Рішення

від 20.02.2019 по справі 200/13370/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р. Справа№200/13370/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 року №0006741415, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 року №0006741415.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ ФАН ТРАК та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА за період жовтень, грудень 2017 року. Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами. Також позивач зазначив, що за всіма господарськими операціями протягом періоду, що перевірявся жовтень, грудень 2017 року постачальниками - ТОВ ФАН ТРАК та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА , були належним чином складені та своєчасно зареєстровані в ЄРПН відповідні податкові накладні. Вказані накладні були прийняти органом ДФС. Таким чином, в силу приписів статті 201.10 ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО мало всі законні підстави для віднесення за зазначений період на податковий кредит з ПДВ суми 6 208 112,00 грн.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 №0006741415, яким ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО збільшено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ, на суму 6 208 112,00 грн. та накладено штраф у розмірі 3 104 056,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

08 січня 2019 року представником ГУ ДФС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що між ТОВ ПЕК Газ-Енерго та ТОВ ФАН ТРАК , ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА були укладені договори поставки сільськогосподарської продукції (кукурудза 3 класу), на підтвердження виконання умов яких до перевірки були надані акти приймання-передачі, товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, суми ПДВ по яких віднесено до складу податкового кредиту ТОВ ПЕК Газ-Енерго за відповідний період.

Під час перевірки, встановлено, що кількість товару у наданих до перевірки актах приймання-передачі не відповідає кількості, яка зазначена у наданих до перевірки посвідченнях про якість зерна. Крім цього, при аналізі даних Єдиного реєстру податкових накладних не підтверджено ланцюг постачання кукурудзи.

Також зазначає, що під час досудового розслідування кримінального провадження №32018100110000013 від 02.02.2018 року встановлено, що невстановлені слідством особи у період 2017 року, діючи умисно, здійснили фіктивне підприємництво, вчинене повторно, шляхом створення (придбання) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ Біг-Компані-ЛТД , ТОВ Паленто ЛТД та ТОВ Фан Трак з метою прикриття незаконної діяльності та надання податкової вигоди третім особам.

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ ПЕК Газ-Енерго та ТОВ ФАН ТРАК , ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА .

З урахуванням наведеного представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.

05 лютого 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 лютого 2019 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго є юридичною особою, зареєстроване 18.09.2007 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 266 102 0000 027192, ідентифікаційний код 35420777, місцезнаходження: проспект Перемоги, будинок 22, офіс 16, місто Маріуполь, Донецька область, 87502.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань одним з видів економічної діяльності позивача є 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

15 серпня 2003 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах державної податкової служби за № 429. На теперішній час перебуває на обліку в Марiупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 03 липня 2018 року по 16 липня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ГАЗ-ЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 35420777) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ ФАН ТРАК (код ЄДРПОУ 39821258) за жовтень 2017 року, та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА (код ЄДРПОУ 39822644) за грудень 2017 року.

За результатами перевірки 23 липня 2018 року був складений акт №778/05-99-14-15/35420777, згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг (реального задекларованого виробника).

Вищевказаний висновок обґрунтований наступним: 1) кількість товару у наданих до перевірки актах приймання-передачі не відповідає кількості, яка зазначена у наданих до перевірки посвідченнях про якість зерна; 2) згідно даних єдиного реєстру судових рішень встановлено, що основний постачальник ТОВ ОСОБА_4 ПОСТАВКИ є фігурантом кримінального провадження; 3) до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, та або залізничні накладні (надано документи з назвою реєстр.ТТН які завірено ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА ); 4) при аналізі даних ЕРПН не підтверджено ланцюг постачання кукурудзи та встановлено обрив ланцюга; 5) встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Крім того контролюючим органом зазначено, що: у наданих до перевірки документах містяться невідповідні та суперечливі данні, а саме: до перевірки надано ТТН , в яких ТОВ ФАН ТРАК значиться як замовник, автомобільний перевізник, вантажовідправник, при цьому код ЄДРПОУ та податкова адреса у реквізитах ТОВ ФАН ТРАК не відповідає реєстраційним даним ТОВ ФАН ТРАК ; відсутні посвідчення якості придбаного товару; згідно єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ ФАН ТРАК та його постачальники ТОВ БІГ КОМПАНІ ЛТД (ЄДРПОУ 39821263), ТОВ Паленто ЛТД (код за ЄДРПОУ 41067130) є фігурантами кримінального провадження.

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку про порушення ТОВ Газ-Енерго : п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.198.1, п.п.198.2, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 № 372, від 08.11.2010 №1327, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 6 208 112 грн у т.ч. за жовтень 2017 року у сумі 3 300 007 грн., за грудень 2017 року у сумі 1 541 710 грн., за січень 2018 р у сумі 412 189 грн. за березень 2018 у сумі 954 206 грн.

14 серпня 2018 року позивачем до фіскального органу було подано заперечення на акт перевірки від 23.07.2018 року №778/05-99-14-15/35420777 (т. 1 а.с. 92-97).

18 січня 2017 року ГУДФС у Донецькій області надано відповідь на вказані заперечення до акту перевірки (т. 1 а.с. 100-106).

22 серпня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0006741415, яким ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО збільшено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ, на суму 6 208 112,00 грн. та накладено штраф у розмірі 3 104 056,00 грн. (т. 1 а.с. 108).

10 вересня 2018 року вищевказане рішення позивачем оскаржено у досудовому порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 07.11.2018 року 36362/6/99-99-11-01-02-75, скаргу ТОВ Газ-Енерго залишено без задоволення, а рішення без змін (т. 1 а.с. 121-124).

Позивач оскаржує вищевказане рішення, як таке, що прийнято не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ ФАН ТРАК (постачальник за договором) укладено договір поставки №4-ГЕ від 12.10.2017 року (т. 1 а.с. 211-214).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу №740м ТОВ ФАН ТРАК зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити на умовах, викладених у договорі паливно-мастильні матеріали.

Згідно із п. 4.1. договору поставка Товару обумовлюється сторонами в додаткових угодах.

Так, сторони у договорі поставки №4-ГЕ від 12.10.2017 з ТОВ ФАН ТРАК визначили, що якість товару повинна відповідати ДСТУ і її остаточна якість визначається в пункті поставки (пункти 2.1., 2.3. договору), остаточна кількість визначається у пункті поставки товару (п.2.2. договору). Конкретний асортимент, кількість, якість, ціну та строки поставки товару сторони визначили у Специфікаціях №1, 2, 3 до договору. При цьому умовами поставки в Специфікаціях передбачено поставку склад - ТОВ Аграрна Елеваторна компанія м. Миргород, вул. Шляхова, 4а (Специфікація №1 з урахуванням додаткової угоди до неї) та DAP - ТОВ Дунайська судноплавно-стівідорна компанія м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/40 (Специфікації №2, 3), що за змістом є аналогічними умовами поставки.

На виконання умов договору, ТОВ ФАН ТРАК у жовтні 2017 року поставив позивачу кукурудзу 3 класу, що підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі з тими ж номерами і датами: № 1610/001 від 16.10.2017 року на суму 600147,48 грн., № 1610/002 від 16.10.2017 на суму 600061,32 грн., № 1710/001 від 17.10.2017 на суму 601526,04 грн., № 1710/002 від 17.10.2017 на суму 599845,92 грн., № 1810/001 від 18.10.2017 на суму 599587,44 грн., № 1810/002 від 18.10.2017 на суму 599415,12 грн., № 1910/001 від 19.10.2017 на суму 599630,50 грн., № 1910/002 від 19.10.2017 на суму 599501,28 грн., № 2010/001 від 20.10.2017 на суму 596313,36 грн., № 2010/002 від 20.10.2017 на суму 599587,44 грн., № 2110/001 від 21.10.2017 на суму 596097,96 грн., № 2110/002 від 21.10.2017 на суму 602646,12 грн., № 2210/001 від 22.10.2017 на суму 602603,04 грн., № 2210/002 від 22.10.2017 на суму 599415,12 грн., № 2310/001 від 23.10.2017 на суму 597605,76 грн., № 2310/002 від 23.10.2017 на суму 595150,2 грн., № 2410/001 від 24.10.2017 на суму 597735,00 грн., № 2410/002 від 24.10.2017 на суму 602473,80 грн., № 2510/001 від 25.10.2017 на суму 601741,44 грн., № 2510/002 від 25.10.2017 на суму 600492,12 грн., № 2610/001 від 26.10.2017 на суму 599415,12 грн., № 2610/002 від 26.10.2017 на суму 602473,80 грн., № 2710/001 від 27.10.2017 на суму 602473,80 грн., № 2710/002 від 27.10.2017 на суму 600492,12 грн., № 2810/001 від 28.10.2017 на суму 600449,04 грн., № 2810/002 від 28.10.2017 на суму 597131,88 грн., № 2910/001 від 29.10.2017 на суму 601698,36 грн., № 2910/002 від 29.10.2017 на суму 602344,56 грн., № 3010/001 від 30.10.2017 на суму 600104,40 грн., № 3010/002 від 30.10.2017 на суму 601870,68 грн., № 3110/001 від 31.10.2017 на суму 859316,76 грн., № 3110/002 від 31.10.2017 на суму 940694,88 грн. (т.3, а.с. 131-250, т.4 а.с.1-69).

Окрім того, про виконання умов вищевказаного договору свідчать товарно-транспортні накладні: № 1039 від 16.10.2017 року, № 1040 від 16.10.2017 року, № 1041 від 16.10.2017 року, № 1042 від 16.10.2017 року, № 1043 від 16.10.2017 року, № 1044 від 16.10.2017 року, № 1045 від 16.10.2017 року, № 1046 від 16.10.2017 року, № 1047 від 17.10.2017 року, № 1048 від 17.10.2017 року, № 1049 від 17.10.2017 року, № 1050 від 17.10.2017 року, № 1051 від 17.10.2017 року, № 1052 від 17.10.2017 року, № 1053 від 17.10.2017 року, № 1054 від 17.10.2017 року, № 1055 від 18.10.2017 року, № 1056 від 18.10.2017 року, № 1057 від 18.10.2017 року, № 1058 від 18.10.2017 року, № 1059 від 18.10.2017 року, № 1060 від 18.10.2017 року, № 1061 від 18.10.2017 року, № 1062 від 18.10.2017 року, № 1063 від 19.10.2017 року, № 1064 від 19.10.2017 року, № 1065 від 19.10.2017 року, № 1066 від 19.10.2017 року, № 1067 від 19.10.2017 року, № 1069 від 19.10.2017 року, № 1070 від 18.10.2017 року, № 1071 від 20.10.2017 року, № 1072 від 20.10.2017 року, № 1073 від 20.10.2017 року, № 1074 від 20.10.2017 року, № 1075 від 20.10.2017 року, № 1076 від 20.10.2017 року, № 1077 від 20.10.2017 року, № 1078 від 20.10.2017 року, № 1079 від 21.10.2017 року, № 1080 від 21.10.2017 року, № 1081 від 21.10.2017 року, № 1082 від 21.10.2017 року, № 1083 від 21.10.2017 року, № 1084 від 21.10.2017 року, № 1085 від 21.10.2017 року, № 1086 від 21.10.2017 року, № 1087 від 22.10.2017 року, № 1088 від 22.10.2017 року, № 1089 від 22.10.2017 року, № 1090 від 22.10.2017 року, № 1091 від 22.10.2017 року, № 1092 від 22.10.2017 року, № 1093 від 22.10.2017 року, № 1094 від 22.10.2017 року, № 1095 від 23.10.2017 року, № 1096 від 23.10.2017 року, № 1097 від 23.10.2017 року, № 1098 від 23.10.2017 року, № 1099 від 23.10.2017 року, № 1100 від 23.10.2017 року, № 1101 від 23.10.2017 року, № 1102 від 23.10.2017 року, № 1103 від 24.10.2017 року, № 1104 від 24.10.2017 року, № 1105 від 24.10.2017 року, № 1106 від 24.10.2017 року, № 1107 від 24.10.2017 року, № 1108 від 24.10.2017 року, № 1109 від 24.10.2017 року, № 1110 від 24.10.2017 року, № 1111 від 25.10.2017 року, № 1112 від 25.10.2017 року, № 1113 від 25.10.2017 року, № 1114 від 25.10.2017 року, 1115 від 25.10.2017 року, № 1116 від 25.10.2017 року, № 1117 від 25.10.2017 року, № 1118 від 25.10.2017 року, № 1119 від 26.10.2017 року, № 1120 від 26.10.2017 року, № 1121 від 26.10.2017 року, № 1122 від 26.10.2017 року, № 1123 від 26.10.2017 року, № 1124 від 26.10.2017 року, 1125 від 25.10.2017 року, № 1126 від 26.10.2017 року, № 1127 від 27.10.2017 року, № 1128 від 27.10.2017 року, № 1119 від 27.10.2017 року, № 1130 від 27.10.2017 року, № 1131 від 27.10.2017 року, № 1132 від 27.10.2017 року, № 1133 від 27.10.2017 року, № 1134 від 27.10.2017 року, 1135 від 28.10.2017 року, № 1136 від 28.10.2017 року, № 1137 від 28.10.2017 року, № 1138 від 28.10.2017 року, № 1139 від 28.10.2017 року, № 1140 від 28.10.2017 року, № 1141 від 28.10.2017 року, № 1142 від 28.10.2017 року, № 1143 від 29.10.2017 року, № 1144 від 29.10.2017 року, 1145 від 29.10.2017 року, № 1146 від 29.10.2017 року, № 1147 від 29.10.2017 року, № 1148 від 29.10.2017 року, № 1149 від 29.10.2017 року, № 1150 від 29.10.2017 року, № 1151 від 30.10.2017 року, № 1152 від 30.10.2017 року, № 1153 від 30.10.2017 року, № 1154 від 30.10.2017 року, 1155 від 29.10.2017 року, № 1156 від 30.10.2017 року, № 1157 від 30.10.2017 року, № 1158 від 30.10.2017 року, № 1159 від 31.10.2017 року, № 1160 від 31.10.2017 року, № 1161 від 31.10.2017 року, № 1162 від 31.10.2017 року, № 1163 від 31.10.2017 року, № 1164 від 31.10.2017 року, 1165 від 31.10.2017 року, № 1166 від 31.10.2017 року, № 1167 від 31.10.2017 року, № 1168 від 31.10.2017 року, № 1169 від 31.10.2017 року (т.3, а.с. 131-250, т.4 а.с.1-69).

Позивач здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями: №2686 від 24.11.2017 року, №2697 від 29.11.2017 року, №2716 від 05.12.2017 року, №2797 від 28.12.2017 року, №59 від 30.01.2018 року, №66 від 05.02.2018 року, №194 від 20.03.2018 року, №202 від 22.03.2018 року, №208 від 23.03.2018 року, №223 від 29.03.2018 року, №293 від 13.04.2018 року, №311 від 20.04.2018 року, №334 від 27.04.2018 року, №396 від 29.05.2018 року, №459 від 13.07.2018 року, №461 від 13.07.2018 року, №462, №472, №473 від 13.07.2018 року, №477 від 16.07.2018 року, №480, №481, 482 від 16.07.2018 року (том 1 а.с. 160-169).

01 грудня 2017 року між позивачем та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА укладено договір поставки №1-АСП (т. 2 а.с. 23-24).

У договорі поставки №1-АСП від 01.12.2017 з ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА сторони визначили, що якість товару повинна відповідати ДСТУ і її остаточна якість визначається в пункті поставки (пункти 2.1., 2.3. договору), остаточна кількість визначається у пункті поставки товару (п.2.2. договору). Конкретний асортимент, кількість, якість, ціну та строки поставки товару сторони визначили у Специфікаціях №1, 2, 3, 4 до договору. При цьому умовами поставки в Специфікаціях передбачено поставку DAP - ТОВ МСП НІКА ТЕРА м.Миколаїв, вул.Айвазовского,23 (Специфікація №1), DAP - ТОВ ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ (надалі - ТОВ ДССК ), Україна, 54000, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/40 (Специфікація №2), СРТ - ст. Миколаїв-Вантажний Одеська залізниця (Специфікація №3, 4).

Згідно пункту А1 умов DAP, продавець зобов'язаний відповідно до договору купівлі-продажу надати покупцеві товар, комерційний рахунок-інвойс, а також будь-який інший доказ відповідності товару умовам договору купівлі-продажу, який може знадобитися за умовами договору. Будь-який документ, згаданий у пунктах А1-А10, може бути замінено еквівалентним електронним записом або процедурою, якщо це погоджено сторонами або є звичним.

Згідно А1 умови СРТ, продавець зобов'язаний відповідно до договору купівлі-продажу надати покупцеві товар, комерційний рахунок-інвойс, а також будь-який інший доказ відповідності товару умовам договору купівлі-продажу, який може знадобитися за умовами договору. Будь-який документ, згаданий у пунктах А1-А10, може бути замінено еквівалентним електронним записом або процедурою, якщо це погоджено сторонами або є звичним.

15 жовтня 2017 року між ТОВ Аграрна Елеваторна компанія (виконавець за договором) та ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО (замовник за договором) укладено договір перевалки №А-1510/17-1. Згідно предмету цього договору виконавець надав ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО послуги з перевалки зерна (розділ 1 договору).

Про виконання вказаного договору свідчать акти приймання-передачі продукції (т.4 а.с. 103-108).

Розрахунки за вказаним договором здійснювалися шляхом відшкодування витрат комісіонеру - ТОВ КОМПАНІЯ АГРО-СЕРВІС-ТРЕЙД та підтверджуються платіжними дорученнями: №483, №484, №1, №2, №3, №4, №5, від 16.07.2018 року, №6 від 17.07.2018 року (т.1 а.с. 194-201).

20 листопада 2017 року між ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО , як комітентом, та ТОВ АГРАРНА КОМПАНІЯ ДНІПРО ІНВЕСТ , як комісіонером, було укладено договір комісії №3 та 12 грудня 2017 року договір комісії №4 з ТОВ КОМПАНІЯ АГРО-СЕРВІС-ТРЕЙД , як комісіонером, на реалізацію сільськогосподарської продукції.

На виконання вказаних договорів комісії ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО в грудні 2017 року-лютому 2018 передано ТОВ АГРАРНА КОМПАНІЯ ДНІПРО ІНВЕСТ та ТОВ КОМПАНІЯ АГРО-СЕРВІС-ТРЕЙД придбаний у ТОВ ФАН ТРАК та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА товар.

Виконання договору комісії № 3 від 20.11.2017 року підтверджується звітами комісіонера, актами приймання-передачі товару та рахунком-проформою (т.2 а.с. 127-247, т. 3, а.с. 1-87).

Подальша реалізація кукурудзи за межі митної території України підтверджується митними деклараціями: UA504120/2018/100265 від 11.01.2018 з відміткою про дату перетину: 06.01.2018 12:54:13, транспорт - BASIC PRINCESS, кількість 3423900кг (звіт комісіонера №2 за січень 2018р. до договору комісії №4 від 12.12.2017); UA504060/2018/000474 від 13.02.2018 з відміткою про дату перетину: 08.02.2018 07:34:30, транспорт - LAKE ONTARIO, кількість 770506кг (звіт комісіонера №3 за лютий 2018р. до договору комісії №4 від 12.12.2017); UA504060/2018/000839 від 13.03.2018 з відміткою про дату перетину: 12.03.2018 13:02:05, транспорт - KAMENTZA, кількість 546006кг (звіт комісіонера №4 за березень 2018р. до договору комісії №4 від 12.12.2017); UA504060/2018/000840 від 13.03.2018 з відміткою про дату перетину: 12.03.2018 13:03:11, транспорт - KAMENTZA, кількість 935276кг (звіт комісіонера №4 за березень 2018р. до договору комісії №4 від 12.12.2017); UA504060/2017/005874 від 26.12.2017 з відміткою про дату перетину: 22.12.2017 22:58:59, транспорт - APOLLO BULKER, кількість 197674кг (звіт комісіонера №2 за грудень 2017р. до договору комісії №3 від 20.11.2017); UA504060/2017/005873 від 26.12.2017 з відміткою про дату перетину: 22.12.2017 22:59:58, транспорт APOLLO BULKER, кількість 1005910кг (звіт комісіонера №2 за грудень 2017р. до договору комісії №3 від 20.11.2017); UA504120/2017/110876 від 28.12.2017 з відміткою про дату перетину: 22.12.2017 19:56:19, транспорт -Achilles BULKER, кількість 1420046 кг (звіт комісіонера №1 за грудень 2017р. до договору комісії №4 від 12.12.2017).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ТОВ Газ-Енерго та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари, до суду були надані договори, видаткові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ФАН ТРАК та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА , у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Відповідачем також не спростовується факт отримання позивачем податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від ТОВ ФАН ТРАК та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА , вказані документи досліджено фіскальним органом та відображено в акті перевірки, тобто, цей факт не є спірною обставиною.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

Суд не приймає доводів контролюючого органу щодо відсутності посвідчення якості придбаного товару та твердження відповідача про дефектність ТТН, оскільки приймання товару за якістю та кількістю була здійснена засобами терміналу ТОВ ДССК та ТОВ Аграрна елеваторна компанія у місці поставки про що були підписані відповідні акти прийому-передачі товару між ТОВ ФАН ТРАК та ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО . ТОВ Аграрна елеваторна компанія були видані відповідні документи про якість і кількість, що були додані до ТТН та залізничних накладних, тобто, у повній відповідності до вимог пункту А1 умов поставки DAP, CPT та з урахуванням особливостей умов договорів.

Щодо наявності кримінальних проваджень, фігурантами яких є основний постачальник ТОВ ОСОБА_4 ПОСТАВКИ та постачальники ТОВ ФАН ТРАК , а саме: ТОВ БІГ КОМПАНІ ЛТД (ЄДРПОУ 39821263), ТОВ Паленто ЛТД (код за ЄДРПОУ 41067130) суд вважає необхідне зазначити наступне.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року у справі №758/9999/18 та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року у справі №761/12562/18.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження №32018100110000013 встановлено, що невстановлені слідством особи у період 2017 року, діючи умисно, здійснили фіктивне підприємництво, вчинене повторно, шляхом створення (придбання) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ Ренджвол (код за ЄДРПОУ 39468660), ТОВ Біг-Компані-ЛТД (код за ЄДРПОУ 39821263), ТОВ Фенстер-Груп (код за ЄДРПОУ 40672333) та ТОВ Паленто ЛТД (код за ЄДРПОУ 41067130), ТОВ Макротаб (код за ЄДРПОУ 39468629), ТОВ Армтел (код за ЄДРПОУ 40101111), ТОВ Аймар (код за ЄДРПОУ 40100888) та ТОВ Фан Трак (код за ЄДРПОУ 39821258) з метою прикриття незаконної діяльності та надання податкової вигоди третім особам.

Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю Фан Трак та товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 ПОСТАВКА відсутня. Сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Наданим відповідачем вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року у справі №758/9999/18 затверджено угоду про визнання винуватості щодо посадової особи ТОВ Паленто ЛТД . Разом з цим, ТОВ ПЕК ГАЗ-ЕНЕРГО не мало господарських відносин з вказаним підприємством.

Окрім того, згідно іншої правової позиції Верховного Суду, що наведена у постанові від 19.09.2018 у справі №809/2438/15 (К/9901/55414/18), Касаційний суд висловився про неприпустимість посилання контролюючого органу на вирок з огляду на його відсутність під час перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Наведені у вироку обставини можуть бути підставою окремої перевірки за наслідками кримінального провадження, разом із тим врахування цих обставин для визначення податкових правопорушень у межах даної справи є неможливим.

Як вбачається з вироку Шевченківського районного суду м. Києва останній датований 20 листопада 2018 року, тоді як акт перевірки позивача, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, складений 23.07.2018 року.

Також, відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента (пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання), не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган.

Крім того, судом не приймаються висновки фіскального органу щодо наявності розбіжностей у кількості товару у наданих до перевірки актах приймання-передачі та кількості товарів, яка зазначена у наданих до перевірки посвідченнях про якість, оскільки первинні документи, а саме акти розбіжності у вазі та акти розподілу умовної усушки підтверджують втрати у процесі транспортування сільгосппродукції та спростовують такі висновки.

Суд вважає, безпідставними посилання податкового органу в акті перевірки, як на підставу нереальності господарських операцій не підтвердження ланцюгу постачання кукурудзи, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З приводу посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому, документи обумовлені вказаними правилами зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 11.4 названих правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Замовником перевезень, у даному випадку, виступали контрагенти позивача, а тому обов'язок оформлення товарно-транспортних накладних покладений саме на останніх.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Отже, складання товарно-транспортної накладної є обов'язковим виключно при укладені договору перевезення, як окремого зобов'язання.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з придбанням товару за договорами, укладеними з ТОВ ФАН ТРАК та ТОВ ОСОБА_3 ПОСТАВКА .

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 року №0006741415 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 року №0006741415, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у розмірі 139682,52 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 року №0006741415 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 22 серпня 2018 року № №0006741415, яким товариству з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго збільшено суму податкового зобов'язання на загальну суму 6208112,00 грн. та накладено штраф у розмірі 3104056,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: місцезнаходження: вулиця 130-й Таганрозької дивізії, будинок 114, місто Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Паливно-енергетична компанія Газ-Енерго (місцезнаходження: пр. Перемоги, будинок 22, офіс 16, м. Маріуполь, Донецька область, 87502, код ЄДРПОУ 35420777) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 139682 (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 52 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 20 лютого 2019 року.

Повне судове рішення складено 04 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.