Постанова

від 04.07.2007 по справі 31/542

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/542

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 липня 2007 р.                                                                                   № 31/542  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року у справі № 31/542 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД", Одеська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем", м. Київ, про стягнення 318 233,53 грн.

за участю представників сторін:

позивача –ТОВ "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД" –Волков А.С. (дов. від 21.04.2006 р.);

відповідача –ТОВ "Атем" –Безсмертний А.В. (дов. № 070312/3 від 12.03.2007 р.);

встановив:

У листопаді 2006 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про стягнення 318 233,53 грн.

Вказував, що на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 242/05 від 6 травня 2005 року, укладеного між ним (експедитором) та ТОВ "Атем" (клієнтом), позивач здійснював транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів відповідача, що були доставлені в Одеський морський торгівельний порт, зокрема за коносаментами VLC/ODS876.05-1 від 27.05.2005 р., CAS/ODS2017/05-2 від 23.09.2005 року, VCL/ODS2474.05-5 від 04.12.2005 року, VLC/ODS2598.05-4 від 28.12.2005 року.

Посилаючись на ту обставину, що в період з 17 червня 2005 року по 20 січня 2006 року відповідачу було направлено 4 рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 295 728 грн., однак, в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару у строки, встановлені договором в тому числі і до сьогоднішнього часу відповідач не виконав, позивач просить стягнути з відповідача 306 066,15 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3 295,54 грн. три проценти річних та 8 871,84 грн. неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2007 року (суддя Качан Н.І.) позовні вимоги задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 306 066,15 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3 295,54 грн. три проценти річних, 8 871,84 грн. неустойки у вигляді пені, 3183 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог, оскільки факт організації позивачем транспортних послуг щодо перевезення вантажів, одержувачем яких виступив відповідач –ТОВ "Атем" підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем транспортними документами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В. –головуючого , Верховця А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що матеріали даної справи не містять жодних доказів існування між позивачем та відповідачем договірних відносин з приводу надання транспортно-експедиційних послуг, зокрема відсутні документи, які б підтверджували факт звернення відповідача до позивача щодо надання цих послуг.

У касаційній скарзі ТОВ "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД", посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року у даній справі та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2007 року.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 6 травня 2005 року між ТОВ "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД" та ТОВ "Атем" укладений договір № 242/05 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого експедитор –ТОВ "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД" прийняв на себе зобов'язання організовувати перевезення вантажів клієнта –ТОВ "Атем" різними видами транспорту, в тому числі у великотонажних контейнерах.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, вказаний договір містить права та обов'язки експедитора та клієнта, визначає порядок розрахунків, встановлює відповідальність сторін у випадку порушення умов договору, містить застереження про форс-мажор та реквізити сторін, тобто містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що клієнт проводить оплату узгоджених з експедитором робіт та послуг шляхом безготівкових грошових переказів відповідно до виставлених рахунків протягом 30 днів після вивезення контейнерів з порту на його адресу, про що робиться відмітка в товаросупровідних документах.

Під час розгляду справи судом встановлено, що факт надання позивачем транспортно експедиційних послуг відповідачу підтверджується товаросупровідними документами, зокрема, коносаментами, міжнародними товарно-транспортними накладними СМR, товарно-транспортними накладними та нарядами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: коносамент –якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті.

Місцевим судом встановлено, що в наявних в матеріалах справи коносаментах №/ODS876/05-1 від 27 травня 2005 року,   № САS/ОDS2017/05-2 від 23 вересня 2005 року,  №/ODS2474/05-5 від 4 грудня 2005 року, №/ODS2598/05-4 від 28 грудня 2005 року, виписаних на бланках DEKO-LINES, відповідач зазначений як одержувач вантажу, а позивач - як експедитор.

Згідно з цими коносаментами позивач організував морське перевезення вантажів з Валенсії та Касталону (Іспанія) в Одесу суднами "FLОRIANA", "PHIILPPOS", "ROUSSE" та "РLOVDIN" відповідно.

До матеріалів справи залучені копії міжнародних товарно-транспортних накладних СМR, за якими здійснювалося перевезення вантажів відповідача з Одеси в Київ.

Крім того до справи залучені товарно-транспортні накладні щодо перевезення вантажів з Одеси на склад ТОВ "Атем" в місті Києві по вул. Промислова, 4Б серії 02 АББ № 299603, № 299606, № 299607, № 299608, № 299611, №299610, №299718, № 299717, №299716, № 299721, № 299722, № 299815, №299816, №299817, № 299819, № 299818, №308304, №308303, № 308302, № 308301, № 308350. Факти одержання вантажів підтверджується печатками вантажоодержувача –ТОВ "Атем" на зазначених товарно-транспортних накладних.

Судом також встановлено що в період з 17 червня 2005 року по 20 січня 2006 року позивачем було направлено на адресу відповідача 4 рахунки на оплату на загальну суму 295 728 грн., а саме: рахунок № 6139/і від 17.06.2005 р. на суму 61610,00 грн., з яких 36612,50 грн. за надання транспортних послуг по перевезенню вантажів з Валенсії до Одеси судном "Аrаbіа" згідно з коносаментом №/ODS876/05-1; рахунок № 6349/і від 17.10.2005 р. на суму 61610,00 грн., з яких 36612,50 грн. за надання транспортних послуг по перевезенню вантажів з Валенсії до Одеси судном "Еrkut А" згідно з коносаментом № САS/ОDS2017/05-2; рахунок № 6467/і від 26.12.2005 р. на загальну суму 73932,00 грн., з яких 43935,00 грн. за надання транспортних послуг по перевезенню вантажів з Валенсії до Одеси судном "Zerran" згідно з коносаментом №/ODS2474/05-5; та рахунок № 137/і від 20.01.2006 р. на загальну суму 98576,00 грн., з яких 58580,00 грн. за надання транспортних послуг по перевезенню вантажів з Валенсії до Одеси судном "Sami A" згідно з коносаментом №/ODS2598/05-4. Однак, до теперішнього часу перелічені рахунки відповідачем не оплачені.

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок, що наявні у справі виставлені позивачем рахунки, коносаментами, міжнародні товарно-транспортні накладні СМR та товарно-транспортні накладні переконливо свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо організації перевезення вантажів клієнта –ТОВ "Атем" різними видами транспорту за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 242/05 від 6 травня 2005 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного надходження коштів протягом 30 днів, але не більше 60 днів, клієнт гарантує сплату неустойки в розмірі 1,5 % в місяць від суми заборгованості.

З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те що, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не провів оплату робіт та послуг позивача, тим самим заборгувавши йому 295 728 грн., тому суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 306 066,15 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3 295,54 грн. три проценти річних, 8 871,84 грн. неустойки у вигляді пені, 3183 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту існування між ним та відповідачем договірних відносин, щодо  надання транспортно-експедиційних послуг.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що спірний договір № 242/05 від 6 травня 2005 року не містить всіх істотних умов, передбачених статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", зокрема, не визначено ціни послуг, що повинні надаватися позивачем, а тому не можливо визначити, на підставі якого розрахунку та за якими критеріями позивач обраховував вартість послуг до договору № 242/05 та обраховував суму позовних вимог.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному провадженні судом апеляційної інстанції також зазначено, що міжнародні товарно-транспортні накладні СМR не дають підстав для висновку, що доставка вантажів на склад відповідача здійснювалася на підставі договору № 242/05, оскільки кінцевим отримувачем вантажу за ними є ПП "ЕКОЕЛТОРГ", ПП "КОНАР", а не відповідач.

Крім того судом апеляційної інстанції зазначено, що в матеріалах справи містяться копії договорів поставки № 050414/1, № 050414/2 від 14 квітня 2005 року, укладених між відповідачем у справі ТОВ "Атем" та ПП "Поліопт", які не були враховані судом першої інстанції при вирішені спору.

За вказаними договорами ПП "Поліопт", (постачальник) взяло на себе зобов'язання з постачання на склад ТОВ "Атем" за адресою м. Київ, вул. Промислова, 4-Б, матеріалів для його господарської  діяльності, асортимент    яких, визначений договорами, співпадає з асортиментом вантажів, що були поставлені на склад відповідача, поставка та оплата яких є предметом спору. На виконання вказаних договорів відповідачем перераховано кошти на загальну суму 18 800 400,00 грн.

Враховуючи, те що згідно з цими договорами кінцевим пунктом поставки товарів є склад ТОВ "Атем" в м. Києві, а також те, що ПП "Поліопт" листом № 017 від 14.05.2005 року повідомив ТОВ "Атем", що експедиторами за вказаними договорами виступатимуть п'ять суб'єктів господарювання, одним з яких є позивач, суд апеляційної інстанції виклав припущення, що вартість транспортно-експедиторських послуг включена до загальної ціни постачання товарів, а оплата транспортно-експедиційних послуг та послуг з перевезення товарів є обов'язком постачальника, тобто ПП "Поліопт".

Проте такі висновки зроблені апеляційним судом без належного з'ясування обставин справи, зокрема, про те, що спірний договір встановлює права та обов'язки експедитора та клієнта, визначає вид послуг експедитора, розмір плати, порядок розрахунків, встановлює відповідальність сторін у випадку порушення умов договору, містить застереження про форс-мажор та реквізити сторін, тобто містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Крім того судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що міжнародні товарно-транспортні накладні, в грифі 24 "Прибуття під вивантаження" містять дату приймання контейнеру, підпис відповідальної особи та відтиск круглої печатки відповідача –ТОВ "Атем", що свідчить про належне виконання перевізником своїх зобов'язань перед експедитором, який діяв від імені клієнта –ТОВ "Атем".

Щодо участі ПП "Поліопт" у перевезенні товарів ТОВ "Атем", то відповідачем не доведено існування договірних відносин між позивачем, як експедитором та ПП "Поліопт", як постачальником, а тому висновок апеляційного суду, про те, що ТОВ "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД" здійснювало експедирування вантажів ПП "Поліопт" не можна вважати обгрунтованим.

Враховуючи зазначене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2007 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Шипинг Сервіс ЛТД" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року у справі № 31/542 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2007 року у справі № 31/542 залишити в силі.

Головуючий:                                                                 Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                 М.В. Михайлюк

                                                                                           Н.Г. Дунаєвська