взмозі, тому для здійснення господарської діяльності її використовує фермерське господарство "ОСОБА_1В." із застосуванням техніки.

Суд приймає до уваги обґрунтування позовних вимог прокурором та вході розгляду справи буде досліджувати висловлені доводи прокурора їх доведеність належними та допустимими доказами.

Згідно із ст.222 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення прокурора, відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Згідно із ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною першою статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням), брати участь у розгляді справи тощо.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави У спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, керівник Бериславської місцевої прокуратури, який має статус прокурора та право на звернення з позовною заявою звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради до фермерського господарства "ОСОБА_1В." про зобов'язання останнього повернути земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

У даній справі прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області враховуючи такі обставини.

Поняття інтереси держави з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 в справі № 1-1/99), зазначивши, зокрема, про те, що:

- державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. 3 рішення);

- інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз. 3 п. 4 рішення);

- із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 4 п. 4 рішення).

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст.1, 2 Земельного кодексу України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у цивільні правовідносини та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 році Законом України N 452/97-ВР , набрала чинності для України 01.01.1998 ) Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ Демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ, будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого саме на місцевому рівні самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені уст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

З урахуванням викладеного, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави не лише в особі органів державної влади, але й органів місцевого самоврядування, оскільки основою діяльності останніх є захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке хоч і не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання.

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в країні гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України, спільного майна територіальних громад, кожне порушення закону та незаконне користування об'єктами комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади міста, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності міста та держави в цілому.

Під органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції У спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Конституція України (ст.ст. 13, 14, 16) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У даному випадку суд погоджується з доводами прокурора, що ним вбачаються порушення інтересів держави, які полягають у необхідності у вилученні та повернені земельних ділянок, оскільки Станіславською сільською радою дій щодо повернення безпідставно набутих земельних ділянок не вжито, а відповідачем їх добровільно не повернуто, що свідчить про порушення інтересів держави і наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором у цій справі інтересів держави.

Згідно ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції , повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України, цим та іншими законами Згідно ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади. Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст.189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , п.п. б ч.1ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Таким чином, Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області є органом, який уповноважений територіальною громадою на здійснення функцій щодо надання земельних ділянок певної категорії в оренду та отримання плати за користування ними.

Кошти отримані як орендна плата (земельний податок) за користування земельними ділянками комунальної власності є доходами місцевого бюджету зазначеного органу місцевого самоврядування, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних відносинах, а отже використання землі за відсутності правовстановлюючих документів веде до ненадходження коштів з орендної плати (земельного податку) до сільського бюджету, створює загрозу порушення балансу міжбюджетних відносин. Крім того, доходи сільського бюджету є відповідно коштами місцевого бюджету та у законодавстві України розглядаються як державні кошти.

Прокурор пояснив, що за інформацією Станіславської сільської ради ще на початку 2017 року стало відомо про факт використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки, загальною площею 23,9743 га (кадастровий номер 6520386500:02:001:0106) фермерським господарством ОСОБА_1В. . З метою вжиття заходів, направлених на повернення самовільно зайнятої ділянки Станіславською сільською радою 27.04.2017 направлено лист до фермерського господарства ОСОБА_1В. про те, що останнє використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів не сплачуючи орендної плати, що спричиняє збитки місцевому бюджету, а також з вимогою про термінове укладення договору оренди земельної ділянки. Вказаний лист ФГ ОСОБА_1В. проігноровано, договір оренди не укладено, правовстановлюючі документи не оформлено. Після чого, 09.06.2017 Станіславською сільською радою повідомлено про вищевказаний факт Білозерську районну державну адміністрацію Херсонської області, з метою сприяння в межах компетенції у вирішенні питання щодо повернення самовільно зайнятої ділянки фермерським господарством Голованюк . Вказаний лист розглянуто постійно діючою комісією з розгляду та врегулювання земельних відносин Білозерської РДА, та прийнято рішення про спрямування звернення Станіславської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, для вжиття відповідних заходів.

Прокурор вважає, що з моменту винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, якою Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області документально зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки та спричинення шкоди інтересам держави фермерським господарством ОСОБА_1В. , Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області (Станіславська ОТГ) більше не вжила жодних заходів щодо захисту інтересів держави, незважаючи на те, що самовільне використання земельної ділянки спричиняє шкоду інтересам держави в частині недоотримання коштів бюджетом громади за її оренду.

На виконання приписів ст.23 Закону України Про прокуратуру Бериславською місцевою прокуратурою, з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру, після безпосереднього виявлення фактів порушення вимог законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки фермерським господарством Голованюк за вих. №132-4334 вих - 18 спрямовано запит на адресу Станіславської сільської ради.

Так, 13.07.2018 за вих.№2-22/1581 отримано лист Станіславської сільської ради про те, що органом місцевого самоврядування не пред'являлась позовна заява щодо повернення земельної ділянки, загальною площею 23 9743 га, що самовільно зайнято фермерським господарством ОСОБА_1В. , у зв'язку з відсутністю коштів у бюджеті сільської ради на сплату судового збору, а також підтримання в повному обсязі позовних вимог з даного предмету, у разі пред'явлення позову Бериславською місцевою прокуратурою.

Вищевказане свідчить про неналежне здійснення владних повноважень щодо захисту інтересів держави Станіславською сільською радою, шляхом звернення до суду з позовною заявою про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки фермерським господарством ОСОБА_1В. , а також підтверджено позицію органу місцевого самоврядування, у даному випадку позивача у справі, щодо виявлених фактів порушення вимог законодавства, а саме неможливості пред'явлення позову, у зв'язку із відсутністю фінансування на оплату судового збору та підтриманням позовних вимог, спрямованих на захист інтересів держави в особі Станіславської сільської ради з даного предмету, у разі пред'явлення позову місцевою прокуратурою.

Зважаючи на вищевикладене, орган місцевого самоврядування зобов'язаний вирішувати питання місцевого значення, направлені на виконання функцій держави, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, однак вказані обов'язки неналежним чином здійснено Станіславською сільською радою, як наслідок, за доводами прокурора, фермерським господарством ОСОБА_1В. вже близько 2 років самовільно використовується земельна ділянка, загальною площею 23,9743 га, у результаті чого порушено інтереси держави в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету, які законодавством України розглядаються як державні кошти.

У даному випадку інтереси держави мають бути захищені в судовому порядку з метою дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та реалізації державних гарантій.

Отже, з обґрунтуванням підстав та причин, які перешкоджають захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень, прокурор, виконуючи субсидіарну роль, з тією метою, щоб інтереси держави не залишись незахищеними, правомірно звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області (Станіславська ОТГ), оскільки земельна ділянка підлягає поверненню незаконного володіння власнику, у випадку доведення факту такого порушення відповідачем.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно.

Зазначені висновки спростовують доводи відповідача що прокурор в даному випадку не може бути суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Представник керівника Бериславської місцевої прокуратури пояснив, що до прокуратури надійшли матеріали з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про проведення перевірки дотримання вимог законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки площею 23,9743 га (кадастровий номер 6520386500:02:001:0106), яка знаходиться в адміністративно-територіальних межах Станіславської сільської ради (Станіславської об'єднаної територіальної громади) Білозерського району Херсонської області.

Із огляду на передані матеріали, прокурор дійшов до висновку, що фермерське господарство "ОСОБА_1В" самовільно зайняло вищезгадану земельну ділянку . На думку прокурора, факт самовільного зайняття гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 23,9743 га доведено наданими матеріалами. Також прокурор вважає, що, оскільки гр. ОСОБА_1В є головою фермерського господарства "ОСОБА_1В.", то земельну ділянку значної площі 23,9743 га може використовувати тільки фермерське господарство з використанням технічних засобів.

У зв'язку з цим, прокурор звернувся до суду з позовними вимогами щодо зобв'язання відповідача повернути земельну ділянку. Свої вимоги прокурор обґрунтував нормами ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 152, 116, 125, 126, 122, 123, 90, 212 ЗК України, ст.387 ЦК України, р.3, п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ України № 6 від 17.05.2011, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що протягом 2017 та 2018 років спеціалістами головного управління Держгеокадастру у Херсонській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земельної ділянки площею 23,9743 га на території Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Так, за результатами перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороню земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області ОСОБА_3 за участю спеціаліста 1 категорії з питань земельних відносин Станіславської сільської ради ОСОБА_4 складено Акт обстеження земельної ділянки відповідно та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки відповідно до яких земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 23,9743 га самовільно зайнята посівами ярового ячменю.

У ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.06.2018 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороню земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області ОСОБА_3 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2018, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено на гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Постанова про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 не оскаржувалась. Згідно квитанції № 25 від 05.07.2018 ОСОБА_1 сплачено зазначений штраф.

Також, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороню земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області ОСОБА_3 при здійсненні перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №963 від 25.07.2007 здійснено розрахунок шкоди у розмірі 39732,08 грн., який надано відповідачу для сплати.

Судом встановлено, що 21.06.2018 за результатами перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області ОСОБА_3 складено Припис про усунення порушень вимог законодавства.

Гр. ОСОБА_1 дії державного інспектора щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства не оскаржив, на даний час шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що розташована на території Станіславської сільської ради в розмірі 39732,08 грн. в добровільному порядку відшкодував.

Аналогічна перевірка з такими ж наслідками була проведена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області у 2017, про що свідчать матеріали справи ( т1. а.с.43-49)

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації № 1172 від 31.12.2010 Про дозвіл на розробку із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду надано дозвіл гр. ОСОБА_1 ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 25,0 га (контури №102, 109) для створення фермерського господарства із земель державної власності, що знаходиться на території Станіславської сільської ради. (т.1 а.с.35). Пізніше, розпорядженням № 82 від 10.02.2012 внесено зміни в п.1 розпорядження № 1172 від 31.12.2010 та дано гр. ОСОБА_1 згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 25,0 га для сінокосіння із земель державної власності, що знаходяться на території Станіславської сільської ради. ( т.1 а.с.38).

Розпорядженням голови Білозерської райдержадмінстрації Херсонської області від 22.03.2012 за № 203 визнано таким, що втратило чинність розпорядженням № 82 від 10.02.2012, а п.1 розпорядження № 1172 від 31.12.2010 викласти в новій редакції, а саме: "надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 7,0 га ( контур 117) для створення фермерського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Станіславської сільської ради. (т.1 а.с 37). Доказів визнання розпорядження голови Білозерської райдержадмінстрації Херсонської області від 22.03.2012 за № 203 скасованим або визнаним недійсним сторони не надали.

Таким чином, з 22.03.2012 гр. ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 7,0 га ( контур 117) для створення фермерського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Станіславської сільської ради. Факт надання земельної ділянки саме для цілей створення фермерського господарства підтверджується висновком Білозерської районної ради №02-09/291 від 19.10.2010.

Відповідно до зазначеного висновку комісія вирішила надати згоду ОСОБА_1 на створення фермерського господарства і надання йому на умовах оренди земельної ділянки із земель державної власності на території Станіславської сільської ради.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є головою фермерського господарства ОСОБА_1В. (ФГ ОСОБА_1В. ).

З матеріалів справи витікає, що фермерське господарство Голованюк створено та зареєстровано Білозерською райдержадмінстрацією 12.12.2012 за № 14821020000000950, що підтверджено копією статуту та витягом із ЄДРПОУ, залученого до матеріалів справи. (т.2 а.с.2-22) Для своєї господарській діяльності для ведення товарного виробництва ФГ Голованюк використовує земельну ділянку на умовах оренди 4,6336 га, що підтверджено договором оренди від 07.12.2012 (т.1 а.с 152) та земельну ділянку площею 507,7347 га за договорами оренди з фізичними особами, що підтверджено довідкою фермерського господарства та відомістю про наявність земельних ділянок (т.2 а.с 30-37).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування..

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підвереджуватися іншими засобами.

В ході розгляду справи не знайшли своє документальне підтвердження доводи прокурора щодо зайняття фермерським господарством "ОСОБА_1В." самовільно земельної ділянки площею 23,9743 га, розташованої в адміністративно-територіальних межах Станіславської сільської ради Білозерського району.

Суд встановив, що за актом обстеження земельної ділянки від 21.06.2018, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 21.06.2018, протоколом про адміністративне правопорушення від 21.06.2018., постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2018, приписом від 21.06.2018 саме гр. ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність без правоустановлючих документів, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності та сплатив шкоду, завдану такими незаконними діями.

Із наданих актів перевірки доведеним є факт зайняття гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 23,9743 га, розташованої в адміністративно-територіальних межах Станіславської сільської ради Білозерського району, який був виявлений в 2017 та 2018 роках. При цьому суд погоджується з доводами прокурора, що зазначений факт є підтвердженням того, що гр.ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою протягом тривалого часу, порушуючи при цьому законні права власника земельної ділянки.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушений прав, а також відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи не знайшов підтвердження факт використання спірної земельної ділянки саме фермерським господарством "ОСОБА_1В.", оскільки як витікає із актів перевірок уповноваженими органами земельну ділянку використовує фізична особа гр. ОСОБА_1 без правоустановчих документів. Тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку необґрунтовані. Припущення прокурора, що гр. ОСОБА_1 самостійно не може використовувати земельну ділянку площею 23,9743 га, а використовує саме фермерське господарство "ОСОБА_6В.", головою якого він є, не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Суд не виходить за межі позовних вимог та не надає правову оцінку діям гр. ОСОБА_1В щодо правомірності дотримання порядку оформлення прав землекористування та використання земельної ділянки, оскільки він не є стороною у справі.

Судові витрати у відповідності до ст. 129 ГПК України покласти на прокурора.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 233, 234, 236, 237, 238 ГПК України

у х в а л и в :

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне судове рішення складено 04.03.2019

Суддя Л.М. Немченко