Постанова

від 10.04.2019 по справі 263/937/15-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1103/19

263/937/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Ковтуненко В.О.

Доповідач Принцевська В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого суді Принцевської В.П.

суддів Биліни Т.І., Мальцевої Є.Є.

секретар Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який обґрунтований тим, що 01.07.2014 року він позичив ОСОБА_2 гроші у сумі 200000 гривень, які той зобов'язувався повернути до 31.12.2014 року, на підтвердження чого була складена розписка у присутності свідка ОСОБА_4 Проте гроші ОСОБА_2 не повернув, у зв'язку з чим ОСОБА_3 просить стягнути з нього усю суму, а також судові витрати по справі.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20.02.2015 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12.08.2015 року вказане заочне рішення за заявою ОСОБА_2 було скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

З даним рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з'ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити.

Відповідач до суду не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання належним чином.

Позивач і його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення позивача і його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним залишити без задоволення апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 ЦК України). Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

За приписами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, необхідно виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

З розписки від 01 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 200000 гривень, які зобов'язався повернути йому до 31 грудня 2014 року.

Згідно висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №5384/17-34/5385/17-32 від 09.02.2018 року підпис від імені ОСОБА_2 у розписці виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору, без застосування способів технічного відтворення підписів та без використання графопобудовників безпосередньо ОСОБА_2.

Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд правильно вважає доведеним факт передання ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_2 у борг та їх неповернення до теперішнього часу.

Також суд дійшов правильного висновку, що інші нотаріально посвідчені договори позики між сторонами від 01.07.2013 року та від 25.09.2014 року, а також пояснення свідка ОСОБА_5 про підписання ОСОБА_2 чистих листів паперу, є не належними доказами по даній справі тому, що відповідач оспорює факт написання розписки, і саме він повинен довести такі обставини (ч.3 ст.10 ЦПК України), а не позивач. Проте, якщо відповідач посилається на безгрошовість договору, то згідно зі ст.1051 ЦК України він має право оспорити договір позики із цих підстав, однак ОСОБА_2, по-перше, такого позову не пред'являв, а, по-друге, ці твердження суперечать поясненням про те, що розписка ним взагалі не видавалась.

Апеляційний суд вважає, що суд повно і всебічно дослідив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2018 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 16.04.2019 року.

Суддя