Постанова

від 26.02.2019 по справі 804/1433/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №804/1433/16

адміністративне провадження №К/9901/40138/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 (суддя - Борисенко П.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі №804/1433/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМАВТОМАТИКА до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМАВТОМАТИКА звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2016 №0000242202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних правовідносин підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у справі №804/1433/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 67, 68, 129 Конституції України, статей 1, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 69, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Київцентрпостач ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-Капітал Інвест Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Роміко Трейд ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Базис з огляду на безтоварний характер проведених операцій, що свідчить про укладення договірних відносин без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на аналіз податкової інформації отриманої по вказаним контрагентах позивача, зокрема, незнаходження вказаних суб'єктів господарювання за податковою адресою, неможливість встановлення наявності у останніх трудових ресурсів та основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності, неможливість встановлення походження товару по ланцюгу постачання, що ставить під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Також відповідач зазначає, що товарно-транспорті накладні, виписані позивачу його контрагентами, заповнені неналежним чином, а тому, на думку податкового органу, вказані документи не можуть вважатися належними доказами на підтвердження транспортування придбаного позивачем товару та свідчити про реальність спірних операцій. Відповідач стверджує, що юридична дефектність первинних документів не дозволяє платнику формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМАВТОМАТИКА не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/1433/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 22.02.2019 матеріали адміністративної справи №804/1433/16 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду та призначив попередній розгляд даної справи на 26.02.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМАВТОМАТИКА по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Донвуглеенерго , з Товариством з обмеженою відповідальністю Київцентрпостач ЛТД , з Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-Капітал Інвест Груп , з Товариством з обмеженою відповідальністю Роміко Трейд ЛТД за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, з Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Базис за період з 01.08.2015 по 31.08.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю Київцентрпостач ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд-Капітал Інвест Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Роміко Трейд ЛТД за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Базис за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 на загальну суму 2141263,00грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2141263,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 20.12.2015 №1808/04-61-22-5/32066020 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 №0000242202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3211894,50грн., з яких 2141263,00грн. основний платіж та 1070631,50грн. штрафні (фінансові) санкцій.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Київцентрпостач ЛТД , з Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-Капітал Інвест Груп , з Товариством з обмеженою відповідальністю Роміко Трейд ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Базис з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію суб'єкт владних повноважень посилається на аналіз відпрацьованої податкової інформації по вказаних контрагентах позивача, зокрема, відповідач посилається на незнаходження вказаних юридичних осіб за податковою адресою; неможливість встановлення наявності у останніх основних засобів та трудових ресурсів, виробничого обладнання та технічного персоналу необхідних для ведення господарської діяльності; неможливість встановлення походження товару реалізованого позивачу по ланцюгу постачання, що ставить під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Також відповідач зазначає, що товарно-транспорті накладні, виписані позивачу його контрагентами, заповнені з порушення вимог податкового законодавства, а тому, на думку органу доходів і зборів, вказані документи не можуть вважатися належними доказами на підтвердження транспортування придбаного позивачем товару, та свідчити про реальність спірних операцій. Відповідач вважає, що єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Роміко Трейд ЛТД було укладено договір, предметом якого є поставка товару виробничо-технічного призначення (обладнання) необхідного для здійснення господарської діяльності. Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, специфікацією до вказаного договору, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними; розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується накладною на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей та актом списання товарів. Крім того, для підтвердження факту переміщення товару, позивачем було здійснено відповідне звернення на адресу власника складу, з якого здійснювалось переміщення товарно-матеріальних цінностей, і відповідно його навантаження. На запит позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Петровський бетонний завод було надано відповідь, в якій повідомляється, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБЗ та контрагентом позивача було укладено договір оренди складу (оплата послуг оренди складу виконана у повному обсязі, заборгованість по сплаті орендної плати відсутня) з долученням копії договору оренди та акта прийому-передачі.

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Київцентрпостач ЛТД було укладено ряд договорів поставки товарів (лісоматеріали, дизельне паливо, обладнання виробничо-технічного призначення) необхідних для здійснення господарської діяльності. Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, специфікаціями до вказаних договорів, додатками, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, актами списання товарів, звітом про рух дизельного пального, довідкою про залишки товарно-матеріальних цінностей на складі, актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів. Крім того, для підтвердження факту переміщення товару, позивачем було здійснено відповідне звернення на адресу власника складу, з якого здійснювалось переміщення товару, і відповідно його навантаження. На запит позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Петровський бетонний завод було надано відповідь, в якій повідомляється, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБЗ та контрагентом позивача було укладено договір оренди складу (оплата послуг оренди складу виконана у повному обсязі, заборгованість по сплаті орендної плати відсутня) з долученням копії договору оренди та акта прийому-передачі.

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-Капітал Інвест Груп було укладено договір, предметом якого є поставка товару виробничо-технічного призначення (обладнання) необхідного для здійснення господарської діяльності. Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, специфікацією до вказаного договору, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною. Розрахунок за товар було проведено між сторонами в безготівковій формі. Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актом списання товарів та актом внутрішнього переміщення. Крім того, для підтвердження факту переміщення товару, позивачем було здійснено відповідне звернення на адресу власника складу, з якого здійснювалось переміщення товару, і відповідно його навантаження. На запит позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Петровський бетонний завод було надано відповідь про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБЗ та контрагентом позивача укладено договір оренди складу (оплата послуг оренди складу виконана у повному обсязі, заборгованість по сплаті орендної плати відсутня) з долученням копії договору оренди та акта прийому-передачі.

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Базис було укладено ряд договір поставки, предметом яких є поставка продукції виробничо-технічного призначення (обладнання виробничо-технічного призначення, дизельне пальне) необхідного для здійснення господарської діяльності. Реальність спірних господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, специфікаціями до вказаних договорів, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Розрахунок за товар було проведено між сторонами у безготівковій формі. Використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, актами списання товарів, довідкою про залишки товарно-матеріальних цінностей на складі, звітом про рух дизельного пального. Крім того, для підтвердження факту переміщення товару, позивачем було здійснено відповідне звернення на адресу власника складу, з якого здійснювалось переміщення товару, і відповідно його навантаження. На запит позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Петровський бетонний завод було надано відповідь з повідомленням про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ПБЗ та контрагентом позивача укладено договір оренди складу (оплата послуг оренди складу виконана у повному обсязі, заборгованість по сплаті орендної плати відсутня) з долученням копії договору оренди та акта прийому-передачі.

Також, на підтвердження законності придбання товару у вказаних контрагентів, а також його використання у власній господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМАВТОМАТИКА з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності позивача, позивачем надано накладні на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей зі складу на виробничі дільниці, зокрема, дільниці автотранспорту, вентиляції та техніки безпеки, механічному цеху, підготовчо-відновлювальних робіт, погрузочно-технологічного комплексу, видобутку вугілля; акти списання товарів безпосередньо по дільницям, які отримували товарно-матеріальні цінностей; акти приймання-передачі устаткування до монтажу та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, на товари, що відносяться до необоротних основних засобів; відомості обліку, видачі малоцінних та швидкозношуваних предметів; матеріальні звіти про рух дизельного палива; довідка про залишки товарно-матеріальних цінностей на складі позивача станом на 01.01.2016, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, якими підтверджується використання матеріалів для здійснення ремонтно-відновлювальних робіт основних засобів.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в досліджених судами первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на наявну в нього податкову інформацію щодо незнаходження контрагентів позивача за податковою адресою, неможливість встановлення наявності у останніх основних засобів та трудових ресурсів, виробничого обладнання та технічного персоналу необхідних для ведення господарської діяльності, неможливість встановлення походження реалізованого позивачу товару по ланцюгу постачання, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відтак, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення, допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМАВТОМАТИКА ознак неправомірних дій.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю РЕМАВТОМАТИКА підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Також, податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Київцентрпостач ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-Капітал Інвест Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Роміко Трейд ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Базис .

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 09.02.2016 №0000242202.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у справі №804/1433/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду