Рішення

від 05.03.2019 по справі 813/2604/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2604/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма (надалі ТзОВ НВФ) Орус до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ НВФ Орус звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2018 року за №0007942200.

Позивач свої вимоги аргументує тим, що між ТзОВ НВФ Орус та Львівською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок, якими, зокрема, встановлено розмір орендної плати за користування вказаними земельними ділянками, а саме 3% від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок. Ставки земельного податку та пільги щодо земельного податку, що сплачується на території м.Львова, визначені ухвалою Львівської міської ради №4330 від 29.01.2015. Крім того, ухвалою Львівської міської ради від 29.01.2015 №4270 затверджено Програму сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015рік . На підставі вказаної ухвали Львівської міської ради позивач обраховував розмір орендної плати із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6. Позивач зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території та набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення вказаного рішення у дію. З огляду на наведене, позивач вважає, що він правомірно обрахував та сплатив орендну плату за землю в розмірі, який відповідає положенням договору та ухвали Львівської міської ради від 29.01.2015 №4270. Водночас, на думку позивача, відповідач безпідставно дійшов висновку про необхідність донарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з підстав відсутності у Львівської міської ради повноважень встановлювати ставку земельного податку в меншому розмірі, ніж визначений ст.288 ПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач подав до суду відзив на позов в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативно-грошової оцінки; не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; згідно з п.п.288.5.2 - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Проведеним аналізом задекларованих в Податковій декларації з плати за землю (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки) сум визначення розміру орендної плати встановлено, що за період з 2015 року по І півріччя 2017 року ТзОВ НВФ „Орус» обраховувало розмір орендної плати із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 (відповідно до Ухвали ЛМР від 29.01.2015 №4270). Таким чином, за вказаний період позивач сплатив орендну плату за землю в розмірі меншому, ніж мінімально встановлений ПК України. Як наслідок, на думку відповідача, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 500060 грн. 05 коп., в тому числі за основним платежем - 400048 грн. 04 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 100012 грн.01 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить у його задоволенні відмовити з вищевикладених підстав.

Ухвалою суду від 23.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.07.2018 року провадження у справі було зупинено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлені такі обставини.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТзОВ НВФ Орус з питань дотримання вимог податкового, валютного та законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт від 20.09.2017 року за №1515/13-01-14-01/19339942 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 року за №0018011401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем орендна плата за землю в сумі 597208 грн. 15 коп., в тому числі 477766 грн. 52 коп. за основним платежем та 119441 грн. 63 коп. за штрафними санкціями.

Перевіркою встановлено порушення п.п.12.3.7 п.12.3 ст.12, п.п.14.1.72, п.п.14.1.73, п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14, п.284.1 ст.284, п.288.1, п.2884, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, в результаті чого занижено суму орендної плати за землю на суму 477766 грн. 52 коп., в тому числі за 2015 рік - в сумі 170973 грн. 82 коп., за 2016 рік - в сумі 229074 грн. 22 коп., за І півріччя 2017 року - в сумі 77718 грн. 48 коп.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 року у справі №813/3976/17 було скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.10.2017 року за №0018011401, оскільки судом під час судового розгляду встановлено правомірність збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем орендна плата за землю за період 2015-2016 роки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 року визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 року за №0018011401 частково, а саме, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем орендної плати за землю у розмірі 97148,10 грн., що включає основний платіж - 77718 грн. 48 коп. і штрафні (фінансові) санкції - 19429 грн. 62 коп.

Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, встановивши протиправність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем орендна плата за землю за період І півріччя 2017 року, помилково вважав, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 р. №0018011401 є повністю протиправним та підлягає скасуванню в цілому.

На підставі вищенаведеної постанови суду відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 року за №0007942200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на загальну суму 500060 грн. 05 коп., в тому числі за основним платежем - 400048 грн. 04 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 100012 грн.01 коп. Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 10.05.2018 року за №0007942200, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства і виходив з таких мотивів.

Між ТзОВ НВФ Орус та Львівською міською радою укладено договори оренди землі, а саме земельних ділянок, які знаходяться за адресами:

- м.Львів вул. Шевченка, 317-Б, площа 1,2204 га, землі промислового призначення, для обслуговування виробничих будівель. Оренда землі згідно з даними договору з Львівською міською радою від 06.06.2007 року за №Ш-769, кадастровий номер 4610137500:12:001:0010;

- м.Львів вул. Шевченка, 317-Б, площа 0,2411 га, землі промислового призначення, для обслуговування виробничих приміщень. Оренда землі згідно з даними договору з Львівською міською радою від 06.06.2007 року №Ш-761, кадастровий номер 4610137500:12:001:0007;

- м.Львів вул.Шевченка, 317-Б, площа 0,9530 га, землі промислового призначення, для обслуговування залізничної дороги у межах населеного пункту. Оренда землі згідно з даними договору з Львівською міською радою від 31.08.2004 року за № Ш-184, кадастровий номер 4610137500:12:001:0001. Положеннями вказаних договорів встановлено розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок. В подальшому до вказаних договорів вносились зміни щодо збільшення розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок переданих в оренду.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.01.2015 року за №4270 зі змінами, внесеними ухвалою Львівської міської ради від 30.12.2015 року за №58, затверджено Програму сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015- 2016 роки . Завданням програми, у тому числі є: Надання права на коригування орендної плати за земельну ділянку, яка використовується для виробничих потреб львівських промислових підприємств. Для промислових підприємств з організованими у систему виробничими процесами створення з предметів праці за допомогою засобів праці промислової продукції певного призначення, які мають у користуванні земельну ділянку для виробничих потреб площею не менше 1,0 га, у тому числі, якщо площа земельних ділянок є меншою, однак при сумуванні становить 1,0 га. за функціональним використанням - землі промисловості. Розмір орендної плати за земельну ділянку розраховується із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6, за умови дотримання таких критеріїв .

До переліку підприємств, які відповідають критеріям, визначеним Програмою сприяння розвитку львівських товаровиробників на 2015 - 2016 роки, затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 29.01.2015 року за № 4270, внесено позивача - ТзОВ НВФ Орус , що підтверджується ухвалами Львівської міської ради від 19.06.2015 року за № 4848, від 14.07.2016 за № 784, від 27.04.2017 року за №1877.

З аналізу даних, задекларованих в Податковій декларації з плати за землю (земельний податок/або орендна плата за земельні ділянки) сум визначення розміру орендної плати вбачається, що за період з 2015 року по І півріччя 2017 року ТзОВ НВФ Орус обраховувало розмір орендної плати із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,6 (відповідно до ухвали Львівської міської ради від 29.01.2015 року за №4270), що становить 1,8% нормативно-грошової оцінки.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року за №161-XIV, з наступними змінами та доповненнями, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до підп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Разом з тим, згідно з підп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як передбачено підп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п.284.1 ст.284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як передбачено п.288.4 ст.288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Водночас, незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою комунальної форми власності, розмір орендної плати обмежений законодавчо, а саме: пунктом 288.5 ст.288 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірного зобов'язання) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: згідно з п.п.288.5.1 - не може бути меншою 3 відсотків нормативно-грошової оцінки; не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; згідно з п.п.288.5.2 - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи.

З набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 вказаного Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України , до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 (№21- 4172а14), 14.04.2015 (№21-165а15), 7.04.2015 (№21-117а15) та 2.12.2014 (№21-274а14).

У постановах Верховного Суду України від 14.03.2017 (№21-2246а 16), 16.03.2016 (№1170/2а-3151/12), 14.07.2015 (№826/5560/14), 21.04.2015 (№21-131а15) та 07.04.2015 (№21-117а15) прямо зазначено: оскільки законодавець у ПК України визначив нижню граничну межу річної суми платежу, вона має застосовуватися незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі (якщо в ньому встановлено меншу плату).

А відтак, вищенаведені висновки щодо застосування вказаних норм права, у відповідності до вимог ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , враховуються судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2018 року у справі №813/3976/17 суд встановив, що оскільки позивач сплатив до бюджету орендну плату за землю за 2015-2016 роки в розмірі 1,8% нормативно-грошової оцінки, що є меншим, ніж мінімально встановлений розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, а тому відповідач правомірно прийняв рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем орендна плата за землю в цій частині, тобто за період 2015-2016 роки.

При цьому, не беруться до уваги посилання позивача у позовній заяві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року у справі №461/8426/17 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2018 року у справі №914/2514/17, оскільки такі жодним чином не впливають на правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю, оскільки, як встановлено вище, розмір орендної плати обмежений законодавчо, а саме: пунктом 288.5 ст.288 ПК України.

А відтак, враховуючи те, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 10.05.2018 року за №0007942200 позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з плати за землю саме за період 2015-2016 року, суд вважає, що дане податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06 березня 2019 року.

Суддя В.Я.Мартинюк