Рішення

від 29.12.2018 по справі 263/937/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

№2/263/9/2018

№263/937/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2018 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Іващенко Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який обґрунтований тим, що 01.07.2014 року він позичив ОСОБА_2 гроші у сумі 200000 гривень, які той зобов'язувався повернути до 31.12.2014 року, на підтвердження чого була складена розписка у присутності свідка ОСОБА_3 Проте гроші ОСОБА_2 так й не повернув, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з нього усю суму, а також судові витрати по справі.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20.02.2015 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12.08.2015 року вказане заочне рішення за заявою ОСОБА_2 було скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

09.12.2015 року ухвалою суду за клопотанням представника відповідача з відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і легалізації об'єднання громадян ММУЮ ГУЮ у Донецькій області витребувані необхідні докази для проведення експертизи.

11.01.2016 року ухвалою суду призначено судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів, провадження по справі зупинено.

26.05.2016 року ухвалою суду провадження поновлено.

26.05.2016 року ухвалою суду призначено судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів з урахуванням листа Київського НДІСЕ, провадження по справі зупинено.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково пояснив, що з відповідачем він знайом з 2013 року, гроші позичав йому неодноразово для розвитку бізнесу. Текст розписки він заздалегідь роздрукував на комп'ютері, після чого зустрівся з відповідачем та в автомобілі у присутності ОСОБА_3 передав йому гроші, а ОСОБА_2 поставив свій підпис у розписці.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що він лише одного разу позичав гроші у позивача у сумі 45000 гривень для розвитку бізнесу, що було оформлено договором у нотаріуса. Спірну ж розписку він не підписував та 200000 гривень у борг не брав. Якось у серпні 2014 року він передавав ОСОБА_1 чисті аркуші паперу зі своїм підписом у присутності ОСОБА_4 для оформлення документів у відділі статистики щодо їх спільної фірми Астрон-Б . Окрім того, у вересні 2015 року він сам позичав ОСОБА_1 гроші на придбання автомобіля.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка та дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

З розписки від 01 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 200000 гривень, які зобов'язався повернути йому до 31 грудня 2014 року.

Згідно висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №5384/17-34/5385/17-32 від 09.02.2018 року підпис від імені ОСОБА_2 у розписці виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору, без застосування способів технічного відтворення підписів та без використання графопобудовників безпосередньо ОСОБА_2.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 ЦК України). Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

За приписами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Таким чином, суд вважає доведеним факт передання ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2 у борг та їх неповернення до теперішнього часу.

Разом з тим суд не приймає до уваги інші нотаріально посвідчені договори позики між сторонами від 01.07.2013 року та від 25.09.2014 року, а також пояснення свідка ОСОБА_4 про підписання ОСОБА_2 чистих листів паперу, оскільки якщо відповідач оспорює факт написання розписки, то саме він повинен довести такі обставини (ч.3 ст.10 ЦПК України), а не позивач. Проте, якщо відповідач посилається на безгрошовість договору, то згідно зі ст.1051 ЦК України він має право оспорити договір позики із цих підстав, однак ОСОБА_2, по-перше, такого позову не пред'являв, а, по-друге, ці твердження суперечать поясненням про те, що розписка ним взагалі не видавалась.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 243,60 гривень згідно квитанції від 06.02.2015 року.

Керуючись Цивільним кодексом України, ст.ст.2, 3, 5, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суму боргу за договором позики від 01.07.2014 року у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок, а всього 200243 (двісті тисяч двісті сорок три) гривні 60 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя В.О. Ковтуненко