Рішення

від 16.08.2018 по справі 804/4046/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Справа № 804/4046/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі: представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану ОСОБА_4 листом Державної фіскальної служби України від 24.04.2018 року №1836/х/99-99-13-03-01-14/іпк.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- 04.04.2018 року Позивач звернулась до Державної фіскальної служби України з заявою про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування пункту 281.3 статті 281 ПКУ Податкового кодексу України;

- 24.04.2018 року Державною фіскальною службою України надано індивідуальну податкову консультацію за № 1836/х/99-99-13-03-01 -14/іпк, якою роз'яснено, що фізичні особи - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі звільняються від сплат земельного податку за умови передачі таких земельних ділянок в оренді платнику єдиного податку четвертої групи тільки земель сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду;

- оскільки позивачем, як власником земельної ділянки, укладено договір оренди з платником податку четвертої групи, то позивач має бути звільнена від сплати земельного податку;

- на думку позивача, індивідуальна податкова консультація від 24.04.2018 року №836/х/99-99-13-03-01-14/іпк містить обмежуючі роз'яснення, суперечить пункту 56.21 статті 56, пункту 281.3 статті 281 ПКУ, не відповідає основним засадам податкового законодавства та принципу правової визначеності, прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, що призвело до порушення прав позивача у вигляді накладення податкових зобов'язань.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі 04 липня 2018 року об 11:00 год. та витребувано від відповідача для залучення до матеріалів належним чином засвідчену копію оскаржуваної податкової консультації.

04.07.2018 року засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого судового засідання, в обґрунтування якого вказано, що станом на 04.07.2018 року відзив на адміністративний позов позивачем не отриманий, що унеможливлює розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

04.07.2018 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання в порядку ст.181 КАС України про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні у справі для виконання відповідачем вимог ухвали про відкриття провадження у справі щодо надання суду засвідченої копії спірної податкової консультації та подання відповідачем відзиву на позов у встановлені судом строки.

04.07.2018 року сторони у підготовче судове засідання не з'явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином. Судом задоволено вищевказані клопотання та відкладено підготовче судове засідання до 20.07.2018 року о 14:30 год.

19.07.2018 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання в порядку ст.181 КАС України про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні у справі для виконання відповідачем вимог ухвали про відкриття провадження та надання засвідченої копії спірної податкової консультації.

20.07.2018 року від позивача засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання, призначеного 20.07.2018 року о 14:00 год., закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

20.07.2018 року сторони у підготовче судове засідання не з'явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року відкладено підготовче судове засідання до 01.08.2018 року о 13:00 год. та повторно витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

26.07.2018 року засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу електронної пошти суду від Державної фіскальної служби України на виконання ухвали від 20.07.2018 року надійшли додаткові докази у справі.

20.07.2018 року засобами поштового зв'язку до суду від позивача надійшов оригінал клопотання про проведення підготовчого судового засідання, призначеного 20.07.2018 року о 14:00 год., закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

30.07.2018 року засобами поштового зв'язку до суду від Державної фіскальної служби України на виконання ухвали від 20.07.2018 року надійшли додаткові докази у справі.

30.07.2018 року від представника відповідача надійшли клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов та виконання вимог ухвали від 20.07.2018 року та відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на таке:

- звернення позивачки за індивідуальною податковою консультацією датоване 04.04.2018 було спрямовано нею 05.04.2018 о 09:08 год. на електронну адресу ДФС України [режим доступу: Kabmin_doc@sfs.gov.ua] - на отримання індивідуальної податкової консультації в порядку ст. 52 Податкового кодексу України;

- заявниця мотивувала своє звернення тим, що у її власності є земельна ділянка площею 0,2362 га, кадастровий номер 1222985500:06:063:0026, яку вона передала на строк у дев'ять років десять місяців (до 20.02.2028 із правом пролонгації) в оренду фермерському господарству ХНЮКАЛО (код ЄДРПОУ 23020809) згідно договору оренди земельної ділянки від 20.12.2018 (без номеру), за орендну плату у 100 грн. за кожний рік користування. На підтвердження вказаних орендних відносин позивач додала копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу №115142406 від 23.02.2018);

- 24.04.2018 ДФС України видала індивідуальну податкову консультацію від 24.04.2018 р. N 1836/Х/99-99-13-03-01 -14/ІПК, згідно якої роз'яснено заявниці про те, що Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України, а також те. що на підставі норм чинного законодавства фізичні особи - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі звільняються від сплати земельного податку за умови передачі таких ділянок в оренду платнику єдиного податку четвертої групи тільки земель сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду;

- крім того, на основі даних з "ЄДР юридичних осіб" встановлений статус (організаційно-правову форму) юридичної особи Фермерське Господарство Хнюкало (ЄДРПОУ 23020809), а також той факт, що позивачка є членом цього фермерського господарства (це зазначається у розділі Перелік засновників (учасників) юридичної особи);

- за даними Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка площею 0,2362 га, кадастровий номер 1222985500:06:063:0026 має класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) - Землі сільськогосподарського призначення (код 01.02) - Для ведення фермерського господарства ;

- твердження позивачки, щодо того, що земельна ділянка будь-якого цільового призначення може бути передана в оренду платнику єдиного податку IV групи із наступним звільненням від оподаткування відповідач вважає хибними.

01.08.2018 року засобами телекомунікаційного зв'язку від позивача надійшли відповідь на відзив та проведення підготовчого судового засідання, призначеного 01.08.2018 року о 13:00 год., закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті після 15.08.2018 року.

01.08.2018 року з метою забезпечення права відповідача подати заперечення у справі у підготовчому судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.08.2018 року о 15:30 год.

Позивач у підготовче судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

08.08.2018 року представником відповідача до суду надано заперечення у справі та додаткові докази.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті 16.08.2018 року о 10:00 год.

09.08.2018 року від представника відповідача надійшли докази направлення заперечень у справі на адресу позивача у справі.

За положеннями частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

16.08.2018 року засобами телекомунікаційного зв'язку на офіційну адресу електронної пошти суду від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без її участі у зв'язку з територіальною віддаленістю суду та зайнятістю на роботі.

16.08.2018 року представник відповідача у судовому засіданні підтримав раніше обрану правову позицію.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92966889 від 27.07.2017р. ОСОБА_4 є власником є земельної ділянки площею 0,2362 га, кадастровий номер 1222985500:06:063:0026 з цільовим призначенням ведення фермерського господарства.

За даними Державного земельного кадастру https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta земельна ділянка кадастровий номер 1222985500:06:063:0026, має тип власності: приватна власність; цільове призначення 01.02 Для ведення фермерського господарства; площа: 0,2362 га. (копія роздруківки з Публічної кадастрової карти України міститься у матеріалах справи).

ОСОБА_4 на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.12.2018 (без номеру) передала зазначену земельну ділянку в оренду фермерському господарству ХНЮКАЛО (код ЄДРПОУ 23020809) на строк до 20.02.2028 р. з правом пролонгації, за орендну плату у 100 грн. за кожний рік користування, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №115142406 від 23.02.2018 р.

Відповідно до довідки Нікопольської об'єднаної дежавної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області фермерське господарство ХНЮКАЛО (код ЄДРПОУ 23020809) є платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік.

ОСОБА_4 звернулась до Державної фіскальної служби України з заявою від 04.04.2018 року про надання індивідуальної податкової консультації такого змісту:

ОСОБА_4, на праві приватної власності належить земельна ділянка по вул. Маліхіна, 1б в с.Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства під сільськогосподарськими будівлями і спорудами (несільськогосподарські угіддя).

На теперішній час вказана земельна ділянка передана ОСОБА_4 у користування на умовах оренди сільськогосподарському таваровиробнику - платнику єдиного податку IV групи. Право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС України у Дніпропетровській області мені було надано усну індивідуальну податкову консультацію, згідно якої ОСОБА_4 має сплачувати земельний податок за вищевказану земельну ділянку, незважаючи на те, що вона передана в оренду платнику єдиного податку IV групи, оскільки площа земель сільськогосподарського призначення - несільськогосподарських угідь згідно п.292-1.1. ПКУ не враховується при обчисленні суми єдиного податку IV групи.

Така позиція Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС України у Дніпропетровській області є хибною та такою, що не відповідає положенням ПК України, виходячи з наступного:

Відповідно до п.281.3 ПКУ від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку IV групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок, земельних часток (паїв) платнику єдиного податку IV групи.

Вищенаведена норма взагалі не містить умов щодо цільового призначення земельної ділянки та включення її площі до розрахунку єдиного податку IV групи. Для звільнення фізичної особи від сплати земельного податку достатнім є сам факт передачі будь-якої земельної ділянки від (незалежно від складу угідь та цільового призначення) в оренду платнику єдиного податку IV групи.

Норма, встановлена п.281.3 ПКУ є спеціальною та має пріоритет перед іншими.

Крім того, згідно п.56.21 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином постала потреба у отриманні податкової консультації щодо застосування п.281.3 ПКУ. Прошу надати індивідуальну податкову консультацію та роз'яснити:

1) чи є достатнім факт укладання фізичною особою - власником земельної ділянки договору оренди земельної ділянки з платником єдиного податку IV групи для звільнення від сплати земельного податку в розумінні п.281.3 ПКУ?

2) Чи залежить згідно п.281.3 ПКУ звільнення фізичної особи від сплати земельного податку від цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, включення/не включення її площі до розрахунку єдиного податку IV групи?

Зазначена заява отримана Державною фіскальною службою України 05.04.2018 року засобами телекомунікаційного звязку на адресу електронної пошти та зареєстрована за вхід. №3833/ФОП.

24.04.2018 року Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, розглянула вищенаведене і надала індивідуальну податкову консультацію позивачеві №1836/Х/99-99-13-03-01-14/ІПК щодо пільги зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника земельної ділянки (несільськогосподарські угіддя), переданої в оренду платнику єдиного податку четвертої групи, і в межах компетенції повідомила наступне:

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України (далі - Кодекс).

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 Кодексу).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Водночас статтею 281 Кодексу передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (пункт 281.3 статті 283 Кодексу).

Пунктом 292-1.1 статті 292-1 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і баготорічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставки водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого Кодексом (пункт 292-1.2 статті 292-1 Кодексу).

Враховуючи викладене, фізичні особи - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі звільняються від сплати земельного податку за умови передачі таких ділянок в оренду платнику єдиного податку четвертої групи тільки земель сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію .

Не погодившись із вказаною індивідуальною податковою консультацією, ОСОБА_5 звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У пункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (пункт 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

За змістом пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

Пунктом 52.3 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України передбачено право платника податків на оскарження до суду наданої йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій або електронній формі, який, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, із застосуванням конкретних норм податкового законодавства, в межах його повноважень, та може бути оскаржена в судовому порядку платником податків, якому надана така податкова консультація.

Як встановлено судом, позивач звернулась до контролюючого органу за роз'ясненнями з питань чи є достатнім факт укладання фізичною особою - власником земельної ділянки договору оренди земельної ділянки з платником єдиного податку IV групи для звільнення від сплати земельного податку в розумінні п.281.3 ПКУ та чи залежить згідно п.281.3 ПКУ звільнення фізичної особи від сплати земельного податку від цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, включення/не включення її площі до розрахунку єдиного податку IV групи.

На вказане звернення Державною фіскальною службою України було надано ОСОБА_4 індивідуальну податкову консультацію, за змістом якої фізичні особи - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі звільняються від сплати земельного податку за умови передачі таких ділянок в оренду платнику єдиного податку четвертої групи тільки земель сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду.

Вирішуючи питання щодо правомірності індивідуальної податкової консультації, суд виходить із наступного.

Земельні відносини в Україні врегульовані нормами Конституції України, Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ).

Так, частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами першою та другою статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 №858-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об'єктами, об'єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).

Як вже зазначено судом вище, земельна ділянка площею 0,2362 га, кадастровий номер 1222985500:06:063:0026, яка передана позивачем в оренду ФГ Хнюкало (код ЄДРПОУ 23020809), має цільве призначення: 01.02. Для ведення фермерського господарства.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2016 за №1011/18306 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), землі Для ведення фермерського господарства (01.02) входять до розділу 01 Секція А Землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Тобто, земельна ділянка площею 0,2362 га, кадастровий номер 1222985500:06:063:0026 відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Питання справляння плати за землю визначені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

При цьому, статтею 281 Податкового кодексу України передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (пункт 281.3 статті 283 Податкового кодексу України).

Пунктом 292-1.1 статті 292-1 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого Кодексом (пункт 292-1.2 статті 292-1 Податкового кодексу України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що фізичні особи - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі звільняються від сплати земельного податку за умови передачі таких ділянок в оренду платнику єдиного податку четвертої групи тільки земель сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду.

Отже, посилання позивача щодо того, що земельна ділянка будь-якого цільового призначення може бути передана фізичною особою - власником земельної ділянки, земельних часток (паїв) чи землекористувачем в оренду платнику єдиного податку IV групи із наступним звільненням такого власника чи землекористувача від сплати земельного податку не узгоджуються з вищенаведеними нормами.

З огляду на викладене, суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація від 24.04.2018 року №1836/Х/99-99-13-03-01-14/ІПК надана контролюючим органом позивачеві з урахуванням положень чинного законодавства України.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що земельна ділянка кадастровий номер 1222985500:06:063:0026, яка передана ОСОБА_4 в оренду ФГ Хнюкало (платнику єдиного податку четвертої групи на 2018 рік) віднесена до земель сільськогосподарського призначення, тобто індивідуальна податкова консультація надана з урахуванням фактичних обставин.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час надання індивідуальної податкової консультації від 24.04.2018 року №1836/Х/99-99-13-03-01-14/ІПК діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: 53273, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Покровське, вул. Приморська, буд.24) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складений 17 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1