Постанова

від 05.07.2007 по справі 11/64-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/64-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 липня 2007 р.                                                                                   № 11/64-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:М. Остапенка,

Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Вініл"

на постановувід 17.04.2007 року

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 11/64-07

за позовомТОВ "Автокомплект"

доТОВ "Вініл"

простягнення 2 900,46 грн.

В судове засідання представники сторін не з'явились

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2006 року ТОВ "Автокомплект" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Вініл" 2 578,14 грн. інфляційних за період з 01.07.2006 року по 23.11.2006 року та 322,32 грн. річних за період з 01.08.2006 року по 23.11.2006 року на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на наступні обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 року у справі № 6/346 позовні вимоги ТОВ "Автокомплект" про стягнення з ТОВ "Вініл" суми боргу у розмірі 34 400,00 грн. за автопокришки, отримані на підставі довіреностей серії НАЯ № 210317 від 24.01.2005 року, № 210343 від 28.01.2005 року,             № 210385 від 03.02.2005 року № 210428 від 11.02.2005 року та за видатковими накладними № А-0009 від 24.01.2005 року, № А-00017 від 31.01.2005 року, № А-0027 від 08.02.2005 року, № А-0030 від 11.02.2005 року задоволені, виходячи з положень цивільного законодавства про поняття зобов'язання, підстави його виникнення та загальні умови виконання (ст. ст. 509, 526 ЦК України), положень процесуального законодавства щодо обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України), а також, враховуючи, що позивач в порядку                                 ч. 2 ст. 530 ЦК України звертався до відповідача з заявою № 17Ю від 28.07.2005 року, в якій викладена вимога про погашення боргу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2006 року у справі № 6/458-06 позовні вимоги ТОВ "Автокомплект" про стягнення з                      ТОВ "Вініл" 2 221,55 грн. інфляційних за період з серпня 2005 року по червень 2006 року та 1 040,48 грн. річних за період з 29.07.2005 року по 01.08.2006 року, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 34 400,00 грн. за автопокришки, отримані на підставі вищевказаних довіреностей та накладних, задоволені в порядку                                          ч. 2 ст. 625 ЦК України, та при цьому враховано, що на час звернення до суду з позовом у даній справі сума основного боргу в добровільному порядку не сплачена та в примусовому порядку за рішенням суду у справі № 6/346 не стягнута.

Сума основного боргу у розмірі 34 400,00 грн. за отримані від позивача автопокришки погашена відповідачем 23.11.2006 року, на підтвердження чого надана виписка з банківського рахунку ТОВ "Автокомплект".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2007 року  у справі № 11/64-07 (суддя І. Мельниченко) позовні вимоги задоволені, з                      ТОВ "Вініл" на користь ТОВ "Автокомплект" стягнуто 2 578,14 грн. інфляційних та                   322,32 грн. річних, також на відповідача покладені судові витрати, та, крім того, з ТОВ "Вініл" в доход Державного бюджету України стягнуто 850,00 грн. штрафу; клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено господарським судом першої інстанції без задоволення у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведених законодавчих положень та враховуючи, що відповідно до виписки з банківського рахунку ТОВ "Автокомплект" сума основного боргу у розмірі 34 400,00 грн. за отримані від позивача автопокришки погашена               ТОВ "Вініл" 23.11.2006 року, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог щодо стягнення в судовому порядку з ТОВ "Вініл" на користь ТОВ "Автокомплект" 2 578,14 грн. інфляційних за період з 01.07.2006 року по 23.11.2006 року та 322,32 грн. річних за період з 01.08.2006 року по 23.11.2006 року.

У зв'язку з тим, що відповідачем не виконані вимоги господарського суду Дніпропетровської області , викладені в ухвалі від 27.12.2006 року, а саме, не надано письмового відзиву на позов, з ТОВ "Вініл" в доход Державного бюджету України стягнуто 850 грн. штрафу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року (колегія суддів: І. Науменко, Л. Білецька, О. Голяшкін) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2007 року у справі                       № 11/64-07 залишене без зміни з тих же мотивів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень процесуальних норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, господарськими судами в ході судового розгляду та прийняття оскаржуваних рішень у справі не встановлювалося у який спосіб було виконане судове рішення у справі № 6/346 за позовом                                 ТОВ "Автокомплект" до ТОВ "Вініл" про стягнення з суми боргу у розмірі                     34 400,00 грн..

Приймаючи судові рішення у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій у цьому зв'язку посилаються лише на виписку з банківського рахунку             ТОВ "Автокомплект" за 23.11.2006 року, яка надана у ксерокопії та свідчить про надходження коштів від ТОВ "Вініл" на даний рахунок (а. с. 12).

Разом з тим, зі змісту вищевказаного документу випливає, що як "призначення платежу" зазначено –"згідно зі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі наказу № 6/346 від 30.06.2006 року…".

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" та     статті 1 цього ж Закону даний Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У зв'язку з наведеним, слід зазначити, що моментом винесення рішення у справі не припиняється обов'язок сторони, з якої за рішенням суду, зокрема, стягується сума боргу, сплатити цей борг добровільно в порядку ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", але, у разі ухилення даної особи від виконання вказаного обов'язку, законодавством передбачена спеціальна процедура та заходи відповідальності боржника, а саме, державний виконавець невідкладно розпочинає примусове виконання, а з боржника на підставі ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" стягується виконавчий збір за невиконання рішення суду у строк, встановлений для добровільного виконання.

А тому, на думку Вищого господарського суду України, застосування до боржника (відповідача) заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбачених цивільним законодавством (ч. 2 ст. 625 ЦК України) за період після закінчення вирішення спору щодо примусового виконання обов'язку - здійснення розрахунку за отриманий товар, зокрема, шляхом стягнення заборгованості, є хибним, враховуючи передбачені законодавством правові наслідки невиконання боржником у добровільному порядку рішення суду протягом строку, визначеного органом державної виконавчої служби, що полягають у покладенні на боржника за такі дії у процедурі виконавчого провадження спеціальної відповідальності, визначеної Законом України "Про виконавче провадження", у вигляді стягнення виконавчого збору, та встановленого цим же Законом обов'язку державного виконавця невідкладно розпочати примусове виконання рішення суду майнового характеру, що здійснюється протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За наведених обставин, задоволення оскаржуваними судовими рішеннями у даній справі позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Вініл" сплатити інфляційні та річні , нараховані на суму основного боргу, що стягнута за рішенням у справі                   № 6/346 на підставі наказу від 30.06.2006 року, за період після винесення даного рішення і до моменту його фактичного виконання, є безпідставним.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Матеріали справи свідчать, що покладення на відповідача господарським судом першої інстанції спеціальної відповідальності у вигляді стягнення штрафу пов'язано з ненаданням ТОВ "Вініл" письмового відзиву на позов, про необхідність подання якого відповідачем зазначалось в ухвалі від 27.12.2006 року.

Згідно з ч. 1 ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що якщо подані сторонами докази є  недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємства та організації незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Проте, зважаючи на те, що спір у даній справі, призначений до розгляду ухвалою від 27.12.2006 року на 30.01.2007 року, був розглянутий в судовому засіданні 30.01.2007 року в порядку ст. 75 ГПК України, тобто при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів за наявними в справі матеріалами, слід дійти висновку, що подані позивачем докази були визнані господарським судом достатніми для вирішення спору, а отже не було підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 83 ГПК України.

У зв'язку з викладеним, судові рішення у справі підлягають до скасування, а в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Вініл" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2007 року у справі № 11/64-07 скасувати.

У позові відмовити.

Головуючий, суддя                                                                 М. Остапенко

Судді :                                                                                        Є. Борденюк

                                                                                                           В. Харченко